Рішення № 139830174, 16.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5203/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (далі ТзОВ «ДОК-АГРО», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Рівненської митниці, в якому просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці №UA204150/2026/000001/2 від 07.01.2026 про коригування митної вартості товарів;

2) визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці № UA204150/2026/000005 від 07.01.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в порядку електронного декларування подав на Рівненську митницю митну декларацію (далі МД) від 06.01.2026 №26UA204150000059U0, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар: «Окрема органічна сполука визначеного хімічного складу: Сорбітол в порошку 20-60 MESH - 20000кг. Зовнішній вигляд: дрібнокристалічний порошок білого кольору без запаху із солодким смаком (інша назва - сорбіт), речовини (сорбітолу) у перерахунку на суху речовину - 99,38 являє собою поліспірт (D-глюцитол) з вмістом основної мас.%. Вміст D-манітолу - 0,1%. Вміст вологи - 0,05%. № CAS: 50-70-4. Хімічна формула: С6Н14О6. Призначення: використовується у харчовій промисловості як цукрозамінник, вологоутримуючий компонент та наповнювач. Код товару згідно УКТЗЕД 2905449100 (графа 33 МД).

На підтвердження заявленої митної вартості разом з МД подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.10.2025; рахунок-проформа (Proforma invoice) №NGC25091084 від 10.09.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №NGC25091084 від 26.10.2025; банківський платіжний документ у формі swift від 15.09.2025 №250915/002937445 на суму 7 800,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №08082023 від 08.08.2023, специфікацією №12 від 10.09.2025, інвойс № NGC25091084 від 10.09.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 11.11.2025 №251111/002981157 на суму 7 800,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №08082023 від 08.08.2023, специфікацією №12 від 10.09.2025, інвойс № NGC25091084 від 10.09.2025) прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 26.10.2025; специфікація до зовнішньоекономічного договору (контракту) №12 від 10.09.2025; контракт №08082023 від 08.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4 від 05.01.2026 року; довідка про транспортні витрати №2 від 06.01.2026; заявка від 14.10.2025 до договору транспортно експедиційних послуг № 27/02/24 від 27.02.2024; коносамент (Bill of lading) №ZH251000310 від 26.10.2025; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №07562 від 28.12.2025; договір (контракт) про транспортно експедиційне перевезення №27/02/24 від 27.02.2024; копія митної декларації країни відправлення 021720250000303095 від 26.10.2025.

Проте, Рівненська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000001/2 від 07.01.2026, а також відмовила у митному оформленні товару згідно із карткою відмови UA204150/2026/000005.

Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, зокрема, з тих підстав, що відповідач не надав обґрунтування того, що документи, які подані для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації; надані позивачем до митного оформлення документи місять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за товари; у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000001/2 від 07.01.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204150/2026/000005 від 07.01.2026.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є законними та обґрунтованими.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Рівненської митниці про розгляд справи в судовому засіданні.

В поданій до суду відповіді на відзив від 05.06.2026 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що 08.08.2023 між ТОВ «ДОК-АГРО» (покупець) та NEWGREEN PHARMCHEM CO., LIMITED (Китай) (продавець) було укладено контракт №08082023, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання з поставки та передачі в порядку та строки, встановлені даним контрактом, товару. Номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в Додатках (Специфікаціях) до Контракту (пункт 1.1, 1.2 контракту).

Згідно із пунктом 2.1 базис поставки товару згідно з законодавством України за правилами INCOTERMS 2020, вказано у відповідному додатку (Специфікації) до контракту.

Пунктом 3.1. контракту передбачено, що валюта контракту і платежу долари США.

Загальна сума цього контракту складається зі загальної суми товарів, поставлених відповідно до підписаних Додатків (Специфікацій) до Контракту (пункт 3.4 контракту).

Відповідно до пункту 3.5 контракту у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням даного Контракту, розподіляються між Сторонами відповідно до правил INCOTERMS 2020.

Згідно з пунктом 4.1 Контракту оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в наступному порядку:

1-й етап: 50 % передоплата протягом 7 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами специфікації до контракту. Продавець зобов`язаний розпочати виробництво товару з дня отримання попередньої оплати на своєму банківському рахунку;

2-й етап: оплата 50 % вартості товару повинно бути здійснено покупцем до прибуття товару в порт призначення та не пізніше ніж 30 днів з моменту відправлення.

Сторони контракту можуть передбачити інші умови оплати товару, які вказуються в Специфікації на поставку відповідної партії товару, що є невід`ємною частиною контракту (пункт 4.2 контракту).

Згідно із специфікацією від 10.09.2025 №12 сторонами узгоджено поставку SORBITOL POWDER 20-60 mesh/Сорбітол порошок 20-60 меш в кількості 20000,00 кг за ціною 0,780 дол. США/кг на загальну суму 15 600,00 дол. США. Умови поставки FOB TIANJIN, China згідно з умовами поставки INCOTERMS 2020. Тут же обумовлено умови оплати: 50% передоплата і 50% упродовж 20 днів по копії коносаменту.

На виконання умов контракту від 08.08.2023 №08082023, специфікації від 10.09.2025 №12 до контракту та рахунка-проформи від 10.09.2025 №NGC25091084 позивач здійснив оплату за товар на загальну суму 15 600,00 доларів США, що підтверджується банківським платіжним документом (SWIFT) від 15.09.2025 №250915/002937445 та від 11.11.2025 №251111/002981157.

06.01.2026 ТзОВ «ДОК-АГРО» на митний пост Рівненської митниці подано МД №26UA204150000059U0, за якою задекларовано ввезення, товару: «Окрема органічна сполука визначеного хімічного складу: Сорбітол в порошку 20-60 MESH - 20000кг. Зовнішній вигляд: дрібнокристалічний порошок білого кольору без запаху із солодким смаком (інша назва - сорбіт), речовини (сорбітолу) у перерахунку на суху речовину - 99,38 являє собою поліспірт (D-глюцитол) з вмістом основної мас.%. Вміст D-манітолу - 0,1%. Вміст вологи - 0,05%. № CAS: 50-70-4. Хімічна формула: С6Н14О6. Призначення: використовується у харчовій промисловості як цукрозамінник, вологоутримуючий компонент та наповнювач. Код товару згідно УКТЗЕД 2905449100 (графа 33 МД).

До пакету документів, наданих відповідачу для митного оформлення товару, входили: пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.10.2025; рахунок-проформа (Proforma invoice) №NGC25091084 від 10.09.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №NGC25091084 від 26.10.2025; банківський платіжний документ у формі swift від 15.09.2025 №250915/002937445 на суму 7 800,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №08082023 від 08.08.2023, специфікацією №12 від 10.09.2025, інвойс № NGC25091084 від 10.09.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 11.11.2025 №251111/002981157 на суму 7 800,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №08082023 від 08.08.2023, специфікацією №12 від 10.09.2025, інвойс № NGC25091084 від 10.09.2025) прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 26.10.2025 року; специфікація до зовнішньоекономічного договору (контракту) №12 від 10.09.2025 року; контракт №08082023 від 08.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4 від 05.01.2026; довідка про транспортні витрати №2 від 06.01.2026; заявка від 14.10.2025 до договору транспортно експедиційних послуг № 27/02/24 від 27.02.2024; коносамент (Bill of lading) №ZH251000310 від 26.10.2025; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №07562 від 28.12.2025; договір (контракт) про транспортно експедиційне перевезення №27/02/24 від 27.02.2024; копія митної декларації країни відправлення 021720250000303095 від 26.10.2025.

06.01.2026 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 54 МК України із переліком даних та відомостей, які ніби то необхідні митному органу для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Позивач у відповідь на вищевказане повідомлення надав додаткові пояснення від 07.01.2026 №07/01, до яких долучив додаткові документи: виписку по рахунку АТ Кредобанк за 15.09.2025; виписку по рахунку АТ Кредобанк за 11.11.2026. Вказаним листом позивач просив прийняти рішення по митній вартості імпортованого товару без врахування термінів, визначених ст. 53 МК України.

07.01.2026 посадовою особою Рівненської митниці прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000001/2, у якому вказано наступні порушення:

- згідно коносаменту від 26.10.2025 № ZH251000310 , маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт XINGANG ,CHINA порт Гданськ (Польща),умови поставки FOB TIANJIN , згідно накладної УМВС від 28.12.2025 № 07562 маршрут перевезення:Гданськ- Шебжешин-Хрубешов (Польща) Ізов (Україна). Згідно з наданим до митного оформлення рахунком фактурою на надання трансортно експедиційних послуг від 05.01.2026 №4 зазначено вартість перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) Шебжешин (Польща);Володимир Волинський (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів ,що охоплюють маршрут Шебжешин (Польща)- Хрубешов (Польща).

- в проформі інвойсі від 10.09.2025 №NGC25091084 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту).

- в рахунку фактурі (інвойсі) від 26.10.2025 №NGC25091084 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту).

- слід зауважити, що рахунок фактура на надання трансортно-експедиційних послуг від 05.01.2026 №4 не містять всіх відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо.

- в графі 44 ЕМД документ під кодом 4104 від 08.08.2023 №08082023 позиціонується як зовнішньоекономічний договір стороною якого є виробник, однак відомості про виробника товаросупровідними документами документально не підтверджено.

Відповідно до статті 64 МК України, Рівненська митниця володіла інформацією щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 21.07.2025 №25UA205140045658U4 - 1,023905 дол. США/кг.

За результатом проведеної процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59-61 МК України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 21.07.2025 №25UA205140045658U4 - 1,023905 дол. США/кг. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 20478,00 дол. США (20000 кг * 1,023905 дол. США/кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 868697,3845 грн (20478,1 дол. США * 42,4208 грн/ дол. США).

Товар був випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації від 07.01.2026 №26UA204150000080U2 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000001/2 від 07.01.2026, а також картку відмови № UA204150/2026/000005 від 07.01.2026 протиправними, а тому звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №08082023 від 08.08.2023, укладного між ТОВ «ДОК-АГРО» (покупець) та NEWGREEN PHARMCHEM CO., LIMITED (Китай) (продавець), визначено предмет, ціну контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару.

Відповідно до комерційного інвойсу від 26.10.2025 №NGC25091084 продавець поставив позивачу товар SORBITOL POWDER 20-60 mesh/Сорбітол порошок 20-60 меш в кількості 20000,00 кг за ціною 0,780 дол. США/1 кг на загальну суму 15600,00 дол. США.

Ціна товару в інвойсі від 26.10.2025 №NGC25091084 (15600,00 дол. США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД від 06.01.2026 №26UA204150000059U0 (графа 22).

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Крім того, суд встановив, що відповідно до банківського платіжного документа (SWIFT) від 15.09.2025 №250915/002937445 позивач сплатив постачальнику 7800,00 доларів США та від 11.11.2025 №251111/002981157 позивач сплатив постачальнику 7800,00 доларів США відповідно, у призначенні платежу є посилання на контракт від 08.08.2023 №08082023, специфікацію від 10.09.2025 №12 та проформу-інвойс від 10.09.2025 №NGC25091084, що в свою чергу додатково підтверджує ціну товару.

Також до митної вартості включені транспортні витрати на суму 133837,62 грн, що підтверджуються відповідною довідкою від 06.01.2026 №2.

З приводу розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, які відображені в рішенні про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

З приводу тверджень відповідача про те, що згідно коносаменту від 26.10.2025 № ZH251000310, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт XINGANG, CHINA порт Гданськ (Польща), умови поставки FOB TIANJIN , згідно накладної УМВС від 28.12.2025 № 07562 маршрут перевезення: Гданськ-Шебжешин-Хрубешов (Польща) Ізов (Україна). Згідно з наданим до митного оформлення рахунком фактурою на надання транспортно експедиційних послуг від 05.01.2026 №4 зазначено вартість перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) Шебжешин (Польща); Володимир-Волинський (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів, що охоплюють маршрут Шебжешин (Польща)- Хрубешов (Польща), то суд зазначає таке.

Для підтвердження транспортної складової митної вартості позивачем подано коносамент від 26.10.2025 №ZH251000310, накладну УМВС від 28.12.2025 № 07562, договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг від 27.02.2024 №27/02/24, заявку до договору транспортно-експедиційних послуг від 05.01.2026 №4, а також довідку про транспортні витрати від 06.01.2026 №2.

Накладна УМВС підтверджує здійснення міжнародного залізничного перевезення від станції відправлення до станції призначення, а зазначені у ній проміжні станції маршруту є складовими єдиного перевізного процесу.

У рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів жодного нормативного обґрунтування, яке б зобов`язувало перевізника або декларанта оформляти окремі транспортні документи між проміжними станціями міжнародного залізничного маршруту, а також не зазначив, який саме документ повинен був бути поданий позивачем.

Фактично відповідач обмежився припущенням про необхідність існування таких документів, однак не встановив ані нормативної підстави їх оформлення, ані факту їх існування.

Також відповідач не пояснив, які саме відомості щодо транспортування товару залишилися непідтвердженими за наявності коносамента, накладної УМВС, договору транспортного експедирування, заявки на перевезення, рахунків та довідки про транспортні витрати.

За таких обставин суд доходить висновку, що твердження відповідача про неподання транспортних документів на ділянці маршруту Шебжешин Хрубешов не підтверджене належними доказами та не може бути підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості товару.

Суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також відповідач зазначив, що у проформі-інвойсі від 10.09.2025 №NGC25091084 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту).

Оцінюючи наведений довід, суд виходить із того, що під час митного оформлення позивачем було подано зовнішньоекономічний контракт від 08.08.2023 №08082023, специфікацію до нього, проформу-інвойс, комерційний інвойс, банківські документи про оплату товару та інші документи, які містять узгоджені між собою відомості щодо продавця, покупця, найменування товару, його кількості, вартості та умов поставки.

У письмових поясненнях від 07.01.2026 №07/01 позивач зазначив, що проформа-інвойс оформляється продавцем відповідно до правил його внутрішнього документообігу, а чинним законодавством не передбачено обов`язкового зазначення у такому документі номера зовнішньоекономічного договору.

Разом із тим відповідач не навів жодної норми законодавства, яка б встановлювала обов`язковість зазначення реквізитів контракту у проформі-інвойсі, а також не пояснив, яким чином відсутність такого реквізиту вплинула на можливість перевірки заявленої митної вартості.

Більше того, сам контракт був поданий митному органу, а тому відповідач мав можливість перевірити всі його істотні умови.

Отже, наведений відповідачем довід не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

Аналогічний висновок суд робить і щодо доводів відповідача про відсутність реквізитів зовнішньоекономічного договору у рахунку-фактурі (інвойсі) від 26.10.2025 №NGC25091084.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначений інвойс подано разом із зовнішньоекономічним контрактом, специфікацією, банківськими документами про оплату товару, коносаментом та іншими товаросупровідними документами.

Відомості, наведені у цих документах, є взаємоузгодженими та дозволяють ідентифікувати відповідну господарську операцію.

При цьому відповідач не встановив будь-яких суперечностей між умовами контракту та комерційного інвойсу, не ставить під сумнів факт укладення договору чи здійснення оплати товару, а також не обґрунтував, чому відсутність номера контракту в інвойсі унеможливлює перевірку митної вартості товару.

За таких обставин суд вважає, що зазначене відповідачем зауваження не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що рахунок-фактура на транспортно-експедиційних послуг від 05.01.2026 №4 не містить всіх відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо, з огляду на таке.

27.02.2024 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (перевізник-експедитор) та ТзОВ «ДОК-АГРО» (замовник) було укладено договір про надання транспортних та транспортно експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №27/02/24 відповідно до умов якого перевізник-експедитор зобов`язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений договором та додатками до нього строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за це перевезення встановлену плату. (п. 1.2. та розділ 1. договору).

Крім цього, п п.3.1. договору визначено, що замовник залучає перевізника-експедитора для організації перевезення вантажу, а перевізник-експедитор зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення й організувати його видачу вантажоодержувачеві (вповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до заявки замовника (додаток 1 до цього договору), а замовник зобов`язується оплатити встановлену плату за здійснене у відповідності до заявки перевезення.

ФОП ОСОБА_1 був наділений повноваженнями здійснювати завантаження та розвантаження вантажів, а також їх перевезення відповідно до узгоджених із ТзОВ «ДОК-АГРО» умов.

Відповідно до рахунку на оплату №4 від 05.01.2026 та довідки про транспортні витрати №2 від 06.01.2026 виданої експедитором ФОП ОСОБА_1 , морське перевезення за маршрутом Tianjin Xingang (China) м. Гданськ (Польща); міжнародне залізничне перевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) - Шебрешин (Польща) до пункту пропуску Володимир - Волинський (Україна) - 90 293,19 грн; експедиційні витрати 2 537,65 грн. Загальна вартість задекларованих транспортних витрат становить 92 830,84 грн., які були віднесені декларантом до митної вартості товару.

Усі витрати, пов`язані з транспортуванням і супутніми експедиторськими послугами, включені у єдину суму рахунку та підтверджені документально.

Крім того, транспортно-експедиторська діяльність передбачає, що Експедитор має право виставляти рахунок у вигляді зведеної вартості транспортних послуг, без деталізації кожного допоміжного платежу (портових зборів, оформлення транзитних документів, витрат на зберігання тощо). Всі такі витрати є складовими єдиної вартості транспортно-експедиційних послуг і не підлягають окремому виділенню, якщо інше прямо не передбачено договором із замовником.

Отже, зазначення митницею про відсутність інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні є лише припущенням, яке не ґрунтується на нормах законодавства та фактичних доказах; митний орган не має права висувати вимоги щодо документального підтвердження витрат, які не були понесені декларантом, або вимагати деталізації вартості понад ту, яка визначена у виставленому експедитором рахунку, у зв`язку з цим вимога митного органу є необґрунтованою та такою, що ґрунтується на формальному підході без урахування норм чинного законодавства і фактичних обставин.

Однією із підстав для коригування митної вартості відповідач зазначив, що у графі 44 митної декларації документ під кодом 4104 від 08.08.2023 №08082023 позиціонується як зовнішньоекономічний договір стороною якого є виробник, однак відомості про виробника товаросупровідними документами документально не підтверджені.

Суд не погоджується із зазначеним висновком відповідача.

Як встановлено судом, разом із митною декларацією позивачем подано комерційний інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат аналізу, сертифікат здоров`я та інші товаросупровідні документи, що стосуються спірної поставки.

У письмових поясненнях від 07.01.2026 №07/01 позивач зазначив, що подані документи у своїй сукупності підтверджують походження товару та його виробника, а також належність цих документів саме до товару, який декларувався до митного оформлення.

Разом із тим у рішенні про коригування митної вартості відповідач не зазначив, які саме відомості щодо виробника є непідтвердженими, які документи суперечать один одному та які конкретно розбіжності були встановлені між ними.

Фактично митний орган лише констатував відсутність документального підтвердження виробника товару, однак не навів мотивів, з яких подані документи не можуть бути використані для ідентифікації виробника, не встановив недостовірності відомостей, що містяться у них, та не зазначив, які саме додаткові документи могли усунути такі сумніви.

Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином зазначена ним обставина впливає на визначення ціни товару, що фактично була сплачена продавцю, або на числові значення складових митної вартості.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведений відповідачем довід є декларативним, не підтверджений належними доказами та не може бути підставою для невизнання митної вартості, визначеної за ціною договору.

З урахуванням наведеного, на думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд зазначає, що висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 07.01.2026 №UA204150/2026/000001/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2026/000005 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 5 324,80 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 28.04.2026 №5062.

Позивач також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у зв`язку із залученням перекладача.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою, що подавалися до митного оформлення та які є письмовими доказами у цій справі, суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суду надано акт здачі-прийняття послуг 11.05.2026 №31 на суму 6615,00 грн, платіжну інструкцію від 12.05.2026, рахунок-фактуру від 11.05.2026 №36.

Відповідно до акта здачі-прийняття послуг №31 виконавець ФОП ОСОБА_2 виконував послуги письмового перекладу з нотаріальним засвідченням з англійської та російської мов на українську таких документів: проформи-інвойса №NGC25091084 від 10.09.2025, комерційного інвойса №NGC25091084 від 26.10.2025, сертифікат походження товару №C25МАDPLJU199927 від 20.11.2025, банківського платіжного документа у формі swift від 11.11.2025 №251111/002981157 на суму 7800,00 дол.США, банківського платіжного документа у формі swift від 15.09.2025 №250915/002937445 на суму 7800,00 дол.США, коносамента від №ZH251000310 від 26.10.2025, накладної УМВС №07562 від 28.12.2025; загальна вартість послуг становить 6615,00 грн.

Відповідач у клопотанні заперечив про стягнення зазначених витрат.

Суд зазначає, що документи, перекладені з іноземних на українську мову, є письмовими доказами у справі. Однак з огляду на обсяг документів (сім аркушів), складність роботи (текст місить у значному обсязі числові дані, а SWIFT-повідомлення самі по собі мають чітко визначену та стандартизовану форму), та керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи, на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати всього у сумі 8 324,80 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000001/2 від 07.01.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2026/000005 від 07.01.2026.

Стягнути з Рівненської митниці рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» судові витрати в розмірі 8 324 гривні 80 копійок (вісім тисяч триста двадцять чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (45516, Волинська область, село Кремеш, вулиця Локацька, будинок 2А, ідентифікаційний код юридичної особи 40955973).

Відповідач: Рівненська митниця (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43958370).

Суддя Ф.А. Волдінер