Ухвала суду № 139822307, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/340/24Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія» на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

до 1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія»

3. Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство»

про розірвання договорів та усунення перешкод у користуванні майном

Представники сторін:

від скаржника (боржника): Майоренко Я.М.;

від стягувача: Мартинюк Є.В.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

приватний виконавець: Корольов М.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/340/24, відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія».

Постановою Верховного Суду від 01.04.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/340/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нежилих приміщень та земельної ділянки та усуненні перешкод у користуванні майном. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір оренди нежилих приміщень та земельної ділянки від 23.01.2019 №129/01-19/1-М, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелетія», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. за реєстровим номером 534.

Постановлено усунути перешкоди у здійсненні Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» права володіння та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія» з нежилих приміщень і споруд спортивного клубу ВО «Завод Арсенал», загальною площею 536,3 кв.м, та земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:033:0013, площею 1,9902 га, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 36.

14.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія» надійшла скарга на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, в якій скаржник (боржник) просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №81689245 від 07.08.2026, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Олександровичем про примусове виконання наказу №910/340/24 від 29.04.2025 Господарського суду міста Києва.

Скарга мотивована тим, що приватний виконавець в силу положень Закону України «Про виконавче провадження» не наділений повноваженнями вчиняти виконавчі дії щодо виселення боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 (після виходу судді з відпустки) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія» призначено до розгляду на 09.09.2026.

08.09.2026 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця надійшли письмові заперечення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія».

08.09.2026 до Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли письмові заперечення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія».

У судовому засіданні 09.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 16.09.2026.

15.09.2026 до Господарського суду міста Києва від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2026 представник скаржника (боржника) заявив клопотання про відкладення розгляду скарги до отримання роз`яснення від Міністерства юстиції України, надав усні пояснення з приводу скарги, просив суд її задовольнити.

Представник стягувача та приватний виконавець у судовому засіданні 16.09.2026 надали усні пояснення по скарзі, проти її задоволення заперечили.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши у судовому засіданні 16.09.2026 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія», суд не знайшов підстав для відкладення судового засідання та підстав для задоволення скарги, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як встановив суд, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/340/24, відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія».

Постановою Верховного Суду від 01.04.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/340/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нежилих приміщень та земельної ділянки та усуненні перешкод у користуванні майном. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір оренди нежилих приміщень та земельної ділянки від 23.01.2019 №129/01-19/1-М, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелетія», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. за реєстровим номером 534.

Постановлено усунути перешкоди у здійсненні Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» права володіння та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія» з нежилих приміщень і споруд спортивного клубу ВО «Завод Арсенал», загальною площею 536,3 кв.м, та земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:033:0013, площею 1,9902 га, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 36.

Відповідний наказ Господарського суду міста Києва був пред`явлений стягувачем до виконання приватному виконавцю та 07.08.2026 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№81689245.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається скаржник (боржник), дійсно вказано, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штраф у порядку, визначеному цим Законом. Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення. У разі якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає органу, який відповідно до судового рішення зобов`язаний надати боржнику інше житлове приміщення, повідомлення про строк виконання рішення про надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не проводяться. У разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає відновленню за постановою державного виконавця.

Тобто, у статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» скрізь по тексту вживається «державний виконавець».

Наведені обставини дають скаржнику (боржнику) підстави вважати, що у ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець свідомо вжив виключно термін «державний виконавець». Вчинення дій щодо примусового виселення пов`язане з залученням працівників поліції, понятих, описом, вилученням та передачею майна на відповідальне зберігання, а у разі невитребування - розпорядженням майном за правилами безхазяйного (ч. 7 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження»). Зазначені публічно-правові функції та специфічна процедура виконання рішень цієї категорії законодавцем покладена виключно на державну виконавчу службу. Отже, приватний виконавець не наділений законом повноваженнями прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення, яке підпадає під регулювання спеціальної норми ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження».

Втім, суд вважає такі висновки скаржника (боржника) необгрунтованими, адже перелік рішень, які не може виконувати приватний виконавець, наведений у ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

12) рішень, за якими боржником є уповноважений суб`єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.

Таким чином, оскільки відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не може виконувати рішення про виселення виключно фізичних осіб, то суд відхиляє як необгрунтовані викладені скаржником (боржником) підстави даної скарги, з огляду на що вона задоволенню не підлягає.

Аналогічних правових висновків щодо можливості приватним виконавцем вчиняти виконавчі дії про виселення боржника-юридичної особи дійшов Верховний Суд у постановах від 11.09.2018 у справі №914/1754/17 та від 02.08.2019 у справі №914/2583/15.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелетія».

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 17.09.2026.

Суддя О.М. Спичак