Ухвала суду № 139849814, 16.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13563/26

2-а/308/214/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 вересня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Зарева Н.І., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ: 45217725, адреса: м. Ужгород, вул. Поштова, 3, 88000,

про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі UZN № 003659 від 14.08.2026.

Вивчивши позовну заяву, суддя дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року за № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1331,20 гривень.

При цьому, подаючи позовну заяву немайнового характеру позивач ОСОБА_1 не надав жодних доказів сплати судового збору, оскільки позивач зазначає, що від сплати судового збору він звільнений на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на копію посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно з яким йому встановлено пільги для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Отже, зазначена норма пов`язує звільнення від сплати судового збору не з будь-яким статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, а з належністю особи до конкретної категорії особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, або до осіб, які у встановленому порядку прирівняні саме до такої категорії.

Разом з тим, надана позивачем копія посвідчення серії НОМЕР_2 з яким пред`явник цього посвідчення є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, однак не містить відомостей про те, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, членом сім`ї воїна (партизана), який загинув чи пропав безвісти, або особою, яка у встановленому законом порядку прирівняна до зазначених категорій.

При цьому сам по собі статус особи з інвалідністю внаслідок війни не є тотожним статусу особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та не свідчить автоматично про прирівняння особи до останньої категорії для цілей застосування пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 29 січня 2025 року у справі № 340/5507/24, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що посвідчення, з якого вбачається, що особа є особою з інвалідністю III групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни, не містить інформації про те, що така особа є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, членом сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку.

Верховний Суд також звернув увагу, що особи з інвалідністю внаслідок війни не прирівнюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни лише з огляду на наявність відповідного статусу.

Таким чином, надане позивачем посвідчення серії НОМЕР_2 саме по собі не підтверджує наявності передбаченої пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для звільнення від сплати судового збору.

Отже, позивач зобов`язаний сплатити судовий збір за подання даного адміністративного позову.

На підставі наведеного, суддя дійшов висновку, що подану позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. ст. 160, 161 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, Законом України «Про судовий збір», суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. І. Зарева