Рішення № 139816492, 07.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.09.2026

Справа № 334/2661/26

Провадження № 2/334/2538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року до суду звернувся директор ТОВ «Дебт Форс» Костюченко М. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

01.04.2026 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

10.04.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся директор ТОВ «Дебт Форс» Костюченко М. заявою про усунення недоліків, в якій уточнили прізвище відповідача ОСОБА_1 , прохали вважати усуненими недоліки позовної заяви, прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі.

В обґрунтування позову посилалися на те, що 11.08.2019 року між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0990364379. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Відповідно умов договору позики перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Заявки-Анкети, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.

Пропозиція (оферта) на отримання траншу згідно Заявки-анкети № 2628739439 від 20.11.2019 року в рамках договору про надання позики №0990364379 від 11.08.2019 року підписано позичальником 11.08.2019 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Щодо права вимоги заборгованості за договором позивача до відповідача:

14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21, відповідно якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0990364379.

15.02.2023 було укладено договір № 15-02/23, відповідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Кампсіс Лігал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0990364379.

11.05.2023 було укладено договір № 11-05/23, відповідно якого ТОВ «Кампсіс Лігал» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0990364379.

Отже, позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 0990364379.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором станом на день формування позовної заяви відповідно розрахунку заборгованості становить 115530.57 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6999.99 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 108530.58 грн.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням позову та розгляду справи складає: 3328 грн. - судовий збір та 25000 грн. - витрати на правничу допомогу.

Прохали стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованість за Договором № 0990364379 від 11.08.2019 у розмірі 115530.57 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3328 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, не заперечували проти заочного розгляду справи.

13.04.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

07.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернулася представник відповідача: адвокат Пакуло В.С. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що відповідно п.1.6 Договору вказано, що Сторонами погоджено наступні загальні умови: максимальний строк користування кредитом - 30 календарних днів, ліміт кредиту - 20000 грн., максимальна відсоткова ставка - 1,75%. При цьому, згідно доданих документів до позову наявна заявка-анкета на отримання кредиту від 20.11.2019 року, тобто більше ніж через три місяці після нібито укладення Договору з відповідачем та пропозиція надання 7 траншу кредиту згідно Заявки-Анкети, в якій вказано, що розмір кредиту 7000 грн., строк користування 30 днів і строк дії 3 роки, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 3675 грн.

Щодо нарахування відсотків: сторони погодили строк користування кредитом 30 календарних днів, а відтак, у межах строку кредитування відповідач мав повертати позивачу кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися кредитором і після визначеного сторонами строку кредитування, тобто після спливу 30 днів. Право ТОВ «Інфінанс» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку користування кредитом (30 днів), а тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення позову в частині нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами строку кредитування (30 днів) в розмірі 104855,58 грн. (108530,58 грн. - 3675 грн.) відсутні. Вказівка у договорі на строк його дії 3 роки не є тотожним строку кредитування, адже такий визначений 30-ти денним терміном, відповідно і нарахування відсотків за користування кредиту здійснюється у погоджений сторонами строк користування кредитними коштами (строк кредитування), а не у строк дії договору.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що безпосередньо відповідачем був укладений Договір № 0990364379 від 11.08.2019 року. Позивачем не надано первісних документів, які б вказували про перерахування коштів ТОВ «Інфінанс» на рахунок відповідача, тож відсутність доказів позбавляє позивача звертатися з цим позовом.

07.07.2025 року на електронну пошту приватного виконавця Проценко А.Ю. було направлено адвокатський запит щодо виконавчого провадження № НОМЕР_8. Відповідно отриманої копії виконавчого напису № 11893, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 05.10.2021 року встановлено, що з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 0990364379 від 11.08.2019 року за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року: 3% відсотки річних за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року в сумі 70070 грн.; інфляційні збитки за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року в сумі 6999,99 грн., загальна сума 77569,99 грн. Вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2026 року по справі № 334/7362/25, яке набрало законної сили 08.11.2025 року. В межах виконавчого провадження на користь ТОВ «Дебт Форс» було стягнуто 9681,84 грн. та стягнуто виконавчий збір в сумі 968,21 грн.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу: враховуючи невелику складність справи, позивачем не доведено, що розмір правової допомоги відповідає принципам розумності та співмірності. При цьому вважають, що стягнення з відповідача витрат на правову допомогу недоцільно, оскільки позивачем не доведено понесення таких витрат. У разі надання позивачем доказів вважають за необхідне зменшити до 500 грн., що забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності, співмірності та пропорційності, оскільки договір укладений між позивачем та адвокатом ще 03.04.2024 року, заяви позивача є подібними і не складними, не вимагають багато часу, то такий розмір буде доцільним.

Повідомили, що судові витрати відповідача становлять 5000 грн. за складання відзиву на позовну заяву. Інші судові витрати відсутні, проте у випадку їх подальшої наявності, склад та їх розмір будуть повідомлені суду.

Прохали: 1) поновити строк на подання відзиву; 2) відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

11.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся директор ТОВ «Дебт Форс» Костюченко М. з відповіддю на відзив, в якій посилалися на те, що між первісним кредитором та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

На виконання укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 7000 грн. Враховуючи, що первісний кредитор не є банком, відповідна операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 20.11.2019 року було перераховано грошові кошти у розмірі 7000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Відповідач тривалий час частково сплачував заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів не заслуговують на увагу, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі відповідач намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Для спростування заперечень відповідача, разом з даною відповіддю на відзив подається клопотання про витребування доказів.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно умов Договору та правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору, Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Отже, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору.

Щодо справедливості умов: заборгованість складається з: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.

Прохали позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

21.05.2026 року ухвалою суду витребувано АТ КБ «Приватбанк»: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, рнокпп, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 7000 грн., які 20.11.2019 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 20.11.2019 по 25.11.2019; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 20.11.2019 по 25.11.2019; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ).

16.06.2026 року АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 21.05.2026 року повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_7 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 20.11.2019-25.11.2019: номер телефону НОМЕР_3 не був/не є фінансовим, номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Надали виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період 20.11.2019-25.11.2019.

09.07.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 07.09.2026 року.

07.09.2026 року в судовому засіданні представник позивача - адвокат Демарчук Н.О. позовні вимоги підтримала та прохала задовольнити.

07.09.2026 року в судовому засіданні представник відповідача: адвокат Пакуло В.С. заперечувала проти задоволення позову в частині нарахованих відсотків поза межами строку кредитування, прохала відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідачем сплачено суму боргу за кредитним договором під час виконання виконавчого напису нотаріуса, який визнано судом таким, що не підлягає виконанню.

07.09.2026 року в судове засідання відповідач не з`явилися.

Суд, вислухавши думки учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю від 30.03.2026 року з Департаменту реєстраційних послуг ЗМР.

11.08.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0990364379, згідно умов якого кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 грн. Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів. Максимальна відсоткова ставка за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%.

Договір укладено в електронному вигляді, підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «9v4q3v»

20.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Інфінанс» з Заявкою-Анкетою на отримання кредиту, в якій прохала надати кредит в сумі 7000 грн. на строк 30 днів на картку № НОМЕР_4 .

Заявка-Анкета підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «7g2q9r».

20.11.2019 року ТОВ «Інфінанс» запропонував ОСОБА_1 надання 7 траншу кредиту згідно Заявки-Анкети від 20.11.2019 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0990364379 від 11.08.2019 року, основні умови кредиту: розмір кредиту - 7000 грн., строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%, загальна вартість кредиту - 3675 грн., реальна річна відсоткова ставка - 638,75%.

20.11.2019 року ОСОБА_1 акцептувала пропозицію ТОВ «Інфінанс» на отримання 7 траншу кредиту згідно Заявки-Анкети від 20.11.2019 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0990364379 від 11.08.2019 року, в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «7g2q9r».

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй черговий транш кредиту в сумі 7000 грн., шляхом зарахування 20.11.2019 року кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа ТОВ «УПР» від 08.09.2025 року та випискою АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період 20.11.2019-25.11.2019.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0990364379 від 11.08.2019 року ТОВ «Інфінанс» станом на 14.07.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 77069,99 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6999,99 грн.; заборгованість за відсотками - 70070 грн.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 14-07/21.

Згідно копії витягу реєстру боржників від 14.07.2021 року до Договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 0990364379 від 11.08.2019 року на загальну суму 77069,99 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6999,99 грн.; заборгованість за відсотками - 70070 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0990364379 від 11.08.2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 15.02.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 123817,35 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6999,99 грн.; заборгованість за відсотками - 116817,36 грн.

15.02.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/23.

Згідно копії реєстру боржників від 15.02.2023 року до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/23 від 15.02.2023 року ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 0990364379 від 11.08.2019 року на загальну суму 123817,35 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6999,99 грн.; заборгованість за відсотками - 116817,36 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0990364379 від 11.08.2019 року ТОВ «Кампсіс Фінанс» станом на 11.05.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 123817,35 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6999,99 грн.; заборгованість за відсотками - 116817,36 грн.

11.05.2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 11-05/23.

Згідно копії реєстру боржників від 11.05.2023 року до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 11-05/23 від 11.05.2023 року ТОВ «Дебт Форс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 0990364379 від 11.08.2019 року на загальну суму 123817,35 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6999,99 грн.; заборгованість за відсотками - 116817,36 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 0990364379 від 11.08.2019 року ТОВ «Дебт Форс» станом на 27.02.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 115530,57 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 6999,99 грн.; заборгованість за відсотками - 108530,58 грн.

Також, згідно копії виконавчого напису № 11893, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 05.10.2021 року, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 0990364379 від 11.08.2019 року за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року: 3% відсотки річних за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року в сумі 70070 грн.; інфляційні збитки за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року в сумі 6999,99 грн., загальна сума 77569,99 грн.

13.12.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. відкрито виконавче провадження НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого напису №11893 від 05.10.2021 року.

08.10.2025 року рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя по справі № 334/7362/25, яке набрало законної сили 08.11.2025 року, виконавчий напис №11893 від 05.10.2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

21.11.2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. закінчено виконавче провадження НОМЕР_9 на підставі п.5 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 67888,15 грн., сума стягнутої винагороди приватного виконавця 958,21 грн.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0990364379 від 11.08.2019 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 11.08.2019 року з ТОВ «Інфінанс» договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0990364379, отримала 20.11.2019 року черговий транш кредиту в розмірі 7000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,75% в день, строк кредитування 30 днів.

Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що остання отримувала кредитні кошти, а отже факт укладення кредитного договору є підтвердженим.

В подальшому, згідно укладених договорів факторингу право вимоги за кредитним договором № 0990364379 від 11.08.2019 року перейшло до позивача ТОВ «Дебт Форс».

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договорами факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту: згідно розрахунку заборгованості борг відповідача за тілом кредиту складає в сумі 6999,99 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками:

Відповідно умов кредитного договору сторони погодили умови кредитування: черговий транш кредиту в розмірі 7000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,75% в день, строк кредитування 30 днів.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п.6.19).

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом після 20.12.2019року (більше 30 днів), тобто поза межами строку кредитування.

Таким чином, розмір відсотків в межах строку кредитування за 30 днів користування кредитом в сумі 7000 грн. за період з 20.11.2019 року до 20.12.2019 року складає в розмірі 3675 грн.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 10674,99 грн., з яких: 6999,99 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3675 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 115530,57 грн. задоволено вимоги на суму 10674,99 грн., тобто на 9,23 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 307,17 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правничої допомоги № 03/07/24 від 03.07.2024 року між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Дебт Форс»; копію заявки на надання юридичної допомоги №11 від 01.01.2026 року; копію витягу з акту №3 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року.

Так, згідно копії витягу з акту №3 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року сторони погодили перелік наданих юридичних послуг: 1) надання усної консультації 2 години на суму 4000 грн.; 2) складання позовної заяви 6 годин на суму 18000 грн.; 3) вивчення документації клієнта з посиланням на н-п акти та підготовка аналітичної довідки щодо судової практики 1 година на суму 3000 грн., всього в сумі 25000 грн.

Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 115530,57 грн. задоволено вимоги на суму 10674,99 грн., тобто на 9,23 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2307,50 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608) заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0990364379 від 11.08.2019 року в розмірі 10674,99 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 99 копійок), яка складається з: 6999,99 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3675 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 307,17 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2307,50 грн.

В задоволенні решти розміру позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз