Вирок № 13985093, 21.02.2011, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 1-29/11

В И Р О К

іменем України

"21" лютого 2011 р. Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - СУДДІ Мочульської Л. Т.

за участю секретаря Белінська С. І.,

прокурора Лашкевича О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого головою ФГ «Ярок»с. Зозів Липовецького району, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В період з листопада 2007 року по квітень 2008 року суб»єктом підприємницької діяльності головою ФГ «Ярок»с. Зозів Липовецького району ОСОБА_1 використовувалась наймана праця ОСОБА_2, з якою не були зареєстровані трудові відносини (без укладення трудового договору та його реєстрації у державній службі зайнятості), чим порушено ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України, а також наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, що в свою чергу призвело до незарахування відпрацьованого працівником часу до загального трудового стажу.

Протягом зазначеного періоду ОСОБА_2 працювала в ФГ «Ярок", головою якого був ОСОБА_1, на посаді агронома, проте облік фактично відпрацьованого часу вказаним працівником та витрат на його оплату праці - підприємцем не вівся, внаслідок чого не проводилась сплата внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування у зв»язку із тимчасовою втратою працездатності, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці».

Неукладення трудового договору з фізичною особою, відсутність його реєстрації, укриття факту наявності трудових відносин та виплати заробітної плати, нездійснення відносно працівника відрахувань до соціальних фондів - призвело до позбавлення ОСОБА_2 відповідних соціальних гарантій, порушення її конституційних прав, визначених ст. 253 КЗпП України, ст. 46 Конституції України.

Підсудний ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин по справі та зібраних доказів, вину свою визнав повністю. Суду пояснив, що він працює головою ФГ «Ярок»з 1992 року по даний час. Здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Так, з липня 2007 року по березень 2008 року в його господарстві працювала ОСОБА_2 на посаді агронома, з якою трудового договору він не укладав, а лише вніс запис до її трудової книжки про прийняття на роботу. Вони з нею домовились, що він буде платити їй заробітну плату, тоді коли буде робота. Протягом вказаного часу підсудний виплачував ОСОБА_2 заробітну плату в розмірі 1200-1300 грн. на місяць. З виплаченої їй заробітної плати внески до державних цільових фондів не сплачував. Крім цього підсудний додав, що у вчиненому він щиро розкаюється і в подальшому зобов'язується аналогічного не допускати.

Крім визнавальних показань підсудного, його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, підтверджується матеріалами кримінальної справи, дослідженими в судовому засіданні:

-Актом перевірки № 02-16-46/1938 від 06.12.2010 року /а.с.52-53 /;

-Свідоцтвом № 20115484 про державну реєстрацію суб»єкта підприємницької діяльності Фермерського господарства «Ярок»/а.с. 63/;

-Приписом державного інспектора праці № 02-16-46/1938-1714 від 06.12.2010 року /а.с.54/;

-Довідками Управління ПФУ у Липовецькому районі Вінницької області № 970/06-46/03 від 09.09.2010 року та № 1096/06-46/03 від 12.10.2010 року, згідно з якими ФГ «Ярок»у звітності найманих працівників та нарахування заробітної плати не відображало /а.с. 16, 24/;

-Довідкою Липовецького районного центру зайнятості № 02-17/2789 від 11.10.2010 року, відповідно до якої ФГ «Ярок», головою якого є ОСОБА_1 станом на 11.10.2010 року як платник внесків до ФЗДССВБ не зареєстрований, тому інформація щодо даного господарства в Липовецькому РЦЗ відсудня /а.с. 25/;

-Довідкою Липовецької міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 476 від 13.10.2010 року, згідно з якою станом на 08.10.2010 року ФГ «Ярок» зареєстроване в Липовецькій МВД ФСС з ТВП як платник страхових внесків 27.04.2007 року. В звітах за період з 01.04.2007 року по 01.10.2010 року найманих працівників та ФОП не відображало /а.с. 26/;

-Розрахунками сум страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за відповідний період /а.с. 27-50/.

Отже, зібрано достатньо доказів, які підтверджують вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Приймаючи до уваги думку учасників судового процесу, та враховуючи, що підсудний повністю визнавав свою вину як на досудовому, так і під час судового слідства, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи та розміру цивільного позову , оскільки зазначені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а цивільний позов по справі не заявлявся. При цьому судом роз”яснено відсутність у сторін по справі права подальшого оспорювання цих фактичних обставин в апеляційному порядку.

Дії підсудного суд кваліфікує за ч.1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю .

Так, характер порушення, вчиненого ОСОБА_1, встановлено на підставі відповідних норм Кодексу законів про працю України ( ст..ст. 21, 24, 24-1, 253, 254), а також положень інших нормативно-правових актів (наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260; Закону України «Про оплату праці»; Конституції України). А обмеження трудових прав ОСОБА_3 носить грубий характер, що встановлено судом на підставі оцінки вчиненого підсудним діяння у даному конкретному випадку.

При призначенні покарання підсудному, суд в повній мірі враховує характер та ступінь суспільної небезпеки ним вчиненого, його особу, обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.1 ст. 172 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості., а санкція цієї статті передбачає три види альтернативних покарань.

Обставин, які визнаються як обтяжуючі покарання підсудного, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

До пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин - суд відносить щире каяття, визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину (добровільно надавав допомогу в з»ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мали істотне значення для повного його розкриття), готовність нести кримінальну відповідальність.

Крім цього, підсудний вперше вчиняє злочин і раніше не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання (довідка-характеристика № 886 від 28.12.2010 року, видана виконавчим комітетом Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, а.с.69).

Будь-яких тяжких наслідків від вчинення підсудним даного суспільно небезпечного діяння не настало. ОСОБА_2 претензій будь-якого характеру до нього не має.

Враховуючи особу винного, встановлені обставини справи; тяжкість злочину; наявність обставин, що пом'якшують покарання , та відсутність обставин, що обтяжують покарання ; види і строки покарання, встановлені санкцією ч.1 ст. 172 КК України - суд вважає доцільним призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції даної статті КК України, у виді штрафу.

Суд вважає дане покарання необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також, судом з»ясовано, що до підсудного органами досудового слідства було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Дане питання також підлягає вирішенню при постановленні вироку.

Судових витрат та речових доказів по справі немає.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, СУД

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 510 ( п»ятсот десять) гривень, що відповідає 30 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 15 діб.

Суддя:Л. Т. Мочульська