Рішення № 139838837, 15.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4755/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с-щі. Овідіополь, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» про стягнення заборгованості по заробітній плати,-

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2026 року ОСОБА_1 09.07.2026 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Транссервіс 2008» про стягнення заробітної плати, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у сумі 51871,49 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 29.05.2026 по день ухвалення рішення у справі, але не більше як за шість місяців.

Позов обґрунтовано тим, що позивач був прийнятий на роботу до ТОВ «Транссервіс 2008» на посаду охоронця відповідно до наказу № 22К від 03.03.2025 року.

Наказом про припинення трудового договору (контракту) №114-3В від 29.05.2026 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 29.05.2026 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

На момент звільнення позивачу належить виплата за квітень 2026 року у розмірі 18467,81 грн. та травень 2026 року 18467,81 грн. заробітної плати та компенсації невикористаної частини щорічної відпустки 29 календарних днів у розмірі 14 935,87 грн. за період з 03.03.2025 по 29.05.2026, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загального державного соціального страхування за формою ОК-7.

У день звільнення відповідачем не було виплачено позивачу належні грошові кошти. Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив або заперечення на позов до суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, позивач був прийнятий на роботу до ТОВ «Транссервіс 2008» на посаду охоронця відповідно до наказу № 22К від 03.03.2025 року.

Наказом про припинення трудового договору (контракту) №114-3В від 29.05.2026 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 29.05.2026 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

На момент звільнення позивачу належить виплата за квітень 2026 року у розмірі 18467,81 грн. та травень 2026 року 18467,81 грн. заробітної плати та компенсації невикористаної частини щорічної відпустки 29 календарних днів у розмірі 14 935,87 грн. за період з 03.03.2025 по 29.05.2026, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загального державного соціального страхування за формою ОК-7.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та непізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Крім того, у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З викладеного вбачається, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно, він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, позивач був звільнений 29.05.2026, остаточний розрахунок підприємством до цього часу не проведений, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 30.05.2026 (наступний день за днем звільнення) по 15.09.2026 (дата винесення судового рішення).

Суд зазначає, що зазначений період не виходить за межі шести місяців, за які може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, що визначено ч.1 ст.117 КЗпП України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Розрахунок середньомісячної заробітної плати здійснюється з відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загального державного соціального страхування за формою ОК-7: Загальна сума доходу за 2026 рік: 18713,78 + 17149,38 + 19166,37 + 18467,81 = 73 497,34 грн, кількість місяців з доходом: 4 місяці, Середньомісячна зарплата: 73 497,34 \4= 18374,34 грн.

З моменту звільнення по дату винесення судового рішення судом розраховано кількість днів затримки розрахунку при звільненні, а саме 109 днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 66 760,10 грн (18374,34 грн середньомісячна зарплата /30 днів х 109 днів затримки).

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

За змістом ч.ч.1, 9 та 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в порушенні строків виплати заробітної плати, то судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 280-283, 263 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Транссервіс 2008» про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Транссервіс 2008» (ЄДРПОУ 35818770) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у сумі 51871,49 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.05.2026 по день ухвалення рішення у справі у сумі 66 760,10 грн

Стягнути з ТОВ «Транссервіс 2008» (ЄДРПОУ 35818770) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Є.С. Козирський