Рішення № 139831241, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ № 320/60303/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Служби безпеки України (далі відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати дії протиправними Служби безпеки України щодо безпідставної відмови у переоформленні ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням вислуги років: 27 років 10 місяців 28 днів та не направленні його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для коректного подальшого визначення розміру пенсії;

- зобов`язати Службу безпеки України переоформити ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням там вислуги років: 27 років 10 місяців 28 днів та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для коректного подальшого визначення її розміру;

- cтягнути з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 за період з 09.09.2021 по 09.12.2024 суму у розмірі 43816 грн. 11 коп., яку останній недоотримав внаслідок дій в порушення вимог чинного законодавства України уповноваженим структурним підрозділом Служби безпеки України під час оформлення подання про призначення пенсії, в якому була зазначена вислуга ОСОБА_1 25 років 4 місяці 28 днів замість законної та заслуженої: 27 років 10 місяців 28 днів, що призвело в подальшому при визначенні розміру пенсії до отримання ним лише 65 відсотків сум грошового забезпечення замість законних та заслужених: 70 відсотків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідача, що полягають у відмові в переоформленні подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із зазначенням вислуги років у розмірі 27 років 10 місяців 28 днів, необхідної для правильного визначення розміру пенсії. На думку позивача, визначаючи його вислугу років у розмірі 25 років 4 місяців 28 днів, відповідач безпідставно не врахував період навчання до вступу на військову службу, який відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає зарахуванню до календарної вислуги років при призначенні пенсії. Унаслідок неправомірного неврахування зазначеного періоду навчання та, відповідно, визначення меншої вислуги років позивач вважає, що йому було завдано матеріальної шкоди у вигляді недоотриманих пенсійних виплат за період тривалістю 39 місяців з моменту призначення пенсії. За розрахунками позивача, мінімальний розмір таких недоотриманих грошових коштів становить 43 816,11 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами позивача, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що зарахування часу навчання у цивільних закладах вищої освіти до вислуги років для призначення пенсії, незалежно від форми навчання, можливе за наявності визначених законодавством умов, а саме: у разі присвоєння громадянам після закінчення відповідного закладу вищої освіти офіцерського (спеціального) звання до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України; у разі, якщо здобутий у такому закладі вищої освіти освітньо-кваліфікаційний рівень (бакалавра, спеціаліста, магістра) надавав можливість прийняття громадянина на військову службу осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням йому першого офіцерського звання та призначенням на штатну посаду, яка підлягає комплектуванню особами офіцерського складу. Таким чином, відповідач вважає, що зарахування періоду навчання позивача до вислуги років для призначення пенсії можливе лише за умови дотримання зазначених законодавством вимог, у зв`язку з чим заперечує проти включення спірного періоду навчання до вислуги років позивача.

Окрім того, відповідач зазначає, що зарахування до вислуги років військовослужбовців часу їх навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про відповідні періоди навчання. Водночас відповідач вказує, що протягом усього періоду листування з позивачем останнім не було надано до Служби безпеки України документів, які б підтверджували період навчання та надавали підстави для його зарахування до вислуги років для призначення пенсії.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що відповідно до матеріалів особової справи, яка знаходилася у Службі безпеки України, станом на 30.09.2020, вислуга років становила: 20 років 4 місяці 15 днів (календарна вислуга в Службі безпеки України); 5 років 13 днів (пільгова вислуга в Службі безпеки України); 2 роки 6 місяців (період навчання до вступу на військову службу, який зараховується до календарної вислуги років при призначення пенсії).

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , наказом Голови Служби безпеки України від 25.09.2020 №1283/ОС/дск звільнений в запас за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби, служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунком «в» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» із виключенням зі списків військової частини з 30.09.2020.

Позивач має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 12.02.2016.

За наслідками звернення позивача до Служби безпеки України із заявою (09.09.2022) про підготування та надіслання до Пенсійного фонду матеріалів та подання про призначення пенсії, 19.10.2022 Службою безпеки України підготовлено подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , в якому вказано що на момент звільнення позивача 30.09.2020, вислуга років останнього становила 25 років 4 місяці 28 днів, у тому числі календарна вислуга 20 років 04 місяці 15 днів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі №320/8814/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві пенсію за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 09.09.2021.

При призначенні позивачу пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» її розмір було обчислено з урахуванням вислуги років, що становить 25 років 4 місяці 28 днів, на підставі подання Служби безпеки України про призначення пенсії від 19.10.2022 № Ц-22/109.

Вважаючи, що під час оформлення та направлення до органу Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії відповідачем безпідставно не було враховано до вислуги років період навчання до вступу на військову службу тривалістю 2 роки 6 місяців, який відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає зарахуванню до календарної вислуги років для призначення пенсії, позивач звернувся до Служби безпеки України зі скаргою від 21.12.2022, в якій, серед іншого, просив підготувати нове подання про призначення пенсії із зазначенням вислуги років, яка становить понад 27 років, та невідкладно направити таке подання до відповідного органу Пенсійного фонду України для врахування під час призначення пенсії.

Листом від 18.01.2023 №3/3-Д-136/1/15 відповідач повідомив про відсутність підстав для підготовки та направлення до органу Пенсійного фонду України нового подання про призначення пенсії з урахуванням періоду навчання у вищому навчальному закладі, посилаючись на відсутність у ФЕУ СБУ відомостей про інші види та періоди служби чи навчання.

Позивач повторно звернувся до відповідача із зверненням від 01.11.2023, у якому просив окремо підготувати нове подання про призначення пенсії, врахувавши виключно його дійсну вислугу років під час обчислення розміру пенсії з вересня 2021 року. При цьому позивач зазначив, що станом на відповідний період його вислуга років становила понад 27 років, та просив невідкладно направити зазначене подання супровідним листом до відповідного органу Пенсійного фонду України для обчислення розміру пенсії, долучивши, зокрема, копію атестаційного листа, який містився в матеріалах його особової справи.

Листом Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 27.11.2023 №21/3/2-Д-242/5 позивача повідомлено, що питання, порушені у його зверненні, неодноразово опрацьовувалися Службою безпеки України, за результатами чого надавалися аргументовані відповіді листами Головної інспекції Служби безпеки України від 26.08.2022 №3/3-53/15 та від 18.01.2023 №3/3-Д-136/1/15.

За наслідками розгляду заяви позивача від 05.01.2024 Фінансово-економічне управління Служби безпеки України листом від 26.01.2024 №21/3-Д-62/108 повідомило, що ФЕУ, як уповноважений структурний підрозділ СБУ з питань оформлення та подання документів для призначення пенсій до органів Пенсійного фонду України, при оформленні подання про призначення пенсії керується документами, надісланими Управлінням роботи з особовим складом СБУ. Окрім того, зазначено, що обчислення вислуги років військовослужбовцям СБУ покладено на Управління роботи з особовим складом СБУ, яка здійснюється за матеріалами особової справи.

Позивачем на адресу Служби безпеки України подано скаргу від 09.02.2024, за результатами розгляду якої відповідач листом від 06.03.2024 №3/3-Д-13/15 повідомив, що позиція СБУ щодо відсутності підстав для переоформлення документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та направлення їх до відповідного органу Пенсійного фонду України залишається незмінною.

За результатами розгляду заяви позивача від 25.07.2024 Фінансово-економічне управління Служби безпеки України листом від 28.08.2024 №21/3-Д-1485/108 повідомило, що оскільки позивач на день звільнення з військової служби не мав необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підстав для внесення змін до наказу Голови СБУ від 25.09.2020 №1283-ОС/дск щодо зарахування йому до календарної вислуги років часу навчання та переоформлення документів для призначення пенсії (подання про призначення) і направлення їх до відповідного органу Пенсійного фонду України відсутні.

На звернення позивача від 25.07.2024 Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України листом від 14.08.2024 №Д-367/64 повідомило про відсутність підстав для внесення змін до наказу Голови Служби безпеки України від 25.09.2020 №1283-ОС/дск.

Листом від 18.09.2024 №11/1/7-Д-418/64 Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України повідомило позивача, що на день звільнення він не мав необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим, підстави для внесення змін до наказу Голови Служби безпеки України від 25.09.2020 №1383-ОС/дск відсутні.

За наслідками розгляду заяв позивача від 28.08.2024 та від 30.08.2024 Фінансово-економічне управління Служби безпеки України листом від 26.09.2024 №21/3-Д-1733/108 повідомило, що порушенні у зверненні питання, неодноразово опрацьовувалися Службою безпеки України, за результатами чого надавалися аргументовані відповіді листами Головної інспекції та Фінансово-економічного управління СБУ.

Позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом держави, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист

Відповідно до статті 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Так, частиною другою статті 17 Закону №2262-ХІІ визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України

Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі Порядок №393), яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 2 Порядку №393 встановлено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам із спеціальним званням Бюро економічної безпеки, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

При цьому, з аналізу пункту 2 Постанови №393 слідує, що зарахування часу навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах до вислуги років відбувається за умови присвоєння офіцерського (спеціального) звання після закінчення навчального закладу або коли звання присвоюється до вступу на службу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону №2232-XII громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністерства оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу.

Як вбачається з атестаційного листа від 01.08.1998, позивач у 1999 році закінчив навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», факультет авіаційних та космічних систем за спеціальністю «Проектування телекомунікаційних пристроїв, систем та мереж». Окрім того, позивачу присвоєне перше військове звання по запасу «лейтенант» (наказ МО України від 30.01.1999 №35).

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вказаний навчальний заклад в розумінні вимог Порядок №393 відноситься до цивільного закладу вищої освіти чи іншого закладу освіти, період навчання в якому до вступу на військову службу або до призначення на відповідну посаду підлягає врахуванню до календарної вислуги під час призначення пенсії із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

У зв`язку з наведеним, суд вважає протиправними дії Служби безпеки України щодо відмови у переоформленні ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням вислуги років: 27 років 10 місяців 28 днів та не направленні його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для коректного подальшого визначення розміру пенсії.

Щодо направлення документів до відповідного органу Пенсійного фонду України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ (далі - Порядок№ 3-1), затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Пунктом 12 Порядку № 3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з пунктом 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Для належного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання Служби безпеки України переоформити ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням там вислуги років: 27 років 10 місяців 28 днів та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для коректного подальшого визначення її розміру.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 за період з 09.09.2021 по 09.12.2024 суми у розмірі 43816 грн. 11 коп., яку останній недоотримав внаслідок дій в порушення вимог чинного законодавства України уповноваженим структурним підрозділом Служби безпеки України під час оформлення подання про призначення пенсії, в якому була зазначена вислуга ОСОБА_1 25 років 4 місяці 28 днів замість законної та заслуженої: 27 років 10 місяців 28 днів, що призвело в подальшому при визначенні розміру пенсії до отримання ним лише 65 відсотків сум грошового забезпечення замість законних та заслужених: 70 відсотків, суд зазначає таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди №6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, та коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, обов`язок доказування спричиненої матеріальної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається із таким позовом.

Таким чином, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити факт заподіяння шкоди; неправомірність дій (бездіяльності); причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями (бездіяльності); наявність вини. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів є підставою для відмови у відшкодуванні такої шкоди.

При цьому, як зазначається позивачем у позовній заяві, матеріальна шкода полягає у тому, що внаслідок неправильного обрахунку відповідачем вислуги років при оформленні та направленні подання для призначення пенсії, позивач недоотримав відповідних сум.

Водночас суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 43 816 грн 11 коп. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми. Зокрема, матеріали справи не містять документів та інших доказів, які б підтверджували здійснений позивачем розрахунок розміру шкоди, порядок та підстави визначення її вартості. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість визначеної позивачем суми відшкодування у розмірі 43 816 грн 11 коп., у зв`язку з чим зазначені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії протиправними Служби безпеки України щодо відмови у переоформленні ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням вислуги років: 27 років 10 місяців 28 днів та не направленні його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для коректного подальшого визначення розміру пенсії.

Зобов`язати Службу безпеки України (адреса: 01034, місто Київ, вулиця Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) переоформити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням там вислуги років: 27 років 10 місяців 28 днів та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для коректного подальшого визначення її розміру.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.