Рішення № 139856198, 01.09.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/961/26

2/368/1111/26

Рішення

Іменем України

"01" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Марчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом та просив стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28, корпус 4-ий поверх; код за ЄДРПОУ: 35234236, р/р НОМЕР_2 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» ) заборгованість за Кредитним договором № 56496-02/2025 від 25.02.2025 року у розмірі 26800 грн., яка складається з: 10000 грн. заборгованість за сумою кредиту; 10800грн. заборгованість за сумою відсотків, 1000 грн. заборгованість за комісією, 5000 грн. заборгованість за штрафом, а також стягнути 2662,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивував позов тим, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено Договір про надання фінансового кредиту №56496-02/2025 від 25.02.2025 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 10000грн. строком на 120днів, із процентною ставкою, що становить 0,90в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 1000 грн.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору, детальні терміни повернення кредиту, сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відстоків за його користування.

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - Позивач) звертається до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості Відповідача становив:

заборгованість за тілом кредиту 10000грн.;

заборгованість за відсотками 10350грн.

заборгованість за комісією 1000грн.

заборгованість за штрафом 5000грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Отже, Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість Відповідача становить 26800 грн, а саме:

заборгованість за тілом кредиту 10000грн.;

заборгованість за відсотками 10800грн.

заборгованість за комісією 1000грн.

заборгованість за штрафом 5000грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, з урахуванням законодавчих обмежень (п. 5.3.1).

19.06.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 19062025.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до Відповідача за кредитним договором №56496-02/2025 від 25.02.2025 року (докази додаються).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав відзив в якому позов визнав частково з наступних підстав.

Закон забороняє нарахування та стягнення з боржника неустойки (штрафу, пені) до закінчення дії правового режиму воєнного стану відповідно положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Так, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності (ст.625. цього Кодексу, а також від обов 'язку сплати на користь кредиторавия (позикодавця) неустойки (штрафу^ пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", з 05.30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, та який триває і наразі.

У постанові КЦС ВС від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61- 8279св23), Верховний Суд прямо вказав, що п. 18 Прикінцевих положень ЦК поширюється на кредитні договори і звільняє позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період воєнного стану.

Отже, з Відповідача не підлягає стягненню заборгованість за штрафом у розмірі 5000,00 гривень.

Окрім того, розмір відсотків за Договором, про стягнення яких просить Позивач, є вочевидь несправедливим та неспівмірним тілу кредиту.

Так, тіло кредиту становить 10 000 грн., а нараховані Позивачем відсотки - 10 800,00

грн.

Відповідно до ст. 627 ЦПК України, відповідно до статті б цього Кодексу сторони с вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 року у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 року у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св 19), від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охорошованими законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Під час вирішення питання про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенс тва права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний гягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статгі 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

З огляду на наведене, слід враховувати очевидну неспіврозмірність нарахованих Позивачем процентів тілу кредиту. Таким чином, Відповідач вважає, що стягнення процентів у розмірі, про які просить Позивач, є неможливим з огляду на положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки нараховані Позивачем проценти є несправедливими.

Також в даному випадку відсутні підстави для стягнення комісії, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов 'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою.

У постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 сформульовано: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія, то положення договору щодо обов`язку сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої етапі 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця за послуги, пов`язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту або позики. Винагородою за надання кредиту, згідно з законом, є проценти, а не комісія.

В даному випадку Позивач просить стягнути комісію за сам факт надання коштів, що є основним обов`язком кредитодавця за ст. 1054 ЦК, а не окремою послугою споживачу. Більше того, зі змісту позовної заяви вбачається, що спірна комісія є одноразовою комісією за видачу кредиту.

Надані Позивачем документи не містять переліку конкретних додаткових/супутніх послуг, які Позивач надав Відповідачу та обґрунтованого розрахунку їх вартості, з чого можливо було б встановити обгрунтованість комісії за кредитом.

Позивачем не доведено надання ним послуг, пов`язаних з наданням кредиту, в той час як стягнення комісії за сам факт видачі кредиту суперечить чинному законодавству.

Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач був мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2022 року, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія-санітара медичного пункту, тривалий час перебував на бойових позиціях, брав безпосередню участь у бойових діях.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 24.09.2023 № 281-PC Відповідача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я (за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 20.10.2023 № 305.

Відповідач є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 249/26/390/В від 18.05.2026, згідно з яким Відповідачу продовжено третю (III) групу інвалідності строком на 1 рік з 01.04.2026.

Крім того, Відповідач страждає на тяжкий психічний розлад, набутий внаслідок участі у бойових діях.

Так, згідно зі Свідоцтвом про хворобу № 1388-п від 18.08.2023, складеним госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ», у Відповідача діагностовано стійкий різко виражений тривожно-депресивний розлад з інсомнічним компонентом, проявами емоційно-вольової нестійкості та транзиторними психотичними включеннями, асоційований з бойовим стресом.

За результатами експериментально-психологічного дослідження у Відповідача діагностовано порушення мислення у вигляді зниження рівня узагальнення та класифікації, елементи паралогіки, відхилення у психічній діяльності, хворобливо виражену невротичну симптоматику з рисами стресового розладу, високий рівень парайояльності та виражене порушення пристосувальних реакцій.

Відповідач перебуває під постійним наглядом лікаря-психіатра та отримує постійне підтримуюче медикаментозне лікування, що прямо зафіксовано у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 249/26/390/В від 18.05.2026.

Наведене має бути враховано судом при оцінці доводів Позивача про те, що Кредитний договір укладено саме Відповідачем та що Відповідач усвідомлено прийняв на себе відповідні зобов`язання.

Крім того, відповідно до ч. З ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

До обставин, які мають істотне значення, судова практика відносить, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, зокрема стан здоров`я боржника та його матеріальне становище.

Стан здоров`я Відповідача, наявність у нього інвалідності III групи, статус учасника бойових дій, непридатність до військової служби за станом здоров`я, потреба у постійному лікуванні та відсутність інших джерел доходу, крім соціальних виплат, є саме тими обставинами, які мають істотне значення та які є самостійною підставою для зменшення розміру нарахованих Позивачем платежів.

Враховуючи викладене вище в сукупності, Відповідач вважає, що позов необхідно задовольнити частково, а саме:

Відмовити у стягненні заборгованості за штрафом та у стягненні заборгованості за комісією. Зменшити розмір заборгованості за нарахованими відсотками.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено Договір про надання фінансового кредиту №56496-02/2025 від 25.02.2025 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 10000грн. строком на 120днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 1000 грн.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно графіку платежів позичальник зобов`язався сплати кредитору : 26.03.2025 року 2700 грн. процентів за користування кредитом і 1000 грн. комісії за надання кредиту; 25.04.2025 року і 25.05.2025 року по 2700 грн. процентів за користування кредитом; 24.06.2025 року 2700 грн. процентів за користування кредитом і 10000 грн. на погашення суми кредиту, а всього зобов`язався сплати кредитору 10800 грн. процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5 Договору, детальні терміни повернення кредиту, сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України - Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 2.16. та п. 2.17. Договору, у випадку готовності прийняти пропозицію, Клієнт натискає кнопку «Підписати», отримує код з одноразовим ідентифікатором та вводить його у відповідне поле на Сайті Товариства. Введенням цього коду Клієнт підтверджує акцепт оферти, що є аналогом накладення електронного підпису Клієнта на оригінал Договору. Згідно з п. 2.18. Договору, після здійснення акцепту Клієнтом, Товариство накладає на оригінал паспорту споживчого кредиту та Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу. Такий порядок укладення договору відповідає ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»

До п. 2.1. Договору, перед його укладенням Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог НБУ одним із законних способів, зокрема шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему ВапкШ НБУ або через бюро кредитних історій з використанням otp-пароля та фотофіксації особи.

У сукупності такі обставини, як подання заявки на отримання кредитних коштів, проходження попередньої ідентифікації та верифікації відповідно до вимог НБУ, що підтверджує намір саме цієї особи укласти договір, підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, а також вчинення всіх зазначених дій у межах однієї сесії та з однієї ІР-адреси, свідчать про укладення договору саме Відповідачем.

Доказами на підтвердження укладення кредитного договору є:

Договір про надання фінансового кредиту №56496-02/2025 від 25.02.2025;

Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №56496-02/2025 від 25.02.2025;

Лист-повідомлення про успішне перерахування коштів згідно умов договору.

Згідно з п. 1.6. Договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта за реквізитами платіжної картки 5168 - 74хх - хххх - 4589 Відповідно до цього ж пункту, кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відстоків за його користування.

19.06.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 19062025.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до Відповідача за кредитним договором №56496-02/2025 від 25.02.2025 року (докази додаються).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - Позивач) звернулась до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості та витягу з реєстру боржників по договору факторингу на дату відступлення права вимоги розмір заборгованості Відповідача становив:

заборгованість за тілом кредиту 10000грн.;

заборгованість за відсотками 10350грн.

заборгованість за комісією 1000грн.

заборгованість за штрафом 5000грн.

Відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Отже, Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість Відповідача, згідно розрахунку заборгованості становить 26800 грн, а саме:

заборгованість за тілом кредиту 10000грн.;

заборгованість за відсотками 10800грн.

заборгованість за комісією 1000грн.

заборгованість за штрафом 5000грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, з урахуванням законодавчих обмежень (п. 5.3.1). Відповідач не здійснював платежів згідно графіку заборгованості і йому правомірно нараховано штрафи в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, з урахуванням законодавчих обмежень (п. 5.3.1).

В ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» і п.17 розділу 4 « Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ« Про споживче кредитування» не зазначено конкретно про нікчемність умов договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні яка більша 1% з 21.08.2024 року . І з положень ст. 12ч.7 ; 11 ч.7 ЗУ « Про споживче кредитування» вбачається які конкретно умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Позивач не заявляла вимог про визнання недійсною умови договору щодо встановлення денної процентної ставки за користування кредитом на рівні 0,9 відсотка в день на залишок заборгованості за кредитом і тому умови договору є такими, що відповідають свободі договору. Предметом спору не є стягнення відсотків за порушення умов договору і тому посилання позивача на судову практику про відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при обгрунтуванні заперечень про нарахування процентів за користування кредитом не є обгрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

- доходи кредитодавця у вигляді процентів;

- комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

- інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

З вищенаведеного вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором.

Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. № 16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», надалі за текстом поіменовані «Правила розрахунку». Вказані Правила розрахунку (пункт 1) передбачають правомірність встановлення Позивачем (як Кредитодавцем) супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Крім того, Додатком № 2 до Правил розрахунку, затверджено типову форму Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. В даній Таблиці в розділі «Платежі за супровідні послуги» та підрозділі «Кредитодавця» (графа 8) передбачена комісія за надання кредиту, про що свідчить 8 стовбець Таблиці.

Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.

Крім того, у відповідності до пункту 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021р., яке визначає додаткові умови, не визначені ЦК України, Законом про споживче кредитування, Законом України «Про фінансові послуги» та іншими законами України, які містять норми щодо договірних відносин у частині надання фінансових послуг, вимоги договорів про надання фінансових послуг, що укладаються між споживачами та небанківськими фінансовими установами, Договір про надання фінансових послуг повинен містити, в т.ч. назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом.

Верховний Суд в Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у своїй Постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц зазначає, що «умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів»(будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734^Ш від 15 листопада 2016 року».

Відтак, починаючи з 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон про споживче кредитування, а рівно й зміни до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», після чого зазначена стаття 11 прийняла той вигляд, який має і до цього моменту («1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"»).

Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості Позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача.

Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати Відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від Позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем.

Вищезазначені доводи узгоджуються з правовим висновком викладеним у Постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19

Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач був мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2022 року, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія-санітара медичного пункту, тривалий час перебував на бойових позиціях, брав безпосередню участь у бойових діях.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 24.09.2023 № 281-PC Відповідача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я (за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 20.10.2023 № 305.

Відповідач є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 249/26/390/В від 18.05.2026, згідно з яким Відповідачу продовжено третю (III) групу інвалідності строком на 1 рік з 01.04.2026.

Відповідач страждає на психічний розлад, набутий внаслідок участі у бойових діях.

Так, згідно зі Свідоцтвом про хворобу № 1388-п від 18.08.2023, складеним госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ», у Відповідача діагностовано стійкий різко виражений тривожно-депресивний розлад з інсомнічним компонентом, проявами емоційно-вольової нестійкості та транзиторними психотичними включеннями, асоційований з бойовим стресом.

За результатами експериментально-психологічного дослідження у Відповідача діагностовано порушення мислення у вигляді зниження рівня узагальнення та класифікації, елементи паралогіки, відхилення у психічній діяльності, хворобливо виражену невротичну симптоматику з рисами стресового розладу, високий рівень парайояльності та виражене порушення пристосувальних реакцій.

Відповідач перебуває під постійним наглядом лікаря-психіатра та отримує постійне підтримуюче медикаментозне лікування, що прямо зафіксовано у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 249/26/390/В від 18.05.2026.

Зазначені обставини на які посилається відповідач суд враховує при оцінці доводів Позивача про те, що Кредитний договір укладено саме Відповідачем та що Відповідач усвідомлено прийняв на себе відповідні зобов`язання і так як відповідач не подавав зустрічного позову з вимогами про визнання недійсним кредитного договору з підстав недодержання в момент вчинення кредитного договору стороною вимог , які встановлені ч.2 ст.203 ЦКУ України про необхідний обсяг цивільної дієздатності то відповідно до положень ст.215ч.1,3; 203ч.2, 204 ЦК України презумується правомірність кредитного договору так як його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.14ч.15 ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей « військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Нарахування процентів за користування кредитом та штрафу здійснено з 25.02.2025 року по 19.06.2025 року правомірно так як відповідач у вказаний період не брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно п.61 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у редакції від 17.03.2022 року, було встановлено мораторій на нарахування неустойки у період дії воєнного стану. Однак, на підставі Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023 вказаний пункт було виключено із Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.2 ст.4 Цивільного Кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до ст.1054ч.3 ЦК України , особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності (ст.625. цього Кодексу, а також від обов 'язку сплати на користь кредиторавия (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Але відповідно до ст.1054ч.3 ЦК України , особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом і на час виникнення правовідносин Закон України «Про споживче кредитування» не передбачав звільняє від відповідальності за ст. 625 ЦК та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період воєнного стану. В цивільній справі в якій винесено постанову КЦС ВС від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61- 8279св23) інші обставини які виникли до виключення з Закону України «Про споживче кредитування» яким п.61 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

До обставин, які мають істотне значення, судова практика відносить, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, зокрема стан здоров`я боржника та його матеріальне становище.

Відповідач не здійснював платежів на виконання умов кредитного договору, не надав доказів про те на які потреби використано кредитні кошти, про свій майновий стан , про розмір соціальних виплат на його користь, про необхідність витрат власних коштів на лікування і розмір штрафу не перевищує розмір збитків. За вказаних обставин наявність у відповідача інвалідності III групи, статусу учасника бойових дій, його непридатність до військової служби за станом здоров`я не мають істотне значення та не є самостійною підставою для зменшення розміру нарахованих Позивачем платежів.

А тому, враховуючи вище зазначене позов слід задоволити та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28, корпус 4-ий поверх; код за ЄДРПОУ: 35234236, р/р НОМЕР_2 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» ) заборгованість за Кредитним договором № 56496-02/2025 від 25.02.2025 року у розмірі 26800 грн., яка складається з: 10000 грн. заборгованість за сумою кредиту; 10800грн. заборгованість за сумою відсотків, 1000 грн. заборгованість за комісією, 5000 грн. заборгованість за штрафом. А також на підставі ст.141 ЦПК України стягнути 2662,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову згідно платіжної інструкції та на підставі ст.137,141 ЦПК України 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу які підтверджуються копією договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, копією акту наданих послуг правової допомоги , копією детального опису наданих послуг, копією ордера на надання правничої допомоги .

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року у зв`язку з участю судді у колегіальному розгляді справи .

Керуючись ст. ст. 11, 13, 15, 16, 509, 525, 526, 543, 549, 550, 554, 572, 583, 585, 589, 590, 610-612, 624, 625, 629, 1049, 1050,1054 Цивільного Кодексу України, статтями 1-3, 12-14, 21 Закону України «Про споживчекредитування», та у відповідності до положень ст. 273 Цивільного Процесуального Кодексу України, -

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28, корпус 4-ий поверх; код за ЄДРПОУ: 35234236, р/р НОМЕР_2 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» ) заборгованість за Кредитним договором № 56496-02/2025 від 25.02.2025 року у розмірі 26800 грн., яка складається з: 10000 грн. заборгованість за сумою кредиту; 10800грн. заборгованість за сумою відсотків, 1000 грн. заборгованість за комісією, 5000 грн. заборгованість за штрафом, а також стягнути 2662,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року .

Суддя В.І. Кириченко