Ухвала суду № 139831187, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі

без проведення судового засідання

16 вересня 2026 року м. Київ справа № 320/31832/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Приватного підприємства Сівер-Нафта до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Сівер-Нафта» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21.10.2024 №11936779/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1501 від 20.10.2023 в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1501 від 20.10.2023, що подана ПП «СІВЕР-НАФТА».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн;

- надати суду копію квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та повідомлення про подання пояснень та документів;

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

14.08.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору, квитанцію про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, а також подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Так, залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24, в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Предметом позову у цій справі є оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.10.2024 №11936779/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1501 від 20.10.2023 в ЄРПН.

Оскільки позивач не оскаржував це рішення в адміністративному порядку, у даному випадку підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, а тому, звернувшись до суду 05.08.2026, позивач пропустив строк звернення з позовом.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що пропуск строку звернення до суду був зумовлений обставинами, які не залежали від його волевиявлення та істотно ускладнювали своєчасну реалізацію права на судовий захист.

Позивач послався на те, що 08.12.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області було прийнято рішення №66249 про відповідність ПП «СІВЕР-НАФТА» критеріям ризиковості платника податку, а після подання підприємством відповідних пояснень та документів Комісією 21.06.2024 було прийнято рішення №27346 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

ПП «СІВЕР-НАФТА» було оскаржено це рішення у судовому порядку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №320/34248/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025, позов задоволено, рішення Комісії від 21.06.2024 №27346 скасовано та зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області виключити підприємство з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Крім того, 13.02.2025 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення №186/04 про анулювання реєстрації ПП «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість. Вказане рішення також було оскаржене підприємством у судовому порядку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі №320/19068/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 позов задоволено.

Позивач стверджує, що одночасне перебування підприємства у переліку ризикових платників податку та подальше анулювання його реєстрації платником ПДВ істотно вплинуло на можливість здійснення ним господарської діяльності та ефективного захисту прав, пов`язаних із реєстрацією податкових накладних. За доводами заявника, включення підприємства до переліку ризикових платників спричинило систематичне зупинення реєстрації податкових накладних, посилений податковий моніторинг, ускладнення господарських відносин із контрагентами та необхідність першочергового судового оскарження рішень контролюючого органу, які стосувалися самого податкового статусу підприємства.

Позивач наголошує, що першочергове значення для нього мало вирішення судових спорів щодо виключення підприємства з переліку ризикових платників та поновлення його реєстрації платником ПДВ, оскільки без відновлення відповідного податкового статусу оскарження окремих рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, на його переконання, не могло забезпечити ефективного поновлення порушених прав.

Заявник зазначає, що після набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/19068/25 та його виконання ДПС України реєстрацію ПП «СІВЕР-НАФТА» платником ПДВ було поновлено 05.03.2026, після чого у підприємства фактично відновилася можливість реалізувати право на судове оскарження рішень про відмову в реєстрації спірних податкових накладних.

У зв`язку з цим позивач вважає, що пропуск строку звернення до суду був спричинений сукупністю об`єктивних обставин, безпосередньо пов`язаних з протиправними рішеннями контролюючого органу та необхідністю попереднього відновлення правового статусу підприємства як платника ПДВ.

Посилаючись на викладене, ПП «СІВЕР-НАФТА» просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновити такий строк та відкрити провадження у справі.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.08.2018 у справі № 813/2897/16.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зауважив, що суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.

Також Верховний Суд вказав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Bellet V. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до положень п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), п. 13 рішення ЄСПЛ у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункту 280 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

При цьому, як випливає з рішення ЄСПЛ у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) звернула увагу на те, що згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, потрібно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №487/5969/21.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване у цій справі рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної було прийняті в період, коли ПП «СІВЕР-НАФТА» перебувало у правовому становищі, зумовленому прийняттям податковим органом низки рішень, які безпосередньо впливали на його участь у правовідносинах з адміністрування податку на додану вартість.

Так, рішенням Комісії Головного управління ДПС у Київській області від 21.06.2024 №27346 ПП «СІВЕР-НАФТА» було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Правомірність цього рішення була предметом розгляду в адміністративній справі №320/34248/24, у якій рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025, відповідне рішення Комісії визнано протиправним та скасовано, а Головне управління ДПС у Київській області зобов`язано виключити ПП «СІВЕР-НАФТА» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. З тексту рішення суду вбачається, що прийняттю Комісією рішення від 21.06.2024 №27346 про відповідність ПП «СІВЕР-НАФТА» критеріям ризиковості платника податку передувало інше аналогічне рішення від 08.12.2023 №66249 аналогічного змісту.

Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, у разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, попереднє рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку втрачає чинність.

Наведене свідчить про те, що позивач протягом тривалого часу безперервно перебував у переліку ризикових платників податку та був виключений з такого переліку лише після поновлення його порушених прав у судовому порядку.

Крім того, рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 13.02.2025 №186/04 було анульовано реєстрацію ПП «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість. Правомірність цього рішення була предметом судового розгляду у справі №320/19068/25. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, відповідний позов задоволено, спірне рішення визнано протиправним та скасовано, а контролюючий орган було зобов`язано поновити реєстрацію платника ПДВ ПП «СІВЕР-НАФТА».

З наданих позивачем документів також вбачається, що фактичне поновлення його реєстрації платником податку на додану вартість на виконання зазначеного судового рішення відбулося 05.03.2026.

Отже, протягом періоду, в якому сплинув установлений законом строк звернення до суду з цим позовом, позивач послідовно здійснював судовий захист своїх прав у спорах, безпосередньо пов`язаних з його податковим статусом та можливістю повноцінної участі у правовідносинах щодо адміністрування податку на додану вартість.

Суд враховує, що спірні у зазначених справах правовідносини та правовідносини, які є предметом цього позову, пов`язані між собою. Так, перебування платника у переліку суб`єктів, які відповідають критеріям ризиковості, безпосередньо впливає на процедуру реєстрації складених ним податкових накладних, а анулювання реєстрації платником ПДВ зачіпає сам правовий статус суб`єкта у відповідних правовідносинах.

При цьому суд звертає увагу на те, що оскаржуване у цій справі рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної стосується податкової накладної, зупинення реєстрації якої в ЄРПН було пов`язано саме з перебуванням позивача у переліку ризикових платників податку.

Суд враховує, що хоча сам факт перебування позивача у переліку ризикових платників або анулювання його реєстрації платником ПДВ не є юридичною перешкодою для звернення з відповідним позовом до суду, проте сукупність установлених обставин свідчить про виникнення внаслідок послідовних рішень контролюючого органу особливої правової ситуації, за якої позивач обґрунтовано зосередив першочергові заходи судового захисту на оскарженні рішень, що визначали його базовий податковий статус.

Важливим для оцінки добросовісності поведінки позивача є також те, що протягом відповідного періоду він не проявляв пасивної бездіяльності, а вчиняв активні дії для захисту своїх прав, ініціював відповідні судові провадження та після набрання судовими рішеннями законної сили домігся фактичного поновлення реєстрації платником податку на додану вартість.

За таких обставин суд вважає, що пропуск строку звернення до суду не був наслідком байдужого ставлення позивача до реалізації належного йому права на судовий захист або його невиправданої процесуальної бездіяльності, а був пов`язаний із сукупністю об`єктивних обставин, спричинених прийняттям контролюючим органом взаємопов`язаних рішень, правомірність яких позивач був змушений послідовно оспорювати у судовому порядку та які в подальшому були визнані судами протиправними.

Ураховуючи характер та взаємозв`язок спірних правовідносин, послідовність дій позивача із захисту своїх прав, факт судового скасування рішень контролюючого органу, які істотно впливали на його податковий статус, та подальше фактичне відновлення такого статусу, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Застосування у наведеній ситуації наслідків пропуску строку без урахування зазначеної сукупності обставин мало б ознаки надмірного формалізму та не відповідало б завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Отже, заява ПП «СІВЕР-НАФТА» про поновлення пропущеного строку звернення до суду підлягає задоволенню, а строк звернення до адміністративного суду з цим позовом - поновленню.

Таким чином, дослідивши подані позивачем разом з клопотанням про усунення недоліків документи, суд дійшов висновку про те, що позивач виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд звертає увагу на те, що позов у цій справі подано до суду в електронній формі через електронний кабінет в системі Електронний суд.

При цьому, всі учасники судового процесу у цій справі зареєстровані в системі Електронний суд та мають власні електронні кабінети.

Відповідно до положень статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини одинадцятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Згідно з частиною одинадцятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що позов у цій справі подано до суду в електронній формі через електронний кабінет в системі Електронний суд, а всі учасники процесу зареєстровані у цій системі, суд вважає за доцільне прийняти рішення про здійснення розгляду судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі (враховуючи, що за результатом автоматизованого розподілу судді передається паперова копія електронної позовної заяви зі штампом канцелярії суду про її реєстрацію).

При цьому суд звертає увагу учасників процесу на те, що всі процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази мають бути подані, а інші процесуальні дії - вчинені, в електронній формі виключно за допомогою системи Електронний суд. Всі судові рішення у цій справі будуть надіслані учасникам процесу, які мають електронний кабінет, виключно за допомогою системи Електронний суд.

У позовній заяві позивач просить розгляд цієї справи проводити за участі позивача або уповноваженого ним представника, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд наголошує, що лише посилання на наявність в учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди були б змушені розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 «CASE OF JUSSILA v. FINLAND», суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 18, 121, 123, 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі та поновити відповідний строк.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Справа буде розглядатися одноособово суддею Дудіним С.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розгляд (формування і збереження) судової справи здійснювати в електронній формі.

Витребувати від позивача докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а саме:

- копії всіх документів, які подавались до контролюючого органу після зупинення реєстрації спірної податкової накладної (окрім доданих до позовної заяви).

Витребувати від Головного управління ДПС у Київській області:

- докази створення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, та її персональний склад;

- копію протоколу засідання комісії, на якому розглядалось питання щодо реєстрації спірної податкової накладної;

- письмові пояснення про конкретні та чіткі підстави відмови в реєстрації спірної податкової накладної;

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунку коригування щодо спірної податкової накладної.

Повідомити учасників справи, що відповідно до положень статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Роз`яснити сторонам, що всі документи необхідно подавати в електронній формі за допомогою підсистем (модулів) ЄСІТС: Електронний кабінет, Електронний суд, за допомогою яких також можливо ознайомитися з матеріалами електронної справи.

Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Запропонувати відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзиви на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд).

У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Запропонувати позивачеві протягом п`яти днів з дня отримання відзиву(ів) на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив(и) та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд).

Запропонувати відповідачам подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив(и) (за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд).

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.