Рішення № 139850022, 14.09.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/418/26 Справа №447/3856/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 07.05.2021 №75558463 у розмірі 20 328,00 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 09.02.2026.

В судове засідання 09.02.2026 учасники справи не з`явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач причин неявки в судове засідання не повідомив, хоча повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи належним чином. У зв`язку із неявкою відповідача, розгляд справи було відкладено на 11.03.2026.

Поштове відправлення яким суд направляв відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі, повернулося на адресу суду без вручення адресату із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В судове засідання 11.03.2026 учасники справи не з`явилися, однак від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Враховуючи неявку учасників справи в судове засідання, подання відповідачем відзиву на позовну заяву, для надання позивачу можливості реалізувати своє право на подачу відповіді на відзив, розгляд справи було відкладено на 14.04.2026.

Ухвалою від 14.04.2026 судове засідання було відкладено на 07.05.2021 та задоволено клопотання позивача про витребування у АТ «Універсал Банк» документів/інформації, які становлять банківську таємницю. При цьому, враховуючи викладену відповідачем правову позицію щодо предмету спору, зокрема про те, що кредитні правовідносини які розглядаються у даній справі, вже були предметом спору в іншій судовій справі, ухвалою від 14.04.2026, явка відповідача в судове засідання була визнана обов`язковою, для заслуховування його особистих пояснень.

Надалі у зв`язку із неявкою відповідача в судове засідання, а також подачею ним додаткових письмових пояснень, розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 08.09.2026.

Незважаючи на те, що явка відповідача в судове засідання була визнана судом обов`язковою, останній в жодне із судових засідань не з`явився, однак відповідач подав на електронну адресу суду свої узагальнені заперечення щодо предмету спору та клопотання про витребування доказів. Розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Щодо поданих відповідачем клопотань про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2-4 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Разом з тим, аналіз поданих відповідачем клопотань про витребування доказів свідчить, що такі не відповідають зазначеним вимогам процесуального закону.

Так у поданому відзиві а також у окремому клопотанні відповідач просить витребувати у позивача договори відступлення прав вимоги, акти приймання передачі прав вимоги, реєстр боржників, докази повідомлення його про зміну кредитора, докази перерахування кредитних коштів, розрахунок заборгованості, повний текст позовної заяви однак жодним чином не обґрунтовує подане клопотання, не конкретизує, яких саме правовідносин стосуються вказані докази, які заходи ним вживались для їх здобуття та чи існують перешкоди в їх отриманні самостійно. Також відповідач просить витребувати оригінал електронного договору, логи реєстрації, авторизації та підписання, документи про ідентифікацію, докази підтвердження належності номер телефону конкретному відповідачу, відомості про конкретну оферту, однак не конкретизує, у кого саме слід витребувати такі документи, кого саме вони стосуються, в кого вони наявні, які заходи ним вживались для їх здобуття та чи існують перешкоди в їх отриманні самостійно.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позовна заява подана до суду через підсистему «Електронний суд», та згідно долученого до позовної заяви опису вкладення, копія позовної заяви із додатками, була направлена відповідачу на його поштову адресу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, слід відмовити.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 08.09.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст.259 ЦПК України і ч.5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 07.05.2021 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір позики №75558463, який підписано електронним підписом позичальника, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.

Первісний кредитор перерахував відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 11 000,00грн. за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією №44343db6-7a2b-44aa-81da-c22490c6e70d від 07.05.21 року про перерахування коштів в розмірі 6 000,00 на банківський картковий рахунок, що зазначив Відповідач № НОМЕР_1 .

26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610 від 26.10.2021р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75558463 від 07.05.2021 р.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р., за умовами якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №75558463 від 07.05.2021 в сумі 20 328,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - основна сума боргу, 14328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Однак відповідач належним чином не виконав взятих на себе договірних зобов`язань ні перед первісним кредитором, ані перед фактором, суму кредиту не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, у зв`язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 20 328,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінпром Маркет" за договором позики №75558463 від 07.05.2021 в сумі 20 328,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - основна сума боргу, 14 328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00грн.

Правова позиція відповідача.

Згідно поданого відзиву, відповідач зазначає, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами, зокрема щодо укладення договору, перерахування коштів, підстав нарахування відсотків та правильності розрахунків, а також правонаступництва права вимоги від первісного кредитора до заявника. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що його було повідомлено про зміну кредитора. Відповідач вважає, що дане кредитне зобов`язання стосується того самого кредиту, який був предметом розгляду у справі №456/2993/24 за позовом ТзОВ «Діджи Фінанс», оскільки дати видачі кредиту співпадають. Просить відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини встановлені судом.

07.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів » (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики №75556384, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме підписом C1nntLTKec 07.05.2021 14:18:00.

Положеннями п.4 Договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує: що він ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі. Позичальник надав дозвіл Позикодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних Позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів Позикодавця та повного виконання зобов`язань за цим Договором, а також на відступлення права вимоги за Договором? при цьому без особистого повідомлення Позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.

Відповідно до п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Пунктом 2. договору позики визначено параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, а саме: сума кредиту: 6 000,00грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; денна процентна ставка (фіксована) 1,99%; знижена процентна ставка 0,69%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % річних; орієнтовна реальна річна ставка 251,85%; орієнтовна загальна вартість позики 7242,00 грн; дата надання позики - 07.05.2021; дата повернення позики - 06.06.2021 .

Згідно п.3 договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

Згідно довідки про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор «C1nntLTKec», яким відповідач підписав договір позики, був направлений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідачу 07.05.2021 14:18:00 на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

На виконання договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало 07.05.2021 позичальнику ОСОБА_1 на його картковий рахунок НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» Вих. № КД-000066186/ТНПП від 23.10.2025 р. № транзакції 44343db6-7a2b-44aa-81da-c22490c6e70d.

З інформації, наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», банківської виписки по картковому рахунку, на банківську картку № НОМЕР_1 емітовану на ім`я ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 07.05.2021 відбулося зарахування коштів в сумі 6 000,00 грн.

26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610 від 26.10.2021р., за умовами якого у відповідності до умов якого у Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до Боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору) в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Права Вимоги).

Згідно з витягом з Реєстру прав вимог №2 Клієнт відступив Факторові право вимоги під порядковим номером 15035 заборгованості до ОСОБА_1 за договором №75558463 від 07.05.2021 в розмірі 20328,00 грн з яких: сума заборгованості за тілом - 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 14328,00 грн. сума заборгованості за процентами, кількість днів прострочення виконання договірних зобов`язань - 142дні.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р., за умовами якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №75558463 від 07.05.2021 в сумі 20 328,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - основна сума боргу, 14328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до Боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору) в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Права Вимоги).

Згідно витягу з Реєстру Боржників від 03.04.2023, Клієнт відступив Факторові право вимоги під порядковим номером 35677 заборгованості до ОСОБА_1 за договором позики №75558463 від 07.05.2021 в розмірі 20 328,00 грн з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Фінпром Маркет» суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Договором позики № 75558463 від 07.05.2021 р., заборгованість ОСОБА_1 становить 20 328,00 грн., з яких: 6000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «;Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України ( в редакції чинній на дату укладення договору факторингу), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики №75558463 від 07.05.2021 в електронній формі, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,99% в день. Також сторони погодили, що: процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % річних; орієнтовна реальна річна ставка реальна річна процентна ставка - 251,85%, загальна вартість кредиту 7242,00 грн; дата надання позики - 07.05.2021; дата повернення позики 06.06.2021.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало взяті на себе договірні зобов`язання та перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 6000,00грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» Вих. № КД-000066186/ТНПП від 23.10.2025 р. № транзакції 44343db6-7a2b-44aa-81da-c22490c6e70d., а також банківською випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за відповідний день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а відтак є належними доказами на підтвердження факту наявності заборгованості позичальника перед кредитодавцем. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, зазначивши, що виписка з позичкового рахунку є підтвердженням видачі кредиту.

Однак відповідач свої зобов`язання за договором позики, належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за вказаним договором позики укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ « Фінансова компанія управління активами», від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» до ТОВ «Фінпром Маркет».

