Рішення № 139834561, 16.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 р. № 520/15379/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Богодухівської міської ради Харківської області № 9345- VIII від 12.02.2026 р. «Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

2) зобов`язати Богодухівську міську ради Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вхідний №143 від 14.03.2025р.) про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення городництва орієнтовною площею 0.6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 на території Харківської області, Богодухівського району, в адміністративно-територіальних межах Богодухівської міської територіальної громади та надати дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення Богодухівської міської ради Харківської області № 9345-VIII від 12.02.2026 «Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки повторно та всупереч рішенню Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/17186/25, відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі, яка не передбачена ст. 123 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що рішенням LXXV сесії VIII скликання Богодухівської міської ради Харківської області № 9345-VIII від 12.02.2026 «Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено позивачу у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ 01.07), орієнтовною площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів України в частині охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, що є підставою для відмови відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу, а саме: згідно з витягом Державного земельного кадастру від 21.07.2025 земельна ділянка віднесена до виду угідь пасовища; відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь пасовища це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби; використання пасовищ з метою розорювання та вирощування сільськогосподарських культур суперечить статусу та цільовому призначенню сільськогосподарських угідь, порушує вимоги раціонального землекористування; статтею 37 Закону України «Про охорону земель» забороняється використання земель способами, що призводять до погіршення їх якості, у тому числі розорювання пасовищ; надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для городництва передбачає зміну характеру використання земельної ділянки з пасовища на ріллю, що суперечить вимогам Закону України «Про охорону земель» та іншим законодавчим актам у сфері земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781, вказана земельна ділянка має категорію земель землі сільськогосподарського призначення, від цільового призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства - пасовища, площа земельної ділянки 2,0000 га, частина вказаної земельної ділянки в розмірі 0,34275 га передано у користування надрами ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» (код ЄДРПОУ 39926787) на строк дії спеціального дозволу на користування надрами. Оскільки, згідно витягу з ДЗК, земельна ділянка з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 належить до земель сільськогосподарського призначення та є пасовищем, Богодухівська міська рада Харківської області вважає, що вказана земельна ділянка не може бути використана позивачем для ведення городництва.

У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Богодухівської міської ради Харківської області з клопотанням (вхідний №143 від 14.03.2025), яким просив надати йому дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення городництва орієнтовною площею 0.6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 на території Харківської області, Богодухівського району, в адміністративно-територіальних межах Богодухівської міської територіальної громади.

Рішенням відповідача № 8444-VIIІ від 31 березня 2025 року відмовлено у надані дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ - 01.07) орієнтовною площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області.

Відмову мотивовано тим, що у зв`язку з невідповідністю вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві, так як, Богодухівською міською радою уже надано дозвіл на розробку документації із землеустрою. Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою двом громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність (користування) земельної ділянки.

Позивач, вважаючи протиправним вказане рішення відповідача звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №520/17186/25 позов задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення Богодухівської міської ради Харківської області LXV позачергової сесії VIII скликання від 31.03.2025 року № 8444-VIII "Про відмову у надані дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва ОСОБА_1 , зобов`язано Богодухівську міську раду Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.

На виконання вказаного рішення суду на пленарному засіданні відповідача рішенням LXXV сесії VIII скликання Богодухівської міської ради Харківської області № 9345-VIII від 12.02.2026 «Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» вирішено наступне:

"Відмовити ОСОБА_1 у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ 01.07), орієнтовною площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів України в частині охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, що є підставою для відмови відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу, а саме:

- згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 21.07.2025 земельна ділянка віднесена до виду угідь пасовища;

- відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби;

- використання пасовищ з метою розорювання та вирощування сільськогосподарських культур суперечить статусу та цільовому призначенню сільськогосподарських угідь, порушує вимоги раціонального землекористування;

- статтею 37 Закону України «Про охорону земель» забороняється використання земель способами, що призводять до погіршення їх якості, у тому числі розорювання пасовищ;

- надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для городництва передбачає зміну характеру використання земельної ділянки з пасовища на ріллю, що суперечить вимогам Закону України «Про охорону земель» та іншим законодавчим актам у сфері земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища."

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).

Відповідно до положень статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом частини першої статті 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України. Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Отже, передача земельних ділянок в оренду для городництва здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений статтею 123 ЗК України.

У свою чергу частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу приписів частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України та їх перелік є вичерпним.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення городництва орієнтовною площею 0.6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 на території Харківської області, Богодухівського району, в адміністративно-територіальних межах Богодухівської міської територіальної громади.

Рішенням відповідача № 8444-VIIІ від 31 березня 2025 року відмовлено у надані дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ - 01.07) орієнтовною площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області.

Відмову мотивовано тим, що у зв`язку з невідповідністю вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві, так як, Богодухівською міською радою уже надано дозвіл на розробку документації із землеустрою.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №520/17186/25 позов задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення Богодухівської міської ради Харківської області LXV позачергової сесії VIII скликання від 31.03.2025 року № 8444-VIII "Про відмову у надані дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва ОСОБА_1 , зобов`язано Богодухівську міську раду Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.

На виконання вказаного рішення суду на пленарному засіданні відповідача рішенням LXXV сесії VIII скликання Богодухівської міської ради Харківської області № 9345-VIII від 12.02.2026 «Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» вирішено відмовити ОСОБА_1 у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ 01.07), орієнтовною площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів України в частині охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, що є підставою для відмови відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу, а саме:

- згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 21.07.2025 земельна ділянка віднесена до виду угідь пасовища;

- відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби;

- використання пасовищ з метою розорювання та вирощування сільськогосподарських культур суперечить статусу та цільовому призначенню сільськогосподарських угідь, порушує вимоги раціонального землекористування;

- статтею 37 Закону України «Про охорону земель» забороняється використання земель способами, що призводять до погіршення їх якості, у тому числі розорювання пасовищ;

- надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для городництва передбачає зміну характеру використання земельної ділянки з пасовища на ріллю, що суперечить вимогам Закону України «Про охорону земель» та іншим законодавчим актам у сфері земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Так, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781, вказана земельна ділянка має категорію земель землі сільськогосподарського призначення, від цільового призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства - пасовища, площа земельної ділянки 2,0000 га, частина вказаної земельної ділянки в розмірі 0,34275 га передано у користування надрами ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» (код ЄДРПОУ 39926787) на строк дії спеціального дозволу на користування надрами.

Доказів зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, у даному випадку, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 належить до земель сільськогосподарського призначення та є пасовищем, а отже, не може бути використана для ведення городництва.

Згідно зі статтею 1 закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» введений в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, згідно якого передбачено, що класифікатор призначений для вирішення таких основних завдань: забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі; об`єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій. Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій (додаток 58 до вказаного порядку).

Відповідно до ч.5 ст. 20 ЗК України, класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

За цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони (дія норми на момент укладення договору). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.31, 33-37 ЗК України (правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Відповідно до ст. 37 закону України «Про охорону земель», власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Зміна сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, забороняється. Ця вимога не поширюється на зміну угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, право оренди, емфітевзису щодо яких виникло до набрання чинності цією частиною.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою КМУ «Про порядок ведення державного земельного кадастру» №1051 від 17.10.2012 пасовища віднесено до групи угідь « 002 02» та визначено, що підгрупа пасовища включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19 (провадження № 12-11гс21).

Із системного аналізу положень вищевказаних норм слідує, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. За приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договорів оренди землі.

У спірних правовідносинах, підставою для відмові ОСОБА_1 у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ 01.07), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, в оскаржуваному рішенні зазначено - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів України в частині охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 належить до земель сільськогосподарського призначення є пасовищем та відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель», зміна сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, забороняється.

Доказів того, що місце розташування бажаної земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 не належить до земель сільськогосподарського призначення - пасовище, матеріали справи не містять.

Водночас, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яка є однією з підстав для прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу, в даному випадку підтверджується належними і допустимими доказами.

Отже, у даному випадку відмова у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою обґрунтована конкретною правовою підставою для відмови, що визначена ст. 123 ЗК України, а тому рішення Богодухівської міської ради Харківської області № 9345-VIII від 12.02.2026 «Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» є правомірним та не підлягає скасуванню.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд висновує про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 16.09.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко