Рішення № 139858937, 08.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2026 р. Cправа № 902/634/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Бардаша О.В.,

відповідача - Сидорука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)

до: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 57264692,25 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 57264692,25 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/634/26 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 09.06.2026 о 09:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою від 09.06.2026 продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 141-152, т.1) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 161-163, т.1); позивачем - відповідь на відзив відповідача (а.с. 153-158, т.1).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 08.09.2025 о 10:00 год.

На визначений час у судове засідання 08.09.2025 з`явилися усі учасники справи, які підтримали викладені письмово позиції по суті спору.

Слід зазначити, що на підставі відповідного клопотання представнику позивача забезпечено участь у судових засіданнях у суді першої інстанції по справі № 902/634/26 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0515-02041-ПП в частині повної та своєчасної оплати відповідних послуг, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 57264692,25 грн, з яких: 56811400,16 грн - основного боргу; 299157,07 грн - 3% річних та 154135,02 грн - інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на неправильне визначення відповідачем початку прострочення грошового зобов`язання за рахунками-фактурами від 14.05.2025, від 05.02.2026, від 24.02.2026, від 04.03.2026, від 24.03.2026, а також за Актом приймання-передачі послуги за лютий 2026 року від 28.02.2026, оскільки останній день оплати за такими документами припадав на вихідний день.

Крім того, відповідач акцентує увагу, що позивачем безпідставно здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість по плановій вартості послуг за рядом Актів приймання-передачі послуги, а не на вартість фактично наданих послуг після коригування.

Поряд з цим, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву надано докази погашення основного боргу в розмірі 56811400,16 грн.

За таких обставин, Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" просить в частині стягнення основного боргу закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, а також відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом відповіді на відзив Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звертає увагу, що за умовами укладеного між сторонами Договору визначений чіткий термін виконання зобов`язання відповідачем - певна календарна дата.

Позивач наголошує, що правила ст. 254 ЦК України не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Також позивач вказує, що факт складання акту коригування жодним чином не змінює обов`язку відповідача виконати грошове зобов`язання в терміни та обсягах, що існували до моменту підписання такого акту коригування.

В свою чергу, Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" підтверджує погашення відповідачем суми основного боргу після пред`явлення позову, не заперечує щодо закриття провадження у справі в цій частині та просить вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернення позивачу сплаченого судового збору пропорційно суми закриття провадження у справі щодо стягнення 56811400,16 грн основного боргу.

У запереченні на відповідь на відзив Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" зазначає, що за умовами Договору оплата наданих послуг здійснюється в певний період у часі, та в розумінні вимог ст. 251 ЦК України відноситься до поняття строку виконання зобов`язання, а не терміну. Тому при виконанні Договору між сторонами є вірним застосуванням вимог частини п`ятої статті 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, відповідач наполягає, що об`єм наданих послуг, які надаються ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії, вказаний у рахунку-фактурі по кожній декаді, а також у акті надання послуг за відповідний місяць, є умовним, що вбачається із наявних актів коригування. Тобто фактичним боргом необхідно вважати об`єм наданих послуг, вказаний у актах коригування, на який Позивач і наділений правом у відповідності до статті 625 ЦК України нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відносини на ринку електричної енергії регулюються нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі -Закон), Кодексом системи передачі (далі - КСП), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 №309 (зі змінами), Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (зі змінами), Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (зі змінами), Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, ліцензій.

Згідно із п. 8. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком №6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (КСП) договір про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою - приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

Наказом від 03.10.2023 №549 затверджено умови Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказу НЕК "Укренерго" від 07.06.2024 №343.

Відповідно до п. 5.8.-5.9. КСП договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається шляхом приєднання Користувача до умов договору згідно з наданою ним заявою-приєднання із зазначенням реквізитів Користувача, енергетичного ідентифікаційного коду (ЕІС-коду типу X), ЕСВ.В коду (унікального ідентифікатору учасника оптового енергетичного ринку) та інформації щодо обраного ним ППКО, до якої додаються: підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), завірена копія довіреності, виданої в установленому законодавством порядку тощо); копії договорів споживача та/або виробника/ОМСР/ОУЗЕ про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з додатками (для виробників та/або ОУЗЕ та/ або ОМСР та споживачів), розміщених за місцем провадження ліцензованої діяльності відповідного ОСР.

