Ухвала суду № 139822349, 10.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про звернення із судовим дорученням

10.09.2026Справа № 910/13200/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши матеріали

позовної заяви Акціонерного товариства «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» (Attistibas Finansu Institucija (ALTUM)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик»

про стягнення 290 613,20 євро

за участю представників:

від позивача: Каплієнко В.Є.

від відповідач: Вінниченко О.О.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Акціонерне товариство «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» (Attistibas Finansu Institucija (ALTUM) (далі позивач, іноземна особа) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 290 613,20 євро на підставі договору цесії № ЕКG/449/19 від 13.09.2022 за відступленим правом вимоги по договору поставки № 03102019 від 03.10.2019 (укладеним між ТОВ «Промінвест Пластик» та ТОВ «Полістилекс»), яке раніше належало ТОВ «Сведбанк Лізингз» на підставі договору факторингу № 221062А від 10.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 справу за вказаним позовом прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.; призначено підготовче засідання; зобов`язано позивача надати суду нотаріально засвідчені переклади усіх заяв учасників справи по суті спору (позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення до відповіді) разом з доданими до них документами на латиську мову.

03.09.2026 на виконання ухвали суду від 02.06.2026 позивач надав суду нотаріально засвідчені переклади усіх заяв учасників справи по суті спору на латиську мову.

У підготовчому засіданні, призначеному на 10.09.2026, суд поставив на розгляд клопотання відповідача про направлення судового доручення до уповноваженого органу Латвійської Республіки для надання офіційного тлумачення нормативно-правових актів Латвійської Республіки та практики їх застосування.

Представник позивача надав свої пояснення з приводу вказаного клопотання, проти направлення судового доручення заперечив.

Представник відповідача заявлене клопотання підтримав, просив направити судове доручення до компетентного органу з метою отримання офіційного тлумачення нормативно-правових актів іноземної держави, якими регулюються спірні правовідносини.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність направлення судового доручення до іноземного органу з метою отримання офіційного тлумачення норм права іноземної держави, з огляду на наступне.

Приписами ст. 366 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначена за угодою сторін.

За змістом положень частини першої статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України. Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи (ст. 39 вказаного Закону).

Відповідно до частин 1 - 4 ст. 5 Закону України "Про міжнародне притне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

У даному випадку підставою позовних вимог є порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 03102019 від 03.10.2019, укладеним між ТОВ Фірма «Промінвест Пластик» та ТОВ «Полістилекс». У обґрунтування набуття права вимоги за вказаним договором поставки позивач посилається на договір цесії від 13.09.2022, укладений між АТ «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» та постачальником (ТОВ «Полістилекс»), яке, у свою чергу, перейшло до ТОВ «Полістилекс» на підставі договору факторингу № 221062А від 10.12.2021, укладеного з ТОВ «Сведбанк Лізингз» під гарантію АLTUM.

Позов АТ «Аттістібас фінаншу інституція Алтум» мотивований нормами законодавства України, проте, зі змісту угод, укладених учасниками спірних відносин, вбачається домовленість сторін про те, що у спорах з виконання наведених угод вони керуються діючими нормативними актами Латвійської Республіки.

Тобто на розгляд суду надійшов позов, який підлягає розгляду за нормами іноземного права Латвійської Республіки.

Водночас статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави.

Зокрема згідно з ч. 1 вказаної статті, при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

За приписами ч. 2, 3 ст. 8 Закону України "Про міжнародне притне право" з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України (ч. 4 ст. 8 Закону України).

Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio (за офіційним принципом), тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.10.2024 по справі № 910/11746/21 (910/5244/23).

Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо (правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постановах від 19.05.2021 у справі № 501/1350/17, від 16.09.2020 у справі № 642/3886/18 за результатами розгляду справ з іноземним елементом).

Відповідно до ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок надання правової допомоги між Україною та Латвійською Республікою регулюється Договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних трудових, кримінальних справах між Україною та Латвійською Республікою, ратифікованим Законом України № 452/95-ВР від 22.11.1995. Положення цього договору щодо громадян договірних сторін поширюється також і на юридичних осіб, які утворені відповідно до законодавства тієї Договірної сторони, на території якої вони знаходяться (ч. 4 ст. 1 Договору).

Відповідно до ст. 15 вказаного Договору про правову допомогу Міністерство юстиції та Генеральна прокуратура України і Міністерство юстиції та Генеральна прокуратура Латвійської Республіки надають один одному на прохання інформацію про чинне або про те, що було раніше чинне в інших державах законодавство та щодо питань його застосування установами юстиції.

Порядок звернення з метою встановлення змісту норм права іноземної держави врегульовано також Європейською конвенцією про інформацію щодо іноземного законодавства від 07.06.1968, до якої приєдналася Україна та Латвійська Республіка (далі Конвенція).

Цією Конвенцією передбачено, що договірні сторони зобов`язуються надавати одна одній інформацію з питань свого цивільного та торгового законодавства і процесуального права в цих галузях, а також з питань їхнього судового устрою (ч. 1 ст. 1 Конвенції).

За змістом ст. 3, 5 Конвенції запит про надання інформації завжди подається судовим органом, навіть якщо він не був складений цим органом. Запит може подаватись тільки у випадку фактичного порушення справи.

Запит про надання інформації надсилається безпосередньо отримуючому закладу запитуваної держави надсилаючим закладом або, при відсутності такого закладу, судовим органом, від якого він походить.

Відповідно до Декларації Латвійської Республіки від 29.10.1998 щодо ратифікації Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року органом, який приймає документи, у Латвійській Республіці є Міністерство юстиції Латвійської Республіки.

Статтею 4 Конвенції визначено, що запит про надання інформації має містити назву судового органу, від якого він походить, а також виклад суті справи. В ньому якнайточніше зазначаються питання, з яких бажано отримати інформацію щодо законодавства запитуваної держави, і, якщо у запитуваній державі існує більше однієї правової системи, зазначається правова система, про яку запитується інформація.

Враховуючи вищевикладене, з метою правильного та об`єктивного вирішення спору у даній справі, суд дійшов висновку щодо необхідності звернення до Міністерства юстиції Латвійської Республіки із судовим запитом про надання Господарському суду міста Києва інформації стосовно змісту норм законодавства Латвійської Республіки згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, які регламентують правовідносини, що склалися між сторонами у даному спорі, зокрема щодо:

1. Загальних положень зобов`язального прав (поняття; сторони; підстави заміни кредитора у зобов`язанні; форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні; порядок заміни кредитора у зобов`язанні; обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні; відповідальність сторін);

2. Спеціальних положень зобов`язального права:

- щодо договору поставки (предмет, сторони, істотні умови договору, порядок виконання зобов`язань сторін, порушення та прострочення зобов`язання);

- щодо договору факторингу (предмет, сторони, порядок заміни кредитора у зобов`язанні; обсяг прав, що переходять до нового кредитора; докази передачі прав до нового кредитора; заборони відступлення права за договором факторингу, відповідальність сторін, наступне відступлення права грошової вимоги);

- щодо договору гарантії як виду забезпечення виконання договору факторингу (предмет, сторони, умови, перехід прав за основним зобов`язанням до гаранта);

- щодо договору цесії (предмет, сторони, порядок заміни кредитора у зобов`язанні; обсяг прав, що переходять до нового кредитора; докази передачі права до нового кредитора; заборони відступлення права за договором цесії, відповідальність сторін);

3. Положень цивільного права щодо визнання правочинів недійсними (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; підстави недійсності договорів поставки, факторингу, цесії);

4. Положень цивільного права щодо позовної давності (строки позовної давності, порядок їх обчислення, позовна давність у разі заміни сторін у зобов`язанні, наслідки спливу позовної давності).

Тлумачення зазначених правових норм Латвійської Республіки у вказаному дорученні суд вважає необхідним запитати з урахуванням періоду виникнення спірних правовідносин та практики застосування указаних правових норм. Також у межах доручення суд просить надати правову позицію (висновок) щодо вирішення спору між сторонами з урахуванням доводів позивача та відповідача, наведених ними у заявах по суті спору.

За змістом п. 4 ч. 1 статті 228, п. 8 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги провадження у справі зупиняється до надходження відповіді від іноземного компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.

На підставі викладеного та керуючись 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Звернутися до уповноваженого органу Латвійської Республіки Міністерства юстиції Латвійської Республіки (Latvijas Republikas Tieslietu ministrija, Vieta Brivibas bulvaris 36, Riga, LV-1536) із судовим запитом про надання правової допомоги з метою отримання офіційних текстів нормативно-правових актів Латвійської Республіки, а також інформації щодо їх офіційного тлумачення, практики застосування, якими регулюються правовідносини, що склалися між сторонами у даній справі з урахуванням заяв учасників справи по суті позову.

У межах даного запиту звернутись до Уповноваженого органу Латвійської Республіки Міністерства юстиції Латвійської Республіки з проханням щодо надання правової позиції (висновку) стосовно вирішення спору між сторонами з урахуванням наведених у справі доводів позивача та відповідача.

Зобов`язати відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Промінвест Пластик») у 15-тиденний строк з дня виготовлення повного тексту даної ухвали подати до суду нотаріально засвідчений переклад на латиську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 у справі № 910/13200/25 та запит Господарського суду міста Києва у двох екземплярах.

Зупинити провадження у справі № 910/13200/25 до надходження запитуваної інформації від уповноваженого органу Латвійської Республіки Міністерства юстиції Латвійської Республіки (Latvijas Republikas Tieslietu ministrija) на судовий запит Господарського суду міста Києва.

Скорочену ухвалу проголошено в судовому засіданні 10 вересня 2026 року

Повний текст ухвали складений 16 вересня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.

Суддя Головіна К. І.