Рішення № 139842628, 05.11.2025, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/656/2025

Справа № 359/9437/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Муранової-Лесів І.В..

при секретарі Шуст А.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_3 , про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

02.09.2024 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_2 адвокатом Бобчиком Ігорем Миколайовичем подано вищезазначену позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення 48 сесії IV скликання Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1810 від 12.08.2005 року «Про затвердження технічної документації із Землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства в межах с. Мала Олександрівка Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області» та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №580478 від 22.08.2005 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 жовтня 2002 року на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 635 їй було передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р № 340241 від 04 жовтня 2002 року. При цьому вказаний державний акт помилково видано на дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_4 , замість ОСОБА_5 . Після укладення шлюбу 17 січня 1987 року позивач змінила прізвище на ОСОБА_5 , а після розірвання шлюбу 11 жовтня 2005 року їй було залишено це прізвище.

Позивач вказує, що рішенням 48 сесії IV скликання Великоолександрівської сільської ради № 1810 від 12 серпня 2005 року було видано новий, взамін попереднього, державний акт на право власності на цю ж земельну ділянку серії ЯА № 580478 від 22 серпня 2005 року, вже на прізвище ОСОБА_5 , площею 3,4700 га, кадастровий номер 3220880903:08:007:0010 з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася з порушенням вимог чинного законодавства.

Зокрема зазначає, що пунктом 2 розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 635 від 02 жовтня 2002 року визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а пунктом 3 цього розпорядження встановлено обов`язок використовувати передану у приватну власність земельну ділянку лише за цільовим призначенням.

Як стверджує позивач, на час прийняття оскаржуваного рішення законодавством було встановлено мораторій на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебували у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Посилаючись, зокрема, на пункт 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, позивач вказує, що Великоолександрівська сільська рада не мала повноважень змінювати цільове призначення належної їй земельної ділянки з товарного сільськогосподарського виробництва на особисте селянське господарство.

Додатково позивач звертає увагу на те, що підписантом обох державних актів зазначено ОСОБА_6 , який у 2002 році обіймав посаду інженера-землевпорядника, а у 2005 році - начальника Бориспільського районного управління (відділу) земельних ресурсів. При цьому, на думку позивача, власноручні підписи цієї особи на державних актах від 2002 та 2005 років відрізняються, що може свідчити про те, що у 2005 році державний акт ним особисто не підписувався, оскільки він усвідомлював його невідповідність чинному на той час законодавству.

Посилаючись на положення пункту 7 Перехідних положень, частини другої статті 78, пунктів «б», «в» частини першої статті 81, статті 95, частин першої, третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, а також пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3613-VI, позивач зазначає про законність первісного набуття нею права власності на земельну ділянку та про відсутність законних підстав для зміни її цільового призначення.

На обґрунтування своїх доводів позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 908/1550/19, відповідно до яких встановлена пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона поширювалася, зокрема, на земельні ділянки, що перебували у власності громадян та юридичних осіб саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та включала заборону зміни їх цільового призначення.

Позивач вважає, що Великоолександрівська сільська рада, приймаючи рішення № 1810 від 12 серпня 2005 року, діяла у спосіб, не передбачений законом, а тому це рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а виданий на його виконання Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 580478 від 22 серпня 2005 року - визнанню недійсним. При цьому посилається також на принцип добросовісності, передбачений пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, та положення статті 328 ЦК України щодо правомірності набуття права власності.

Щодо позовної давності позивач зазначає, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, незаконне рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не породжує передбачених ним юридичних наслідків, а порушення інтересу у юридичній визначеності триває доти, доки існує незаконне рішення. Тому, на думку позивача, таке рішення може бути оскаржене протягом усього часу тривання порушення. Крім того, позивач послалася на об`єктивні причини, які перешкоджали їй раніше звернутися до суду, а саме втрату двох синів у 2005 та 2014 роках, що, за її твердженням, істотно погіршило стан її здоров`я та зумовило постійне звернення за медичною допомогою через часті головні болі.

Також зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р Пристоличну сільську територіальну громаду утворено шляхом об`єднання, зокрема, Великоолександрівської сільської ради, у зв`язку з чим належним відповідачем у справі є Пристолична сільська рада.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн., а орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу становлять 15000 грн.

Ухвалою від 06.09.2024 позовну заяву було залишено без руху на надано строк для усунення недоліків (а. с. 83-84).

Ухвалою від 11.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання (а. с.101-102).

Ухвалою суду від 23.01.2025 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , а також витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Київській області витяг з державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220880903:08:007:0010 (а. с.150-151).

Ухвалою суду від 28.02.2025 було витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220880903:08:007:0010, а також витребувано відомості щодо поділу, або об`єднання вказаної земельної ділянки з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (а. с.171-173).

Ухвалою від 28.02.2025 справу призначено до судового розгляду (а.с.174).

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є належним. Крім того, він підтверджує, що позивач відчужила земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2005 року залученій третій особі ОСОБА_3 , а також, що у подальшому ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про визнання укладеного договору купівлі-продажу недійсним і рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2025 року у задоволенні позову було відмовлено. Водночас, вважає, що ці обставини не позбавляють позивача права звернення до суду.

Представник відповідача Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області у судове засідання не з`явився, відзиву не подав.

Залучена до участі у справі третя особа ОСОБА_3 у підготовче та судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надійшло.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, а також витребувані судом письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні встановлено, що 04 жовтня 2002 року на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 2 жовтня 2002 року №635 (а.с.49-50) на ім`я позивача ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) було видано Державний акту на право приватної власності на землю Серія РЗ №340241, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №111 (а.с.12-13), на підставі якого позивач набула право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 3,47 гектарів, розташовану на території Великоолександрівської сільської ради (на даний час внаслідок реорганізації та об`єднання територіальних громад - Пристолична об`єднана територіальна громада) з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дані про особу позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Райківці Хмельницького району Хмельницької області, - а також її дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , - встановлено на підставі даних її паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданого 07 лютого 2003 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.14-15), а також свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_7 Серія НОМЕР_2 (а.с.21)

Також встановлено, що на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства в межах с.Мала Олександрівка Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області», розробленої Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (а.с.22-44) Великоолександрівською сільською радою було ухвалено оспорюване рішення 48 сесії IV скликання від 12 серпня 2005 року № 1810-48- IV, яким затверджено вказану технічну документацію та п.2 рішення вирішено передати гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 3,47 га у власність. Пунктом 4 рішення доручено ДП «Київський інститут землеустрою» виготовити Державний акт на право власності на землю (а.с.45).

У подальшому на підставі вказаного рішення Великоолександрівської сільської ради на ім`я позивача ОСОБА_2 було виготовлено та 22 серпня 2005 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія №580478, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №345 (а.с.16-17).

Площа земельної ділянки - 3,4700 га, кадастровий номер - 3220880903:08:007:0010, місце розташування : с.Мала Олександрівка Великоолександрівська сільська рада, - цільове призначенні - для ведення особистого селянського господарства.

Позивач, обґрунтовуючи незаконність оспорюваного рішення, посилається, зокрема, на пункт 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та зазначає, що станом на 2005 рік цією нормою було встановлено заборону не лише відчуження, а й зміни цільового призначення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Такий довід суд вважає помилковим.

Станом на 12 серпня 2005 року пункт 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачав заборону громадянам та юридичним особам, які мали у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадянам України власникам земельних часток (паїв), до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім установлених законом випадків. Заборони зміни цільового призначення таких земельних ділянок зазначена редакція пункту 15 не містила.

Положення щодо недопущення саме зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва були включені до підпункту «б» пункту 15 розділу X Земельного кодексу України пізніше, Законом України від 19 грудня 2006 року № 490-V, який набрав чинності 13 січня 2007 року, тобто після прийняття оспорюваного рішення від 12 серпня 2005 року.

Отже, посилання позивача на зазначену редакцію пункту 15 розділу X Земельного кодексу України як на правову підставу незаконності рішення Великоолександрівської сільської ради від 12 серпня 2005 року є безпідставним, зважаючи на те, що такі зміни не мають зворотної дії у часі.

Позивачем не доведено, що на момент прийняття рішення 12 серпня 2005 року існувала інша встановлена законом заборона зміни цільового призначення належної їй земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства.

Навпаки, з офіційного роз`яснення Державного комітету України із земельних ресурсів, викладених у листі від 01 листопада 2005 року № 14-17-2П1647/9236 вбачається, що рішення сільської, селищної чи міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що питання щодо зміни використання земельної ділянки було ініційоване її власницею ОСОБА_2 .

Так, копія технічної документації із землеустрою, долучена позивачем до позовної заяви (а.с.25-44), містить рішення Великоолександрівської сільської ради від 15 липня 2005 року № 1767-47-IV, яким за заявою ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на використання для ведення особистого селянського господарства (а.с.32). Зазначена технічна документація була розроблена відповідно до вимог чинного законодавства та з дотриманням Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №502, зокрема містить відповідні погодження і висновки органів державної влади, у тому числі Бориспільського районного відділу земельних ресурсів Київського обласного управління земельних ресурсів, відповідно до яких, погоджено зміну цільового призначення земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства (а.с. 36, 38).

Отже, встановлені у судовому засіданні фактичні обставини справи не дають суду підстави дійти висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення та оформленні на його підставі нового державного акта на ім`я позивачки, було порушено вимоги чинного законодавства, а також права позивача та охоронювані законом інтереси.

Крім того, суд бере до уваги встановлені у судовому засіданні фактичні обставини щодо подальшої долі спірної земельної ділянки та правовідносин, що виникли у зв`язку з набуттям і припиненням права власності на неї.

Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2005 року, посвідченого за реєстровим №462 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Л.Г., позивач ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відчужила належну їй на праві власності спірну земельну ділянку кадастровий номер 3220880903:08:007:0010, площею 3,4700 гектарів, яка розташована в селі Мала Олександрівка Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області залученій до участі у справі третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Як встановлено судом, у лютому 2024 року, тобто через понад 18 років після укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220880903:08:007:0010, площею 3,4700 га, укладеного 29 серпня 2005 року. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2024 року у справі № 359/1355/24 (а.с. 166168), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу відмовлено.

Крім того, з відповідді ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 25.06.2024 №29-10-0.221-6109/2-24 (а.с.94), а також повторної відповідді від 31.01.2025 №9-10-0.62-816/2-25 (а.с.165) встановлено, що відповідно до автоматизованої системі ведення Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220880903:08:007:0010 в Державному земельному кадастрі відсутні.

Так, на виконання ухвали суду листом від 04.06.2025 №9-10-0.62-5366/2-25 (а.с.189) ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області повідомлено, що у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин наявний державний акт на право власності земельну ділянку з кадастровим номером 3220880903:08:007:0010, серії ЯЛ 580478 від 22.08.2005, виданий гр. ОСОБА_2 та технічна документація із землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки гр. ОСОБА_8 з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства (2005МФ19КИБР00061 1).

Також зазначено, що у місцевому фонді наявна технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_3 (2005МФ19КИБР000613) згідно договорів купівлі-продажу в с. Мала Олександрівка. У вказаній документації наявний договір купівлі-продажу № 4621 від 29.08.2005р. на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880903:08:007:0010, договір купівлі-продажу № 4747 від 05.09.2005 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880903:08:007:0009, договір купівлі-продажу № 4628 від 30.08.2005 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880903:08:007:0009.

В результаті виконаних робіт даною документацією згідно вказаних договорів утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220880900:08:007:0015 та 3220880900:08:007:0016, на які було видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯБ 281400 від 18.10.2005р. та ЯБ 281399 від 18.10.2005р. на ім`я гр. ОСОБА_3 .

На даний час земельні ділянки з кадастровими номерами 3220880900:08:007:0015 та 3220880900:08:007:0016 знаходяться в архівному шарі. Тому надати витяги з Державного земельного кадастру не має можливості.

Наведене свідчить, що після відчуження земельної ділянки, щодо якої було ухвалене оспорюване рішення Великоолександрівської сільської ради від 12 серпня 2005 року №1810-48-IV, яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки позивача ОСОБА_8 з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства, новим власником земельної ділянки ОСОБА_3 у 2005 році вчинялися дії, внаслідок яких такий об`єкт нерухомості як земельна в ділянка з кадастровим номером 3220880903:08:007:0010 загальною площею 3,4700 га припинив своє існування, що можливо внаслідок об`єднання чи поділу земельних ділянок. І ці обставини не були враховані позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

Як визнано представником позивача оригінал оспорюваного Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №580478 від 22.08.2005 року у позивача відсутній.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом із тим позивачем не доведено, яким саме чином оспорюване рішення Великоолександрівської сільської ради від 12 серпня 2005 року порушує її право або законний інтерес на час звернення до суду. Після прийняття цього рішення та оформлення на його підставі державного акта позивач реалізувала право власності на земельну ділянку шляхом її відчуження іншій особі.

За встановлених судом обставин оспорювання рішення, на підставі якого позивач у 2005 році отримала державний акт із зміненим цільовим призначенням, після відчуження земельної ділянки та за відсутності встановлених судом підстав для недійсності договору купівлі-продажу не спрямоване на відновлення належного позивачеві речового права на цю земельну ділянку, оскільки такого права на час розгляду справи позивач не має.

Посилання позивача на те, що оспорюване рішення є таким, що продовжує порушувати її права та може бути оскаржене протягом усього часу його існування, саме по собі не звільняє позивача від обов`язку довести наявність конкретного порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або законного інтересу та зв`язок такого порушення з оспорюваним рішенням.

У цій справі такого порушення судом не встановлено.

Посилання позивача на положення законодавства, які набрали чинності після прийняття оспорюваного рішення, а також на власний стан здоров`я та обставини її життя після 2005 року не спростовують встановленого судом факту, що на момент прийняття рішення діяло інше правове регулювання, а сама позивачка після його прийняття розпорядилася земельною ділянкою шляхом укладення договору купівлі-продажу.

При цьому суд не встановлює недійсності зазначеного договору та не надає йому іншої правової оцінки, ніж та, що вже надана судами у справі № 359/1355/24.

Відтак суд доходить висновку, що позивачем не доведено незаконності рішення Великоолександрівської сільської ради від 12 серпня 2005 року № 1810-48-IV на момент його прийняття, а також не доведено порушення цим рішенням її чинного права чи законного інтересу.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання оспорюваного рішення незаконним та його скасування.

Відсутність підстав для задоволення першої позовної вимоги зумовлює також відсутність правових підстав для задоволення похідної від неї вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 580478 від 22 серпня 2005 року.

Крім того, суд бере до уваги, що зазначений державний акт був виданий позивачці на підставі оспорюваного рішення, однак у подальшому сама позивачка відчужила відповідну земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 29 серпня 2005 року. Тому на час розгляду справи позивачка не є особою, яка здійснює право власності на земельну ділянку, посвідчене цим актом, а отже не довела наявності самостійного порушеного права, яке підлягало б захисту шляхом визнання недійсним зазначеного державного акта.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Пристоличної сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення 48 сесії IV скликання Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1810 від 12.08.2005 року «Про затвердження технічної документації із Землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства в межах с. Мала Олександрівка Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області» та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №580478 від 22.08.2005 року відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 17.09.2026.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів