Рішення № 139817603, 17.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/4855/26

Провадження 2/465/4318/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого судді Гулієвої М. І.

з участю секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

представника позивача Мельник І.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

встановив:

Представник позивача звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 30.06.2025 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 777.25.08131, відповідно до якого застраховано транспортний засіб "Mercedes-Benz GLE 400", д.н.з. НОМЕР_1 . 19.12.2025 о 13:10 год. сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2026 р. у справі № 465/11830/25, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з умовами договору страхування позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 57 858,59 грн., що підтверджується відповідними документами. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, відповідач є відповідальною за збитки, заподіяні автомобілю "Mercedes-Benz GLE 400" д.н.з. НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність відповідачки як водія транспортного засобу станом на дату ДТП не була застрахована. Згідно зі статтями 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування", до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18). Відтак, позивач просить стягнути з відповідачки страхове відшкодування у порядку суброгації в сумі 57 858,59 грн. та сплачений судовий збір.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті з повідомленням учасників судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача надала аналогічні пояснення, викладеним у позовній заяві, просила позов задоволити, зазначила, що матеріалами справи повністю підтверджується вина відповідачки у ДТП та відповідний розмір страхового відшкодування, який необхідно стягнути.

Відповідачка в судовому засіданні частково визнала позовні вимоги, а саме в розмірі 50% від суми, підтвердила, що постановою суду визнана винною у ДТП, вважає, що розмір шкоди завищений і в неї немає таких коштів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2026 в адміністративній справі №465/11830/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., а також стягнено на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 19.12.2025 о 13:10 у м.Львів, вул. Стрийська 104 водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Пежо 407 НОМЕР_2 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем Мерседес Бенц н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п.13.1; п.12.1.ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вказана постанова є обов`язковою в частині, що стосується вчинених відповідачкою дій, тому її вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню. Так само, не потребують доказуванню дата, час, місце та обставини вчинення ДТП, оскільки такі встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Власником транспортного засобу "Mercedes-Benz GLE 400", д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яка міститься в матеріалах справи.

Судом установлено, що 30.06.2025 між ТДВ "Експрес Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземних транспортних засобів за програмою страхування "VIP" №777.25.08131, за умовами якого строком на період з 02.07.2025 по 01.07.2026 включно було застраховано транспортний засіб "Mercedes-Benz GLE 400", д.н.з. НОМЕР_1 .

22.12.2025 водій пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 повідомив позивача про настання події, що підтверджується письмовим повідомленням про подію від страхувальника від 22.12.2026.

Відповідно до рахунку - фактури №0000007838 від 24 грудня 2025 року, страхового акту №3.25.05813-1 від 06.01.2026, акту наданих послуг №3HGA041985 від 20 березня 2025 року, вартість відновлювального ремонту вказаного вище пошкодженого транспортного засобу з ПДВ становить 57858,59 грн.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів №555883 від 06 січня 2026 року вбачається, що на рахунок ТОВ "УКРАВТО ЛЬВІВ" (юридичної особи, якою виконано ремонт пошкодженого автомобіля) сплачено 57858,59 грн. в якості страхового відшкодування згідно договору №777.25.08131.

З наданої роздруківки з офіційного сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування за параметрами транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність водія відповідачки у справі, на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, - застрахована не була.

Звертаючись до суду із позовом ТДВ "Експрес Страхування" посилалось на те, що після здійснення ним на виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу суми страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до відповідачки в межах сплаченої суми страхового відшкодування. При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент дорожньо-транспортної пригоди не була забезпечена жодним страховим полісом, то саме відповідачка як винна особа у завданні таких збитків, зобов`язана відшкодувати завдану шкоду на загальних підставах.

За положеннями ст.979 ЦК України, договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Нормативно правовим актом, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до ст.6, пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено правило, згідно з яким, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями частин першої та другої статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За вимогами частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд не бере до уваги пояснення відповідачки з приводу відсутності висновків експертизи щодо вартості матеріального збитку та завищеної суми ремонтних робіт.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зроблено висновок про те, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №922/4013/17 викладений висновок, згідно з яким висновки судів попередніх інстанцій, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків, у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних ПІІ "ВІП Рент" внаслідок пошкодження авто "Мазда" є неправильними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Крім того, відповідачка під час судового розгляду справи не виявила бажання щодо вирішення питання про призначення судової експертизи, з урахуванням своїх часткових заперечень щодо розміру відшкодування.

Інші документи, які би спростовували розрахунок вартості матеріального збитку, наданий стороною позивача, відповідачкою до суду не надано.

Статтею 108 Закону України "Про страхування" визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до пункту 50 частини першої статті 1 Закону України "Про страхування", страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Відповідно до вимог частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суброгація - це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) у пунктах 68-70 зроблено такий висновок, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування (статті 512, 514 ЦК України). Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди в порядку суброгації.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані відповідачкою.

Відповідачкою не долучено будь - яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи документи чи докази, котрі свідчать про те, що в даних документах наявні неповні, недостовірні дані з приводу обставин ДТП та встановлення розміру відшкодування, яке має бути виплачене позивачу.

Для спростування доводів позову відповідачка не подала належних і допустимих доказів, визначених законом.

Дії відповідачки зумовили цивільно-правові наслідки, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою, а тому позивач має право вимоги до винної особи про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 81, 89, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як ВПО за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (м. Київ, пр. Бандери Степана, буд.22, код ЄДРПОУ 36086124) страхове відшкодування у порядку суброгації в розмірі 57 858 (п"ятдесят сім тисяч вісімсот п"ятдесят вісім) гривень 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як ВПО за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (м. Київ, пр. Бандери Степана, буд.22, код ЄДРПОУ 36086124) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі двісті шістдесят дві) гривні 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", юридична адреса: м. Київ, пр. Бандери Степана, буд.22, код ЄДРПОУ 36086124;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як ВПО за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя М. І. Гулієва