Ухвала суду № 139831202, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 вересня 2026 року м. Київ № 320/20709/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження клопотання про долучення доказів і поновлення строку для подання доказу та заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Євгенія Олександровича

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Євгенія Олександровича в якому просить суд:

- визнати дії начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Євгена Олександровича щодо зменшення стажу служби в поліції ОСОБА_1 , поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 (з обслуговування лівого берега), протиправним та зобов`язати начальника департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Євгена Олександровича утриматися від вчинення дій щодо зменшення стажу служби в поліції поліцейського ОСОБА_1 ;

- стягнути з начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Євгена Олександровича на користь ОСОБА_1 шкоду у розмірі 10 % від грошового забезпечення ОСОБА_1 поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 (з обслуговування лівого берега), з 20.06.2023 по день прийняття рішення по справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України полковника поліції Жукова Євгена Олександровича щодо зменшення стажу служби в поліції ОСОБА_1 , поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) протиправними.

20.01.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу.

У вказаній заяві представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жукова Євгена Олександровича на користь Гулька Анатолія Вікторовича 40 000 грн. судових витрат.

Департаментом патрульної поліції подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в яких відповідач зазначив, що матеріали справи не дають можливості встановити обсяг фактично наданих представником послуг.

У подальшому, 02.02.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, в якому останній просить поновити строк для подання Додаткової угоди № 2 від 23.01.2026 до Договору № 3/2024 про надання юридично-консультативної допомоги та послуг щодо представництва та долучити її до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, представник позивача зазначає, що описку у Додатковій угоді № 1 було виявлено лише 23.01.2026, а Додаткова угода № 2 була підписана лише 02.02.2026, що, на думку заявника, унеможливлювало її подання раніше.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, клопотання про поновлення процесуального строку та наявні у матеріалах справи документи, суд зазначає про таке.

Щодо клопотання предстваника позивача від 02.02.2026 про поновлення строку для подання доказу - додаткової угоди № 2 від 23.01.2026, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поновлення пропущеного процесуального строку є можливим за умови встановлення судом обставин, які об`єктивно перешкоджали учаснику справи своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію та не залежали від його волевиявлення.

Поважними можуть визнаватися лише такі причини пропуску процесуального строку, які є об`єктивно непереборними, не залежать від поведінки особи та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.

При цьому обов`язок доведення існування таких обставин покладається на особу, яка звертається із клопотанням про поновлення процесуального строку.

Відповідно до частини восьмої статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що рішення у цій справі прийнято 26.12.2025 та 27.12.2025 направлено як позивачу, так і представнику позивача, що підтверджується довідкою від 27.12.2025 про доставку судового рішення.

Водночас Додаткова угода № 2, строк для подання якої заявник просить поновити, датована 23.01.2026, тобто складена вже після ухвалення судового рішення та після закінчення передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України строку для подання доказів понесення позивачем судових витрат.

Зі змісту Додаткової угоди № 2 від 23.01.2026 вбачається, що її предметом є виправлення допущеної у пункті 1.1 Додаткової угоди № 1 від 01.02.2024 описки та викладення відповідного пункту в новій редакції із зазначенням, що правнича допомога надається саме в адміністративній справі № 320/20709/24 за позовом ОСОБА_1 до начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Заявник пов`язує неможливість своєчасного подання цього документа з тим, що допущену у Додатковій угоді № 1 від 01.02.2024 описку було виявлено лише 23.01.2026.

Водночас, позивач не навів суду наявність непереборних обставин, які б дійсно пререшкоджали стороні своєчасно подати докази понеснння судових витрат, які за своїм змістом є поважними, зокрема: хвороба, стихійни лиха, непереборні обставини тощо, які не залежали від волевиявлення позивача.

Разом з тим, дата виявлення стороною описки у документі, складеному нею самою або за її участі, не є обставиною, яка об`єктивно не залежала від волі учасника справи та не є за своїм змістом поважною. Крім того, суд враховує і ту обставину, що Додаткова угода № 1 до якої вносилися зміни у січні 2026 року, була укладена між сторонами у лютому 2024 року, що вказує на значну тривалість часу з моменту укладення договору та моменту внесення до нього змін (більше ніж два роки).

Заявником не наведено жодних обставин, які перешкоджали позивачу та його представнику перевірити зміст Додаткової угоди № 1 від 01.02.2024 під час її укладення, при поданні позовної заяви, протягом розгляду справи або, у будь-якому разі, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Та обставина, що неточність у складеному сторонами документі була виявлена ними після закінчення процесуального строку не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання належних доказів.

При цьому, складення сторонами нового документа після закінчення встановленого процесуального строку саме по собі не може утворювати поважну причину пропуску цього строку.

Інше тлумачення фактично дозволяло б учаснику справи після закінчення встановленого законом строку створювати нові документи на підтвердження обставин, які існували раніше, та лише з огляду на дату створення таких документів вимагати поновлення процесуального строку, що нівелювало б зміст установлених процесуальним законом строків та суперечило б принципу правової визначеності.

Суд також враховує, що у позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 40 000,00 грн.

Разом із тим зазначення попереднього розміру очікуваних витрат не звільняє сторону від дотримання визначеного частиною сьомою статті 139 КАС України порядку та строку подання доказів, необхідних для встановлення їх остаточного розміру.

Таким чином, наведені представником позивача у клопотанні від 02.02.2026 причини пропуску строку не свідчать про існування об`єктивних обставин, які не залежали від волі заявника та перешкоджали своєчасному вчиненню ним відповідної процесуальної дії.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску встановленого законом строку поважними, а тому клопотання представника позивача про поновлення строку для подання Додаткової угоди № 2 від 23.01.2026 задоволенню не підлягає.

Щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків тощо.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною другою статті 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що стаття 252 КАС України визначає загальні процесуальні підстави для усунення неповноти судового рішення, зокрема у разі невирішення судом питання про судові витрати.

Водночас порядок реалізації стороною права на відшкодування конкретного виду судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу - визначається спеціальними положеннями статей 134 та 139 КАС України.

Отже, саме по собі дотримання передбаченого частиною другою статті 252 КАС України строку звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення не усуває необхідності дотримання стороною вимог частини сьомої статті 139 КАС України щодо строку та порядку подання доказів понесених або таких, що підлягають сплаті, судових витрат.

Строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та строк на подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу мають різне процесуальне призначення та не є взаємозамінними.

Можливість подати заяву про ухвалення додаткового рішення до закінчення строку на виконання судового рішення не означає можливості вперше подати докази розміру судових витрат у будь-який момент протягом такого строку.

Інше тлумачення фактично позбавляло б будь-якого самостійного значення встановлений частиною сьомою статті 139 КАС України п`ятиденний строк та дозволяло б стороні подавати докази витрат через невизначений проміжок часу після вирішення спору по суті.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.03.2020 у справі № 520/8309/18, аналізуючи положення статей 134 та 139 КАС України, дійшла висновку, що сторона має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за умови заявлення вимоги про їх відшкодування та подання доказів таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд ураховує, що позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, вказавши, що очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Таким чином, суд виходить із того, що про намір вирішувати питання щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу позивач повідомив суд до ухвалення рішення у справі.

Разом з тим подання відповідної заяви про намір отримати відшкодування судових витрат та подання доказів розміру цих витрат є різними процесуальними діями.

Суд наголошує, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та заява про їх відшкодування мають різне процесуальне призначення.

Попередній розрахунок, подання якого передбачено КАС України, має на меті завчасно повідомити суд та інших учасників справи про орієнтовний обсяг витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Натомість заява, передбачена частиною сьомою статті 139 КАС України, є процесуальним волевиявленням сторони щодо реалізації права на компенсацію таких витрат за рахунок іншої сторони.

Тому сам по собі факт зазначення позивачем у позовній заяві суми очікуваних витрат у розмірі 40 000,00 грн не може ототожнюватися із заявленням вимоги про їх стягнення з відповідача, крім того, враховуючи ту обставину, що позивачем у позовній заяві окремої вимоги щодо розподілу судових витрат заявлено не було.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі № 280/3862/20, вирішуючи питання щодо застосування частини сьомої статті 139 КАС України, зазначив, що наведений у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат не може вважатися заявою, поданою в розумінні частини сьомої статті 139 КАС України. Верховний Суд також звернув увагу, що для ухвалення додаткового рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, питання про судові витрати мало бути поставлене перед судом у встановленому процесуальним законом порядку до ухвалення основного рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 480/2629/21 вказав, що право сторони на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу кореспондується, зокрема, з обов`язком заявити про їх відшкодування до закінчення розгляду справи та дотриматися порядку подання відповідних доказів, установленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Аналогічний підхід узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.03.2020 у справі № 520/8309/18, згідно з якими реалізація права на відшкодування витрат на правничу допомогу пов`язана з дотриманням установленого частиною сьомою статті 139 КАС України порядку заявлення таких витрат та подання доказів на їх підтвердження.

Водночас пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною другою цієї статті встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Разом з тим положення статті 252 КАС України не встановлюють альтернативного порядку заявлення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не усувають необхідності дотримання спеціальних вимог частини сьомої статті 139 КАС України.

Стаття 252 КАС України регулює можливість усунення неповноти вже ухваленого судового рішення у випадку, коли питання, яке належало вирішити при ухваленні такого рішення, судом не вирішено.

Отже, передумовою ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат є існування на момент ухвалення основного рішення належно заявленого та такого, що підлягало вирішенню судом, питання про їх розподіл.

Інститут додаткового рішення не призначений для заявлення після ухвалення рішення нової вимоги, яка у встановленому процесуальним законом порядку до цього перед судом не ставилася.

У цій справі рішення Київського окружного адміністративного суду прийнято 26.12.2025.

При цьому із заявою, в якій позивач уперше безпосередньо просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, представник позивача звернувся 20.01.2026. Із змісту цієї заяви вбачається, що заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути на користь позивача саме 40 000,00 грн судових витрат. Водночас, до вказаної заяви представник позивача не подав доказів понесення судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу.

Такий доказ був наданий представником позивача до клопотання від 02.02.2026 про долучення доказів та поновлення строку подання доказу, у завдоленні якого суд відмовив.

Отже, судом встановлено, що безпосередня вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу була заявлена представником позивача вже після ухвалення рішення у справі та без подання відповідних доказів протягом встановленого строку частиною сьомою статті 139 КАС України строку.

Таким чином, оскільки у цій справі встановлено недотримання строку для подання належних доказів розміру витрат, відповідно до вимог частини сьомої статті 139 КАС України, заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду

Керуючись ст.ст. 139, 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подання доказу - Додаткової угоди № 2 від 23.01.2026 до Договору № 3/2024 про надання юридично-консультативної допомоги та послуг щодо представництва від 29.02.2024 - відмовити.

2. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу - залишити без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панова Г. В.