Рішення № 139836170, 12.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/12662/23

Провадження № 2/643/289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року Салтівський районний суд міста Харкова в складі: головуючого - судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Полчанінової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 513 500,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти попередньої оплати за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018 у сумі 513 500,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 513 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Перерахування вказаних коштів здійснювалось із призначенням платежу як оплата за договором поставки від 02.04.2018 № 05/04-2018 за яким на момент перерахування вказаних коштів відповідач мала статус фізичної особи -підприємця ,однак 24.05.2022 припинила його. В той же час , не дивлячись на те , що перерахування коштів відбулось із посиланням на договір поставки від 02.04.2018 №05/04-2018, позивач та відповідач не досягли згоди щодо предмету , ціни, строків поставки за вказаним договором. Істотними умовами договору поставки є : предмет договору ,його ціна та строк поставки товару (продукції),проте договір поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 не містив таких умов . Позивач та відповідач в договорі поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 не досягли згоди з усіх істотних умов . Відтак договір поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 на який міститься посилання у призначенні платежу за платіжними дорученнями є неукладеним. Перераховані позивачем на рахунок відповідача кошти у сумі 513 500,00 грн. є такими ,що набуті та зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави ,отже є безпідставно набутим майном.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2024 року справу передано за підсудністю до Московського районного суду м.Харкова .

Ухвалою до Московського районного суду м.Харкова від 15.01.2025 року у справі відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання .Конверт повернувся до суду неврученим з причин "за закінченням терміну зберігання". Відповідач, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази суд, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи таке.

Судом встановлено , що 02.04.2018 між ТОВ "ВКФ Електробритва-Харків" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) підписаний договір поставки №05/04-2018 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору одиниця виміру, загальна кількість товару та його асортимент визначається відповідно до видаткової накладної. Загальна вартість товару за цим договором визначається сумою здійснених сторонами поставок партій товару (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору вартість кожної окремої партії товару визначається згідно видаткової накладної на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 2.3 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в гривнях України.

Пунктом 2.4 договору визначено, що покупець має право на відстрочку платежу протягом 120 календарних днів з моменту відвантаження товару продавцем.

Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару покупцем (п. 3.1 договору). Видаткова накладна підтверджує передачу замовнику товару та виконання зобов`язань виконавця за цим договором (п. 3.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 4.1 договору). Термін дії договору складає один рік. В разі відсутності ініціативи будь-якої зі сторін до розірвання договору - договір автоматично вважається пролонгованим на наступний рік (п. 4.5 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що продавець за договором у випадку несвоєчасної поставки товару (партії товару) зобов`язаний сплатити покупцю пеню за кожен день прострочування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленого товару.

Умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документа (п. 8.1 договору).

ТОВ "ВКФ Електробритва-Харків" в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що воно як покупець в порядку, передбаченому п. 2.3 договору, перерахував на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 513500,00 грн.

На підтвердження здійснення передоплати на вищевказану суму позивач надав копії платіжних доручень з призначенням платежу: «сплата за комплектуючі та матеріали згідно договору №05/04-2018 від 02.04.2018р без ПДВ».

Перерахування вказаних коштів здійснювалось із призначенням платежу як оплата за договором поставки від 02.04.2018 № 05/04-2018 за яким на момент перерахування вказаних коштів відповідач мала статус фізичної особи -підприємця ,однак 24.05.2022 припинила його.

Представник позивача зазначив, що не дивлячись на те ,що перерахування коштів відбулось із посиланням на договір поставки від 02.04.2018 №05/04-2018, позивач та відповідач не досягли згоди щодо предмету , ціни, строків поставки за вказаним договором.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Істотними умовами договору поставки є : предмет договору ,його ціна та строк поставки товару (продукції),проте договір поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 не містив таких умов . Позивач та відповідач в договорі поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 не досягли згоди з усіх істотних умов .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 по справі №145/2047/16-ц зазначила ,що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним , тобто таким ,що не відбувся , а наведені в ньому умови не є такими ,що регулюють спірні відносини .

Відтак, договір поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 на який міститься посилання у призначенні платежу за наведеними випище платіжними дорученнями є неукладеним.

При цьому, обставини неукладеності договору поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 вже досліджувалось в межах розгляду справи №922/2116/23 і в Рішенні Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 по справі №922/2116/23 (роздрукована із Електронного Суду копія додається), яке залишене без змін Постановою Східного господарського апеляційного суду від 07.11.2023 судом вказано, що договір поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 сє неукладеним, а тому до правовідносини із повернення перерахованих коштів регулюються ст. 1212 ЦК України.

Отже, перераховані позивачем на рахунок відповідача кошти у сумі 513 500,00 грн. є такими, що набуті та зберігаються останнім без достатньої правової підстави, отже є безпідставно набутим майном).

Позивач направив Відповідачу вимогу про повернення коштів (копія додається), за якою просив повернути на його банківський рахунок сплачені за вище вказаними платіжними дорученнями кошти у загальній сумі 513 500,00 грн. у строк до 01.12.2023, проте, визначений строк кошти з боку Відповідача не було повернуто.

Відтак, наразі, відповідач утримує належні позивачу кошти не маючи для цього жодних правових підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 - 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1212 ЦК України врегульовано випадки набуття майна або його збереження без підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення

або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Наразі мають місце всі перелічені об`єктивні умови безпідставного набуття збереження відповідачем майна позивача, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі №922/3412/17 зробила висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Враховуючи наведені обставини, має місце безпідставне утримання та не повернення відповідачем належних позивачу коштів, що викликає стан порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 513 500,00 грн. ,що узгоджується із сталими висновками Верховного Суду у аналогічних справах, зокрема у постанові від 30.08.2018 по справі №334/2517/16-ц.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 79, 95, 141, 141-2, 196, 280, 281, 283, 284, 285 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.638,712 , 1212, 1216 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВКФ ЕЛЕКТРОБРИТВА-ХАРКІВ» (ЄДРПОУ 33480075) кошти у сумі 513 500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Майстренко