Рішення № 139822355, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/3357/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Саруханян Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті"

про розірвання договору та стягнення збитків у розмірі 1 007 149, 93 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Олексюк Т.С. (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Невструєв Л.Б. (поза межами приміщення суду).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Вінницької міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (далі - відповідач) про розірвання Договору № 354/12-25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025 та стягнення збитків у розмірі 1 007 149, 93 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач з 21.02.2026 припинив постачання споживачу електричної енергії, чим порушив умови Договору № 354/12-25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025, внаслідок чого позивачу завдано збитків, які позивач просить суд стягнути з відповідача у вказаному вище розмірі та просить суд розірвати Договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання по справі № 910/3357/26 призначено на 27.04.2026.

21.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 007 149, 93 грн за період лютого - березня 2026 року.

22.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог та зазначив, що наслідком прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Постанови №70 «Про граничні ціни на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку» стало різке зростання фактичної середньозваженої ціни РДН: вже у січні 2026 року вона досягла 8 381,08 грн/ МВт·год (+22,7% до ціни на момент укладення Договору), а у лютому 2026 року - 10 048,28 грн/МВт·год (+46,9%). Закупівельна ціна електроенергії на ринку системно перевищила ціну її продажу позивачу за Договором, що зробило кожну поставлену кВт·год збитковою для відповідача.

За доводами відповідача, усвідомлюючи неможливість подальшого економічно обґрунтованого виконання Договору та діючи добросовісно відповідно до п. 12.6, 12.8.1 та 12.9 Договору, 27 січня 2026 року відповідач направив позивачу листа №2801/01, у якому повідомив про неможливість подальшого виконання умов Договору у зв`язку з об`єктивними змінами регуляторного середовища та запропонував розірвати Договір за взаємною згодою з 21.02.2026 року.

Крім того, у листі відповідач зазначив, що про дану подію буде повідомлено постачальника «останньої надії», оператора системи передачі та оператора системи розподілу та долучив до листа проект Додаткової угоди та роздруківку з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» на підтвердження фактичного зростання ціни РДН.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву звернув увагу на п.8.6 Договору та зазначив, що із отримання повідомлення від відповідача (27.01.2026) до оголошення нового тендеру (30.03.2026) минуло 63 дні, упродовж яких позивач не вжив жодних заходів для зміни постачальника та не уклав своєчасно договір для усунення переплати, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 задоволено заяви Виконавчого комітету Вінницької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення щодо долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 27.04.2026 підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 27.04.2026 поклався на розсуд суду щодо задоволення заяви представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у підготовчому засіданні 27.04.2026 підтримав заперечення щодо долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 27.04.2026 заперечив проти задоволення заперечень представника позивача щодо долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

Судом у підготовчому засіданні 27.04.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, спір вирішується з її урахуванням.

Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву поданий представником відповідача, підготовче засідання відкладено на 18.05.2026.

12.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

15.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 18.05.2026 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача у підготовчому засіданні 18.05.2026 заперечив проти задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 18.05.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 25.05.2026.

19.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи № 910/3357/26 по суті на 29.06.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 29.06.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 22.07.2026.

21.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 22.06.2026 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2026 поклався на розсуд суду щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Судом у судовому засіданні 22.06.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 06.07.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2026 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 22.07.2026.

У судовому засіданні 22.07.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2025 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради у системі публічних закупівель веб - сайту PROZORRO опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів, назва предмета закупівлі «Електрична енергія, код 09310000-5- Електрична енергія за ДК 01:2015 Єдиного закупівельного словника», очікувана вартість предмета закупівлі: 17 928 594, 00 грн. (ідентифікатор закупівлі №UA-2025-12-03-003300-а).

Тендерна документація оприлюднена в електронній системі закупівлі, кінцевий строк подання тендерних пропозицій 11.12.2025 року.

До участі у процедурі закупівлі подано одну тендерну пропозицію ТОВ «Промгаз Сіті», визначено переможцем процедури закупівлі ТОВ «Промгаз Сіті» та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю, про що опубліковано звіт про результати проведення закупівлі.

Так, 31.12.2025 між виконавчим комітетом Вінницької міської ради (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промгаз Сіті» (далі - Постачальник) укладено Договір № 354/12-25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025 року (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник продає Електричну енергію, код за ДК 021:2015 093310000-5 Електрична енергія, Споживачу для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Обсяг закупівлі електричної енергії (Товару) складає 1 800 000 кВт*год. Ціна 1 кВт* год. становить 9,90 грн (з врахуванням ПДВ) (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач має право, зокрема: отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Постачальник зобов`язується зокрема: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору (п. 7.2.Договору).

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до 8.6 Договору Постачальник не несе відповідальності за припинення дії Договору у разі неприйняття Споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) Постачальником змін до Договору, що викликані змінами нормативно-правових актів щодо формування ціни або умов постачання електричної енергії.

