Рішення № 139820028, 17.09.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6322/26

Провадження №2/524/5624/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до суду звернулося ТОВ «Свеа Фінанс» (колишня назва - ТОВ «Росвен Інвест Україна», далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 23 березня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2180601, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 5000,00 грн., строком користування 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% в день (підвищена процентна ставка), яка застосовується за перший день користування кредитом, у розмірі 3% в день (стандартна процентна ставка), яка застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 21.04.2025 року включно, у розмірі 1,8% в день (знижена процентна ставка), яка застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до умов п. 1.5.2.1. договору.

27 січня 2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.

За вказаним договором факторингу до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до ОСОБА_1 за договором у розмірі 24 412,50 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом, 9412,50 грн. заборгованість за процентами та 10 000,00 грн. пеня, штрафи, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

23 березня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2180601.

Відповідно до умов договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За п. 1.3.-1.4. договору, сума кредиту складає 5000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність сплати процентів кожен 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% в день (підвищена процентна ставка), яка застосовується за перший день користування кредитом, у розмірі 3% в день (стандартна процентна ставка), яка застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 21.04.2025 року включно, у розмірі 1,8% в день (знижена процентна ставка), яка застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до умов п. 1.5.2.1. договору.

Пунктом 1.5.3. договору передбачено пільгова процентну ставку у розмірі 0,75% в день, яка застосовується з 22.04.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Договір було підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Р807.

До укладання кредитного договору позичальник ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення вартості кредиту, про що свідчить електронний підпис з одноразовим ідентифікатором Т345 та Р807 відповідно.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 23.03.2025 року о 16:10:49 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що постає із листа ТОВ «Пей Тек» від 29.01.2026 року.

27 січня 2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 27.01.2026 року за договором факторингу № 01.02-4/26 від 27.01.2026 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 27.01.2026 року до договору факторингу від 27.01.2026 року заборгованість ОСОБА_1 складає 24 412,50 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом, 9412,50 грн. заборгованість за процентами та 10 000,00 грн. пеня, штрафи.

Позивач вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 24 412,50 грн.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договорів із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без їх обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Отримавши кредитні кошти, відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у передбачений в договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується копією договору про споживчий кредит, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів.

Відповідач факт отримання грошових коштів від ТОВ «Слон Кредит» не спростувала.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 23.03.2025 року.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаним договором перед новим кредитором у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Доказів погашення відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконував у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.

У даній справі відповідачем не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту від 23.03.2025 року, перерахування кошів на банківську картку зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.

Проте, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами.

За умовами договору від 23.03.2025 року, сума кредиту складає 5000,00 грн., строк кредиту 360 дні, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% в день (підвищена процентна ставка), яка застосовується за перший день користування кредитом, у розмірі 3% в день (стандартна процентна ставка), яка застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 21.04.2025 року включно, у розмірі 1,8% в день (знижена процентна ставка), яка застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до умов п. 1.5.2.1. договору та пільговою процентною ставкою у розмірі 0,75% з 22.04.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно). Дата повернення кредиту 17.03.2026 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Виходячи з цієї норми законодавчо встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), тобто лише з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Із розрахунку заборгованості постає, що проценти відповідачу нараховувалися за процентною ставкою 1,8% в день, тобто по 90 грн., за період з 23.03.2025 року по 21.04.2025 року, що суперечить Закону України «Про споживче кредитування», далі за пільговою процентною ставкою 0,75% в день, тобто по 37,50 грн., що не суперечить відповідному Закону. Проценти були нараховані відповідачу по 27.01.2026 року, тобто в межах строку кредитування.

На переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства, проценти за користування кредитними коштами мали становити 12 037,50 грн., які нараховані наступним чином:

- за період з 23.03.2025 по 21.04.2025 за ставкою 1% та становить 1500,00 грн., відповідно розрахунку (5000,00 х 30 днів х 1%);

- за період з 22.04.2025 по 27.01.2026 за ставкою 0,75% (за умовами договору) та становить 10 537,50 грн., відповідно розрахунку (5000,00 х 281 день х 0,75%).

Загалом розмір процентів мав складати 12 037,50 грн. (1500,00 + 10 537,50)

Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що відповідач у зазначений судом період сплатила 4485,00 грн. процентів. Отже борг за процентами складає 7552,50 грн. (12 037,50 4485,00), який слід стягнути з відповідача, відмовивши у стягненні процентів у розмірі 1860,00 грн. (9412,50 7552,50).

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Неустойка нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, тому вона підлягає списанню кредитодавцем, а отже у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог у розмірі 12 552,50 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 7552,50 грн. заборгованість за процентами. При цьому, позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 10 000,00 грн. та процентів у розмірі 1860,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Судом позов було задоволено у загальному розмірі 12 552,50 грн., що становить 51,41% від заявлених до стягнення 24 412,50 грн. Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1368,74 грн. (51,41% від 2662,40).

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Свеа Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2180601 від 23.03.2025 року у розмірі 12 552,50 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 7552,50 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1368,74 грн.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Позивач: ТОВ «Свеа Фінанс» (колишня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна»), код ЄДРПОУ: 37616221, м. Київ, вул. Іллінська, буд. № 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТОВ «Слон Кредит», код ЄДРПОУ: 42350798, м. Київ, проспект Берестейський, буд. № 90-А.

Повний текст рішення суду виготовлено 17 вересня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: