Рішення № 139825064, 07.10.2025, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/55/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), вул. М. Грушевського, 8, м.Тернопіль

до відповідачів:

1. Великоберезовицької селищної ради, вул. С.Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область

про скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконними та скасування рішень Великоберезовицької селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі та витребування з незаконного володіння земельної ділянки

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Куліковська Л.Б. прокурор,

від відповідача 2: Демкович Ю. Й. адвокат.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/55/24 за позовом заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) до відповідачів: 1. Великоберезовицької селищної ради та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод" про:

- скасування рішення державного реєстратора Байковецької сільської ради Тернопільської області Федів Олени Стефанівни, індексний номер рішення 61840312 від 25.11.2021, яким припинено право державної власності Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, що розташована на території Великолуцької сільської ради Тернопільського району та одночасно зареєстровано право комунальної власності за Великоберезовицькою селищною радою з одночасним припиненням права власності Великоберезовицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04393462) на неї;

- визнання незаконним та скасування рішення Великоберезовицької селищної ради від 03.12.2021 №1251 "Про передачу в оренду земельних ділянок" в частині передачі в користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташованої за адресою с. Велика Лука (за межами населеного пункту);

- визнання незаконним та скасування рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.2022 №1689 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" та передачу їх в оренду в частині затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташованої за адресою с. Велика Лука Тернопільського району (за межами населеного пункту) та зобов`язання ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" укласти договір оренди земельної ділянки з Великоберезовицькою селищною радою;

- визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2022 земельної ділянки із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 42868998) на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, з одночасним припиненням права оренди;

- витребування з незаконного володіння Великоберезовицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04393462) та ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 42868998) на користь держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622), що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташовану за адресою с. Велика Лука Тернопільського району (за межами населеного пункту).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 у справі №921/55/24 у задоволенні позову, відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 у справі № 921/55/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2025 касаційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 у справі № 921/55/24 скасовано. Справу № 921/55/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

03.03.2025 матеріали справи №921/55/24 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.03.2025, для розгляду справи №921/55/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 відкрито провадження у справі №921/55/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.04.2025.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 08.04.2025.

Протокольними ухвалами від 08.04.2025, від 29.04.2025 та від 08.05.2025 підготовче засідання відкладено відповідно на 29.04.2025, на 08.05.2025 та на 22.05.2025.

Ухвалою суду від 08.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/55/24 до 22.05.2025.

Ухвалою суду від 22.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/55/24 до судового розгляду по суті на 17.06.2025.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 17.06.2025 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольними ухвалами від 17.06.2025, від 07.08.2025 та від 26.08.2025 судове засідання відкладено відповідно на 07.08.2025, на 26.08.2025 та на 30.09.2025.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника прокуратури та представника позивача, їх вступне та заключне слово; заперечення представника відповідача 2, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 30.09.2025, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив перерву до 07.10.2025.

У судовому засіданні 07.10.2025 оголошено скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Аргументи сторін.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що селищна рада за відсутності правових підстав та повноважень розпорядилась земельною ділянкою державної форми власності з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га (оскільки спірна земельна ділянка не перейшла з державної у комунальну власність в силу п. 24 роз. Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі ЗК України). Оскаржуваними рішеннями і діями щодо реєстрації права власності за селищною радою та подальшою її передачею в оренду порушено інтереси держави в особі Тернопільської ОДА як належного власника і розпорядника спірної земельної ділянки.

В якості правових підстав позову зазначено приписи Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити з врахуванням додаткових обґрунтування позовних вимог (вх.. № 2457 від 07.04.2025).

Правова позиція позивача.

Представник позивача в судове засідання 07.10.2025 не з"явився. Однак, у судовому засіданні 17.06.2025 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у них, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача 1 Великоберезовицької селищної ради.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з"явився.

Заперечення відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод".

Представник відповідача 2 в судове засідання з"явився, щодо позову заперечив та просить суд врахувати, що з дня набрання чинності пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (тобто з 27 травня 2021 року) земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Окрім того, звертає увагу суду на недоведеність завдання шкоди державі і підстав звернення із цим позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації. Дії позивача, як суб`єкта владних повноважень, порушують право товариства як законного власника та перешкоджають вільному і повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, на якому розміщений об`єкт приватизації, та яке передано товариству на підставі договору оренди в спосіб, передбачений законодавством.

Спростовуючи доводи прокурора щодо відсутності в договорі купівлі-продажу об`єкта приватизації об`єктів інженерної інфраструктури, відповідач 2 просить врахувати, що на орендованій спірній земельній ділянці розташована технічна водойма для забору води, яка необхідна в процесі виробництва спирту для охолодження виробничих комунікацій, які мають високу температуру. Однак згідно договору купівлі-продажу об`єкта приватизації покупцю був переданий об`єкт приватизації у складі, зокрема: (150160) трубопроводи і шарові крани та (150864) рибозахисна споруда. Згідно умов договору купівлі-продажу, об`єкт приватизації розташований на чотирьох земельних ділянках. Функціонування заводу без технічної водойми, яка розташована на одній з чотирьох земельних ділянок, з розміщеними в ній об`єктами інженерної інфраструктури, неможливе.

Зазначає, що з моменту укладення договору купівлі-продажу, в силу статей 120 ЗК України, 377 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення договору купівлі-продажу від 04.08.2021) до товариства одночасно перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, а саме будівля водонасосної станції (загальна площа 38,1 кв.м) (150044), без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. В підтвердження вказаної обставини також посилається на долучену до матеріалів справи копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення вод) (код згідно КВЦПЗ 11.04) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод" Тернопільська область, Тернопільський район, за межами с. Велика Лука, виготовлену ТОВ "Геоленд плюс" від 25.04.2024.

Вважає доводи прокуратури щодо незаконності набуття товариством права користування землею на неконкурентних засадах безпідставними.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недотримання вимог закону щодо передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність та ігнорування відповідачами встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою, а саме передачі її в оренду без проведення земельних торгів.

Реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений законом, забезпечення дотримання принципів рівності усіх форм власності та раціонального використання земель.

Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, а також відомості, внесені до ДЗК та Державного реєстру речових прав, Тернопільська обласна державна адміністрація (Тернопільська обласна військова адміністрація) є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Неправомірна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку державної власності та подальше розпорядження нею грубо порушує інтереси держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації).

Таким чином, Тернопільська обласна державна адміністрація (відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" - Тернопільська обласна військова адміністрація) має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державної форми власності за межами населених пунктів для всіх потреб, однак заходів до усунення порушень законодавства не вжила.

Тернопільською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах проінформовано Тернопільську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог земельного законодавства щодо незаконності передачі земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення у комунальну власність та подальшої передачі без проведення аукціону в оренду (листи № 12-3вих-24 від 04.01.2024, № 12-32вих-24 від 15.01.2024).

У відповідь, Тернопільська обласна військова адміністрація повідомила, що нею рішення про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність та надання її в користування не приймались, погодження не здійснювалось (лист від 09.01.2024 №03-348/16).

У листі від 23.01.2024 за №03-859/16 Тернопільська обласна військова адміністрація зазначила, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 відсутнє державне майно, звернуто увагу на норми п.24 розділу Х Земельного кодексу та повідомлено, що обласна військова адміністрація не заперечує щодо здійснення Тернопільською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в суді за наявністю підстав відповідно до чинного законодавства України.

Як вказує прокурор, оскаржуваними рішеннями і діями щодо реєстрації права власності за Великоберезовицькою селищною радою та передачі спірної земельної ділянки в оренду порушено інтереси держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка була і є власником та розпорядником спірної земельної ділянки на момент реєстрації права комунальної власності та передачі її в користування неуповноваженим органом. Тому, є достатньо підстав вважати, що спірна земельна ділянка вибула поза волею власника з порушенням вимог чинного законодавства при реєстрації права комунальної власності та щодо порядку надання земельних ділянок у користування, а тому існують всі правові підстави для відновлення становища, яке існувало до порушення на підставі вищевказаних вимог ЦК України шляхом повернення спірної земельної ділянки на користь Тернопільської обласної державної адміністрації.

Проте, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Тернопільською обласною державною адміністрацією (Тернопільською обласною військовою адміністрацією) та обізнаність із ними, ніяких заходів щодо звернення до суду останньою не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Враховуючи те, що земля перебуває під посиленою охороною держави, невжиття Тернопільською обласною державною адміністрацією (Тернопільською обласною військовою адміністрацією) після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів до їх поновлення, є підставою для звернення прокурора до суду.

Звернення прокурора до суду в даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо передачі земельної ділянки з державної власності у комунальну, та її подальшу позаконкурентну передачу в оренду поза волею належного власника, яка вибула з власності держави незаконно з перевищенням повноважень представницького органу місцевого самоврядування.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, вказаним уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах жодних дієвих заходів з метою усунення порушень, вказаних прокуратурою, не вжито.

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оскільки Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю при розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного фонду державної власності, суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено останню як особу, в інтересах якої він звернувся до суду за захистом порушеного інтересу держави.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру (витяг за номером НВ-6103432962017 від 03.04.2017) земельна ділянка із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га розташована на території Великолуцької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області; цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд технічної інфраструктури (виробництво та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води); категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відомості про земельну ділянку зареєстровано 03.04.2017. Форма власності державна. Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618) згідно з Державним актом від 23.12.1996 ІІ-ТР 000695.

Відомості про право постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 державним підприємством "Укрспирт" та про право власності держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) 08.06.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №89498129 від 14.06.2017).

04.08.2021, за результатами аукціону з умовами №UA-PS-2021-06-13-000009-2 від 06.07.2021, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (як, Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобренд" (як, Покупцем) укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво).

Договір зареєстровано в реєстрі за №3113 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л.Т.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю, котрий став переможцем електронного аукціону №UA-PS-2021-06-13-000009-2, який відбувся 06.07.2021, об`єкт малої приватизації окреме майно Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво), згідно наведеного переліку, за адресою: - Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців (вул. Леніна), 1; - Тернопільська область Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки (вул. Дзержинського), 32 (Об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язався прийняти Об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі умови.

Згідно п. 1.3 Договору, перелік нерухомого майна та транспортних засобів, які входять до складу Об`єкта приватизації та передаються у власність Покупцю, наведено у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що об`єкт приватизації розташований на чотирьох земельних ділянках:

- земельна ділянка за адресою; Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців, 1, площею 3,4344 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1200, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 24666623 від 24.07.2014; власник Тернопільська районна державна адміністрація, Держава (код ЄДРПОУ 04058284), правокористувач Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618);

- земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, 32, площею 1,44 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0017, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 18150668 від 24.02.2014; власник Дружбівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04525567), правокористувач Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618);

- земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с/рада Великолуцька, площею 6,3809 га, кадастровий помер 6125282200:01:001:1579, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 89503802 від 14.06.2017; власник Тернопільська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022622), правокористувач Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618);

- земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с/рада Великолуцька, площею 2,6 га, кадастровий номер 6125282200:01:016:0001, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 89498129 від 14.06.2017; власник Тернопільська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022622), правокористувач Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618).

У пункті 1.5 Договору вказано, що земельні ділянки, на яких розташований Об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим Договором, тому питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до Покупця права власності на Об`єкт приватизації.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №31420085005 від 25.01.2024, 07.09.2021 проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи, а саме - з ТОВ "Енергобренд" на ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 42868998).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №351634127 від 24.10.2023 за юридичною особою із кодом ЄДРПОУ 42868998 (ТОВ "Мишковицький спиртовий завод") 01.09.2021 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2444977261252, а саме будівлі і споруди спиртзаводу, об`єкт житлової нерухомості: ні, за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців, будинок 1, номер об`єкта в РПВН: 36385213.

ДП "Укрспирт" звернулося до Тернопільської обласної державної адміністрації із заявою №1.1-2-1.9.1/12421 від 07.09.2021, у якій просило розглянути питання щодо припинення права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 125055300:02:001:0017, 6125285400:02:001:1200, 6125282200:01:016:0001 та 6125282200:01:001:1579, наданими для розміщення окремого майна Мишковицького місця провадження та зберігання спирту ДП "Укрспирт", на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації.

У вказаній заяві ДП "Укрспирт" вказувало про те, що 01 вересня 2021 року між ТОВ "Енергобренд" та Фондом державного майна України підписано Акт приймання-передачі державного майна. Таким чином, з 01 вересня 2021 року новим власником окремого майна Мишковицького МПД ДП "Укрспирт" стало ТОВ "Енергобренд", а перехід права власності на нерухоме майно є підставою припинення, в тому числі права постійного користування земельною ділянкою.

За результатами розгляду вказаного звернення ДП "Укрспирт", за розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації від 12.10.2021 №625/01.02-01 припинено право постійного користування Державного підприємства "Укрспирт" земельними ділянками площею 2,6 га з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 і площею 6,3809 га з кадастровим номером 6125282200:01:001:1579 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, які розташовані за межами населеного пункту на території Великолуцької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Пунктом 2 цього розпорядження зобов`язано державне підприємство провести державну реєстрацію припинення права постійного користування земельними ділянками.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №334194522 від 31.05.2023 інше речове право право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 припинено 11.11.2021, відомості про що внесено 16.11.2021 Мельничук І.І., Великоберезовицька селищна рада, Тернопільського району, Тернопільської області, індексний номер рішення: 61619849.

Державним реєстратором Байковецької сільської ради Тернопільської області Федів О.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення речового права права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001, власник: Тернопільська обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 00022622 (дата державної реєстрації 23.11.2021, відомості внесено до реєстру 25.11.2021, індексний номер рішення 61840312).

Також, державним реєстратором Байковецької сільської ради Тернопільської області Федів О.С. внесено відомості про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 за територіальною громадою, Великоберезовицькою селищною радою, код ЄДРПОУ 04393462 (дата державної реєстрації 23.11.2021, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 61840312 від 25.11.2021). Документи подані для державної реєстрації: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", серія та номер: 1423-ІХ, виданий 28.04.2021, видавник: Верховна Рада України.

Надалі, рішенням Великоберезовицької селищної ради від 03.12.2021 №1251 "Про передачу в оренду земельних ділянок", розглянувши заяву товариства, відповідно до статей 12, 65, 66, 120, 122, 123, 124, 134 ЗК України, законів України "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр", "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено передати ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" в оренду терміном на 5 років земельні ділянки комунальної власності, у тому числі площею 2,6 га із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництво та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), розташованої за адресою с. Велика Лука (за межами населеного пункту).

Пунктом 2 рішення зобов`язано ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" виготовити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та подати до органу місцевого самоврядування на затвердження у встановленому законодавством порядку.

Рішенням Великоберезовицької селищної ради від 21.06.2022 №1689 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" та передачу їх в оренду" (п.1) затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, площею 2,600 га (кадастровий номер 6125282200:01:016:0001), що передається в оренду на 5 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), розташованої за адресою с. Велика Лука (за межами населеного пункту).

Пунктами 4.1 та 4.3. вказаного рішення зобов`язано ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" укласти з Великоберезовицькою селищною радою договори оренди земельних ділянок та зареєструвати відповідно до чинного законодавства. Здійснити державну реєстрацію права оренди.

На виконання рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.2022 за №1689, 01.08.2022 між Великоберезовицькою селищною радою (як, Орендодавцем) та ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (як, Орендарем) укладено Договір оренди землі (Договір), у відповідності до умов якого (п.п. 1, 2, 13) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, кадастровий номер 6125282200:01:016:0001, яка знаходиться за адресою: село Велика Лука Тернопільського району, площею 2,600 га.

При цьому, в пунктах 4 та 5 Договору зазначено, що недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню та інші особливості, що можуть вплинути на орендні відносини відсутні.

Договір укладено строком на 5 років (п. 6 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки (п. 36 Договору).

12.08.2022, на підставі Договору оренди землі від 01.08.2022, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про інше речове право (номер запису 47600786) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га за ТОВ "Мишковицький спиртовий завод".

На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі зареєстрована за ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" як землекористувачем та Великоберезовицькою селищною радою як власником спірної земельної ділянки.

Як вказується у позовній заяві, Тернопільською обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтю 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та під час розслідування кримінального провадження №12023211060000140 від 28.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.236 КК України, встановлено порушення інтересів держави під час реєстрації права комунальної форми власності та подальшого розпорядження земельною ділянкою шляхом її надання в оренду, що слугувало підставою для звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 виснував, що за загальними підходами до розуміння сутнісного змісту елементів права власності, які склалися в усталеній судовій практиці, право володіння це забезпечена законом можливість мати в себе певну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні; право користування юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи); право розпорядження це юридичне закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Суб`єктів права власності на землю визначає ст. 80 Земельного кодексу України, відповідно до якої ними є: а) громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі № 910/21682/15 (910/12376/21) зазначив, що згідно з положеннями ст. ст. 78, 80, 83, 84 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, це право набувається і реалізується державною через органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Водночас комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам, що реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема передачі їм земель державної власності.

Пунктом 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України (набрав чинності 27.05.2021) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі № 910/21682/15 (910/12376/21) виснував, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки врегульована ст. 117 ЗК України та здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Верховний Суд у цій справі зазначив, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні земельні ділянки, хоча й розташовані на території ради, але не є землями комунальної власності відповідної територіальної громади відповідно до приписів п. 24 роз. Х "Прикінцеві положення" ЗК України, адже на момент набрання ним чинності використовувалися державним підприємством на праві постійного користування.

Частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є "правова передбачуваність" та "правова визначеність". Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані у подібних правовідносинах.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №921/55/24 касаційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 у справі № 921/55/24 скасовано. Справу № 921/55/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Верховний Суд у постанові виснував таке.

Вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не здійснили аналізу п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України, не врахували доводів прокурора про те, що зазначений пункт ЗК України набрав чинності 27.05.2021 і, що згідно з ним відповідне розмежування земель державної та комунальної власності пов`язане (відбувалося) саме з датою набрання ним законної сили; що припинення державному підприємству права постійного користування спірною земельною ділянкою, після набрання законної сили п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України, не свідчить про те, що така земельна ділянка перейшла до комунальної власності за наявності лише факту її реєстрації у відповідному реєстрі. Таким чином, суди, на підставі оцінки всіх наявних у справі документів, не встановили, чи перейшла спірна земельна ділянка з державної в комунальну власність з огляду на вимоги законодавства, зокрема п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України, а отже, підставність розпорядження Селищною радою відповідною земельною ділянкою у цьому випадку.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважав, що передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові з огляду на непорушення прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Верховний Суд зазначив також таке.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23).

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі №921/55/24 скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 та направляючи справу № 921/55/24 на новий розгляд зазначив, що розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2024 у справі № 399/179/23 виснував, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння. У разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що для витребування майна, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника; позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (див., зокрема п. 8.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).

Як зазначив ВС у постанові від 23.01.2025 у справі №921/55/24, що суди першої та апеляційної інстанції не перевірили, чи звернувся прокурор із ефективними/неефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку з огляду на предмет і підстави позову.

Частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Направляючи справу №921/55/24 на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області Верховний Суд вказав на необхідність під час нового розгляду справи суду взяти до уваги висновки, викладені в цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема вважає передчасним є висновок про відмову у позові з огляду на непорушення прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Слід перевірити, чи звернувся прокурор із ефективними/неефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку з огляду на предмет і підстави позову.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, які згідно статті 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позов - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

В свою чергу, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Так, прокуратурою заявлено предмет спору, зокрема про:

- скасування рішення державного реєстратора Байковецької сільської ради Тернопільської області Федів Олени Стефанівни, індексний номер рішення 61840312 від 25.11.2021, яким припинено право державної власності Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, що розташована на території Великолуцької сільської ради Тернопільського району та одночасно зареєстровано право комунальної власності за Великоберезовицькою селищною радою з одночасним припиненням права власності Великоберезовицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04393462) на неї;

- визнання незаконним та скасування рішення Великоберезовицької селищної ради від 03.12.2021 №1251 "Про передачу в оренду земельних ділянок" в частині передачі в користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташованої за адресою с. Велика Лука (за межами населеного пункту);

- визнання незаконним та скасування рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.2022 №1689 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" та передачу їх в оренду в частині затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташованої за адресою с. Велика Лука Тернопільського району (за межами населеного пункту) та зобов`язання ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" укласти договір оренди земельної ділянки з Великоберезовицькою селищною радою;

- визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2022 земельної ділянки із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 42868998) на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, з одночасним припиненням права оренди;

- витребування з незаконного володіння Великоберезовицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04393462) та ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 42868998) на користь держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622), що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташовану за адресою с. Велика Лука Тернопільського району (за межами населеного пункту).

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 04 березня 2021 року у справі №908/1879/17.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що вимога про витребування майна (віндикаційний позов) є ключовим та ефективним способом захисту. Вимога про витребування майна, це само по собі є підставою для державної реєстрації права власності за законним власником. Проте, одночасне скасування рішень та визнання недійсним договору оренди забезпечує комплексне очищення титулу права на землю.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Підставою позову прокурор зазначає, що Селищна рада за відсутності правових підстав та повноважень розпорядилась земельною ділянкою державної форми власності з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га (оскільки спірна земельна ділянка не перейшла з державної у комунальну власність в силу п. 24 роз. Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Оскаржуваними рішеннями і діями щодо реєстрації права власності за Селищною радою та подальшою її передачею в оренду порушено інтереси держави в особі Тернопільської ОДА як належного власника і розпорядника спірної земельної ділянки.

Підставою позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційного позову) в господарському судочинстві є фактичні обставини, які підтверджують право власності позивача на майно та факт його незаконного вибуття з володіння і перебування у володінні відповідача.

Отже, наведені підстави позову зазначені прокурором не відповідають заявленому предмету спору - витребуванню майна з незаконного володіння, як віндикаційного позову.

Враховуючи наведене та виконуючи вказівки Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що прокурор обрав не ефективний спосіб захисту прав позивача, а тому застосування такого способу захисту може призвести до порушення приписів ст. 19 Конституції України.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

У силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимоги, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "17" вересня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець