Рішення № 139858897, 18.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2026 р. Cправа № 902/718/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Pегіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (21018, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42964094)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс", 21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 25495072

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Вінницькій області (21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Василенка Костянтина, будинок 21, ідентифікаційний код 44069150)

про стягнення 5 426,90 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 29.05.2026 року надійшла позовна заява №б/н від 29.05.2026 (вх. № 790/26 від 29.05.2026) Pегіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" про стягнення 5 426,90 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

У зв`язку зі встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 03.06.2026 року постановив позовну заяву №б/н від 29.05.2026 (вх. № 790/26 від 29.05.2026) Pегіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

18.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 12.06.2026 (вх. № 01-30/6053/26 від 15.06.2026) з додатками на виконання вимог суду.

Ухвалою від 22.06.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/718/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Надіслана судом ухвала від 22.06.2026 року за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань повернута до суду із відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній".

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Таким чином, судом були здійснені усі заходи для належного повідомлення відповідача щодо відкриття провадження та розгляду судом справи № 902/718/26.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору:

Pегіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" про стягнення 5 426,90 гривень.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 липня 2019 року за № 2047-НМ між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як орендодавцем було укладено договір оренди нерухомого майна (у редакції додаткових угод до вказаного договору), що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Позивач зазначив, що відповідно до пункту 10.1. договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16 липня 2019 року по 16 червня 2022 року включно. Листом від 29.03.2022 за вих. № 3298/5/02-32-10-05-10 Головне управління ДПС у Вінницькій області повідомило Регіональне відділення про відмову в продовженні дії договору оренди № 2047-НМ в зв`язку з необхідністю використання майна для власних потреб, в т.ч. як укриття, а також листом від 29.06.2022 за вих. № 7805/5/02-32-10-05-08 про те, що орендарем Акти повернення майна не підписані та фактично майно не повернуте.

На підставі вказаного, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях був виданий Наказ № 644 від 30.06.2022 «Про припинення дії договору оренди від 16.07.2019 №2047-НМ» у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Позивач зазначив, що у зв`язку з тим, що орендоване майно не було повернуте орендодавцю, відповідно до пункту 9.9. розділу 9. договору, починаючи з липня місяця 2022 року ТОВ "Балтекс" нараховувалась неустойка у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області підписано сторонами 02.02.2026.

Позивач стверджує, що відповідачем по жовтень 2025 року включно нарахована до сплати неустойка погашалась, водночас неустойку за листопад 2025 року у розмірі 1585,62 гривень, за грудень 2025 року у розмірі 1847,08 гривень, за січень 2026 року у розмірі 1860,01 гривень та за лютий 2026 у розмірі 134,19 гривень відповідач не сплатив, а тому станом на 01.04.2026 заборгованість ТОВ "Балтекс" перед держбюджетом становить 5426,90 гривень.

Позивачем на адресу відповідача (ТОВ "Балтекс") 16.04.2026 за вих. № 10-905-04-2920 було направлено претензію про погашення заборгованості з орендної плати, яку відповідач залишив без задоволення та відповіді; поштове відправлення повернуто орендодавцю.

Третя особа у письмових поясненнях підтвердила укладення 16 липня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як орендодавцем та ТОВ "Балтекс" як орендарем договору оренди нерухомого майна № 2047-НМ (зі змінами внесеними додатковими угодами до вказаного договору) (балансоутримувач - Головне управління ДПС у Вінницькій області) та зауважила, що Головне управління ДПС у Вінницькій області листом від 29.03.2022 № 3298/5/02-32-10-05-10 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "Балтекс" про відмову в продовженні дії договору № 2047-НМ від 16.07.2019 у зв`язку з необхідністю використання майна для власних потреб, у тому числі як укриття.

Головне управління ДПС у Вінницькій області стверджує про повідомлення позивача листом від 29.06.2022 № 7805/5/02-32-10-05-08 про підготовку актів повернення з оренди нерухомого майна та анкети про стан майна і розрахунків та про неповернення відповідачем орендованого майна, з проханням врегулювати процедуру припинення договірних відносин.

Надалі, як зазначено третьою особою, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях був виданий наказ № 644 від 30.06.2022 «Про припинення дії договору оренди від 16.07.2019 № 2047-НМ», яким припинено договір № 2047-НМ з 30.06.2022, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Третя особа зауважила, що попри припинення договору № 2047-НМ з 30.06.2022 відповідач тривалий час не повертав державне майно. Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області було підписано сторонами 02.02.2026.

Третя особа зазначила, з посиланням на умови пунктів 3.1. - 3.4., 3.6., 5.11., 9.8., 9.9. договору, що у зв`язку з неповернення орендарем майна у встановлений строк після припинення дії договору № 2047-НМ, за його умовами передбачено застосування до орендаря неустойки у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна; зауважила щодо наявності у відповідача також невиконаних грошових зобов`язань за договором № 2047-НМ перед Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у частині відшкодування витрат, частини орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу за період серпень 2025 року - січень 2026 року, що додатково підтверджує обставину ухилення орендаря від покладених на нього обов`язків та зазначила про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

16 липня 2019 року між Pегіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 2047-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності, перебуває на балансі Державної фіскальної служби України та оперативному управлінні (користуванні) Головного управління ДФС у Вінницькій області (т.1 а.с. 11-14 зворот).

За умовами пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно окремо розташований погріб (літ. Г) (площею основи 71,9 кв.м) та вхід в погріб (7,5 кв.м), загальною площею 79,4 кв.м, за адресою: 21027, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка (колишня 30-річчя Перемоги), 21 (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності 39292197.60.АААДЕДІ50) (далі - орендоване майно), що перебуває на балансі Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197) (далі - балансоутримувач) та оперативному управлінні (користуванні) Головного управління ДФС у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39402165) (далі - користувач) і є державною власністю.

Вартість орендованого майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, станом на 31.03.2019, і становить 156577,00 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят сім грн. 00 коп).

Майно передається в оренду з метою розміщення складського приміщення підприємства харчування (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передавання, погодженого з орендодавцем.

Пунктами 3.1., 3.2. договору погоджено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому наявна інформація про індекс інфляції) - червень 2019 р. - 1980,70 грн. (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят грн. 70 коп.).

Орендна плата за перший місяць оренди (липень 2019 р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2019 р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 3.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць із врахуванням положень чинного законодавства.

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Державної служби статистики України (http://www .ukrstat.gov.ua/).

Відповідно до пункту 3.4. договору у разі користування орендованим майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) сума орендної плати за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

За умовами пункту 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, у порядку, передбаченим пунктами 3.1 - 3.3 цього договору.

Згідно з пунктом 3.6. договору орендна плата перераховується орендарем щомісяця у співвідношенні 50% до Державного бюджету України та 50% на рахунок користувача не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, у сумі, визначеній відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 цього договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених чинним законодавством України і чинних у звітному періоді, за який здійснюється платіж.

Датою виконання обов`язку щодо перерахунку орендної плати є дата зарахування коштів на відповідні рахунки Державного бюджету України та користувача.

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата, що зарахована на відповідні рахунки Державного бюджету України та користувача несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету України та на рахунок користувача у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням суми пені, що нарахована згідно пункту 9.2 цього договору.

Згідно з пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що орендар зобов`язаний щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, сплачувати орендну плату. Сума орендної плати на індекс інфляції коригується орендарем самостійно. Датою виконання обов`язку щодо перерахунку орендної плати є дата зарахування коштів нa відповідні рахунки Державного бюджету України та користувача.

За умовами пункту 5.11. договору впродовж трьох робочих днів від дати припинення або розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендоване майно користувачу в стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати користувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна.

Відповідно до пункту 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

За змістом пункту 9.8. договору у разі, якщо орендар затримав повернення орендованого ним майна у строки, зазначені у пункті 5.11. цього договору, він несе ризик його випадкового знищення або пошкодження, а також сплачує неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Згідно з пунктом 9.9. договору оренди за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення на підставі повідомлення або розірвання договору за рішенням суду, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16 липня 2019 р. до 16 червня 2022 р. включно (пункт 10.1. договору оренди).

Відповідно до пунктів 10.2., 10.3. договору оренди умови цього договору зберігають силу протягом усього строку договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендних платежів та нарахованих штрафних санкцій - до повного виконання цих зобов`язань.

Зміни до умов або розірвання договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Зміни до умов договору здійснюються шляхом укладення додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктами 10.5., 10.5.1. договору оренди передбачено, що дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, якщо протягом одного місяця після закінчення строку дії договору одна з сторін заявить про його припинення.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Згідно з пунктом 10.10. договору оренди орендоване майно вважається поверненим користувачу з моменту підписання акта приймання-передавання, погодженого орендодавцем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення державного майна покладається нa орендаря.

Пунктом 11.1. договору оренди визначено, що додатки до цього договору є його невід`ємною і складовою частиною. До цього договору додаються: розрахунок орендної плати; акт приймання-передавання орендованого майна.

16 липня 2019 року між сторонами підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, за змістом якого користувач передає, орендар приймає, а орендодавець погоджує передачу на термін оренди нерухомого майна - окремо розташованого погребу (літ. Г) (площею основи 71,9 кв.м) та входу в погріб (7,5 кв.м), загальною площею 79,4 кв.м, за адресою: 21027, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка (колишня 30-річчя Перемоги), 21 (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності 39292197.60.АААДЕД150), що перебуває на балансі Державної фіскальної служби України та оперативному управлінні (користуванні) Головного управління ДФС у Вінницькій області, вартість якого згідно з бухгалтерськими даними станом на 01.04.2019 становить: відновна - 91781,79 грн.; залишкова - 29728,90 грн., а визначена шляхом проведення, станом на 31.03.2019, незалежної оцінки вартість його становить 156577,00 грн. (т. 1 а.с. 14 зворот).

28 березня 2020 року між орендодавцем та орендарем підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди від 16.07.2019 № 2047-HM нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до преамбули та пункту 1 додаткової угоди № 1 до договору оренди сторони, у зв`язку із реорганізацією урядових органів, враховуючи лист Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.02.2020 Ne5073/9/02-32-12-02, погодили, у тексті договору оренди від 16.07.2019 № 2047-HM змінити слово "користувач" на слово "балансоутримувач".

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 1 до договору оренди визначено, у п.1.1 договору:

- змінити балансоутримувача - з "Державна фіскальна служба України" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197), місцезнаходження якої: 04655, м. Київ, Шевченківський р-н, Львівська площа, буд. 8, на "Головне управління ДПС у Вінницькій області" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43142454), місцезнаходження якого: 21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7;

- слова "та оперативному управлінні (користуванні) Головного управління ДФС у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39402165) (далі - користувач)" виключити.

За змістом пунктів 3, 4 додаткової угоди № 1 до договору оренди умови цієї додаткової угоди згідно з нормою ст.631 ЦК України застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до дати її підписання, а саме з 04.02.2020.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди від 16.07.2019 № 2047-HM, складена і підписана сторонами в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один для орендодавця, один для орендаря, один для балансоутримувача.

16 лютого 2021 року між орендодавцем та орендарем підписано додаткову угоду № 2 до договору оренди від 16.07.2019 № 2047-HM нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області (т. 1 а.с. 15 зворот).

Згідно з преамбулою та пунктом 1 додаткової угоди № 2 до договору оренди сторони, враховуючи накази Державної податкової служби України від 08.10.2020 № 556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС" тa від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", погодили у тексті договору оренди від 16.07.2019 № 2047-HM замінити балансоутримувача з "Головне управління ДПС у Вінницькій області" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ юридичної особи 43142454), на "Головне управління ДПС у Вінницькій області" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44069150), місцезнаходження якого: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 2 до договору оренди умови цієї додаткової угоди згідно з нормою cт.631 ЦК України застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до дати її підписання, а саме з 12.01.2021.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди від 16.07.2019 № 2047-HM, складена і підписана сторонами в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один для орендодавця, один для орендаря, один для балансоутримувача (пункт 3 додаткової угоди № 2 до договору оренди).

Як убачається із матеріалів справи, листом № 3298/5/02-32-10-05-10 від 29.03.2022 Головне управління ДПС у Вінницькій області на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 03.03.2022 за № 11-3/592 (вх. ГУ № 7648/5 від 21.03.2022) щодо продовження дії договору оренди державного нерухомого майна № 2047-НМ від 16.07.2019 (орендоване майно - погріб та вхід до погребу, орендар - ТОВ "Балтекс") повідомило орендодавця про відмову в продовженні дії договору оренди у зв`язку з необхідністю використання майна для власних потреб, в т.ч. як укриття (т. 1 а.с. 16 зворот, 66).

Лист № 3298/5/02-32-10-05-10 від 29.03.2022 отримано орендодавцем 01.04.2022.

Згідно з листом № 7805/5/02-32-10-05-08 від 29.06.2022 Головне управління ДПС у Вінницькій області на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 23.06.2022 за № 11-3/1218 повідомило останнє, що копію листа від 29.03.2022 за № 3298/5/02-32-10-05-10, яким повідомлено про відмову у продовженні договору оренди від 16.07.2019 № 2047-НМ, було надіслано на адресу ТОВ "Балтекс"; станом на 16.06.2022 було підготовлено акти повернення з оренди нерухомого майна та анкети про стан майна і розрахунків із зазначенням заборгованості зі сплати орендної плати та податку за землю в розмірі 3281,01 грн.; станом на 29.06.2022 майно орендарем не повернуто, заборгованість зі сплати податку за землю, пені та неустойки становить 1396,01 грн. З огляду на викладене балансоутримувач, просив врегулювати питання припинення укладеного з ТОВ "Балтекс" договору оренди від 16.07.2019 №2047-HM (т. 1 а.с. 17, 66 зворот).

Вказаний лист отримано орендодавцем 30.06.2026.

30 червня 2022 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях було видано наказ № 644 "Про припинення дії договору оренди від 16.07.2019 № 2047-HM" (т. 1 а.с. 16).

Згідно з преамбулою наказу № 644 від 30.06.2022, вказаний наказ прийнято у відповідності до статті 24 Закону України "Про оренду державного тa комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (далі - Закон № 157), враховуючи Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 01.04.2022 № 2181-IX, постанову Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 та з урахуванням листів балансоутримувача нерухомого майна - Головного управління ДПС у Вінницькій області, від 29.03.2022 № 3298/5/02-32-10-05-10 тa від 29.06.2022 № 7805/5/02-32-10-05-08, про непродовження договору оренди з підстави, визначеної статтю 19 Закону № 157 - у зв`язку із необхідністю використання орендованого майна для власних потреб.

За змістом пункту 1 наказу № 644 від 30.06.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях прийнято рішення припинити з 30.06.2022, у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено, договір оренди від 16.07.2019 № 2047-HM державного нерухомого майна - окремо розташованого погребу (літ. Г) (площа основи 71,9 кв.м) та входу в погріб (7,5 кв.м), загальною площею 79,4 кв.м, за адресою: вул. Костянтина Василенка (колишня 30-річчя Перемоги), 21, м. Вінниця, 21027, що перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44069150) та додаткових угод від 27.03.2020 № 1, від 16.02.2021 № 2 до нього, укладених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях із Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтекс» (код ЄДРПОУ 25495072).

Також, відповідно до пунктів 2, 3 наказу № 644 від 30.06.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях встановлено - Відділу орендних відносин Управління орендних відносин та оцінки майна внести в ІППС "Етап-Оренда" інформацію щодо припинення дії договору оренди від 16.07.2019 № 2047-НМ. Копію наказу про припинення дії договору оренди від 16.07.2019 Ne 2047-НМ надати орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтекс" i балансоутримувачу - Головному управлінню ДПС у Вінницькій області.

02 лютого 2026 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як орендодавцем, Головним управління ДПС у Вінницькій області як балансоутримувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" як орендарем було підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області (т. 1 а.с. 22 зворот - 23).

За змістом пунктів 1, 4 акту повернення з оренди цей акт складено внаслідок припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.07.2019 № 2047-НМ; за цим актом орендар передає, а балансоутримувач з відома орендодавця приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності: місцезнаходження - 21027, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21, нерухоме майно - окремо розташований погріб (літ. Г) (площа основи 71,9 кв.м) та вхід в погріб (7,5 кв.м), загальна площа - 79,4 кв.м, корисна площа - 79,4 кв.м.

Відповідно до пункту 1 акта повернення з оренди інформація про стан майна тa розрахунків за договором оренди додається; додаток: анкета про стан майна і розрахунків за договором оренди на 1 арк.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 5 426,90 гривень неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з листопада 2025 року по лютий 2026 року.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо оренди державного майна.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди нерухомого майна № 2047-НМ від 16.07.2019 року (зі змінами).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди нерухомого майна.

