Рішення № 139846461, 17.09.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1214/26

Провадження №2/701/867/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді - Калієвського І. Д. за участю секретаря -Байдужої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 6 жовтня 2022 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був укладений шлюб, зареєстрований Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №130 від 6 жовтня 2022 року. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Доказ: свідоцтво про народження додається. Останній час, в них почалися постійні конфлікти та суперечки, через що спільне життя стало неможливим. Кожний із подружжя має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Розлучення - це єдиний вихід побудувати нове щасливе життя та зберегти нормальне бачення про сім`ю.Шлюб має лише формальний характер, примирення з відповідачем та збереження їх сім`ї є неможливим. Сім`я фактично розпалась, в зв`язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення. У відповідності до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Підстави, які б перешкоджали звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, передбачених ст. 110 Сімейного кодексу України, зокрема таких як вагітність або ж недосягнення нашою спільною дитиною одного року - відсутні. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, участі у їх вихованні та забезпеченні належних умов їх життя не бере. У зв`язку з цим основний тягар матеріального забезпечення та виховання наших спільних дітей покладений на мене, що істотно ускладнює можливість самостійно забезпечувати їх належне утримання. Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків. Зокрема ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Всупереч зазначеній вимозі, відповідач ухиляється від свого обов`язку. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України - в разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з ким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів. Їх діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані та проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Доказ: витяг з реєстру територіальної громади додається. Згідно ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Щомісячно позивач витрачає на утримання дитини значні кошти, зокрема на продукти харчування, на одяг і взуття, на лікарські засоби, на засоби індивідуального догляду, на розвиток дитини тощо. Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька. яка буде стягуватися як аліменти на дитину визичається судом. Тому, враховуючи рівний обов`язок батьків по утриманню дитини, за наведених обставин, на утримання дитини з відповідача необхідно стягнути аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Оскільки розмір доходів відповідача її не відомий, в частині утримання на дружину вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини до досягнення дитини трьох річного віку в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісяця до досягнення дитиною трьох років Частиною першою ст. 28 ЦПК України, передбачено що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Вищевикладене змусило позивачку звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач в судове засідання не з?явилася, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у її відсутність та підтримуєпозовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з?явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до наступного.

6 жовтня 2022 року укладено шлюб між позивачем та відповідачем який зареєстрований Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №130 від 6 жовтня 2022 року.

Позивач в шлюбі народила дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком яких є відповідач.

Згідно позовних вимог позивачка зазначає, що спільне життя у них не склалось, шлюбні відносини між ними припиненні, спільне господарство не ведуть, подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим, воно суперечить їх інтересам.

Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Ч. 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України (в редакції на 2007). У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Встановивши, що шлюб між сторонами на даний час носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам сторін, суд дійшов висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).

Вирішуючи даний спір, суд з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, враховуючи фактичні взаємовідносин між сторонами.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів та утримання неповнолітніх дітей та дружину до досягнення дитиною трьох річного віку, суд зазначає наступне.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України Про охорону дитинства від 26.04.2001 батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що і не заперечує відповідач, неповнолітні діти проживають разом з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні.

Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати своєї неповнолітньої дитини, оскільки в добровільному порядку не допомагає, також не бере участі у її вихованні.

Згідно з частиною другоюстатті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

За частиною першою статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини друго їстатті 80 СК України розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Разом з тим, зі змісту вказаних вище норм слідує, що визначальною умовою стягнення аліментів на дружину є та обставина, чи може платник аліментів надавати таку матеріальну допомогу.

Як вже було встановлено судом, діти проживають з матір`ю, що не спростовано відповідачем.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи положення частини першої статті 80 СК України, яким передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі, а також відсутність будь-яких доказів розміру доходу відповідача, його працездатний вік та встановлений факт проживання дитини з матір`ю, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення аліментів на її утримання в розмірі, що складає 1/6 частину від усіх видів доходу.

У зв`язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача .

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зістаттею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову вцілому .

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 56, 75, 84, 104, 110, 112, 114, 115, 180-183 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити .

Шлюб, зареєстрований 6 жовтня 2022 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №130 від 6 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ) розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ) щомісячно аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 ), починаючи з 02.09.2026 року в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину і до ІНФОРМАЦІЯ_7 включно, а з 03.10.2040 року на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ) щомісячно аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 ) на її утримання, починаючи з 02.09.2026 року в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) і до досягнення дитиною: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 ) суму судового збору сплачену при подачі позову до суду ( за позовну вимогу про розірвання шлюбу) в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять один гривня 20 копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ) судовий збір ( за позовні вимоги про стягнення аліментів) у сумі 1331 грн. 20 коп., (одна тисяча триста тридцять один гривня 20 копійок) на рахунок (IBAN) UA908999980313111256000026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106), в дохід держави.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І. Д. Калієвський