Ухвала суду № 139821929, 17.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

___________________________

УХвала

"17" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/1282/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши матеріали за скаргою представника Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шиян І.Г. ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання ПП Золтранс та скласти про це відповідний акт у відповідності до пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 16.09.2025 у справі №907/1282/25 за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю АТР Інвест, м. Жидачів Львівської області б/н від 12.11.2025 (вх. №02.3.1-05/1389/25 від 12.11.2025) про забезпечення позову до його пред`явлення шляхом накладення арешту на навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, що на даний час знаходиться у володінні та користуванні Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області, у справі про визнання недійсним Договору купівлі-продажу №45 від 17.05.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Західпрогрес та Приватним підприємством Золтранс; застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю АТР Інвест, м. Жидачів Львівської області б/н від 12.11.2025 (вх. №02.3.1-05/1389/25 від 12.11.2025) про забезпечення позову до його пред`явлення у справі №907/1282/25; накладено арешт на навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, що на даний час знаходиться у володінні та користуванні Приватного підприємства Золтранс, вул. Зозулівська, будинок 2, с. Єлиховичі, Золочівський район, Львівська область, 80716 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40667145).

Представник Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області через підсистему Електронний суд подала скаргу вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання Шиян І.Г. ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання ПП Золтранс та скласти про це відповідний акт у відповідності до пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 16.09.2025.

В обґрунтування вимог скарги представниця Приватного підприємства Золтранс покликається на те, що відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області про забезпечення позову від 14.11.2025, а також Інструкції з організації примусового виконання рішень, приватний виконавець Білецький І.М., був зобов`язаний внести відомості про арешт спірного майна до державного реєстру з метою унеможливлення відчуження такого майна боржником, а також провести опис спірного майна і оформити акт про передачу його на зберігання боржнику, тобто ПП Золтранс.

Водночас 20.11.2025 приватний виконавець Білецький І.М., за наслідками проведення виконавчий дій, виніс постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №79647354, та передав майно на відповідальне зберігання громадянина Шиян Ігоря Григоровича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

На переконання представниці скаржника, вказані дії приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного на зберігання Шиян І.Г. є неправомірними, оскільки суперечать змісту ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025, в ході примусового виконання якої і були вчинені оскаржувані дії приватного виконавця, а також положенням пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, які дозволяють передавати арештоване майно на зберігання третій особі, а не боржнику, тільки у випадку відсутності боржника чи його відмови, або визначення такої особи судовим рішенням.

Представниця скаржника наполягає, що при проведенні вищенаведених оскаржуваних дій приватний виконавець перевищив повноваження, оскільки без вказівки суду здійснив вилучення арештованого майна та передачу його на зберігання іншій особі, внаслідок чого завдав шкоди законній господарській діяльності скаржника Приватного підприємства Золтранс, позаяк навантажувач використовується для забезпечення роботи підприємства.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2026 поновлено Приватному підприємству Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 із примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 у справі №907/1282/25; скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні.

За результатами розгляду скарги, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі №907/1282/25 відмовлено у задоволенні скарги представника Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шиян І.Г. ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання ПП Золтранс та скласти про це відповідний акт у відповідності до пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 16.09.2025.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі №907/1282/25 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким скаргу ПП Золтранс на дії приватного виконавця у справі №907/1282/25 задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шияну І.Г. 06.06.1987 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасовано постанову приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025 в частині вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шияну І.Г. 06.06.1987 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; зобов`язано приватного виконавця Білецького І.М. передати навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання ПП Золтранс та скласти про це відповідний акт, у відповідності до п. 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 №512/5 в редакції 16.09.2025. У решті вимог скарги відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2026 у справі №907/1282/25 ухвали Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2026 та від 27.02.2026, а також постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі №907/1282/25 скасовано; справу №907/1282/25 у частині скарги Приватного підприємства Золтранс від 22.01.2026 на дії (бездіяльність) приватного виконавця передано до Господарського суду Закарпатської області для продовження розгляду.