Бланк заяви-приєднання повинен бути оприлюднений на офіційному вебсайті ОСП.

Заява-приєднання може бути надана до ОСП як в паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи, так і в електронній формі з використанням електронного підпису.

ОСП протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви-приєднання, повного пакету документів та необхідної для укладення договору інформації направляє Користувачу повідомлення, в якому вказує дату акцептування заяви-приєднання. Разом з листом-повідомленням про приєднання до договору ОСП направляє Користувачу оформлений в паперовій або електронній формі перелік об`єктів електроенергетики (додаток 4 до Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (виробникам/ОУЗЕ/Споживачам/ОМСР)).

Датою початку дії договору про надання послуг з передачі електричної енергії є дата акцепту, зазначена у повідомленні ОСП.

На підставі заяви-приєднання Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до договору про надання послуг з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" листом №01/59496 від 07.11.2023 повідомлено відповідача про приєднання останнього до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії (ідентифікатор договору №0515-02041-ПП, дата акцептування - 01.01.2024).

Отже, 01.01.2024 Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (Користувач, відповідач) укладено з Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП, позивач) Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0515-02041-ПП (Договір), відповідно до пп. 2.1. якого за цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.

Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

За змістом пп. 4.1.- 5.1. для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги.

Плановий обсяг визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП.

Відповідно до пп. 6.1.- 6.2. Договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Згідно із п. 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання - передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання - передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники Акта приймання - передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

За змістом п. 6.6. договору визначено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).

Згідно із пп. 1 п. 7.1. Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в пп. 2 п. 9.3. договору обов`язком Користувача здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послуги на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 10.4. Договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).

Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

Позивач стверджує, що у період травня-липня 2025 року та січня-березня 2026 року було надано Акціонерному товариству "Вінницяобленерго" послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуги та актами коригування до актів приймання передачі.

Відповідач, у свою чергу, вартість вказаних послуг за лютий-березень 2026 року в розмірі 56811400,16 грн станом на дату подання позовної заяви не оплатив. При цьому допустив порушення визначених у пунктах 6.2., 6.4. Договору строків оплати в т.ч. за травень-липень 2025 року та січень 2026 року, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, доданими до позовної заяви.

Наведене слугувало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" із відповідним позовом до суду про стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 56811400,16 грн - основного боргу; 299157,07 грн - 3% річних та 154135,02 грн - інфляційних втрат.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Оператор системи передачі (ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України Про ринок електричної енергії.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 05-15-02041 - ПП від 01.01.2024 підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 599, ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник за фактом прострочення оплати зі сторони відповідача вартості наданих послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 05-15-02041 - ПП від 01.01.2024 з травня по липень 2025 року, а також з січня по березень 2026 року. Поряд з цим станом на дату звернення із позовом до суду (11.05.2026) залишався несплаченим основний борг за лютий-березень 2026 року в розмірі 56811400,16 грн.

Водночас судом встановлено, що під час судового провадження відповідачем оплачену основну суму боргу в розмірі 56811400,16 грн, що стверджується наданою відповідачем платіжною інструкцією від 29.05.2026 №3566451. Факт оплати підтверджується позивачем за змістом поданої відповіді на відзив на позовну заяву.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, на момент розгляду справи припинив існувати спір в частині суми основного боргу, що є підставою для закриття провадження у справі у цій частині відповідно до п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Водночас за фактом прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 299157,07 грн - 3% річних та 154135,02 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" не заперечує обсяг наданих послуг за спірний період згідно актів приймання-передачі. Водночас відповідач заперечує правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, вказуючи, що позивачем неправильно визначено початок її виникнення, враховуючи, що крайній день оплати в ряді випадків припадав на вихідний день, який підлягав перенесенню.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).

Водночас суд відхиляє заперечення відповідача з огляду на таке.

Щодо мотивів неправильного визначення початку виникнення заборгованості, враховуючи, що крайній день оплати в ряді випадків припадав на вихідний день, який підлягав перенесенню.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК).

Нормами статті 253 ЦК визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК).

Згідно із статтею 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята).

З аналізу статті 254 ЦК вбачається, що вказана норма, зокрема, частини перша-четверта, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п`ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.

Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23, а також підтримана у постанові від 26.03.2025 у справі №905/821/24.

Так, умови пунктів 6.2., 6.4. Договору встановлюють, що Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання - передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання - передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Тобто, умови Договору визначають, що розрахунки здійснюються до конкретного числа місяця, тобто визначають кінцеву календарну дату оплати, тому нарахування спірних сум відповідно до приписів ст. 254 ЦК з урахуванням вихідних та неробочих днів є безпідставним, що відповідає позиції Верховного Суду.

Щодо твердження відповідача про обґрунтованість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість по плановій вартості послуг за рядом Актів приймання-передачі послуги, а не на вартість фактично наданих послуг і також за наслідками коригування.

Питання дослідження правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат в межах аналогічних умов Договору як у цій справі на фактичну вартість наданих послуг чи прогнозовану було предметом дослідження Верховний Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/2616/24. При цьому постанові від 25.06.2026 ВС КГС дійшов висновку, що оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Такої ж позиції щодо правозастосування у подібних правовідносинах (за аналогічних умов договору щодо порядку сплати планових та фактичних обсягів послуги, що і у справі № 904/2616/24) притримується Верховний Суд і у постановах від 14.05.2026 у справі № 918/604/25, від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25. Тобто позиція Верховного Суду що за наявності відповідних умов договору, неналежне виконання користувачем свого обов`язку з оплати планового обсягу послуги на умовах попередньої оплати є порушенням грошового зобов`язання, що передбачає застосування правових наслідків, зокрема, передбачених статтями 611, 625 ЦК України, є послідовною.

Посилання ж відповідача на ряд інших постанов Верховного Суду не береться судом до уваги, оскільки така практика не є релевантною щодо спірних правовідносин. Зокрема суд акцентує увагу, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 підтвердив, що вирішення питання про існування у користувача зобов`язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.

В даному спірному випадку з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору грошове зобов`язання відповідача виникає з моменту настання строків оплати прогнозованих об`ємів наданих послуг з передачі електроенергії.

Також, судом встановлено, що фактично наявні коригування в сторону зменшення за спірний період на суми 32983,51 грн і 11451,25 грн, однак такі коригування не впливають на здійснений позивачем розрахунок заборгованості, оскільки умовами Договору не передбачено зменшення нарахування у у зворотному напрямку за фактом коригування. Тому в силу встановлених умов Договору та вищенаведеної практики ВС правомірним є нарахування складових заборгованості на прогнозовані об`єми наданих послуг з передачі електроенергії.

Враховуючи вищевикладене, здійснений позивачем розрахунок заявлених складових заборгованості є методологічно правильним.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок інфляційних втрат, 3% річних судом встановлено обґрунтованість таких нарахувань у визначених позивачем сумах: 299157,07 грн - 3% річних та 154135,02 грн - інфляційних втрат.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас спір по суті вирішено лише в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, тому у частині стягнення основного боргу не є застосованими для розподілу судових витрат положення ч.9 ст.129 ГПК України.

Подібний висновок міститься у постанові ВС від 10.07.2025 у справі № 902/821/24. Зокрема, Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Водночас ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, враховуючи заявлення відповідного клопотання позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву, сплачений судовий збір пропорційно сумі основного боргу, за яким закрито провадження у справі (в розмірі 681736,79 грн) підлягає поверненню Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" за ухвалою суду.

В решті сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5439,51 грн, враховуючи задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, підлягає стягненню з відповідача в силу п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 902/634/26 в частині стягнення з відповідача 56811400,16 грн основного боргу.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00130694) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 299157,07 грн - 3% річних; 154135,02 грн - інфляційних втрат та 5439,51 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 18 вересня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.