При цьому суд вважає, що представлені стороною позивача Договори факторингу та Реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №75558463 від 07.05.2021, оскільки укладаючи договори факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договорів факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Фінпром Маркет» суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Договором позики № 75558463 від 07.05.2021 р., заборгованість ОСОБА_1 становить 20 328,00 грн., з яких: 6000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Разом з тим, щодо стягнення заборгованості за відсотками та за понадстрокове користування кредитом за кредитним договором №75558463 від 07.05.2021 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку, відсотки за користування кредитними коштами нараховані за період 07.05.2021-04.09.2021.

Суд звертає увагу на те, що кредит надавався відповідачу на 30 днів і датою його повернення визначено 06.06.2021. Тобто саме до цього часу кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами.

Крім того, п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

З наданих доказів убачається, що після настання строку повернення позики, визначеного договором, позичальник не повернув отримані кредитні кошти, а продовжив фактично користуватися ними, а відповідно відбулася пролонгація строку договору, однак така могла мати місце не більше як на 90 днів. Таким чином строк кредитування з урахуванням пролонгації було продовжено ще на 90 днів, тобто з 06.06.2021 до 04.09.2021.

Відтак є правомірною нарахована заборгованість за відсотками за договором позики №75558463 від 07.05.2021 за період з 07.05.2021 до 04.09.2021.

Доводи відповідача про те, що дане кредитне зобов`язання стосується того самого кредиту, який був предметом розгляду у справі №456/2993/24 за позовом ТзОВ «Діджи Фінанс», судом до уваги не беруться з наступних підстав.

Під час дослідження матеріалів справи та порівняння їх із матеріалами справи №456/2993/24 встановлено, що кредитні зобов`язання є різними та виникли на підставі різних правочинів.

Зокрема, судом встановлено такі розбіжності:

-різні номери договорів: предметом справи №456/2993/24 був кредитний договір № 3744035, тоді як у даній справі стягнення заявлено за договором №75558463;

-різні первинні кредитори: договір у справі №456/2993/24 укладався з ТОВ "Мілоан", тоді як зобов`язання у цій справі виникло перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та було переуступлено до позивача;

-різні суми боргу: розмір заборгованості, структура боргу за вказаними договорами відрізняються.

Той факт, що дати видачі кредитів за обома договорами співпадають, не свідчить про тотожність зобов`язань, оскільки укладення позичальником кількох різних кредитних договорів в один день не суперечить чинному законодавству.

Отже, враховуючи наявність різних предметів доказування, відсутні підстави вважати, що позови подані щодо одного й того ж самого кредиту.

Щодо посилань відповідача на те, що його не було повідомлено про зміну кредитора то суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в повному обсязі в сумі 20 328,00 грн., з яких: 6000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Судові витрати.

Згідно з ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (платіжна інструкція №579944362.1 від 25.11.2025).

Враховуючи що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено в повному обсязі , з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 4500,00 гривень надав:

- договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, який укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає адвокат Товариству (зокрема 500 грн - вивчення документів клієнта, їх аналіз, 4000 грн - підготовка позовної заяви у малозначній справі).

- витяг з акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за вказаним договором про надання правничої допомоги та витяг з акту №3-ФП приймання передачі наданої правничої допомоги, де вартість наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 становить загальна сума 4500 грн (500 грн - вивчення документів клієнта, їх аналіз, 4000 грн - підготовка позовної заяви);

- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579939275.1 від 15.10.2025, згідно з якою ТОВ «Фінпром Маркет» здійснило сплату на користь адвоката Ткаченко Ю.О. згідно з актом № 3-ФП приймання правничої допомоги від 15.10.2025 за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О.

Відповідач у поданих суду запереченнях щодо розміру понесених позивачем витрат на професій правничу допомогу, просить зменшити суму витрат до розумного та співмірного розміру.

Суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4500,00 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75558463 від 07.05.2021 в розмірі 20 328,00 грн., з яких: 6000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 328,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 3000, 00 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: вул. Садова, буд.31/33, м. Ірпінь, Київської області, 08205;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя Роман ДЖУС