Ухвала суду № 139811608, 11.09.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/1958/26 Провадження № 2-н/486/132/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Суддя Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок-16» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

ОСББ «Будинок-16» звернулося до суду з заявою видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг, в якій просив стягнути заборгованість у сумі 18353,81 грн та Стягнути із боржника судові витрати, а саме судовий збір у фактично сплаченому та розмірі та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500 грн.

Частиною першою статті 161 ЦПК України встановлений вичерпний перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ.

Однак, у заяві про видачу судового наказу заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 500,00 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Наказне провадження не регулює питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу

За частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Крім того, суд звертає увагу, що саме відповідач доводить співмірність витрат, що неможливе в наказному провадженні, а тому звужує права такої особи.

Так пунктом 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України встановлено, що у резолютивній частині рішення суду зазначається розподіл судових витрат (в межах позовного провадження).

Отже, оскільки розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, то останній позбавлений права на подання відповідного клопотання про зменшення таких витрат.

У своїй постанові від 25.03.2020 року (справа № 607/1219/18, провадження № 61-19св19) Верховний Суд також наголосив, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

З наведеного слідує, що у наказному провадженні судові витрати не підлягають розподілу згідно з нормами статтею 137-141 ЦПК України, а лише формальне і документальне встановлення суми вже сплачених судових витрат, яка підлягає стягненню.

Заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному частиною першою статті 161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд, вважає за необхідне відмовити у видачі вказаного судового наказу, в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Керуючись статтями 165, 166, 260, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У видачі судового наказу за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок-16» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг, в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500 грн, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.О. Волощук