Рішення № 139816096, 17.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/670/26

Провадження № 2/302/436/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Повідайчика О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - ТОВ «ФК "Кредит-Капітал"», позивач, кредитор) звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.12.2019 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №1802858, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. У відповідності до ст. 512 ЦК України 27 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №49-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників, серед яких і до відповідача за вказаним кредитним договором. На підставі кредитного договору у відповідачки виникла заборгованість перед кредитором у загальній сумі 38 700,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 22 500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1 200,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту та 5 000,00 грн - заборгованість по штрафах/пені. Відповідачка в зазначені строки умови договору не виконала, кредитні кошти у встановлені строки не повернула. Відтак позивач звернувся з цим позовом до суду та просив стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості 38 700,00 грн та судові витрати.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відзиву від відповідачки не надійшло.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Повно та всебічно розглянувши заяви по суті справи, наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що 16.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі Договір про споживчий кредит № 1802858, згідно з п. 1.1. якого Позикодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до положень п.1.2.-1.6. договору: сума кредиту становить 10 000,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 16.12.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.01.2020. Сукупна вартість кредиту складає 8 700,00 грн. в грошовому виразі та 1 058,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 1 200,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово; Проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору він укладений в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua.

Згідно з п. 6.2. кредитного договору розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника. Відповідно до п. 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому.

Анкетою-заявою на кредит № 1802858 від 16.12.2019 підтверджується надання відповідачкою кредитодавцю сукупності персональних даних про свою особу, надання нею згоди на отримання відповідної інформації від бюро кредитних історій, здійснення фінансового моніторингу та згоди з умовами кредитування. Анкета містить відомості щодо IP адреси з якої подано заяву: 46.211.84.221, дати й точного часу подання заяви, перевірки відомостей про позичальника, верифікації особи, підписання договору, тощо.

Довідкою ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 підтверджується, що кредитодавцем було надіслано 16.12.2019 о 11:04:58 відповідачці на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор U58596.

Відтак цей кредитний договір і додаток № 1 до нього у виді графіку платежів підписані сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор у виді U58596 в якості аналога власноручного підпису позичальника, номер платіжного засобу банківської картки відповідача.

Позивач виконав узяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував їй грошові кошти в розмірі 10 000 грн на картковий рахунок відповідача, про що свідчить відповідне платіжне доручення № 5250075 від 16.12.2019.

Відповідачка ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань не виконала у зв`язку з чим, за доводами позивача, у неї перед первісним кредитором, станом на дату закінчення строку кредитування, утворилася заборгованість у загальному розмірі 38 700,00 грн, із яких: 10 000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 22 500,00 грн прострочена заборгованість за відсотками; 1 200,00 грн прострочена заборгованість за комісією по видачі кредиту та 5 000,00 грн - заборгованість за штрафами/пенями.

27 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ щодо ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 16.12.2019 та відповідно до витягу з реєстру боржників до зазначеного договору відступлення прав вимоги розмір заборгованості відповідача становить 38 700,00 грн, із яких: 10 000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 22 500,00 грн прострочена заборгованість за відсотками; 1 200,00 грн прострочена заборгованість за комісією по видачі кредиту та 5 000,00 грн - заборгованість за штрафами/пенями.

Встановивши зазначені фактичні обставини суд констатує, що факт укладення кредитного договору, виконання його з боку кредитодавця та виникнення між ними зобов`язальних відносин підтверджується наявними в справі доказами. Відтак у кредитодавця виникло право вимоги до відповідача щодо повернення виданого останньому кредиту в сумі 10 000,00 грн, а тому позов у цій частині є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Велика Палата Верховного Суду у п. 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, суд виснував: «Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).

У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої постанови ВП ВС).

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 у п. 114 зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).

З врахуванням наведених норм цивільного законодавства та сталої практики їх правозастосування суд дійшов висновку, що умови кредитного договору № 1802858 від 16.12.2019передбачають проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») за період 30 (тридцять) календарних днів з дня надання кредиту, розмір яких складає 7 500,00 грн (250,00 грн х 30 днів).

За умовами п. 1.1. кредитного договору № 1802858 від 16.12.2019кредит надається на строк, зазначений у п. 1.3. договору. Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 16.12.2019. Згідно з п. 1.4. кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.01.2020.

З врахуванням наведених норм цивільного законодавства та сталої практики їх правозастосування, а також системного тлумачення зазначених положень договору , зокрема із застосуванням принципу contra proferentem, суд дійшов висновку, що кредитним договором № 1802858 від 16.12.2019встановлено строк кредитування тривалістю 30 днів - з 16.12.2019 до 15.01.2020 з установленням відсоткової ставки в цей період 2,5%. Відтак саме протягом вказаного строку підлягають нарахуванню проценти за правомірне користування кредитними коштами в розмірі встановленому договором.

На підставі наведеного обґрунтованим і таким, що відповідає умовам кредитного договору є розмір відсотків - 7 500,00 грн, який нарахований за узгоджений сторонами період кредитування. Права позичальника на отримання плати за користування кредитними коштами поза межами узгодженого строку кредитування захищені ст. 625 ЦК України. Відтак щодо стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами суд визнає позов обґрунтованим і таким, що підлягає до часткового задоволення в частині нарахованих відсотків у розмірі 7 500,00 грн. В іншій частині нарахованих відсотків у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1 200,00 грн суд дійшов таких висновків.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору № 1802858 від 16.12.2019 встановлено, що Комісія за наданням кредиту - 12,00% від суми Кредиту та дорівнює 1 200,00 грн.

Абзацом 4 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до пункту 4) ч. 1 ст. 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Тобто законом передбачено право сторін передбачити сплату комісій, пов`язаних з наданням і отриманням кредиту, якщо воно обумовлюється необхідністю надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця. Водночас економічна сутність зазначених комісій повинна бути розкрита споживачеві для забезпечення його повною інформацією по кредиту.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд зауважує, що Кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту. Комісія встановлена за аналіз Заявки та надані пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту. Тобто Кредитодавець установив плату за прийняття рішення про надання за плату коштів у кредит. Суд зауважує, що платою за користування кредитними коштам є проценти, відповідно до положень ст. 1048 ЦК України. Оцінивши зазначені положення Договору суд висновує, що положення пункту 1.5.1. кредитного договору щодо сплати позичальником Комісії є нікчемними відповідно до частини п`ятої і шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 1 200,00 грн, відтак у цій частині в позові слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованою пенею суд виходить з такого.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідачки пені за порушення строків виконання зобов`язання, водночас не надав її обґрунтованого розрахунку.

Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Частиною першою ст. 549 ЦК України визначено поняття неустойки (штрафу, пені), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 661 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення виконання зобов`язання у виді сплати неустойки

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Преамбулою Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що це Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно з приписами ч. 1 і 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» (в чинній на момент спірних правовідносин редакції) споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Суд бере до уваги, що пунктом 4.1. кредитного договору передбачено нарахування пені за порушення виконання зобов`язання починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору (15.01.2020), а саме з 16.01.2020.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» було встановлено на території України з 12 березня 2020 року карантин, який в подальшому продовжувався внесеними до неї змінами. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин неодноразово продовжувався та його дія завершилась 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому внесеними змінами продовжувався і діє по теперішній час.

З врахуванням наведених норм позивач має право на нарахування пені за порушення відповідачкою виконання зобов`язання за період з 16 січня по 12 березня 2020 року в розмірі, передбаченому п. 4.1. кредитного договору, з урахуванням установлених ч. 1 і 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» обмежень розміру подвійною обліковою ставкою НБУ і нарахованого розміру пені - 15% простроченого платежу.

Розмір пені за період 16.01.2020 - 30.01.2020 (15 днів), виходячи з установленого рішенням Правління Національного банку України від 12 грудня 2019 року № 925-рш "Про розмір облікової ставки" розміру облікової ставки НБУ в цей період 13,5% (подвійна облікова ставка НБУ 27%), становить 110,66 грн. Розмір пені за період 31.01.2020-11.03.2020 (42 дні), виходячи з установленого рішенням Правління Національного банку України від 30 січня 2020 року № 76-рш "Про розмір облікової ставки" облікової ставки НБУ в цей період 11,0% (подвійна облікова ставка НБУ 22%) становить 246,45 грн. Відтак загальний розмір пені за порушення відповідачкою зобов`язань у відповідності до умов кредитного договору та з урахуванням законодавчих обмежень становить 357,11 грн. В цій частині позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1802858 від 16.12.2019 у розмірі 17 857,11 грн (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 11 коп.), яка складається з основного боргу в сумі 10 000,00 грн, відсотків - 7 500,00 грн та пені в сумі і 357,11 грн. З наведених мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Представництво позивача здійснював адвокат АО «Апологет» Усенко М,І., на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Відповідно до детального опису від 14.04.2016 наданих послуг до акту №Д/23654 від 14.04.2026 за договором про надання правової(правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року АО «Апологет» у цій справі було надано послуги загальна тривалість яких складає 6 год 30 хв. Згідно з актом №Д/23654 наданих послуг від 14.04.2026 вартість наданих послуг з професійної правничої допомоги узгоджена сторонами вказаного договору в розмірі 8 000,00 грн.

З врахуванням категорії справи та її складності й виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу необхідного на виконання відповідних робіт (надання послуг), зважаючи на об`єм доказів у справі, обсягу наданих адвокатом послуг, враховуючи розгляд справи за правилами спрощеного провадження без участі представника позивача, беручи до уваги ціну позову та інші обставини справи в їх сукупності - суд доходить висновку, що реальними, обґрунтованими і співмірними є витрати на надання правничої допомоги в сумі 4 000 (чотири тисячі гривень) 00 коп.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог. Судом стягнуто з відповідача на користь позивача суму 17 857,11 грн із заявлених до стягнення 38 700,00 грн, що становить 46%. Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача на часткове відшкодування понесених ним судових витрат судовийзбір в розмірі 1 224,70 грн (2 622,40 грн х 46% / 100% = 1 224,70 грн) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 840,00 грн (4 000,00 грн х 46% / 100% = 1 840,00 грн), а разом - 3 064,70 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 229, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) суму заборгованості за Кредитним договором № 1802858 від 16.12.2019 в розмірі 17 857,11 грн (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 11 коп.) та 3 064,70 грн (три тисячі шістдесят чотири гривні 70 коп.) на часткове відшкодування понесених судових витрат.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя О. І. Повідайчик