Скасовуючи вищевказані ухвали Господарського суду Закарпатської області та постанову Західного апеляційного господарського суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця по суті є встановлення факту подання такої скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Верховний Суд зауважив, що поновлення пропущеного процесуального строку не здійснюється судом автоматично лише з огляду на подання відповідного клопотання. У кожному конкретному випадку суд повинен встановити причини пропуску такого строку, перевірити наведені заявником обставини, оцінити їх на предмет поважності та належним чином мотивувати висновок про наявність підстав для його поновлення. Поважними при цьому можуть бути визнані обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

За позицією Верховного Суду, поновлюючи ПП Золтранс процесуальний строк на звернення зі скаргою, суд першої інстанції фактично обмежився наведенням зазначених скаржником причин його пропуску, не надавши їм належної оцінки та не встановивши, які саме обставини об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду і свідчили про поважність причин пропуску такого строку. Крім того, суд першої інстанції поклав в основу висновку про поновлення процесуального строку твердження ПП Золтранс про те, що остаточно про порушення свого права підприємству стало відомо лише після ознайомлення з повним текстом постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026, складеним 14.01.2026.

Однак, Верховний Суд установив, що зміст зазначеної постанови не містить висновку апеляційного суду про недопустимість вилучення арештованого майна приватним виконавцем, на який покликався скаржник.

Верховний Суд вказав, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ПП Золтранс ще 26.11.2025 зверталося до суду зі скаргою з аналогічними вимогами щодо дій приватного виконавця, яку ухвалою від 09.12.2025 було повернуто, а також 26.11.2025 подало апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову від 14.11.2025, у якій прямо зазначало про неправомірність дій приватного виконавця щодо вилучення спірного навантажувача та передачі його на зберігання іншій особі, що позбавило власника можливості використовувати відповідне майно.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не перевірив дійсних обставин пропуску ПП Золтранс встановленого законом процесуального строку, не надав оцінки наведеним скаржником причинам на предмет їх поважності та не врахував наявні в матеріалах справи обставини, які мають істотне значення для визначення моменту, з якого скаржник дізнався або повинен був дізнатися про стверджуване порушення свого права.

За висновками Верховного Суду, справу в частині скарги ПП Золтранс від 22.01.2026 на дії (бездіяльність) приватного виконавця належить передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, під час якого першочергово належить встановити факт дотримання скаржником строку, передбаченого ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, а в разі його пропуску вирішити питання про наявність належних і підтверджених доказами поважних причин для поновлення такого строку.

Поряд з тим, Верховний Суд у п. 44 постанови від 28.08.2026 у справі №907/1282/25 зазначив: Оскільки вказані судові рішення підлягають скасуванню за наведених у цій постанові підстав, а саме через безпідставне поновлення строку на звернення до суду з такою скаргою, Суд не здійснює оцінки доводів касаційної скарги щодо застосування частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та щодо порушення порядку подання адвокатом апеляційної скарги (надсилання такої на офіційну електронну адресу суду апеляційної інстанції з накладенням кваліфікованого електронного підпису), адже такі доводи стосуються питання розгляду відповідної скарги по суті та стадії апеляційного перегляду постановленої за результатами такого розгляду ухвали суду першої інстанції, які не підлягають вирішенню за відсутності законних підстав для поновлення строку на звернення до суду з відповідною скаргою..

На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2026 скаргу представника Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) передано для продовження розгляду судді Пригарі Л.І.

Розглянувши скаргу представника Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) на дії приватного виконавця, наведені скаржником обставини пропуску строку на подання такої скарги та підстави його поновлення, з урахуванням висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 28.08.2026 у справі №907/1282/25, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 3391 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У даному контексті суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України містить чітку норму щодо моменту, з якого відраховується десятиденний строк на подання скарги. Аналогічні положення містить також і Закон України Про виконавче провадження.

Звертаючись до суду зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця, скаржник повинен зазначити у скарзі та обґрунтувати належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (у десятиденний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав).