Як встановлено пунктом 9.1 Договору Споживач має право в будь - який момент часу змінити Постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дата або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ (п. 9.2 Договору).

Згідно з п. 12.1. Договору, договір набирає чинності з 01 січня 2026 року та діє до 31 грудня 2026 року, а в частині проведення розрахунку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

В подальшому, 27 січня 2026 року відповідач звернувся до позивача з листом № 2801/01, в якому запропонував розірвати договір за взаємною згодою сторін з 21.02.2026 року, з огляду на прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови №70 від 16.01.2025 «Про граничні ціни на ринку «на добу на перед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку, що стало наслідком стрімкого зростання ціни електричної енергії на ринку.

05.02.2026 позивач листом № 01/00/011/6912 повідомив відповідача, що умовами Договору одностороння відмова від договору не передбачена та відповідно до умов Договору встановлено, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до Договору або його розірвання, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 21.02.2026 припинив постачання споживачу електричної енергії, чим порушив умови Договору № 354/12-25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025, внаслідок чого позивачу завдано збитків, які позивач просить суд стягнути з відповідача у розмірі 1 007 149, 93 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) та просить суд розірвати Договір.

Відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі», метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Проте, суд зазначає, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний договір (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.

Так, 27 січня 2026 року відповідач звернувся до позивача з листом № 2801/01, в якому запропонував розірвати договір за взаємною згодою сторін з 21.02.2026 року, з огляду на прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови №70 від 16.01.2025 «Про граничні ціни на ринку «на добу на перед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку, оскільки внаслідок стрімкого зростання ціни електричної енергії на ринку, ціна визначена в договорі є вищою ніж тариф визначений договором, тому подальше виконання Договору за початковою ціною призводить до збитковості постачання електричної енергії.

Крім того, у вказаному листі відповідач повідомив зазначив, що про дану подію буде повідомлено постачальника «останньої надії», оператора системи передачі та оператора системи розподілу та долучив до листа проект Додаткової угоди та роздруківку з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» на підтвердження фактичного зростання ціни РДН.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна ціни за одиницю товару допускається не більш ніж на 10 відсотків пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Для договорів на постачання електричної енергії виняток щодо строків внесення змін (90 днів) не застосовується, проте 10-відсотковий ліміт збільшення ціни за одиницю товару залишається абсолютним та незмінним.

Така позиція є усталеною та підтверджена Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, де Велика Палата прямо вказала: «зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії». При цьому виняток з обмежень, викладений в останньому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни.

З урахуванням п. 12.9 дія Договору припиняється у разі зміни Постачальника - у частині постачання.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, укладений між позивачем та відповідачем договір припинив свою дію, у зв`язку з тим, що відповідач повідомив про зміну з 21.02.2026 постачальника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про розірвання Договору №354/12-25 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2025 не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 007 149, 93 грн збитків (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як стверджує позивач у позовній заяві, внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення про дострокове припинення постачання електричної енергії, позивача було переведено на постачальника "останньої надії" - ДПЗД "Укрінтеренерго", що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді переплати за електричну енергію, поставлену позивачу постачальником "останньої надії" у розмірі 1 007 149, 93 грн.

Судом встановлено, що відповідач завчасно (за 25 днів) повідомив позивача про неможливість подальшого виконання умов Договору, запропонував проект додаткової угоди, повідомив про свої дії постачальника «останньої надії», оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

За доводами суду, позивач мав можливість забезпечити безперервне постачання, однак не вжив жодних заходів, оскільки після повідомлення відповідача про зміну постачальника до моменту укладення Договору № 77721212176П-Т126 про постачання електричної енергії споживачу з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+» від 07.04.2026 минуло 63 дні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 8.6 Договору Постачальник не несе відповідальності за припинення дії Договору у разі неприйняття Споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) Постачальником змін до Договору, що викликані змінами нормативно-правових актів щодо формування ціни або умов постачання електричної енергії.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Як вбачається з позовної заяви предметом стягнення у цій справі є зокрема сума у розмірі 1 007 149, 93 грн.

При цьому, позивач не довів протиправність поведінки відповідача, оскільки неможливість виконання умов Договору зумовлена нормативно-правовим актом державного регулятора (постановою НКРЕКП № 70), а не умисними чи протиправними діями відповідача, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок в частині переплати за електричну енергію за період лютого - березня 2026 року, з огляду на те, що відповідач вчасно повідомив позивача про припинення постачання електричної енергії, а позивач не вжив жодних заходів для заміни постачальника у короткі строки після отримання повідомлення від відповідача.

Отже, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про розірвання договору та стягнення збитків у розмірі 1 007 149, 93 грн з підстав, викладених вище.

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про розірвання договору та стягнення збитків у розмірі 1 007 149, 93 грн відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.09.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова