Рішення № 139858450, 18.09.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/10516/26

Провадження № 2/604/527/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1558-0608 від 30.05.2025 року в загальному розмірі 92 237,89 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, укладеного в електронній формі за допомогою веб-сайту https://creditkasa.com.ua/, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 02.03.2026 року становить 92 237,89 грн, з яких: 30 924,08 грн - заборгованість за кредитом; 31 851,72 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 29 462,09 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року цивільну справу № 607/10516/26 передано на розгляд до Підволочиського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідачки не надійшло.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідачки і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачкою договір є кредитним договором.

Судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи, та не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Матеріали справи свідчать, що 30 травня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua/) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1558-0608 продукту «MiniKasa».

Зазначений договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою використання одноразового ідентифікатора А0447. Умовами договору визначено, що цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 4.10 Договору визначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою: 1,00 % за кожен день користування Кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % за кожен день починаючи з 181 календарного дня.

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод, якими було збільшено розмір кредиту та продовжено строк кредитування. Зокрема, Додатковою угодою № 11 від 18.11.2025 року сторонами погоджено надання додаткових грошових коштів у кредит у сумі 6 000,00 грн, внаслідок чого загальна сума наданого кредиту (з урахуванням раніше наданих траншів) та неповернутої на момент укладення цієї Додаткової угоди суми основного боргу становила 29 964,08 грн, а строк кредитування встановлено на 365 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, із загальним строком кредитування 537 днів.

Суд звертає увагу, що у наданих позивачем документах вбачається розбіжність між сумою, зазначеною у тексті Додаткової угоди № 11 від 18.11.2025 (29 964,08 грн), та сумою основного боргу, яка обліковується за відповідачкою згідно з наданим розрахунком заборгованості (30 924,08 грн). Різниця становить 960,00 грн.

Суд зазначає, що встановити остаточну причину зазначеної розбіжності на підставі наявних у справі матеріалів неможливо, оскільки сторонами не надано відповідних письмових пояснень, а зміст наявних документів не дає змоги однозначно визначити, чим саме зумовлена ця різниця.

Разом з тим, суд виходить з того, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є зведеним обліковим документом, який відображає усі транші, надані відповідачці, та усі здійснені нею платежі в порядку черговості, встановленому договором. Саме цей розрахунок відображає фактичний стан взаєморозрахунків сторін станом на 02.03.2026, тоді як текст Додаткової угоди № 11 фіксує лише погоджений сторонами розмір чергового траншу та загальну суму неповернутої на той момент заборгованості і не є документом, який самостійно підтверджує фактичний залишок боргу на дату подання позову.

За таких обставин суд вважає, що сума 30 924,08 грн є належним чином підтвердженим залишком основного боргу, а розбіжність у 960,00 грн не впливає на обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу та не є підставою для відмови у стягненні цієї суми.

Судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти в загальному розмірі 63 600,00 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1558-0608 від 30.05.2025 року та квитанціями про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов`язання не виконала, у встановлений строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 02.03.2026 року становить 92 237,89 гривень.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи вказане та те, що відповідачка ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, за встановлених судом обставин, позивачем доведено, що між сторонами у виниклому спорі 30.05.2025 року було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1558-0608, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в загальному розмірі 63 600,00 грн та зобов`язалася сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначені Договором.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими процентами.

Позивачем нараховано 31 851,72 грн процентів за користування кредитом. Суд, перевіривши розрахунок, зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Протягом перших 120 днів з дня набрання чинності цим Законом (з 24.12.2023 по 23.04.2024) максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів (з 24.04.2024 по 21.08.2024) - 1,5%, а з 22.08.2024 - 1%.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір було укладено 30.05.2025 року, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1%. Умовами договору передбачено Стандартну процентну ставку 1,00% за кожен день користування Кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74% за кожен день починаючи з 181 календарного дня, що не перевищує встановленого законом обмеження.

Разом з тим, суд зазначає, що проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за послугу, а не штрафною санкцією, і тому до них не застосовуються правила статті 551 ЦК України про зменшення неустойки. Однак це не означає, що суд позбавлений можливості обмежити або не застосувати нарахування процентів у випадках, прямо передбачених законом або висновками Верховного Суду.

Так, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту або після закінчення строку кредитування право нараховувати проценти за користування кредитом припиняється.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними, та зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс») сформував правовий підхід, згідно з яким питання стягнення несплачених процентів за користування кредитом можуть оцінюватися через призму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» як непропорційно велика компенсація, якщо їх розмір є надмірним. У цій справі Верховний Суд зазначив, що «встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг».

Суд враховує, що у справі № 679/1103/23 сума нарахованих процентів (77 812 грн) у чотири рази перевищувала суму тіла кредиту (19 600 грн), що й стало підставою для їх зменшення. У цій же справі сума нарахованих процентів за користування кредитом (31 851,72 грн) хоч і є дещо більшою за суму основного боргу (30 924,08 грн), однак така різниця не є істотною та не свідчить про непропорційність наданої позичальниці грошової компенсації. Проценти нараховані у межах погодженого сторонами строку кредитування (537 днів з 30.05.2025) та не перевищують встановленого законом обмеження денної процентної ставки. Вказане свідчить про відсутність істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду відповідачці як споживачу фінансових послуг.

У цій справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про нарахування позивачем процентів поза межами строку кредитування, оскільки заборгованість заявлена станом на 02.03.2026, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Також матеріали справи не містять доказів односторонньої зміни позивачем процентної ставки умова про ставку 1,00% протягом перших 180 днів та 0,74% починаючи з 181 дня була визначена сторонами безпосередньо у договорі.

За таких обставин суд погоджується з наданим розрахунком позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування та дійшов висновку, що вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 31 851,72 грн підлягає задоволенню.

Щодо комісії за видачу кредиту.

Судом встановлено, що позивачем окремо не заявлялася вимога про стягнення комісії за видачу кредиту. Згідно з наданим розрахунком заборгованості, залишок комісій становить 0,00 грн. Оскільки комісія не входить до складу заявлених позовних вимог та становить 0,00 грн, суд не вбачає підстав для окремої відмови в цій частині, а наведене позивачем посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 у контексті комісії не потребує окремої правової оцінки, оскільки комісія не була заявлена до стягнення.

Щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, в частині нарахування процентів річних, з огляду на наступне.

Позивачем нараховано 29 462,09 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався відповідними Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, від 12.02.2025 № 758/5318/23).

Згідно з тлумаченням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків (період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування); в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки (договір позики, кредитний договір, в тому числі договір про споживчий кредит); у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є спеціальною нормою, яка встановлює додаткові гарантії для позичальників на період дії воєнного стану. Ця норма підлягає застосуванню до усіх кредитних договорів, укладених як до, так і після 24 лютого 2022 року, незалежно від того, чи було прострочення допущено до введення воєнного стану.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 29 462,09 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, за встановлених судом обставин, позивачем доведено, що між сторонами у виниклому спорі 30.05.2025 року було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1558-0608 та Додаткові угоди до нього, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у загальному розмірі 63 600,00 грн та зобов`язалася сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначені Договором, а тому позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 30 924,08 гривень та сплати заборгованості за нарахованими процентами у сумі 31 851,72 гривень підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки відповідачка неналежно виконувала свої зобов`язання як позичальник, в іншій частині вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 68,06% (62 775,80 грн / 92 237,89 грн ? 100%).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 811,99 грн (2 662,40 грн ? 68,06% / 100%) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1558-0608 від 30.05.2025 року в розмірі 62 775,80 (шістдесят дві тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 80 копійок, з яких: 30 924,08 (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 08 копійок - заборгованість за кредитом; 31 851,72 (тридцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят одна) гривня 72 копійки - заборгованість за нарахованими процентами, а також суму судового збору в розмірі 1 811,99 (одна тисяча вісімсот одинадцять) гривень 99 копійок, а всього 64 587,79 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) гривень 79 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 18 вересня 2026 року.

Суддя Сіянко В.М