Водночас виходячи із принципу змагальності в господарському процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Господарським процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на дії ДВС за обґрунтованим їх зверненням.

Тому, в разі пропуску відповідного строку на звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин його пропуску. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому, поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву (скаргу) у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема, гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26.07.2005, Воловік проти України від 06.12.2007.

У Рішенні у справі Мельник проти України від 28.03.2006 ЄСПЛ зазначено: Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29.07.1998). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).

За положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення ПП Золтранс процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.08.2026 у справі №907/1282/25, відповідно до яких поновлення пропущеного процесуального строку можливе лише за наявності поважних причин його пропуску, які мають бути об`єктивно непереборними, не залежати від волевиявлення особи та бути пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії; суд повинен не лише навести обставини, якими заявник обґрунтовує причини пропуску процесуального строку, а встановити їх дійсну наявність, перевірити такі обставини на предмет поважності та надати оцінку доказам, якими вони підтверджуються.

Як вбачається зі змісту скарги ПП Золтранс від 22.01.2026, підставою для поновлення процесуального строку скаржник визначає те, що хоча порушення його права приватним виконавцем відбулось 20.11.2025, однак у формулюванні ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 не було чітко зазначено про недопустимість вилучення арештованого майна, у зв`язку із чим остаточно про порушення свого права ПП Золтранс, за його твердженням, дізналося лише після ознайомлення з повним текстом постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026, складеним 14.01.2026.

Скаржник також покликається на те, що до 14.01.2026 у нього могли існувати сумніви щодо порушення його права, оскільки, керуючись принципом jura novit curia та маючи сумніви щодо законності й правильного розуміння ухвали суду першої інстанції, ПП Золтранс оскаржило таку ухвалу в апеляційному порядку.

Оцінюючи наведені скаржником причини пропуску процесуального строку, суд не вбачає підстав для визнання їх поважними.

Насамперед, як встановлено Верховним Судом у постанові від 28.08.2026 у справі №907/1282/25, твердження ПП Золтранс про те, що в постанові Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 апеляційний суд чітко зазначив про недопустимість вилучення арештованого майна приватним виконавцем, не відповідає дійсному змісту цієї постанови.

За змістом постанови від 08.01.2026 суд апеляційної інстанції в контексті вилучення арештованого майна лише зазначив, що покликання ПП Золтранс на неправомірні дії приватного виконавця щодо вилучення спірного навантажувача та передачі його на зберігання заявнику не свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні відповідної ухвали, зауваживши при цьому про право сторони виконавчого провадження звернутися до суду з відповідною скаргою.

Отже, складення 14.01.2026 повного тексту постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 саме по собі не є обставиною, з якою може бути пов`язаний момент виникнення обізнаності ПП Золтранс про стверджуване порушення його прав діями приватного виконавця.

Більше того, наведені самим скаржником у скарзі від 22.01.2026 обставини свідчать про його безпосередню обізнаність із вчиненими приватним виконавцем діями саме 20.11.2025.

Так, ПП Золтранс зазначає, що його засновник ОСОБА_1 безпосередньо перебував на території кар`єру під час проведення виконавчих дій, вимагав від приватного виконавця дотримуватись Інструкції з організації примусового виконання рішень та скласти акт про передачу навантажувача на зберігання ПП Золтранс. У зв`язку із незгодою з діями приватного виконавця було викликано працівників поліції, якими відібрано пояснення та складено протокол прийняття заяви. Сам скаржник оцінює вчинені 20.11.2025 дії приватного виконавця як неправомірне вилучення навантажувача, яким завдано шкоди господарській діяльності підприємства.

Наведені обставини свідчать не лише про обізнаність ПП Золтранс із фактом вчинення оскаржуваних дій, але й про усвідомлення підприємством вже станом на 20.11.2025 їх невідповідності, на його переконання, змісту ухвали суду про забезпечення позову та положенням Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Визначальним у цьому контексті є також те, що 26.11.2025 ПП Золтранс вже зверталося до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою на ті самі дії приватного виконавця, в якій ставило питання про визнання неправомірними дій щодо вилучення та передачі спірного навантажувача на зберігання іншій особі, скасування постанови приватного виконавця від 20.11.2025 та повернення навантажувача на зберігання ПП Золтранс.

Крім того, 26.11.2025 ПП Золтранс подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 про забезпечення позову, в якій прямо стверджувало про неправомірність дій приватного виконавця щодо вилучення спірного навантажувача та передачі його на зберігання іншій особі.

Вказані процесуальні дії ПП Золтранс об`єктивно спростовують його твердження про те, що до 14.01.2026 у підприємства існували лише сумніви щодо порушення його прав, а про наявність такого порушення йому остаточно стало відомо лише після складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції.

Сам факт звернення ПП Золтранс 26.11.2025 зі скаргою на дії приватного виконавця з вимогами про визнання цих дій неправомірними свідчить про те, що станом на цю дату скаржник достеменно вважав свої права порушеними та був обізнаний як із самими оскаржуваними діями, так і з їх наслідками.

При цьому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2025 первісну скаргу ПП Золтранс від 26.11.2025 було повернуто на підставі ч. 4 ст. 170, ч. 5 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України.

Незважаючи на повернення первісної скарги, повторно зі скаргою на ті самі дії приватного виконавця ПП Золтранс звернулося лише 22.01.2026.

Водночас у скарзі від 22.01.2026 не наведено жодних обставин, які б свідчили про існування після повернення первісної скарги об`єктивних, непереборних та незалежних від волі скаржника перешкод, що унеможливлювали повторне звернення до суду з належно оформленою скаргою.

Очікування результату апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову не може бути визнано такою об`єктивно непереборною обставиною, оскільки реалізація права на апеляційне оскарження ухвали про забезпечення позову та реалізація права на оскарження дій приватного виконавця є самостійними процесуальними засобами захисту. Більше того, сам скаржник ще 26.11.2025 одночасно скористався обома такими процесуальними засобами.

Покликання ПП Золтранс на принцип jura novit curia також не підтверджує існування об`єктивної перешкоди для своєчасного звернення до суду. Сумніви особи щодо правової оцінки дій приватного виконавця чи очікування формування судом апеляційної інстанції відповідного правового висновку мають суб`єктивний характер та не свідчать про неможливість вчинення процесуальної дії у встановлений законом строк, тим більше за обставин, коли скаржник фактично реалізував право на оскарження таких дій ще 26.11.2025.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують наявності об`єктивних, непереборних та незалежних від волевиявлення ПП Золтранс обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця або після повернення первісної скарги без невиправданого зволікання повторно подати її з дотриманням вимог процесуального закону.

Натомість сукупність установлених обставин свідчить, що ПП Золтранс було обізнане про стверджуване порушення свого права щонайменше станом на 26.11.2025, коли вперше звернулося до суду зі скаргою на відповідні дії приватного виконавця, а наведені у скарзі від 22.01.2026 обставини не обґрунтовують поважності причин пропуску встановленого ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України строку.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для поновлення ПП Золтранс процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.

Відтак, у задоволенні клопотання ПП Золтранс про поновлення процесуального строку на подання скарги на дії приватного виконавця належить відмовити, а скаргу представника ПП Золтранс від 22.01.2026 залишити без розгляду на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 234, 339 342 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Приватному підприємству Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області у поновленні строку на подання скарги вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шиян І.Г. ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання ПП Золтранс та скласти про це відповідний акт у відповідності до пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 16.09.2025 у справі №907/1282/25.

2. Скаргу представника Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шиян І.Г. ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання ПП Золтранс та скласти про це відповідний акт у відповідності до пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 16.09.2025 у справі №907/1282/25 залишити без розгляду.

3. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

4. Копію ухвали надіслати учасникам спору та приватному виконавцю.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повна ухвала складена та підписана 17.09.2026.

Суддя Л.І. Пригара