Рішення № 139846456, 02.09.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/742/26

Провадження № 2/700/664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді: Пічкура С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О.,

представника позивача: адвоката Олійник Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №700/742/26, провадження №2/700/664/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Олійник Наталія Олександрівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Бужанська сільська рада про виділення частки в натурі, припинення права спільної власності та визнання права власності на самостійний об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Олійник Наталія Олександрівна звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Бужанська сільська рада про виділення частки в натурі, припинення права спільної власності та визнання права власності на самостійний об`єкт нерухомого майна.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є власником 1/8 частки житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно житловий будинок має загальну площу 923,6 кв.м та перебуває у спільній частковій власності декількох осіб. Він користується окремим ізольованим житловим приміщенням. Що має самостійний вхід, житлові кімнати, кухню, коридор та допоміжні приміщення. Фактично позивач користується окремою квартирою, однак юридично є власником лише ідеальної частки будинку. Наявність режиму спільної часткової власності позбавляє позивача можливості здійснювати належні йому правомочності власника, створює перешкоди у розпорядженні майном, оформлення права власності на окремий об`єкт нерухомості, державної реєстрації речових прав на оформлення земельних прав. За таких обставин він змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 25.06.2026 року у справі було відкрито провадження та призначено справі до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 23.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначити до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просив їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися в судове засідання про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиву не подали.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідност.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставідоказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 47 Конституці їУкраїни гарантовано, щокожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В силу ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.09.2008 року ОСОБА_1 належить 1/8 частка будинок за адресою: адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20438186 від 02.10.2008 року ОСОБА_1 є власником 1/8 частка будинок за адресою: адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 03.06.2026 року, 1/8 частка будинок за адресою: адресою АДРЕСА_1 має: загальну площу 96.90 м. кв., житлову площу 49.7 м. кв., допоміжні (підсобна) 37,2 .

Згідно висновку інженера-проектувальника відділу містобудування, архітектури, соціально економічного розвитку інфраструктури та цивільного захисту виконавчого комітету Лисянської селищної ради №06-34/54-26 від 27.07.2026 року про можливість виділу в натур 1/8 частки будинок за адресою: адресою АДРЕСА_1 , технічно можливо як самостійний об`єкт вказаного нерухомого майна, який має окремий вхід, з допоміжними приміщеннями та їх автономного використання.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України правовласності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як слідує з положень ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділу натурі частки із майна,що є у спільній сумісній власності, крім випадків,установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайновогоабомайнового правата інтересу. Способами захистуцивільних прав та інтересівможе бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу Українивласник майна можепред`явитипозов про визнанняйого права власності, якщоце право оспорюєтьсяабо не визнаєтьсяіншою особою, а також у разівтрати ним документа, якийзасвідчуєйого право власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Встатті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянин азахищаються судом.

Правовий режим спільної часткової власності визначено главою 26 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільнійсуміснійвласності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

За приписами ч. 2ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Зізмістуст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

При вирішенні питання про виділ частки має значення не встановлення порядку користування спільною власністю, а розміри часток співвласників.

В силу ч.1ст. 321 Цивільного кодексу України правовласності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у правовласності є спільною частковою власністю.

Згідно із ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст.ст. 370 - 372 Цивільного кодексу України, які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності, допускаючи, проте, винятки із цього правила «з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Відповідно до пунктів 6,7 постанови Пленуму №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділбудинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у правіспільної часткової власності.

Згідно зі ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою; право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання; у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється; така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині виділення в натурі, припиння право спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на самостійний об`єкт нерухомого майна відокремлене житлове приміщення з приналежністю за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана частина будинку тривалий час використовується власником як окремий об`єкт нерухомого майна з приналежностями та йому присвоєно окрему адресу. Інші співвласники не заперечують проти виділу частки позивачу в натурі. З технічного паспорта вбачається, що кожен співвласник використовує свою частину будинку як окремий об`єкт нерухомого майна, тому задоволення позову не порушує права відповідачів, що підтверджено і висновокм спеціаліста.

Щодо заявленої вимоги про встановлення, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є самостійним об`єктом нерухомого майна та підлягає державній реєстрації як об`єкт права власності, слід відмовити з підстав обрання неналежного способу захисту в цій частині. Визнання права власності за позивачем не житлове приміщення, буде ефективним та достатнім у даному випадку.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Виділити в натурі належну ОСОБА_1 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виділення в окремий об`єкт нерухомого майна відокремленого житлового приміщення з надвірними спорудами.

Припини право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/8 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на самостійний об`єкт нерухомого майна відокремлене житлове приміщення з приналежністю за адресою: АДРЕСА_1 , що складається: у житловому будинку на першому поверсі літера - а 5 веранда, площею 15,8 м.кв., літера А № 2 кухня, площею 6,3 м.кв., літера А №3 кладова, площею 1,5 м.кв., літера А № 4 санвузол, площею 1,5 м.кв., літера А №5 - житлова кімната, площею 20,9 м.кв., літера А № 6 коридор, площею 9,3 м.кв. На другому поверсі літера А №7 коридор, площею 10,8 м.кв., літера А №8 житлова кімната, площею 20,9 м.кв., літера А №9 санвузол, площею 2,0 м.кв., літера А №10 житлова кімната, площею 7,9 м.кв. Всього по частині будинку загальної площі 96,9 м.кв., житлова площа 49,7 м.кв., допоміжна площа 47,2 м.кв. Надвірні споруди: літера В сарай 1/8 частка, в цілому літня кухня літера Г, площею забудови 15,3 м.кв., в цілому гараж літера И, площею забудови 31,6 м.кв.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено протягом десяти робочих днів.

Суддя С. Д. Пічкур