Рішення № 139831324, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ №320/1077/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на службі ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу від 02 грудня 2022 року №1881 о/с про звільнення зі служби в поліції заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 ;

- стягнути розмір грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с про звільнення зі служби в поліції заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 майора поліції на службі в поліції на посаді заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві з 03 грудня 2022 року. Зобов`язано ГУНП у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час вимушеного прогулу з 03 грудня 2022 року по день ухвалення даного рішення, з урахуванням положень пункту 9 розділу І та пунктів 6, 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 31.03.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року скасовано, а справу № 320/1077/23 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

06.05.2026 справу отримано Київським окружним адміністративним судом та за наслідками автоматизованого розподілу визначено головуючу суддю Лисенко В.І.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає про те, що вважає протиправними наказ ГУНП у м. Києві від 21.11.2022 № 1236 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ по особовому складу від 02.12.2022 № 1881 о/с про його звільнення. На думку позивача, висновки службового розслідування про неналежне виконання ним службових обов`язків та нездійснення належного контролю за діяльністю підрозділу не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач зазначає, що фактично підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності стали обставини кримінального провадження, повідомлення йому про підозру, затримання та обрання запобіжного заходу. Позивач посилається на те, що його вина у вчиненні кримінальних правопорушень не встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, а тому відповідні обставини не могли бути покладені в основу висновку про вчинення ним дисциплінарного проступку. Також позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення щодо поліцейського кримінального провадження можливе його відсторонення від посади у встановленому законом порядку, однак такого заходу до нього застосовано не було, натомість його було звільнено зі служби. У зв`язку з цим позивач вважає оскаржувані накази незаконними та необґрунтованими і просить суд скасувати їх, поновити його на службі в поліції та стягнути грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 12.05.2026 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І., вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Протокольною ухвалою судді від 26.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою судді від 14.07.2026 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову та вважає спірні накази законними й обґрунтованими. Вказує, що поліцейський зобов`язаний дотримуватися законодавства, Присяги, професійно виконувати службові обов`язки та дотримуватися службової дисципліни. Зазначає, що службове розслідування було призначене у зв`язку з наявністю відомостей про кримінальне провадження та повідомлення ОСОБА_1 про підозру. За результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 неналежно здійснював контроль за діяльністю слідчого відділу та не забезпечував належне виконання підлеглими працівниками службових обов`язків. Також відповідач вказує, що позивач вступав у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_2 та іншими особами з метою отримання неправомірної вигоди, чим порушив вимоги Правил етичної поведінки поліцейських, антикорупційного законодавства та Присяги. Відповідач наголошує, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є самостійними видами юридичної відповідальності, які застосовуються за різними процедурами. На думку відповідача, відсутність обвинувального вироку суду не перешкоджає притягненню поліцейського до дисциплінарної відповідальності, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Відповідач вважає застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення правомірним та пропорційним характеру вчиненого дисциплінарного проступку. З огляду на це відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надіслав відповідь на відзив, у якій зазначає про те, що відзив відповідача не містить конкретного обґрунтування того, який саме дисциплінарний проступок ним вчинено, та не містить належних доказів його вчинення. Позивач наголошує, що службове розслідування фактично ґрунтувалося на матеріалах кримінального провадження та повідомленні про підозру, а не на самостійно встановлених обставинах дисциплінарного проступку. Вказує, що відсутність обвинувального вироку виключає можливість вважати встановленими обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, а вина у їх вчиненні може бути встановлена лише судом у кримінальному провадженні. Позивач заперечує факт неналежного контролю за діяльністю слідчого підрозділу та зазначає, що матеріали справи підтверджують відпрацювання працівниками поліції повідомлень про незаконну діяльність гральних закладів, за результатами чого достатніх даних для внесення відомостей до ЄРДР встановлено не було. Зазначає, що розслідування кримінальних правопорушень за відповідною статтею КК України не належало до його посадових повноважень, а слідчі є процесуально самостійними у прийнятті відповідних рішень. Позивач також посилається на порушення свого права на захист, оскільки під час перебування під вартою не отримував від відповідача повідомлень чи запитів щодо надання пояснень у межах службового розслідування. Позивач вважає, що службове розслідування проведено поверхово, без повного та об`єктивного з`ясування обставин, а його висновки ґрунтуються переважно на припущеннях та матеріалах досудового розслідування. Позивач наголошує, що відповідач не встановив та не довів складу дисциплінарного проступку, а посилання лише на загальні положення Дисциплінарного статуту, Присяги та Правил етичної поведінки не є достатнім для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач посилається на позитивні службові характеристики та відсутність порушень дисципліни за місцем служби, що, на його думку, спростовує висновки відповідача про неналежне виконання ним службових обов`язків. Також позивач вказує, що його двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення, що, на його думку, суперечить принципу non bis in idem. У зв`язку з цим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачем також подано клопотання про долучення доказів, до якого додано витяг з наказу ГУНП у м. Києві від 05.08.2026 № 1282 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві.

Також до матеріалів справи долучено лист Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 28.07.2026 № 167710-2026 щодо опрацювання повідомлень про функціонування незаконних закладів, які надавали доступ до азартних ігор, та проведення відповідних кримінальних проваджень.

Відповідачем подано клопотання на виконання ухвали суду, до якого долучено зазначений лист та наведено відомості щодо надходження повідомлень на лінію « 102» і здійснення за ними відповідних заходів.

Позивач, у свою чергу, подав заперечення щодо наданої відповідачем інформації, посилаючись на те, що за час його перебування на посаді відповідні повідомлення опрацьовувалися працівниками поліції, проводилися обшуки та здійснювалося розслідування кримінальних проваджень.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 30 березня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України, з 21 серпня 2020 року на посаді заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві.

05 липня 2022 року слідчим першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень миру, безпеки людства, та міжнародного правопорядку вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі ГСУ ДБР) М. Бойко, за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях ДБР Департаменту організації i процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДБР, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Д. Петрушко, оголошено про підозру заступнику начальника управління поліції начальнику слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Наказом ГУНП у м. Києві від 05 липня 2022 року № 799 о/с, позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.

31 жовтня 2022 року до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшла інформація про те, що 30 жовтня 2022 року слідчим ГСУ ДБР М. Бойко, за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні Д. Петрушко повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною першою статті 365-3 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі КК України), частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 356-3 та частиною третьою статті 368 КК України, у кримінальному проваджені від 23 квітня 2021 року №62021000000000315.

На підставі інформації від 31 жовтня 2022 року про повідомлення співробітниками ГСУ ДБР позивачу про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною першою статті 365-3 та частиною третьою статті 368 КК України, наказом ГУНП у м. Києві від 31 жовтня 2022 року № 1448 призначено службове розслідування, результати якого відображено у висновку від 14 листопада 2022 року.

Під час службового розслідування встановлено, що під час слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 квітня 2021 року за №62021000000000315, 04 липня 2021 року працівниками ГСУ ДБР на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року було проведено обшук у службовому кабінеті № 330, який використовується ОСОБА_1 , за результатами якого нічого не вилучалося. Також проведено обшук в автомобілі «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 , який використовується останнім, за результатами якого вилучено 820 доларів США, 329 200 грн, мобільний телефон « ОСОБА_3 » та записник. Крім того, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 , за результатами якого, нічого не вилучалося. Разом з тим, працівниками ГСУ ДБР із архівного приміщення Дніпровського управління поліції вилучено матеріали, зареєстровані в Журналі єдиного обліку цього ж управління поліції № № 2705, 2730, 3495, 5799, 6072, 9481, 18377, 30830, 30444, 42278, 45111, 54264, 55771, 70222, 72118, 8275.

З тексту ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року з`ясовано, що в ході досудового розслідування встановлено, що у провадженні ГСУ ДБР перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР від 23 квітня 2021 року № 62021000000000315 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 203-2, частиною першою статті 365-3, частиною третьою статті 368 та частиною третьою статті 369 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що ряд осіб, маючи на меті систематичне отримання незаконних доходів на постійній основі шляхом незаконного зайняття гральним бізнесом без отримання відповідних ліцензій на території м. Києва та м. Одеси організували злочинну схему з організації та функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор. Крім того, з метою безперебійного функціонування вказаних гральних закладів та проведення азартних ігор у невстановлений період часу всупереч Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року, організована злочинна група використовувала ряд нежитлових приміщень на території м. Києва та м. Одеси. Зазначені приміщення використовували як гральні заклади, встановивши персональні комп`ютери з відповідним програмним забезпеченням, призначеним для отримання доступу до серверів із симуляторами гральних автоматів, на яких надавалась можливість доступу до азартних ігор через мережу інтернет із внесенням гравцем ставки, що дає можливість отримати виграш, а результат повністю або частково залежить від випадковості.

Крім того, учасникам злочинної групи було відомо, що зайняття таким видом діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб`єкта господарювання відповідних ліцензій. Так, з метою забезпечення відсутності належного реагування працівників правоохоронних органів спрямованого на припинення незаконної діяльності з організації мережі закладів з надання доступу до азартних ігор, організатори незаконної злочинної схеми залучили ОСОБА_1 , якому через посередника систематично надавали неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів. У свою чергу ОСОБА_1 достеменно знаючи про існування незаконної мережі гральних закладів, які надають доступ до азартних ігор, не вживав передбачених законом заходів щодо припинення діяльності вказаної мережі.

Під час службового розслідування шляхом моніторингу інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі ІТС «ІПНП») встановлено, що 28 червня 2021 року о 07.59 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що по бульв. Перова, 32/4 у м. Києві працює заклад з ігровими автоматами. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в інформаційно телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» (далі ІТС «ІПНП») та журналі ЄО Дніпровського УП від 28 червня 2022 року № 42278. Відповідно до електронного рапорту УПП-у м. Києві ДПП Ракитенка Т.Є. заявник ОСОБА_4 по телефону повідомив, що за вищевказаною адресою працює ігровий заклад, де він грав у азартні ігри, знаходиться в стані сильного алкогольного сп`яніння. Двері до вказаного закладу зачинені. Матеріали ЄО було списано у справу від 29 червня 2021 року № 16966.

08 липня 2021 року о 17.27 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що по вул. Малишка, 3 у м. Києві навпроти магазину «Білла», у приміщенні магазину «Укрзолото» на першому поверсі працюють ігрові автомати. Охоронець закладу погрожував заявникові. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 08 липня 2021 року №45111.Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Ткаченка Д.А. прибувши за вказаною адресою двері були зачинені. Підозрілих осіб не виявлено. На місці заявника не було. Як повідомила охоронна фірма «Цинтуріон» чоловік з психічними відхиленнями, без постійного місця проживання, зі слів ночує в продуктовому магазині навпроти ювелірного магазину. Матеріали ЄО було списано у справу від 19 липня 2021 року № 18939.

12 серпня 2021 року о 10.56 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що у квартирі будинку поблизу Ленінградської площі у м. Києві, розташовані ігрові автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ПТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 12 серпня 2021 року № 54264. Відповідно до електронного рапорту УПО у м. Києві Космінського В. С. заявник в стані алкогольного сп`яніння повідомив, що у вказаний момент знаходиться біля станції метро Дарниця, показати, де саме знаходиться ігрові автомати відмовився, та повідомив, що це житловий будинок, перший поверх. Звернувся з метою інформування. Матеріали ЄО було списано у справу Від 13 серпня 2021 року № 22978.

18 серпня 2021 року о 01.06 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що по вул. Серафімовича, 8 у м. Києві, біля магазину Суші Вок» працюють ігрові автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 18 серпня 2021року № 55771. Відповідно до електронного рапорту УПО у м. Києві Буланого В.О. за вказаним викликом факту працюючих гральних автоматів не виявлено, оскільки приміщення повністю закрито. Матеріали ЄО було списано у справу від 19 серпня 2021 року № 23551.

23 жовтня 2021 року за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що по вул. Празькій, 3 у м. Києві працюють ігрові автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 23 жовтня 2021 року № 70222. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Малого С.М. по прибуттю на місце виклику було обстежено прилеглу територію підозрілих осіб або гральних автоматів не виявлено. Поспілкувавшись із заявницею, з`ясувалось, що чітку адресу вона не знає та повідомляє, що вказане місце десь у дворі будинку. Матеріали ЄО було списано у справу від 10 листопада 2021 року № 31795.

30 жовтня 2021 року о 23.52 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що по АДРЕСА_1 працюють незаконні пральні автомати, охорона яких заприскала її знайомого перцовим балончиком. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 30 жовтня 2021 року № 72118. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Литвиненка Ю. А. прибувши за вказаною адресою було виявлено заявницю ОСОБА_6 , яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння та повідомила, що йшла зі своїм чоловіком, який також в стані сп`яніння та побачили компанію невідомих їм людей, і вирішили запитати в них що вони тут роблять, на що один з молодиків забризкав очі її чоловікові та пішов у невідомому напрямку. Відібрано заяву та передано до Дніпровського УП для подальшого розбору. Інформація щодо незаконних ігрових автоматів не підтвердилася. Матеріали ЄО було списано у справу від 31 жовтня 2021 року № 32640.

10 грудня 2021 року о 03.22 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від Носпинчука М.О. про те, що по вул. Івана Миколайчука, 7-А у м. Києві працюють гральні автомати. Поряд стоїть автомобіль охоронної фірми «Центуріон», н.з. НОМЕР_2 . Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 10 грудня 2021 року № 80830. Відповідно електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Марчука А.В. по дорозі до на виклик зв`язалися із заявником, останній не зміг чітко пояснити, що він хоче від поліції, та повідомив що вживав сьогодні алкоголь. У подальшому прибувши за вказаною адресою, та обстеживши прилеглу територію, ні заявника ні автомобіля з охороною «Центуріон», про який також вказував заявник не виявлено. Із заявами та скаргами ніхто не звертався. Дана подія фіксувалася на камеру АА-00776. Матеріали ЄО було списано у справу від 11 грудня 2021 року № 36635.

17 грудня 2021 року о 12.15 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що по вул. Ентузіастів у м. Київ у готелі «СЛАВУТИЧ» знаходяться гральні автомати. Зі слів ОСОБА_8 його племінниця ОСОБА_8 постійно там грає. Більше подробиць заявник не повідомив. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 17 грудня 2021 року № 82275. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Власюка О.П. встановлено, що прибувши за вказаною адресою зв`язались із заявником ОСОБА_7 , який повідомив що його племінниця постійно грає у гральні автомати та програє великі суми коштів. За якою точною адресою розташовані гральні автомати заявнику не відомо. Після обстеження прилеглої території гральних автоматів виявлено не було. За номером телефону НОМЕР_3 який надав заявник для інформації, на телефонний дзвінок ніхто не відповів. Матеріали СО було списано у справу від 18 грудня 2021 року № 36949.

14 січня 2022 року о 16.29 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що по АДРЕСА_1 у підвальному приміщенні знаходяться незаконні гральні автомати. Заявник просив прислати за вказаною адресою наряд поліції. Інформацію про вказану подію було зареєстровано та журналі ЄО Дніпровського УП від 14 січня 2022 року № 2705. Матеріали ЄО було списано у справу від 15 січня 2022 року № 1933. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Капшученка Н. В. прибувши за вказаною адресою, заявника на місці виявлено не було. Заявник повідомив що за залізними дверима незаконні ігрові автомати, двері були зачинені, інформація не підтвердилась.

14 січня 2022 року о 18.40 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що по бульв. Перова, 26 у м. Києві біля магазину «Пивна локація» розташовані незаконні гральні автомати, де заявник був гравцем. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 14 січня 2022 року №2730. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Ракитенко Т.Є. після прибуття на місце виклику, двері даної будівлі ніхто не відчинив, заявника на місці виклику не було. Із заявами та скаргами ніхто не звертався. Матеріали ЄО було списано у справу від 15 січня 2022 року №1213.

18 січня 2022 року о 21.56 год. за скороченим номером екстренного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що за баром « 50 смаків найкращого» по бульв. Перова, 26 у м. Києві знаходиться вхід до закладу, де працюють незаконні гральні автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ITC «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 18 січня 2022 року № 3495. Відповідно до електронного рапорту ОСОБА_10 , прибувши на місце виклику було обстежено прилеглу територію та виявлено приміщення, яке візуально схоже на те, що вказав заявник, який на телефонні дзвінки не відповідає. Двері до поміщення ніхто не відчинив. Зі скаргами та заявами до працівників поліції ніхто не звертався. Матеріали ЄО було списано у справу від 19 січня 2022 року № 1212.

30 січня 2022 року о 02.56 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що по вул. Празька, 3 у м. Києві на першому поверсі житлового будинку знаходиться зала з ігровими автоматами. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП 30 січня 2022 року № 5749. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Данеки І.І., що зв`язавшись із заявницею по телефону остання повідомила, на першого поверсі житлового будинку розташована зала з ігровими автоматами. Наразі потрапити в середину не має можливості. Заявниця наразі знаходиться у себе вдома, адресу не повідомила, від написання заяви відмовилася. Матеріали ЄО було списано у справу від 31 січня 2022 року №3008.

01 лютого 2022 року о 01.58 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_11 про те, що по вул. Празька, 1 у м. Києві знаходиться зала законних гральних автоматів. Інформацію про вказану подію було реєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 01 лютого 2022 року №6072. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Дания В.О. за вказаним викликом на місце події було викликано СОГ-68 для подальшого розбору. Матеріали ЄО було списано у справу від 02 лютого 2022 року 2423.

17 лютого 2022 року о 10.18 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від заявниці Любові Іванівни про те, що по бульв. Перова, 34/2 у м. Києві біля ломбарду «Скарбниця», розташовані ігрові автомати. Більше інформації не надала. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 17 лютого 2022 року № 9481. Відповідно до Електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Курінного Я.В. прибувши на місце виклику було виявлено нежитлове приміщення двері якого були зачинені, осіб які б заходили чи виходили з даного приміщення не виявлено. Матеріали СО було списано у справу від 18 лютого 2022 року № 3693.

14 квітня 2022 року о 10.40 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, приміщенні працюють ігрові автомати. Заявник просить відреагувати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 19 квітня 2022 року № 18377. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Трухіна І. В. прибувши за вказаною адресою, двері до приміщення не відчиняють. На фасаді перед входом встановлено дві камери відеоспостереження. Раніше здійснювався виїзд за вказаною адресою та в приміщенні було виявлено прилади схожі на ігрові автомати та направлялася СОГ Дніпровського УП для встановлення всіх обставин. На даний момент потрапити до приміщення неможливо. Матеріали ЄО було списано у справу від 05 травня 2022 року № 5783/

22 червня 2022 року о 22.26 год. за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що по вул. Івана Микалайчука, 8 у м. Києві у приміщенні на базарі, відбувається незаконний гральний бізнес, заявник особисто його відвідував. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 22 червня 2022 року № 30444. Відповідно до електронного рапорту УПО у м. Києві Гірника М.М. зв`язок з заявником відсутній. Незаконних ігрових автоматів за вказаною адресою виявлено не було. Матеріали ЄО було списано у справу від 22 червня 2022 року № 9874.

Крім того, відповідно до листа слідчого ГСУ ДБР Максима Бойко від 11 листопада 2022 року вих. № 28249-22/10-5-03-01-11875/22, який надійшов до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 12 листопада 2022 року за вх. № 1000, встановлено, що у провадженні слідчих ГСУ Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 квітня 2021 року за № 62021000000000315 за підозрою групи осіб у незаконній організації та функціонування гральних закладів з метою надання доступу до азартних ігор, бездіяльності працівників правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор, надання неправомірної вигоди та отримання неправомірної вигоди працівниками Національної поліції України за невжиття передбачених законодавством заходів та приховування виявленої ними незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом в особливо великому розмірі, вчинених у складі злочинної організації, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 203-2, частиною першою ст. 356-3, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 209 та частинами першою, другою та третьою статті 255 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що на території України діє злочинна організація «Босс» основним видом злочинної діяльності якої є організація та діяльність закладів, які надають доступ до азартних ігор за допомогою мережі Інтернет. Так, відповідно до розробленого громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 злочинного плану період часу з 23 квітня 2021 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, останні залучили до його реалізації близько 40 осіб. Одночасно з тим, встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залучили до складу злочинної організації працівника правоохоронного органу, а саме: ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності з організації та діяльності закладів, які надають доступ до азартних ігор.

Відповідно до розробленого плану організаторів злочинної організації ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , керівники структурних підрозділів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_2 збирали з кожного ігрового закладу незаконно отримані грошові кошти, які передавали працівникам правоохоронних органів, як неправомірну вигоду за невжиття останніми заходів з припинення, виявленої ними діяльності закладів, які надають доступ до азартних ігор. Також, ОСОБА_2 за вказівками керівників злочинної організації систематично передавав зібрані грошові кошти, як неправомірну вигоду працівникам правоохоронних органів учасникам злочинної організації ОСОБА_1 , як безпосередньо так і через залученого в якості посередника ОСОБА_17 .

30 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було затримано у порядку статті 208 КПК України. 01 листопада 2022 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного розміру застави.

У висновку службового розслідування зазначено, що опитати ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного розміру застави та він утримується у Київському слідчому ізоляторі.

Встановлено, що ОСОБА_1 було ознайомлено під особистий підпис із листом ГУНП у м. Києві від 04 жовтня 2021 року №5768/125/01/36-2021 «Про недопущення порушень вимог антикорупційного законодавства» та «Про недопущення конфлікту інтересів у керівників структурних підрозділів, територіальних підрозділів ГУНП у м. Києві під час організації проведення перевірок за зверненнями громадян».

Згідно із службовою характеристикою, ОСОБА_1 за місцем служби на займаній посаді зарекомендував себе позитивно.

В ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та виконуючи функціональні обов`язки, а також вимоги підпунктів 1, 8 та 12 пункту 4 розділу V «Положення про слідчі підрозділи Національної поліції», затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570 здійснював керування діяльністю слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та був відповідальним за виконання покладених на відділ завдань, дотримання підпорядкованими слідчими вимог законодавства України, організовував та забезпечував постійний моніторинг стану оперативної обстановки на території Дніпровського району й реагування на її зміни, оперативно інформував начальника Дніпровського управління поліції про стан правопорядку та боротьби зі злочинністю, наявності проблем і пропозиції щодо їх розв`язання, розглядав заяви і повідомлення про злочини, що надходили до територіального (відокремленого) органу поліції, а також інші матеріали про злочини, виявлені поліцією, і забезпечував невідкладне, але не пізніше 24 годин після надходження, внесення слідчими відповідних відомостей до ЄРДР та повідомлення прокурора про початок досудового розслідування, при внесенні слідчими відомостей до ЄРДР, контролював правильність попередньої правової кваліфікації вчинених протиправних дій, а також об`єктивність та своєчасність внесення слідчими відомостей до ЄРДР про рух кримінальних проваджень, а також здійснював контроль за своєчасністю та повнотою внесення відомостей до ЄРДР слідчими, відповідністю даних про попередню правову кваліфікацію кримінальних правопорушень матеріалам кримінального провадження.

За результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 всупереч своїх функціональних обов`язків заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та вимог підпунктів 1, 8 та 12 пункту 4 начальника слідчого відділу розділу «Положення про слідчі підрозділи Національної поліції», затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, не здійснював належного контролю за діяльністю ввіреного йому слідчого відділу. Вказані дії ОСОБА_1 призвели до того, що працівниками ГСУ ДБР відповідні відомості було внесено до ЄРДР від 23 квітня 2021 року №62021000000000315. Окрім цього, ОСОБА_1 всупереч абзацу 2, 3 та 6 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179 та частини першої статті 37 Закону України «Про запобігання корупції» вступив у неділові стосунки із громадянином ОСОБА_2 та іншими особами, з метою отримання від них неправомірної вигоди.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236, до ОСОБА_1 заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

У зазначеному наказі вказано, що дії ОСОБА_1 свідчать про грубе порушення службової дисципліни, яке сталося через ігнорування вимог законодавства під час виконання посадових обов`язків, що призвело до початку проведення досудового розслідування ГСУ ДБР, яким відповідні відомості внесено до ЄРДР за №62021000000000315 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 203-2, частиною першою статті 365-3, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 368 КК України та підриву авторитету Національної поліції. Причинами та умовами вказаної події стали порушення заступником начальника управління поліції начальником слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни. Так, у діях вказаного поліцейського вбачаються грубі порушення вимог абзаців другого, третього та шостого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, підпунктів 1, 8 та 12 пункту 4 розділу V Положення про слідчі підрозділи Національної поліції, затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, пунктів 2 та 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 5 та 6 частини третьої статті 1 та Національної поліції України Дисциплінарного статуту Присяги поліцейського, які виразились у формі неділових стосунків із громадянином ОСОБА_2 та іншими особами, неналежному виконанні службових

На підставі наказу відповідача від 21 листопада 2022 року № 1236, наказом ГУНП у м. Києві від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з посади заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до частини першої статті 77 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Не погодившись з правомірністю наказів ГУ НП у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236, від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с, ОСОБА_1 звернувся позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року позов задоволено. Скасовано накази №1236 від 21 листопада 2022 року та №1881 о/с від 02 грудня 2022 року, поновлено позивача на службі та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2026 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення конкретних дій позивача, які відповідач кваліфікував як дисциплінарні проступки, визначення порушених ним службових обов`язків та норм законодавства, наявності вини, її ступеня, наслідків і причинного зв`язку між діями позивача та такими наслідками. Суд також звернув увагу на необхідність перевірки належного виконання позивачем управлінських і контрольних функцій як начальником слідчого відділу. При цьому Верховний Суд зазначив, що наявність кримінального провадження не виключає можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, однак така відповідальність можлива за умови встановлення складу саме дисциплінарного проступку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Основні обов`язки поліцейського закріплені ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIIІ, згідно яких поліцейський зобов`язаний, у тому числі неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частинами 1, 2 ст. 19 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частина 3 вказаної статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII визначає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, у тому числі бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

За правилами ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6, 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно із ч. 9, 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, у тому числі: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

За правилами ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

За правилами ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 року №2337-VIII у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Вказані положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України кореспондуються із приписами наказу МВС України «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» від 07.11.2018 року №893, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807.

Аналіз наведених норм показав, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, в контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

З огляду на наведені положення, при вирішенні цього спору суду належить встановити, чи мав місце у діях (бездіяльності) позивача дисциплінарний проступок, у чому саме він полягав, які службові обов`язки та вимоги службової дисципліни порушено, наявність вини позивача, характер і наслідки такого порушення, а також співмірність застосованого до нього дисциплінарного стягнення.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли за таких обставин.

ОСОБА_1 , який з 21 серпня 2020 року обіймав посаду заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві, після надходження 31 жовтня 2022 року інформації про повідомлення йому працівниками ГСУ ДБР про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, наказом ГУНП у м. Києві від 31 жовтня 2022 року № 1448 був підданий службовому розслідуванню.

За результатом службового розслідування 14.11.2022 затверджено висновок за фактом повідомлення про підозру позивача (далі - висновок) в одержані неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища, тобто вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. 31.10.2022 до відповідача надійшла інформація про те, що 30.10.2022 слідчим ГСУ ДБР повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру позивачу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 356-3 та частиною третьою статті 368 КК України, у кримінальному проваджені від 23.04.2021 за №62021000000000315.

Відповідно до висновку службового розслідування від 14 листопада 2022 року, дисциплінарна комісія дійшла висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 , який на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві, покладених на нього функціональних обов`язків.

Так, службовим розслідуванням встановлено, що позивач, на думку дисциплінарної комісії, не здійснював належного контролю за діяльністю очолюваного ним слідчого відділу, що, як зазначено у висновку, призвело до внесення працівниками ГСУ ДБР відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62021000000000315 та подальшого повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

При цьому дисциплінарна комісія послалася на підпункти 1, 8, 12 пункту 4 розділу V Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570.

Для оцінки обґрунтованості такого висновку суд вважає необхідним встановити зміст зазначених службових обов`язків та зіставити їх із конкретними обставинами, які були покладені відповідачем в основу дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 4 розділу V Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України начальник слідчого відділу територіального підрозділу поліції, крім повноважень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснює визначені цим Положенням управлінські та контрольні функції.

Так, згідно з підпунктом 1 пункту 4 розділу V зазначеного Положення начальник слідчого відділу керує діяльністю слідчого відділу та є відповідальним за виконання покладених на нього завдань, дотримання підпорядкованими слідчими вимог законодавства України.

Отже, цей обов`язок має загальний управлінський характер і покладає на начальника слідчого відділу відповідальність за організацію роботи підрозділу та належне виконання підлеглими слідчими вимог законодавства. Водночас наявність такого обов`язку не означає автоматичної відповідальності керівника за кожне процесуальне рішення чи кожну дію підлеглого слідчого, оскільки для притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно встановити конкретне неналежне виконання керівником саме його власних управлінських або контрольних повноважень.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 розділу V Положення начальник слідчого відділу розглядає заяви і повідомлення про злочини, що надходять до територіального органу поліції, а також інші матеріали про злочини, виявлені поліцією, забезпечує невідкладне, але не пізніше 24 годин після їх надходження, внесення слідчими відповідних відомостей до ЄРДР та повідомлення прокурора про початок досудового розслідування; при внесенні слідчими відомостей до ЄРДР контролює правильність попередньої правової кваліфікації вчинених протиправних дій, а також об`єктивність та своєчасність внесення слідчими відомостей до ЄРДР про рух кримінальних проваджень.

Таким чином, зазначена норма покладає на начальника слідчого відділу не обов`язок особисто вносити до ЄРДР кожне повідомлення, що надходить на лінію « 102», а організувати та забезпечити належний розгляд таких повідомлень підлеглими слідчими, а також здійснювати контроль за своєчасністю та правильністю внесення відповідних відомостей до ЄРДР у випадках, коли для цього наявні передбачені законом підстави.

Водночас відповідно до підпункту 12 пункту 4 розділу V Положення начальник слідчого відділу здійснює контроль за: своєчасністю та повнотою внесення відомостей до ЄРДР; відповідністю даних про попередню правову кваліфікацію кримінальних правопорушень матеріалам кримінального провадження; достовірністю даних про розслідування у кримінальних провадженнях та про їх рух; об`єктивністю відображення відомостей в ЄРДР і звітах; своєчасністю здачі до архіву підрозділів інформаційно-аналітичного забезпечення закритих кримінальних проваджень.

Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що службові обов`язки ОСОБА_1 як начальника слідчого відділу дійсно включали організацію роботи підлеглих слідчих, контроль за дотриманням ними вимог законодавства, розгляд повідомлень про кримінальні правопорушення та контроль за своєчасністю і повнотою внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Разом із тим, для висновку про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку необхідно встановити не лише існування вказаних службових обов`язків, а й конкретне їх невиконання або неналежне виконання позивачем.

Як убачається з матеріалів службового розслідування, одним із основних фактичних обґрунтувань висновку про неналежний контроль стало надходження до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві численних повідомлень на спецлінію « 102» про нібито функціонування незаконних гральних закладів за адресами у Дніпровському районі м. Києва.

У висновку службового розслідування наведено низку таких повідомлень, зокрема щодо адрес на вул. Перова, вул. Празькій, вул. Серафимовича та інших адрес. Дисциплінарна комісія пов`язала зазначені обставини з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов`язків щодо контролю за діяльністю слідчого відділу.

Водночас зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що кожне з наведених повідомлень було зареєстроване в інформаційній системі та журналі єдиного обліку, а на місця подій здійснювалися виїзди працівників поліції.

Так, щодо окремих повідомлень проводилося обстеження прилеглої території, встановлювалися обставини події, опитувалися заявники, здійснювалися перевірочні заходи, а матеріали за результатами таких перевірок списувалися у відповідні справи. Зокрема, щодо повідомлення про гральні автомати на вул. Серафимовича, 8, зафіксовано виїзд працівників поліції, за результатами якого гральних автоматів не виявлено, приміщення було зачинене, а матеріали перевірки списано у справу.

Аналогічно за іншими повідомленнями працівниками поліції здійснювалися виїзди та перевірки, за результатами яких інформація про функціонування гральних закладів у конкретних випадках не підтверджувалася.

Особливо важливим є те, що службовим розслідуванням не встановлено конкретного повідомлення про кримінальне правопорушення, яке було отримане Дніпровським УП, однак умисно або з вини ОСОБА_1 залишилося без належного розгляду, не було передано слідчому, не було перевірено або за наявності достатніх підстав не було внесено до ЄРДР.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що у 2021 2022 роках на спеціальну лінію « 102» дійсно надходили повідомлення громадян про можливе функціонування закладів з ігровими автоматами за різними адресами на території обслуговування Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.

Разом із тим зазначені повідомлення реєструвалися в інформаційних системах та журналі єдиного обліку, після чого за ними здійснювалося реагування працівниками поліції. Зокрема, з матеріалів службового розслідування вбачається, що за вказаними адресами здійснювалися виїзди працівників поліції, обстеження прилеглої території та приміщень, опитувалися заявники, перевірялася отримана інформація, а за відсутності підтвердження факту незаконної діяльності матеріали перевірки списувалися до справи.

Так, за повідомленнями щодо адрес на бульварі Перова, вулицях Празькій, Серафимовича, ОСОБА_18 та інших адресах, працівниками поліції здійснювалися відповідні перевірочні заходи. У низці випадків інформація про функціонування гральних автоматів безпосередньо під час виїзду працівників поліції не підтверджувалася, приміщення були зачинені, заявники не могли точно повідомити місце розташування закладу або доступ до нього був відсутній.

Водночас в окремих випадках працівниками поліції виявлялися приміщення чи обладнання, схоже на гральні автомати, після чого вживалися додаткові заходи перевірки, направлялися матеріали для подальшого реагування та прийняття відповідних процесуальних рішень.

Таким чином, надходження значної кількості повідомлень на лінію « 102» не свідчить про те, що такі повідомлення залишалися без реагування.

Більше того, з наданої відповідачем інформації вбачається, що зазначені у службовому розслідуванні повідомлення були зареєстровані в журналі єдиного обліку, а за ними проводилися відповідні перевірочні заходи. У 2022 році за наведеними адресами дійсно надходили повідомлення щодо можливого функціонування незаконних закладів, однак інформація про такі повідомлення не є тотожною встановленню факту вчинення кримінального правопорушення або невиконання конкретним поліцейським своїх службових обов`язків.

Суд також враховує, що подальше здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за ознаками статті 203-2 КК України та передача відповідних матеріалів за підслідністю до Територіального управління БЕБ у м. Києві свідчить про те, що проблема незаконної організації азартних ігор на території Дніпровського району дійсно існувала. Водночас сама по собі наявність такої незаконної діяльності не доводить неналежного виконання службових обов`язків саме ОСОБА_1 .

При цьому суд звертає увагу, що висновок службового розслідування фактично пов`язує наявність незаконних гральних закладів із неналежним виконанням позивачем управлінських та контрольних функцій. Проте такий висновок не містить належної конкретизації, яке саме рішення, розпорядження, дія чи бездіяльність ОСОБА_1 призвели до продовження функціонування конкретного незаконного закладу.

Не встановлено також, що позивач отримував конкретну інформацію про функціонування такого закладу, був зобов`язаний особисто забезпечити проведення певної процесуальної чи оперативної дії, однак умисно або з необережності її не організував, не проконтролював її виконання або надав підлеглим незаконні вказівки.

Суд вважає принциповим і те, що функціональні обов`язки позивача як начальника слідчого відділу передбачали саме керівництво діяльністю слідчого підрозділу та контроль за виконанням покладених на нього завдань, однак не означали особистого здійснення позивачем кожного виїзду за повідомленням на лінію « 102», особистого проведення кожної перевірки чи обов`язкового прийняття ним кожного процесуального рішення за результатами такого повідомлення.

Отже, для висновку про порушення позивачем зазначених функціональних обов`язків необхідно було встановити не лише факт існування повідомлень про незаконні гральні заклади, а й конкретний механізм невиконання позивачем своїх управлінських повноважень: яке повідомлення ним отримано або мало бути отримано, які конкретні дії він мав організувати чи проконтролювати, які саме дії не були ним вчинені, хто з підпорядкованих працівників їх не виконав, чи знав про це позивач та яким чином його бездіяльність перебуває у причинному зв`язку з продовженням незаконної діяльності.

Таких конкретних обставин у висновку службового розслідування не наведено.

Навпаки, описані у висновку епізоди свідчать про те, що інформація за повідомленнями « 102» передавалася для реагування відповідним працівникам поліції, за адресами здійснювалися виїзди, проводилися перевірки, а результати таких перевірок фіксувалися у відповідних матеріалах.

Тому суд приходить до висновку, що наявність численних повідомлень на лінію « 102» та встановлений у подальшому факт функціонування незаконних гральних закладів самі по собі не підтверджують факту неналежного виконання ОСОБА_1 його конкретних управлінських та контрольних обов`язків.

Особливо це має значення з огляду на те, що Верховний Суд у цій справі звернув увагу на необхідність встановлення конкретних дій або бездіяльності позивача, які були кваліфіковані відповідачем як дисциплінарний проступок, а також наявності причинного зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та наслідками, на які послався відповідач.

Відтак, посилання службової комісії на підпункти 1, 8, 12 пункту 4 розділу V Положення №570 саме по собі не є достатнім для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, оскільки нормативне закріплення відповідних управлінських повноважень не підтверджує автоматично факту їх неналежного виконання.

З урахуванням наведеного суд не встановив, що за епізодами, пов`язаними з надходженням повідомлень на лінію « 102» про функціонування незаконних гральних закладів, позивачем було допущено конкретну протиправну дію чи бездіяльність, яка перебувала у причинному зв`язку з невжиттям заходів щодо припинення такої діяльності.

При цьому сам факт того, що в подальшому правоохоронними органами було встановлено існування незаконної діяльності з організації азартних ігор, може характеризувати загальну оперативну обстановку, однак не є доказом особистого дисциплінарного проступку позивача.

Таким чином, у цій частині висновки службового розслідування ґрунтуються переважно на загальному твердженні про неналежний контроль за діяльністю слідчого підрозділу, без належного встановлення конкретного порушення службових обов`язків ОСОБА_1 , його вини та причинного зв`язку між його поведінкою і встановленими наслідками.

Тому факт того, що за результатами окремих перевірок відомості не були внесені до ЄРДР, не свідчить про неналежний контроль з боку начальника слідчого відділу, оскільки відповідачем не доведено, що такі відомості підлягали внесенню до ЄРДР, але відповідна вимога закону була порушена саме внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 його службових обов`язків.

При цьому суд враховує, що відповідно до Положення № 570 слідчий під час досудового розслідування самостійно приймає процесуальні рішення та є відповідальним за їх законне і своєчасне виконання. Отже, службові повноваження начальника слідчого відділу щодо контролю за роботою підлеглих не означають, що він перебирає на себе процесуальну компетенцію кожного слідчого.

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 відповідних контрольних повноважень судом не заперечується. Однак відповідачем не доведено їх конкретного невиконання або неналежного виконання.

Висновок службового розслідування фактично ґрунтується на тому, що на території обслуговування Дніпровського УП тривалий час надходили повідомлення про незаконні гральні заклади та що щодо цих обставин у подальшому здійснювалося кримінальне розслідування. Проте сам факт існування такої проблеми на території обслуговування ще не доводить, що її виникнення або існування стало наслідком невиконання ОСОБА_1 конкретного службового обов`язку.

Не встановлено також, яке саме рішення, дія чи бездіяльність позивача призвели до того, що відомості про кримінальні правопорушення не були своєчасно внесені до ЄРДР, які саме матеріали ним не перевірялися, якому слідчому він не надав належних вказівок, який конкретно контрольний захід не здійснив та коли саме він повинен був його здійснити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що посилання дисциплінарної комісії на підпункти 1, 8, 12 пункту 4 розділу V Положення № 570 не підтверджує факту порушення позивачем цих норм.

Тобто службовим розслідуванням встановлено наявність у позивача відповідних службових обов`язків, однак не встановлено конкретної поведінки (дій, бездіяльності) ОСОБА_1 , яка б свідчила про їх невиконання або неналежне виконання.

Також, окремою підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності службова комісія визначила вступ позивача у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_2 та іншими особами з метою отримання неправомірної вигоди.

Як зазначено у висновку службового розслідування, такі дії позивача були пов`язані з обставинами кримінального провадження № 62021000000000315, у межах якого ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема передбачених частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 255 та частиною третьою статті 365-3 КК України.

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що органом досудового розслідування перевірялася версія щодо функціонування організованої злочинної схеми, пов`язаної з організацією діяльності незаконних гральних закладів та отриманням неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів за невжиття передбачених законом заходів щодо припинення такої діяльності. У межах цього кримінального провадження ОСОБА_1 інкримінувалася участь у відповідних діях.

Водночас суд звертає увагу на те, що саме зазначені обставини були предметом кримінального провадження, а повідомлення про підозру є процесуальним рішенням, яким особі повідомляється про обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке не є доказом встановлення вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Разом із тим, суд погоджується з тим, що наявність кримінального провадження щодо поліцейського та повідомлення йому про підозру не виключає можливості притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність мають різну правову природу, а тому дисциплінарне провадження може проводитися незалежно від кримінального провадження.

Однак, для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відповідач мав встановити саме дисциплінарний проступок, а не лише відтворити обставини, які є предметом кримінального переслідування.

У цьому випадку службова комісія, посилаючись на неділові стосунки позивача з ОСОБА_2 та іншими особами, фактично пов`язала такі стосунки з метою отримання неправомірної вигоди. При цьому відповідний висновок зроблено в контексті обставин кримінального провадження №62021000000000315. Саме повідомлення про підозру та викладені в ньому обставини покладені відповідачем в основу висновку про порушення позивачем Правил етичної поведінки поліцейських, вимог антикорупційного законодавства, Дисциплінарного статуту та Присяги поліцейського.

Суд при цьому виходить із необхідності розмежування двох обставин: наявності інформації про можливе вчинення позивачем кримінального правопорушення та доведеності конкретного дисциплінарного проступку.

Для висновку про вчинення дисциплінарного проступку недостатньо встановити лише факт перебування особи у статусі підозрюваного. Необхідно встановити конкретну поведінку поліцейського, яка суперечила вимогам службової дисципліни або правилам етичної поведінки, її протиправність, вину особи та, якщо це має значення для відповідної кваліфікації, наслідки такої поведінки.

Водночас із висновку службового розслідування не вбачається належної конкретизації того, які саме дії ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 комісія вважає неділовими, коли та за яких обставин вони відбувалися, у чому саме полягало порушення позивачем правил етичної поведінки та якими конкретними доказами підтверджується мета отримання ним неправомірної вигоди.

При цьому зазначення у висновку про те, що позивач вступив у неділові стосунки з ОСОБА_2 та іншими особами «з метою отримання неправомірної вигоди», без наведення конкретних фактичних обставин, які підтверджують таку мету, не дає можливості встановити склад дисциплінарного проступку.

Суд також враховує, що у ході службового розслідування щодо ОСОБА_1 проводилися процесуальні дії в межах кримінального провадження, зокрема обшуки службового кабінету, автомобіля та місця проживання, за результатами яких були вилучені окремі предмети та матеріали. Водночас проведення таких слідчих дій та вилучення майна не свідчить автоматично про отримання позивачем неправомірної вигоди, якщо відповідачем не встановлено безпосереднього зв`язку відповідних предметів чи коштів із конкретною протиправною поведінкою позивача.

Так само обставина затримання ОСОБА_1 у порядку статті 208 КПК України та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтверджує існування кримінального переслідування, але не замінює встановлення судом складу кримінального правопорушення та не є самостійним доказом вчинення дисциплінарного проступку.

Суд також бере до уваги, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 фактично не мав можливості надати пояснення щодо обставин, які йому ставилися в провину, оскільки перебував під вартою. У зв`язку з цим особливо важливого значення набуває необхідність об`єктивної та всебічної перевірки службовою комісією інших доказів, які б незалежно від позиції самого позивача підтверджували конкретні обставини дисциплінарного проступку.

Натомість відповідач у відзиві фактично обґрунтовує дисциплінарну відповідальність тим, що ОСОБА_1 був підозрюваним у кримінальному провадженні щодо злочинної схеми, пов`язаної з незаконною організацією азартних ігор та отриманням неправомірної вигоди. Саме на цій підставі відповідач вважає доведеним порушення позивачем вимог етичної поведінки та службової дисципліни.

Проте такий підхід не відповідає завданню суду у цій справі, оскільки суд повинен встановити не факт існування кримінального провадження як такого, а наявність у діях позивача самостійного складу дисциплінарного проступку.

У цьому контексті суд враховує висновки Верховного Суду, який у цій справі звернув увагу на те, що попередні суди зосередилися на відсутності доказів, які підтверджували б обставини, викладені у повідомленні про підозру, однак одночасно не надали належної оцінки самому дисциплінарному проступку з урахуванням його кваліфікації дисциплінарною комісією.

Тому під час нового розгляду справи суд має оцінити, чи були встановлені відповідачем самостійні фактичні обставини, які дозволяють кваліфікувати поведінку ОСОБА_1 саме як порушення службової дисципліни та правил етичної поведінки.

Однак, за результатами дослідження матеріалів справи, суд не встановив достатніх та належних доказів, які б поза межами самого факту кримінального переслідування дозволяли зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_1 вступив із ОСОБА_2 та іншими особами у неділові стосунки саме з метою отримання неправомірної вигоди та що такі конкретні дії утворюють склад дисциплінарного проступку.

Суд при цьому не надає оцінки питанню винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки це не є предметом розгляду цієї адміністративної справи. Однак відсутність встановленої судом кримінальної відповідальності має значення в цій справі в тій частині, що обставини, які є предметом кримінального переслідування, не можуть автоматично вважатися доведеними обставинами дисциплінарного проступку без їх самостійної перевірки та належної оцінки.

Таким чином, посилання відповідача на повідомлення про підозру, матеріали досудового розслідування та пов`язані з ними обставини не є достатнім для висновку про доведеність дисциплінарного проступку у вигляді вступу позивача у неділові стосунки з ОСОБА_2 з метою отримання неправомірної вигоди.

Відтак, і в цій частині відповідачем не доведено в установленому законом порядку наявності всіх необхідних елементів дисциплінарного проступку, який став підставою для застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Отже, за результатами оцінки двох основних блоків обвинувачень, покладених в основу висновку службового розслідування, суд не встановив належними та допустимими доказами конкретної протиправної поведінки ОСОБА_1 , яка б утворювала самостійний склад дисциплінарного проступку. Встановлені службовим розслідуванням обставини щодо надходження повідомлень про незаконні гральні заклади та проведення щодо позивача досудового розслідування не свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку.

За таких обставин підлягає окремій оцінці також питання відповідності застосованого до позивача дисциплінарного стягнення характеру та тяжкості встановленого порушення.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду дисциплінарного стягнення керівник зобов`язаний враховувати характер проступку, обставини, за яких його вчинено, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Таким чином, наявність дисциплінарного проступку не означає автоматичної можливості застосування до поліцейського найбільш суворого дисциплінарного стягнення. Між характером порушення та обраним стягненням має існувати належний зв`язок, а застосований захід має відповідати тяжкості проступку та ступеню вини особи.

Суд враховує, що оскаржуваним наказом №1236 від 21.11.2022 до позивача застосовано найбільш суворе дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції. При цьому підставою для такого рішення відповідач визначив, зокрема, порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, Положення про слідчі підрозділи Національної поліції, Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Присяги поліцейського.

Водночас із самого змісту наказу та висновку службового розслідування не вбачається належного обґрунтування того, чому встановлені відповідачем порушення за своїм характером та наслідками виключали можливість подальшого проходження позивачем служби та чому застосування менш суворого дисциплінарного стягнення не відповідало б меті дисциплінарної відповідальності.

Так, у наказі №1236 зазначено про те, що дії позивача призвели до підриву авторитету Національної поліції. Проте зазначене формулювання фактично є оцінкою відповідача, а не встановленим конкретним наслідком дисциплінарного проступку.

Посилання на підрив авторитету поліції не звільняє дисциплінарну комісію та керівника від обов`язку встановити, у чому конкретно полягало таке зниження авторитету, які саме наслідки настали, з якими конкретними діями позивача вони пов`язані та яким є причинний зв`язок між поведінкою позивача і такими наслідками.

Натомість таких конкретних обставин у висновку службового розслідування належним чином не наведено.

Отже, твердження про те, що неналежне виконання позивачем управлінських функцій призвело до підриву авторитету Національної поліції, не підтверджене жодними фактичними даними.

Відтак, при визначенні ступеня тяжкості дисциплінарного проступку та обранні найбільш суворого дисциплінарного стягнення відповідач не міг виходити виключно з припущення про вчинення позивачем кримінальних правопорушень або ототожнювати наявність кримінального провадження з доведеністю його вини.

Суд також враховує, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, за відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, сам факт повідомлення позивачу про підозру не може бути покладений в основу висновку про доведеність його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень та автоматично свідчити про необхідність застосування до нього найбільш суворого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Крім того, можливість отримання пояснень від позивача під час службового розслідування була відсутня у зв`язку з його перебуванням під вартою. Це об`єктивно обмежувало можливість з`ясування його позиції щодо обставин, які покладалися в основу дисциплінарного обвинувачення.

Важливе значення при оцінці пропорційності стягнення має і характеристика особи позивача.

Як убачається з матеріалів службового розслідування, за місцем служби ОСОБА_1 характеризувався виключно позитивно. У матеріалах також зазначено про відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень на момент проведення службового розслідування.

Отже, відповідач мав оцінити не лише характер висунутих до позивача претензій, а й його попередню службову поведінку, ставлення до виконання службових обов`язків та професійні якості.

Посилання відповідача на факт попереднього притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності також не може свідчити про необхідність його звільнення. Відповідно до вимог статті 19 Дисциплінарного статуту попередня поведінка поліцейського є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при виборі виду стягнення.

Крім того, суд враховує, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер, а його застосування повинно ґрунтуватися на встановленій у визначеному законом порядку вині конкретного поліцейського.

У цьому випадку відповідач, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, фактично виходив із сукупної оцінки обставин кримінального провадження, характеру займаної позивачем посади та загального висновку про підрив авторитету поліції.

Однак такі обставини не свідчать про те, що подальше проходження позивачем служби було об`єктивно неможливим.

Суд звертає увагу, що звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Тому для його застосування повинні існувати переконливі підстави, які свідчать не лише про факт порушення службової дисципліни, а й про таку його тяжкість, яка виправдовує припинення службових відносин.

У спірному випадку відповідачем не наведено достатніх мотивів, чому за встановлених обставин мета дисциплінарної відповідальності не могла бути досягнута шляхом застосування менш суворого стягнення.

При цьому суд не заперечує обов`язку поліцейських, а особливо керівників слідчих підрозділів, неухильно дотримуватися вимог законодавства, службової дисципліни та правил етичної поведінки.

Водночас суворість вимог до поліцейського не означає можливості застосування найбільш суворого стягнення без належного встановлення тяжкості проступку, ступеня вини та конкретних наслідків його поведінки.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції не відповідає критерію пропорційності, оскільки відповідачем не доведено необхідності застосування саме такого крайнього заходу дисциплінарного впливу.

Отже, наказ ГУНП у м. Києві від 21.11.2022 №1236 у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки наказ ГУНП у м. Києві від 02.12.2022 №1881 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції прийнято на виконання зазначеного дисциплінарного стягнення, він також є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються проходження позивачем служби в поліції, у разі встановлення незаконності його звільнення позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача у судовому засіданні зазначила те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у цій справі позивача поновлено на службі, він фактично проходить службу та отримує грошове забезпечення.

У зв`язку з цим відсутні підстави для повторного стягнення на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №1236 від 21.11.2022 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу № 1881 о/с від 02.12.2022 про звільнення зі служби в поліції заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції Марченка Богдана Володимировича.

Поновити ОСОБА_1 майора поліції на службі в поліції на посаді заступника начальника управління поліції начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві з 03.12.2022.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.