Рішення № 139851374, 10.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/50784/25

Провадження № 2/761/6522/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

30.11.2025 ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 497995 від 04.02.2021 у сумі 75163.00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.02.2021 між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит» було укладено кредитний договір № 497995. Згідно зі статтями 626 та 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказаний правочин є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення взаємних прав та обов`язків. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитування, зокрема: розміру кредиту, строку користування коштами, процентної ставки, загальної вартості кредиту та графіка платежів. Письмова форма договору дотримана відповідно до вимог статті 207 ЦК України, що підтверджується наявними матеріалами справи. Як зазначив представник позивача, кредитодавець виконав свої договірні зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 31 250,00 грн із кінцевим терміном повернення 04.02.2023. Відповідно до пункту 1.5 Договору, нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість днів використання коштів. Підписавши Договір, відповідач підтвердив ознайомлення з усіма істотними умовами, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 6 та частині 1 статті 627 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 530 та статтею 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у визначені договором строки. Проте відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснення платежів, що свідчить про неналежне виконання умов договору, які згідно зі статтею 599 ЦК України припиняються лише їх належним виконанням. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість у розмірі 75163.00 грн, яка складається з: 29826.52 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43600.01 грн - заборгованість по процентах на дату відступлення прав вимоги; 1736.47 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості). 26.11.2021 на підставі договору факторингу №26-11/2021/13 ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за Договором

№ 497995. Згодом, 10.01.2023 на підставі договору про віступлення прав вимоги

№10-11/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за Договором № 497995. Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в повному обсязі. Згідно зі статтею 516 ЦК України, згода боржника на заміну кредитора не вимагається, якщо інше не передбачено договором. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» є належним кредитором та набуло законного права вимоги заборгованості за Договором № 497995 до відповідача. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не вбачається можливим, позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 02.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві зазначив про можливість розгляду справи за його відсутності, а також проти проведення заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти проведення заочного розгляду справи, при цьому відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 04.02.2021 між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит», правонаступником якого є позивач (на підставі договору про відступлення прав вимоги №10-01/202 3від 10.01.2023), за допомогою веб-сайту (https://sloncredit.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем

ТОВ «Слон Кредит», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено кредитний договір.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор, для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику (відповідачу) кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 31 250,00 грн; строк кредитування - 730 днів; процентна ставка - процентна ставка 25 % за перший день, за всі наступні дні користуванням кредитом 85 % річних, строком до 04.02.2023.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р.

№ 127/33824/19.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу в кредит грошові кошти.

У зв`язку з невиконання відповідачем умов договору, у останнього утворилась заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком, що перевірений судом, що складає 75163.00 грн, з яких: 29826.52 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43600.01 грн - заборгованість по процентах на дату відступлення прав вимоги; 1736.47 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було.

Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Враховуючи, що між ТОВ «Слон Кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено кредитний договір, умови якого ТОВ «Слон Кредит» були виконані, шляхом надання відповідачу кредитних коштів, останній взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 75163.00 грн, з яких: 29826.52 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43600.01 грн - заборгованість по процентах на дату відступлення прав вимоги; 1736.47 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження факту надання і отримання професійної правничої допомоги, а також факту її оплати, представником позивача подано до суду договір про надання правової допомоги та прайс-лист, заявку, акт та платіжну інструкцію, відповідно до яких загальний розмір отриманої професійної правничої допомоги у цій справі складає 25 000,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача додав до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги між Адвокатське об`єднання «Лігал Ассітанс» та ТОВ «Коллект центр»

№ 01-07/2024 від 01.07.2024 року, Прайс-лист АО «Лігал Ассітанс» затверджений 01.11.2023, заявка на надання юридичної допомоги №1676 від 01.10.2025, витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.

Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об`єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр».

Крім того, відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн, а всього з відповідача на користь позивача підлягає 102 585,40 грн (75 163,00 грн + 2 422,40 грн + 25 000,00 грн).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 102 585,40 (сто дві тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 40 коп., з яких: 29 826 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять шість) 52 коп - заборгованість по тілу кредиту; 43 600 (сорок три тисячі шістсот) 01 коп - заборгованість по процентах на дату відступлення прав вимоги; 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) 47 коп - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - витрати по сплаті судового збору; 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: