Рішення № 139858144, 14.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.09.2026

Справа № 334/6732/21

Провадження № 2/334/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Нагорних О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, внесення змін до актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського (наразі Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, внесення змін до актового запису про народження дитини.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15 листопада 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Вознесенівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 383. Від зазначеного шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з характером своєї роботи на посаді асистента кафедри хірургії та проктології та постійною зайнятістю, у тому числі чергуваннями, між ним та дружиною виникали конфлікти, внаслідок чого він періодично мешкав окремо від сім`ї.

За твердженням позивача, у 2015 році під час перебування у зареєстрованому шлюбі він надавав медичні консультації батькові відповідачки ОСОБА_2 , який хворів на декілька важких захворювань. Після надання таких консультацій позивач із відповідачкою особистих стосунків не підтримував та спілкувався з нею виключно з питань, пов`язаних зі станом здоров`я її батька.

Як зазначає позивач, улітку 2016 року відповідачка несподівано повідомила йому про свою вагітність та назвала його батьком майбутньої дитини. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила дитину та попросила позивача забрати її разом із дитиною з пологового будинку і відвезти додому, що останній і зробив.

Позивач вказує, що мав сумніви щодо свого біологічного батьківства, однак після народження дитини надавав відповідачці матеріальну та моральну допомогу, купував для дитини необхідні речі, іграшки та продукти харчування. Водночас, за його твердженням, будь-яких особистих стосунків між ним та відповідачкою після народження дитини не було, а фінансова допомога надавалася ним на прохання відповідачки.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що у 2019 році переніс гострий панкреонекроз, перебував у реанімаційному відділенні та надалі проходив реабілітацію, у зв`язку з чим поніс значні витрати на лікування та мав кредитні зобов`язання. За його твердженням, у цей період відповідачка не цікавилася станом його здоров`я, натомість продовжувала звертатися до нього з приводу надання грошових коштів.

Позивач зазначає, що про внесення до актового запису про народження дитини відомостей про нього як про батька він дізнався лише у 2021 році у зв`язку зі зверненням відповідачки до суду з позовами про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визначення місця проживання дитини та позбавлення його батьківських прав.

Зокрема, посилається на те, що 14 серпня 2020 року відповідачкою було пред`явлено до нього позов про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у справі № 334/4628/20, 14 травня 2021 року позов про визначення місця проживання дитини у справі № 334/2702/21, а 06 серпня 2021 року позов про позбавлення батьківських прав у справі № 334/5849/21.

За твердженням позивача, до цього часу йому не було відомо про те, що під час державної реєстрації народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідачка зазначила саме його батьком дитини та до актового запису про народження серії НОМЕР_1 від 29.11.2016 були внесені відповідні відомості. Про існування такого запису він, як зазначає у позові, остаточно дізнався після отримання листа органу державної виконавчої служби у липні 2021 року у зв`язку з накладенням арешту на належні йому транспортний засіб та грошові кошти, а також після ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 334/4628/20 про стягнення аліментів.

18 серпня 2021 року позивач звернувся до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі із заявою про внесення змін до актового запису про народження № 1267 та виключення відомостей про нього як батька ОСОБА_4 . Однак йому було роз`яснено необхідність вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Крім того, позивач зазначає, що з отриманого ним витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян йому стало відомо про наявність спільної заяви батька та матері про визнання батьківства № 225/17.4-05.01-52 від 29.11.2016, на підставі якої його було зазначено батьком дитини. При цьому позивач категорично заперечує факт подання та підписання ним такої заяви, наголошує, що особисто до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання свого батьківства не звертався та згоди на внесення відповідних відомостей не надавав.

На обґрунтування відсутності свого біологічного батьківства позивач також зазначає, що на час народження дитини перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою та проживав разом із нею, а з відповідачкою спільного сімейного життя не вів. Крім того, посилається на те, що у 20152016 роках відповідачка мала близькі стосунки з іншим чоловіком, якого позивач вважає можливим біологічним батьком дитини.

З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 вважає, що актовий запис про народження ОСОБА_4 в частині зазначення його батьком не відповідає дійсному біологічному походженню дитини, у зв`язку із чим оспорює своє батьківство в порядку статті 136 СК України.

Посилаючись на те, що встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення потребує спеціальних знань, позивач просив призначити у справі судово-біологічну (судово-генетичну) експертизу із застосуванням методу генотипоскопії (аналізу ДНК) для вирішення питання про те, чи є він біологічним батьком дитини.

На підставі викладеного позивач просить суд зобов`язати Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про ОСОБА_1 як батька дитини та зобов`язати відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Ухвалою суддіДніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2021 року, було відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд проводити в порядку загального позовного провадження.

06.10.2021 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просила в задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_2 зазначила, що перебувала у фактичних сімейних відносинах із ОСОБА_1 з березня 2013 року по липень 2020 року, при цьому у зареєстрованому шлюбі сторони не перебували. У період їхніх стосунків, ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився син ОСОБА_4 , відомості про батька якого були внесені до свідоцтва про народження. Дитина проживає разом із відповідачем. Водночас позивач перебуває у шлюбі з іншою жінкою та має дитину у цьому шлюбі.

Відповідачка послалася на те, що 14.08.2020 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина. Рішенням суду від 23.11.2020 у справі №334/4628/20 з позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.08.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому звернула увагу, що під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_1 подавав відзив, у якому стверджував, що не бере участі у вихованні та утриманні дитини, однак у межах своїх фінансових можливостей надає сину матеріальну допомогу, купує йому речі, іграшки та продукти харчування, а також передає відповідачу грошові кошти. На думку ОСОБА_2 , така поведінка позивача свідчила про те, що на той час він фактично не заперечував свого батьківства щодо дитини.

Також відповідачка зазначила, що 14.05.2021 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю у справі №334/3324/21. За твердженням відповідача, позивачу було відомо про розгляд цієї справи, він подавав заяви про відкладення підготовчого засідання та інші клопотання.

Крім того, у провадженні Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі перебувало виконавче провадження №64028736 з примусового виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. У зв`язку з тривалою несплатою аліментів відповідач зверталася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав у справі №334/5849/21. Надалі, після погашення позивачем заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_2 подала заяву про залишення зазначеного позову без розгляду.

Відповідачка наголосила, що не має сумнівів щодо біологічного батьківства ОСОБА_1 , оскільки протягом тривалого часу перебувала з ним у стосунках, а сам позивач, за її твердженням, протягом усього цього часу походження дитини від нього не заперечував. На підтвердження цих обставин відповідач послалася також на можливість допиту свідків її батька ОСОБА_5 та подруги ОСОБА_6 , а також на спільні фотографії з позивачем.

Разом із тим ОСОБА_2 зазначила, що достовірне встановлення або спростування біологічного батьківства можливе шляхом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (ДНК-дослідження), висновок якої має істотне доказове значення у спорах цієї категорії. У зв`язку з цим вона не заперечувала проти призначення та проведення відповідної експертизи.

Водночас ОСОБА_2 заперечила проти доручення проведення експертизи Комунальній установі «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради. Свої заперечення мотивувала тим, що ОСОБА_1 тривалий час працює у сфері медицини у м. Запоріжжі, у зв`язку з чим у неї виникають сумніви щодо незалежності проведення експертного дослідження у зазначеній установі та неможливості впливу позивача на його результати. У зв`язку із цим просила доручити проведення молекулярно-генетичної експертизи відповідній експертній установі у м. Києві.

За результатами викладених заперечень відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини та внесення відповідних змін до актового запису; проти проведення судової молекулярно-генетичної експертизи не заперечувала, однак просила провести її в експертній установі у м. Києві; викликати та допитати зазначених у відзиві свідків, а також долучити до матеріалів справи спільні фотографії сторін як докази тривалих стосунків та того, що позивач раніше не заперечував свого батьківства.

08.07.2022 року від представник позивача адвоката Шокарєвої А.В. надійшла заява про доручення доказів до матеріалів справи, в якому представник просила долучити до матеріалів справи копію заяви матері та батька дитини про встановлення батьківства від 29.11.2016 року підписану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

08.07.2022 року відпредставникавідповідачки адвоката Качан О.С.надійшлазаява, разом з доказами, в якійостаннязазначила, щовідповідачка разом з дітьми покинула територію України, у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року по справі призначено судово-імунологічну експертизу/судово-біологічну (генетичну) експертизу із застосуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК), проведення якої доручено експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України. Провадження по справізупинено.

Директором Запорізького НДЕКЦ МВС України повернуто без виконання ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжявід 15 липня 2022 року про призначення судово-імунологічної експертизи/судово-біологічної (генетичної) експертизи із неявкою вказаних осіб в клопотанні до експертної установи, відсутністю підтвердження оплати повної вартості проведення судової експертизи.

Ухвалою судді від 15.11.2022 року поновлено провадження у справі та продовжено розгляд на стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року провадження у справі зупинено та повторно призначено судово-імунологічну експертизу/судово-біологічну (генетичну) експертизу із застосуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК).

18.05.2023 року перший заступник директора Запорізького НДЕКЦ МВС України надіслав до суду повідомлення про неможливість проведення судової експертизи, в якому зазначив, що станом на 12.05.2023 вказані в клопотанні експерта особи до експертної установи одночасно не з`явились, документ, що засвідчує сплату повної вартості проведення експертизи, не наданий. Тобто, біологічні зразки та документ, що засвідчує сплату повної вартості проведення експертизи, не надані, провести судову експертизу не є можливим.

Ухвалою судді від 25.05.2023 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання, повідомлено сторін про розгляд справи.

Ухвалою суду від 08.06.2023 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.

16.08.2023 року, за результатами розгляду вказаної справи, Ленінським районним судом м. Запоріжжя, було ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису народження дитини запису про батька, внесення змін до актового запису про народження дитини.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05.12.2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника адвоката Шокарєвої А.В. залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2023 року в цій справі залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 06.11.2024 року, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шокарєвої А.В. задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05.12.2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

21.11.2024 року матеріали справи надійшли до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Баруліну Т.Є.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2024 року, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, внесення змін до актового запису про народження дитини. Розпочато підготовче провадження у справі.

06.01.2025 року від представника третьої особи Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява в якій представник зазначила, що за даними актового запису №1267 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 29.11.2016 року, реєстрація проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України. Вирішення питання про оспорювання батьківства залишили на розсуд суду, справу просили розглянути без їх участі.

03.03.2025 року, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шокарєва А.В. подала клопотання про витребування біологічних матеріалів для можливості проведення судової експертизи (ДНК), в якому, посилаючись на ст.ст. 107, 109 ЦПК України, просила витребувати у відповідача необхідні біологічні матеріали для можливості проведення судової експертизи шляхом їх відібрання у відповідній експертній установі тієї держави де мешкає відповідач та передати їх Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України для можливості проведення експертизи.

Також, 03.03.2025 року, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шокарєва А.В. подала клопотання про призначення судової експертизи (ДНК), в якому просила призначити у справі №334/6732/21 судово-імунологічну експертизи/судово-біологічну (генетичну) експертизу із застосуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК), проведення якої доручити експертам Комунальній установі «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.30 або Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України адреса: 69068, вул. Аваліані 19-А, Запоріжжя, тел. (061) 228-02-59. На вирішення експертизи поставити наступні питання: 1. Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матір`ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України? 2. Яка вірогідність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ? Витрати по оплаті проведення судово-імунологічної експертизи/судово-біологічної (генетичної) експертизи із застосуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) покласти на сторін пропорційно.

Ухвалою суду від 27.03.2025 року, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шокарєвої А.В. про витребування біологічних матеріалів для можливості проведення судової експертизи (ДНК), було відмовлено через фактичну необґрунтованість клопотання.

Ухвалою суду від 27.03.2025 року, клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шокарєвої А.В. про призначення судової експертизи (ДНК) було задоволено частково. Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, внесення змін до актового запису про народження дитини.Проведення експертизи доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС у Львівській області (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 24).Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків згідно із ст. 384, 385 КК України.

На розгляд експерта поставлено питання:

1. Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?

2. Яка вірогідність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Надано дозвіл судовому експерту при проведенні судової молекулярної генетичної експертизи у цивільній справі № 334/6732/21 на повне або часткове знищення об`єктів дослідження.

Оплату за проведення судової генетичної експертизи та всі витрати пов`язані з її проведенням покладено на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання АДРЕСА_2 (тел. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ). У зв`язку з проведенням судової генетичної експертизи зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 з`явитися для відбору біологічних зразків, в експертну установу на час, зазначений експертом. Зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , наразі проживає за межами України, (тел. (Viber) НОМЕР_4 ) з`явитися та забезпечити явку малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для відбору біологічних зразків, в експертну установу на час, зазначений експертом. Попереджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про наслідки ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, або від іншої участі в експертизі. Роз`яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що відповідно до положень статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. На час проведення експертизи провадження в справі зупинено.

09.06.2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов лист заступника директора Львівського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, до якого було долучено повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року, відновлено провадження у справі.

30.06.2025 року, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шокарєва А.В. подала клопотання про призначення судової експертизи (ДНК) повторно, в якому просила призначити повторно у справі №334/6732/21 судово-імунологічну експертизи/судово-біологічну (генетичну) експертизу із застосуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК), проведення якої доручити експертам Комунальній установі «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.30 або Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України адреса: 69068, вул. Аваліані 19-А, Запоріжжя, тел. (061) 228-02-59. На вирішення експертизи поставити наступні питання: 1. Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матір`ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України? 2. Яка вірогідність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ? Витрати по оплаті проведення судово-імунологічної експертизи/судово-біологічної (генетичної) експертизи із застосуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) покласти на сторін пропорційно.

18.09.2025 року, через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_8 , адвокат Працевитий Г.О., подав клопотання про відшкодування витрат на переїзд та проживання у місті проведення експертизи в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на переїзд та проживання у місті проведення експертизи у розмірі 23 054 грн. Застосувати до ОСОБА_1 наслідки ухилення від участі в експертизі, визначені ст. 109 ЦПК України, а саме відмовити в задоволенні позовної заяви.

10.11.2025 року, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шокарєва А.В. подала клопотання про залишення клопотання відповідача про понесення судових витрат без задоволення.

Ухвалою суду від 10.11.2025 року, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шокарєвої А.В. про повторне призначення судової експертизи (ДНК) було відмовлено.

Ухвалою суду від 10.11.2025 року, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.12.2025 року, через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_8 , адвокат Працевитий Г.О., подав заяву про стягнення понесених судових витрат в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу.

05.01.2026 року від представника третьої особи Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява в якій представник зазначила, що за даними актового запису №1267 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 29.11.2016 року, реєстрація проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України. Вирішення питання про оспорювання батьківства залишили на розсуд суду, справу просили розглянути без їх участі.

30.01.2026 року, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шокарєва А.В. подала клопотання в якому просила повернутись до підготовчого провадження по справі та вирішити питання про призначення судової-молекулярної експертизи.

03.02.2026 року в судовому засіданні на місці було відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про повернення до підготовчого провадження та призначення судової-молекулярної експертизи, оскільки вказане питання вже вирішувалось ухвалою від 10.11.2025 року.

11.03.2026 року, через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_8 , адвокат Працевитий Г.О. подав клопотання про долучення доказів в якому просив долучити до матеріалів справи копію рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/3324/21 від 30.09.2021 та копію ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2021 у справі №334/5849/21.

08.06.2026 року, через систему «Електронний суд» ОСОБА_3 подала клопотання про вступ у справу як третя особа в якому просила залучити її, ОСОБА_3 до участі у справі №334/6732/21 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача із позовними вимогами щодо стягнення безпідставно набутих коштів відповідачем та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Також, 31.08.2026 року від ОСОБА_3 , в особі представника адвоката Гаранської Ульяни Вікторівни, через систему «Електронний суд» надійшло клопотання в якому представник просила суд повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №334/6732/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у справі №334/6732/21 про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, внесення змін до актового запису про народження дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та залучення ОСОБА_3 до справи №334/6732/21 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача.

20.08.2026 року, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_9 , адвокат Шокарева А.В. подала заяву про стягнення понесених судових витрат по справі в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, докази на понесення яких будуть надані в майбутньому.

Також, 20.08.2026 року, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_9 , адвокат Шокарева А.В. подала заперечення на клопотання відповідача про відшкодування понесених витрат на переїзд та проживання на час проведення експертизи, в яких просила залишити клопотання ОСОБА_2 без задоволення.

31.08.2026 року, через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_8 , адвокат Працевитий Г.О. подав клопотання про проведення судового засідання без участі відповідача та представника відповідача в якому просив провести судове засідання без їх участі, відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи та відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу та витрати, понесені на переїзд та проживання у місті проведення експертизи у розмірі 23 054 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2026 року, було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вступ у справу як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивача.

В судове засіданні 14.09.2026 року, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шокарева А.В. не з`явилася, надала заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки вона перебуває на лікарняному. Однак будь яких доказів, що перебування на лікарняному суду не було надано. Крім того, інтереси позивача представляють два представника, а саме адвокат Шокарєва А.В. та адвокат Гаранська У.В., однак в судове засідання сам позивач та його представник не з`явилися, будь яких заяв від них не надходило. Також, суд звертає увагу на те, що після закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від представника позивача систематично надходили клопотання про відкладення судових засідань, зокрема: 16.12.2025 року (щодо засідання на 16.12.2025 р.) з посиланням на участь в іншій справі; 12.03.2026 року (щодо засідання на 12.03.2026 р.) у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника та необхідністю ознайомлення з матеріалами іншої справи; 08.06.2026 року (після судового засідання) з посиланням на відрядження та несправність транспортного засобу; 21.08.2026 року (щодо засідання на 31.08.2026 р.) з мотивів участі представника в засіданні суду іншої області; 14.09.2026 року з посиланням на перебування на лікуванні без надання будь-яких належних медичних документів на підтвердження вказаної обставини.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представники адвокат Петров Г.М. та адвокат Працевитий Г.О. в судове засідання не з`явились, в клопотанні, яке було подане 31.08.2026 року, представник відповідача адвокат Працевитий Г.О. просив справу розглядати без участі відповідачки та її представника, просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу та витрати, понесені на переїзд та проживання у місті проведення експертизи у розмірі 23 054 грн.

Представник третьої особи Дніпровського відділу державної реєстрації цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, 05.02.2026 рокунадав заяву в якій просив справу розглянути без його участі, рішення прийняти на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Кам`янсько-Дніпровським РВУМВС України в Запорізькій області області 13 червня 2000 року.

15.11.2006 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 09.12.2020 року, яке видано повторно Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 29.11.2016 року, виданого Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_4 . Батьками ОСОБА_4 зазначені ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати), про що зроблено відповідний актовий запис № 1267.

Відповідно до копії заяви матері та батька дитини про визнання батьківства від 29.11.2016 року №225/17.4-05.01-52, яка була долучена представником позивача до матеріалів справи клопотанням від 07.07.2022 року, ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) звернулись до Дніпровського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Запорізькій області з заявою про визнання батьківства.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відомості до актового запису дитини були внесені відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України, зокрема сторони просити вказати по батькові дитини за власним іменем батька « ОСОБА_10 » та присвоїти йому прізвище « ОСОБА_11 ».

Вказана заява підписана особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд, досліджуючи вказану заяву, звертає увагу, що окрім особистих підписів сторін, до заяви було долучено копію паспорта саме батька ОСОБА_1 , також зазначено серію та номер паспорту громадянина України ОСОБА_1 та орган, який його видав. Отже вказана заяви містить особисті конфіденційні відомості ОСОБА_1 , які знаходились лише в його розпорядженні.

Надаючи оцінку позиції відповідача, яка висловлена його представником в судовому засідання про те, що відповідач «не пам`ятає як підписував вказану заяву» та заперечує факт подання такої заяви, суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що протягом досить тривалого часу, з якого відповідач був обізнаний про вказану заяву, він звертався до відповідних правоохоронних органів, органів державної реєстрації актів цивільного стану, про те, що фактично його підпис був підроблений іншою особою та використано його персональну інформацію, а всупереч його волі були внесені неправдиві відомості щодо його батьківства.

При цьому, варто звернути увагу на той факт, що питання реалізації позивачем прав та виконання обов`язків саме як батька дитини виникало ще до звернення з цим позовом.

Так, із заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2021 року у справі №334/3324/21 вбачається, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/4628/20 з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 17.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, у справі № 334/3324/21 за позовом матері дитини про визначення місця проживання малолітнього сина, встановлено, що під час розгляду органом опіки та піклування питання щодо визначення місця проживання дитини позивач був належним чином залучений до участі. У рішенні прямо зазначено, що батько дитини повідомив у телефонній розмові, що спору щодо визначення місця проживання дитини з його боку немає та він не заперечує проти проживання малолітнього сина разом із матір`ю.

Наведена обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки станом на 2021 рік позивач не лише не заперечував свій статус батька, а й висловлював позицію щодо реалізації батьківських прав стосовно дитини, погоджуючись із її проживанням разом із матір`ю.

При цьому сам позивач в позовній заяві зазначає, що був обізнаний про факт народження малолітньої дитини, забирав відповідачку з пологового будинку, намагався піклуватись про дитину, придбавав одяг, іграшки, надавав фінансову допомогу на утримання дитини.

Таким чином, протягом тривалого часу після державної реєстрації батьківства позивач послідовно поводився як особа, яка визнає існування між ним та дитиною правового зв`язку батька і сина: не оспорював актовий запис про народження, не заявляв про його незаконність під час розгляду справи про стягнення аліментів, а також не заперечував свого батьківського статусу під час вирішення питання про місце проживання дитини.

Вирішуючи спір та оцінюючи доводи позивача про відсутність кровного споріднення з дитиною, суд також враховує обставини призначення та проведення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2025 за клопотанням представника позивача у справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

28.04.2025 до суду надійшло клопотання експерта, відповідно до якого позивача ОСОБА_1 , відповідачку ОСОБА_2 та малолітню дитину було викликано до Львівського НДЕКЦ МВС України 19.05.2025 у період з 10:00 до 11:00 години для відібрання зразків букального епітелію, необхідних для проведення призначеної судом молекулярно-генетичної експертизи.

При цьому експертом було окремо зазначено про необхідність завчасного повідомлення експерта та іншої сторони у разі неможливості прибуття будь-кого з учасників до експертної установи у визначені дату та час.

Представник позивача була ознайомлена із відповідним клопотанням експерта 30.04.2025, а отже позивач завчасно був обізнаний як про дату та час проведення експертного дослідження, так і про необхідність особистого прибуття до експертної установи.

Незважаючи на це, 19.05.2025 позивач до Львівського НДЕКЦ МВС України не прибув. Водночас відповідачка, яка перебувала за межами України, разом із малолітньою дитиною у визначені експертом дату та час прибула до експертної установи для відібрання необхідних біологічних зразків, тобто зі свого боку забезпечила можливість проведення призначеної судом експертизи

При цьому до визначеної дати проведення експертизи позивач ані до суду, ані до експертної установи із заявою про неможливість прибуття та необхідність визначення іншої дати і часу проведення експертного дослідження не звертався.

Посилання сторони позивача на неможливість прибуття у зв`язку з необхідністю отримання відпустки за місцем роботи не свідчать про вжиття ним належних та своєчасних заходів для забезпечення проведення експертизи. Як установлено судом, заява позивача про надання щорічної основної відпустки на період з 19.05.2025 по 21.05.2025 була датована 09.05.2025, однак її вхідний номер проставлено лише 19.05.2025, тобто безпосередньо у день проведення експертизи, коли позивач уже мав перебувати у м. Львові.

Більше того, лише 29.05.2025, тобто через десять днів після визначеної експертом дати, представник позивача звернулася до суду із клопотанням про визначення іншої дати та часу проведення експертизи.

Унаслідок неприбуття позивача до експертної установи експертом Львівського НДЕКЦ МВС України було складено повідомлення від 30.05.2025 про неможливість проведення призначеної судом молекулярно-генетичної експертизи.

Надалі сторона позивача повторно ініціювала питання про призначення аналогічної експертизи. Однак ухвалою суду від 10.11.2025 у задоволенні такого клопотання було відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що непроведення первісно призначеної експертизи було наслідком саме неявки позивача до експертної установи, незважаючи на його завчасну обізнаність про дату та час проведення дослідження, тоді як відповідачка разом із дитиною забезпечила свою явку.

Судом також було враховано положення статті 44 ЦПК України, відповідно до яких учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається. За встановлених обставин неявку позивача для проведення експертизи з одночасним подальшим ініціюванням повторного призначення тієї самої процесуальної дії суд розцінив як поведінку, спрямовану на повторне проведення процесуальної дії, можливість здійснення якої раніше не була реалізована саме внаслідок поведінки самого позивача.

Наведені обставини мають істотне значення і при вирішенні спору по суті. Саме позивач, оспорюючи своє батьківство та посилаючись на відсутність кровного споріднення з дитиною, ініціював проведення молекулярно-генетичної експертизи, однак, будучи належним чином та завчасно повідомленим про необхідність прибуття для відібрання біологічних зразків, не забезпечив власної участі у її проведенні, тоді як інша сторона разом із дитиною виконала необхідні для проведення дослідження дії.

Відтак відсутність у матеріалах справи висновку молекулярно-генетичної експертизи, який міг би об`єктивно підтвердити або спростувати твердження позивача про відсутність його біологічного батьківства, не може бути поставлена у провину відповідачці та не може створювати процесуальні переваги для позивача, оскільки неможливість проведення такого дослідження була зумовлена його власною процесуальною поведінкою.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК Україниу разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22) та інших.

Судова практика з указаного процесуального питання щодо застосування статті 109 ЦПК України є сталою та незмінною.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

У частинах першій та третій статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитиниз актового запису про її народження.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Саме позивач, оспорюючи своє батьківство та посилаючись на відсутність кровного споріднення з дитиною, ініціював проведення молекулярно-генетичної експертизи, однак, будучи належним чином та завчасно повідомленим про необхідність прибуття для відібрання біологічних зразків, не забезпечив власної участі у її проведенні, тоді як інша сторона разом із дитиною виконала необхідні для проведення дослідження дії.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У справі «Йевремович проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Судом встановлено, що позивач, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення молекулярно-генетичної експертизи, не з`явився до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення молекулярно-генетичної експертизи, що свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказамв цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи з вище викладеного, аналізуючи та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що вимога позивача про виключення відомостей про нього як батька за актового запису про народження дитини є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

18 вересня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Працевитим Г. О. було подано клопотання про відшкодування витрат на переїзд та проживання у місті проведення експертизи, в якому заявлено вимогу про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача витрат у загальному розмірі 23 054,00 грн.

Вказані витрати, за твердженням сторони відповідача, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з прибуттям разом із малолітньою дитиною з місця фактичного проживання у ФРН до Львівського НДЕКЦ МВС України на 19.05.2025 року для участі у відібранні біологічних зразків для судової молекулярно-генетичної експертизи, яка не відбулася через неявку позивача. Заявлена сума включає: витрати на пальне - 10 523,44 грн; витрати на проживання в готелях - 7 262,94 грн; витрати на харчування - 5 267,72 грн. В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на норми ст. 44, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, кваліфікуючи процесуальну поведінку ОСОБА_1 як затягування розгляду справи та зловживання процесуальними правами.

Оцінюючи обґрунтованість заявленого клопотання, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій (ст. 138 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, відшкодовуються витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, та найманням житла, а також добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту) у розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження.

Разом з тим, заявлені відповідачем витрати на харчування у розмірі 5 267,72 грн (підтверджені виписками банківських транзакцій про безготівкові розрахунки в закладах громадського харчування) не належать до витрат, передбачених процесуальним законом. Норми ЦПК України не передбачають компенсації витрат сторони справи на харчування в закладах ресторанного господарства, оскільки такі витрати належать до поточних особистих споживчих потреб людини, які вона несе незалежно від факту явки для проведення процесуальних дій чи експертизи. Добові витрати у порядку та розмірах, визначених нормативними актами про службові відрядження, відповідачем окремо не розраховувалися та не заявлялися

Крім того, стосовно витрат на придбання пального на загальну суму 10 523,44 грн, суд зазначає, що надані фіскальні чеки АЗС та банківські квитанції за відсутності документів про реєстрацію конкретного транспортного засобу, встановлених норм витрати палива на 100 км пробігу, показників одометра автомобіля до початку та після завершення поїздки, а також розрахованого маршрутного листа, не є достатніми та беззаперечними доказами того, що весь придбаний обсяг пального був витрачений виключно з метою прибуття ОСОБА_2 та дитини до експертної установи у м. Львів і повернення назад.

Щодо посилань представника відповідача на частину 9 статті 141 ЦПК України, суд зазначає, що наслідки процесуальної поведінки позивача ОСОБА_1 (неявка до експертної установи для відібрання біологічних зразків) уже враховані судом під час вирішення спору по суті та отримали належну оцінку при застосуванні спеціальної норми - статті 109 ЦПК України. Наявні матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що дії позивача були спрямовані виключно на штучне спричинення ОСОБА_2 матеріальних збитків, що унеможливлює покладення таких специфічних витрат на позивача в порядку процесуальної відповідальності за ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

З огляду на наведене, у задоволенні клопотання сторони відповідача про стягнення з ОСОБА_1 понесених витрат на переїзд, проживання та харчування в розмірі 23 054,00 грн слід відмовити.

На підставі ст.ст. 7, 12, 126, 136 СК України, керуючись ст. ст. 10 - 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, внесення змін до актового запису про народження дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра, будинок 9-А, код ЄДРПОУ 04053950.

Суддя: Баруліна Т. Є.