Ухвала суду № 139809766, 15.09.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1275/20 пров. №1-кп/478/4/2026

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

законного представника н/потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілих ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду с-ще Казанка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135, ч.2 ст. 286 КК України,

В с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135, ч.2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого-адвокатом ОСОБА_8 подано заяву про відвід судді ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що після аналізу перебігу судового засідання від 23.02.2021 року та його технічного запису і файлу аудіо запису у сторони захисту виникли обґрунтовані сумніви щодо дотримання головуючою необхідної процесуальної неупередженості, у зв`язку з чим на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України заявляється відвід судді ОСОБА_1 . На обґрунтування своєї позиції заявник зазначає, що під час судового засідання 23.02.2021 року прокурором надано суду копію виписки з історії хвороби (медичної карти) потерпілої ОСОБА_4 , яка посвідчена від імені слідчого ОСОБА_9 , клопотання прокурором про її долучення заявлено не було, однак суд долучив вказаний документ до матеріалів справи. На переконання заявника, зазначені обставини створюють саме той об`єктивно обґрунтований сумнів у неупередженості суду .

Обвинувачений ОСОБА_7 , в судовому засіданні подану заяву підтримав.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_10 просив дане судове засідання проводити у його відсутності.

Прокурор ОСОБА_3 , потерпіла ОСОБА_4 , законний представник н/потерпілої ОСОБА_5 , представник потерпілих ОСОБА_6 щодо задоволення заяви про відвід судді заперечили, вказавши, що вважають подання заяви зловживанням процесуальними правами.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019150240000403 від 17.08.2019 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого, ч.1 ст.135, ч.2 стт.286 КК України, перебуває на розгляді в Казанківському районному суді Миколаївської області з 07.09.2020 року.

Обвинуваченим неодноразово подавалися заяви про відвід головуючого судді, які було розглянуто, а саме:

ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 24.09.2020;

ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 02.04.2026;

ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 30.06.2026.

В задоволенні поданих обвинуваченим та його захисниками заяв про відвід судді відмовлено, зокрема з підстав їх необґрунтованості, оскільки висловлення недовіри суду без наведення підстав не може слугувати підставою для відводу судді згідно з чинним кримінальним процесуальним законом й відповідно обставини, на які обвинувачений посилається у своїх заявах про відвід, мають суто суб`єктивний характер, свідчать про незгоду обвинуваченого з процесуальними діями і рішеннями суду та не містять переконливих даних, які б дозволили зробити висновок про наявність передбачених законом підстав для відводу судді.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Заявлений обвинуваченим відвід судді не містить нових обставин, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к).

У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.

Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).

Суд бере до уваги, що право учасника кримінального провадження заявляти відвід є важливою процесуальною гарантією забезпечення його права на розгляд справи незалежним та неупередженим судом.

Водночас реалізація цього права не може використовуватися всупереч його процесуальному призначенню та для створення перешкод у здійсненні судового провадження.

Повторне звернення з відводом того самого судді з підстав, які вже були предметом судової перевірки, за відсутності нових обставин, що могли б свідчити про виникнення передбачених законом підстав для відводу, свідчить про ознаки зловживання процесуальним правом. Такі дії об`єктивно здатні призвести до затягування розгляду кримінального провадження та перешкоджання його розгляду у розумні строки.

Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов`язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.

У даному випадку, з огляду на зміст заяви про відвід, їх повторність, відсутність нових обставин та характер наведених заявником доводів, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для застосування зазначеного положення кримінального процесуального закону.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 по справі № 686/1476/21 зазначив, що у разі повторно заявленого відводу, який має ознаки зловживання правом, суд який здійснює провадження (головуючий, колегія суддів) має право залишити таку заяву без розгляду.

Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні з аналогічних підстав вже було заявлено неодноразово відводи головуючому судді ОСОБА_1 , які розглянуто по суті у відповідності до ч. 3 ст. 35 КПК України, і у задоволенні яких відмовлено, то подану заяву про відвід суд оцінює як повторно заявлений відвід, що має ознаки зловживання правом на відвід, з метою затягування розгляду кримінального провадження.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 81 КПК України, а також те, що судовий розгляд здійснюється суддею ОСОБА_1 , саме суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 370-372 КПК України суд,

П о с т а н о в и в:

Заяву обвинуваченого ОСОБА_7 від 15.09.2026 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1