Рішення № 139846877, 17.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №308/14678/25

Провадження №2-а/463/73/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення Серія БАБ № 020797 від 25.09.2025 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.09.2025 року о 12 год. 30 хв. інспектор 2 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Молець О.М. відносно нього виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БАБ № 020797, якою його було незаконно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,0 гривень. Постанову мотивовано тим, що він 25 вересня 2025 року о 11 год. 46 хв. на автомобільній дорозі М-08 12 км, керуючи транспортним засобом марки «SKODA SUPERB» р.н. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 82 км/год. у населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 32 км/год., порушивши п.12.4 ПДР України. Вважає, що вказана постанова є незаконною, не відповідає обставинам події, ухвалена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів. А тому, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись із позовом представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подала відзив на позовну, згідно якого просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що 25.09.2025 року під час несення служби працівниками УПП в Закарпатській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000618, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога М-08 «Об`їзд м.Ужгорода контрольно-пропускний пункт «Ужгород»» 12 км. (населений пункт Ужгород), було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, що водій транспортного засобу марки «SKODA SUPERB» р.н. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 82 км/год. у населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 32 км/год., порушивши п.12.4 ПДР України. На підставі ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено. Інспектор підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_2 , пояснив причину, підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред`явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Наголошує, що всіх водіїв на їх вимогу ознайомлюють з документами, що підтверджують правомірність використання вимірювального приладу TruCam, а також фотознімками, які зроблені приладом. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП інспектором було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого позивачу було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського). В ході розгляду справи всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень чи клопотань позивач не надавав. У визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у КУпАП. Інспектор виніс постанову за ч.1 ст.122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника у розмірі 340,0 гривень, відповідно до санкції статті. Разом з тим вказує, що відповідно до п.3 розділу VIIІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить: 1) з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах БпЛА 30 діб. Фіксування події мало місце 25.09.2025 року, а строк зберігання фото/відеозапису з лазерного вимірювача TruCam становить 30 діб. Відтак, на час відкриття провадження у справі, тобто 07.09.2026 року, ключові докази по справі були знищені через обставини, які не залежали від волі відповідача та надати їх суду не виявляється за можливе. За таких обставин вказує, що при ухваленні рішення суд першої інстанції має врахувати зазначені обставини та не доходити висновку про відсутність вчинення адміністративного правопорушення позивачем. На підставі викладеного вважає, що інспектор діяв згідно вимог чинного законодавства, в силу чого виніс правомірну постанову, адміністративний позов позивача визнала необґрунтованим, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2026 року, матеріали справи скеровано для розгляду за підсудністю до Личаківського районного суду м.Львова.

Матеріали справи надійшли до суду 01.09.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Мельник П.П. в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. При цьому, подали заяви про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, не повідомила суд про причини неявки. Клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності сторін, за наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 16.09.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 12.4. Правил визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті 122.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 2 Розділу IV «Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Молець О.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БАБ № 020797 від 25.09.2025 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340,0 гривень за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 25 вересня 2025 року о 11 год. 46 хв. на автомобільній дорозі М-08 12 км, керуючи транспортним засобом марки «SKODA SUPERB» р.н. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 82 км/год., у населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 32 км/год., порушивши п.12.4 Правил дорожнього руху, відтак вбачались ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Для підтвердження порушення позивачем п.12.4 ПДР України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП, зобов`язаний надати докази, зокрема, належний відеозапис чи матеріали фіксації події.

Відповідачем на підтвердження правомірності дій поліцейського до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, проте, відеозапис чи роздруківку зображення лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000618, за допомогою якого поліцейським виявлялось порушення не надано, з підстав його знищення через завершення терміну зберігання у строк 30 діб.

Оцінюючи, як доказ, відеоматеріали надані відповідачем, суд звертає увагу на те, що на них не зафіксовано повністю подію. На відео не зафіксовано факт перевищення ОСОБА_1 швидкості руху у населеному пункті, спостерігається лише розмова останнього з працівниками поліції. Жодної демонстрації відеозаписів факту порушення швидкості не фіксується, а тому такий доказ є недостатнім та не переконливим.

У свою чергу посилання відповідача на Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 (далі Інструкція), щодо строків зберігання відеозаписів, судом не береться до уваги, оскільки згідно вказаної Інструкції, строк зберігання відеозаписів може і повинен бути продовжений керівником органу, підрозділу поліції, якщо справа перебуває в процесі оскарження. Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач був обізнаний про судовий процес щодо оскарження постанови Серії БАБ № 020797 від 25.09.2025 року.

Знищення відеозапису з причин закінчення терміну його зберігання є внутрішнім технічним регламентом органу поліції та не може створювати жодних негативних правових наслідків для особи, яка притягається до відповідальності. Сама лише відсутність такого доказу в матеріалах справи свідчить про невиконання відповідачем свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності винесеної постанови.

Отже, доказів порушення позивачем ОСОБА_1 , як водієм транспортного засобу пункту 12.4 Правил дорожнього руху, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, надані відеозаписи не містять. В тому числі будь яких інших доказів вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого, відповідно до процесуального законодавства, покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень та дій, не надано.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

При цьому, суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 122 КУпАП.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З наведених положень та обставин справи слідує, що відповідачем неправомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серії БАБ № 020797 від 25.09.2025 року, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340,0 гривень, а тому, постанову необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судом встановлено, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 484,48 гривень.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, понесені та доведені позивачем судові витрати, суд вважає за необхідне стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Керуючись ст.ст.5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Серії БАБ № 020797 від 25.09.2025 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором 2 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Молець Олексієм Михайловичем - скасувати, а справу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_2 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 484,48 гривень.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ - 40108646.

Повний текст судового рішення складено - 17 вересня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.