Відповідно до частин 1-2 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно частини 1 статті 761 ЦУ України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За змістом частини 1, частини 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1статті 763 ЦК України).

Положеннями статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Судом установлено, що відповідно до договору оренди № 2047-НМ від 16.07.2019 нерухомого майна, що належить до державної власності, перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області (з урахуванням додаткових угод до договору оренди) орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно: окремо розташованого погребу (літ. Г) (площею основи 71,9 кв.м) та входу в погріб (7,5 кв.м), загальною площею 79,4 кв.м, за адресою: 21027, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка (колишня 30-річчя Перемоги), 21, що перебуває на балансі третьої особи (балансоутримувача).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його укладено.

Пунктом 10.1. договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16 липня 2019 р. до 16 червня 2022 р. включно.

Відповідно до пункту 10.10. договору оренди орендоване майно вважається поверненим користувачу з моменту підписання акта приймання-передавання, погодженого орендодавцем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення державного майна покладається нa орендаря.

02 лютого 2026 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як орендодавцем, Головним управління ДПС у Вінницькій області як балансоутримувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" як орендарем було підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області (т. 1 а.с. 22 зворот - 23).

Із матеріалів справи убачається, що об`єкт оренди фактично повернуто відповідачем позивачу 02 лютого 2026 року, що підтверджується актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області від 02.02.2026 року, підписаного уповноваженими представниками орендодавця, орендаря та балансоутримувача (т. 1 а.с. 22 зворот).

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Приписами частини 2 статті 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 року в справі № 910/11131/19.

Суд зазначає, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним.

Водночас, яким би способом у договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 року в справі № 910/11131/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021 року в справі № 904/577/20, від 21 березня 2023 року у справі № 922/1155/20 та інших.

Отже, якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі частини 2 статті 785 ЦК України.

Неустойка, встановлена частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19 виснував, що визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття "неповернення речі" не є тотожним поняттю "не користування" у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статтті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У матеріалах справи відсутні докази, що позивач вчиняв будь-які дії спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та скласти акт повернення відповідачем орендованого майна, що вказує на невиконання такого обов`язку саме з боку відповідача.

У свою чергу, доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для своєчасного повернення об`єкта оренди за договором та відсутності вини у несвоєчасному поверненні об`єкта оренди відповідачем суду не надано, тому слід констатувати наявність вини відповідача у несвоєчасному повернені об`єкта оренди.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано обставину неповернення відповідачем позивачу об`єкта оренди з дня припинення дії договору до 02 лютого 2026 року.

Згідно розрахунку, що міститься у матеріалах справи, позивачем за період з листопада 2025 року по лютий 2026 року нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 5 426,90 гривень (т.1 а.с. 21, 21 зворот).

Відповідно до висновку щодо застосування норм статті 785 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 "при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном".

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з листопада 2025 року по лютий 2026 року, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, відповідає періоду прострочення та нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати здійснено у межах розрахунку суду та без включення до бази нарахування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення об`єкта оренди за період з листопада 2025 року по лютий 2026 року у розмірі 5 426,90 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність та розмір заявлених до стягнення коштів, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення 5426,90 гривень заборгованості.

Позовну заяву позивачем подано до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог майнового характеру із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" та виходячи із 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем мав бути сплачений судовий збір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору 2 662,40 гривень (3328,00 гривень х 0,8 = 2662,40 гривень).

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 324 від 26.05.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 гривень, що на 665,60 гривень більше ніж встановлено законом ((3328,00 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) 2662,40 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 665,60 гривень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 665,60 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 665,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Нерозподілений судовий збір складає 2 662,40 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги у справі задоволено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 25495072) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22080200; код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA408999980313080093000002856; код класифікації доходів бюджету: 22080200) неустойку у розмірі 5 426,90 гривень (п`ять тисяч чотириста двадцять шість гривень 90 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 25495072) на користь Pегіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (21018, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Гоголя, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи 42964094; банк отримувача: Казначейство України; номер рахунку IBAN: UA248201720343110002000156369; код отримувача (ЄДРПОУ): 42964094) 2 662,40 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 вересня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу, третій особі, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;

4 - відповідачу, 21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Костянтина Василенка, буд. 21.