Ухвала суду № 139807228, 15.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

15 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України,

встановив:

В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України (справа №522/10285/23, провадження № 1-кп/ 522/1330/26).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 03.03.2026 (головуючий суддя ОСОБА_8 ) для вирішення питання про об`єднання з матеріалами даного кримінального провадження передано матеріали кримінального провадження, внесеного 08.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163510000551 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. (справа №522/10285/23, провадження 1-кп/522/2169/26).

Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти об`єднання матеріалів вказаних кримінальних проваджень в одне провадження, суд дійшов наступного.

Згідно ч. 2 ст. 334 КПК України у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно, якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

За змістом ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведених норм Кримінального процесуального кодексу України, стадії судового провадження та думки учасників судового провадження, які не заперечували проти об`єднання матеріалів кримінальних проваджень в одне кримінальне провадження, матеріали вищевказаних кримінальних проваджень щодо однієї особи, обвинуваченої у вчинені кількох кримінальних правопорушень, слід об`єднати в одне кримінальне провадження для здійснення їх одночасного судового розгляду.

Крім того, прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку застосування до кожного з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави. В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до кожного з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не зникли та існувати не перестали.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання, вважаючи заявлені ризики не доведеними та просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту. При цьому захисник ОСОБА_5 зауважив на тому, що клопотання ж передчасним, оскільки строк раніше обрано запобіжного заходу ще не закінчується.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри, яке порушено в клопотаннях прокурора, на даній стадії не є предметом розгляду судом та мало місце коли особи перебували у процесуальному статусі підозрюваних.

Разом із цим, питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_6 у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів, вік та стан здоров`я обвинуваченої щодо якої відсутні документально підтверджені відомості, які б перешкоджали триманню її під вартою, те що вона є громадянкою Молдови, раніше судима.

Окрім того, судом враховується неналежна процесуальна поведінка обвинуваченої під час судового провадження, зокрема обвинувачена ОСОБА_6 неодноразово не з`являлась у судові засіданні та жодних причин її неявки, які б були поважними суду не надано. Більш того, застосований судом привід за результатами виконання якого суд повідомлено, що обвинувачена веде аморальний спосіб життя, її місце знаходження встановити не можливо, отже застосований кримінальний процесуальний захід не дав змоги забезпечити участь обвинуваченої у судовому засіданні, у зв`язку із чим вона була оголошена у розшук та в подальшому була доставлена примусово до суду на підставі ухвали суду від 29.07.2026 року.

Вищевикладені обставини свідчать про існування в даному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування обвинуваченої від суду.

Також, з огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_6 раніше судима, офіційно не працевлаштована, тобто джерела її існування невідомі, при цьому обвинувачується у вчиненні рядку злочинів корисливої направленості, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачена може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.

Вирішуючи питання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Так, з урахуванням обставин у даній справі та ризиків, доведених прокурором перед судом, враховуючи також майновий стан обвинуваченої і її соціальні зв`язки, суд не вбачає підстав для зміни розміру застави, визначеного ухвалою суду від 12.08.2026 року, у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, та вважає, що саме такий розмір є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв`язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на визначених раніше умовах.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, вік та стан здоров`я обвинуваченого щодо якого відсутні документально підтверджені відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою, те що він є раніше судимим, дані про сплату штрафу, призначеного попереднім вироком суду відсутні.

Окрім того, судом враховується неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового провадження, зокрема обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово не з`являвся у судові засіданні та жодних підтверджень поважності причин його неявки суду не надано. Більш того, застосований судом привід не дав позитивного результату, оскільки за результатами виконання приводу суд повідомлено, що обвинувачений веде аморальний спосіб життя, систематично зловживає спиртними напоями, рідко буває вдома, частіше ночує на вулиці, його місце знаходження встановити не можливо. Отже, застосований кримінальний процесуальний захід не дав змоги забезпечити участь обвинуваченого у судовому засіданні, у зв`язку із чим він був оголошений у розшук та в подальшому був доставлений примусово до суду на підставі ухвали суду від 29.07.2026 року.

Вищевикладені обставини свідчать про існування в даному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування обвинуваченого від суду.

Також, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, тобто джерела його існування невідомі, при цьому обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти власності, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.

Вирішуючи питання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Так, з урахуванням обставин у даній справі та ризиків, доведених прокурором перед судом, враховуючи також майновий стан обвинуваченого і її соціальні зв`язки, суд не вбачає підстав для зміни розміру застави, визначеного ухвалою суду від 21.08.2026 року, у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, та вважає, що саме такий розмір є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв`язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на визначених раніше умовах.

Суд звертає увагу сторони захисту на те, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання, при цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, достатньо обґрунтованого припущення, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження ризиків, заявлених стороною обвинувачення.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності заявлених ризиків та передчасності звернення з клопотанням суд вважає необґрунтованими, оскільки надані матеріали у своїй сукупності свідчать про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу. Сам по собі факт, що строк раніше обраного запобіжного заходу на момент розгляду клопотання не сплинув, не перешкоджає його розгляду та не свідчить про передчасність звернення, якщо необхідність подальшого застосування запобіжного заходу належним чином обґрунтована стороною обвинувачення.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно обвинувачених, стосовно кожного окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (справа 522/10285/23, провадження №1-кп/522/2169/26), об`єднати в одне провадження з матеріалами об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України (справа №522/10285/23, провадження № 1-кп/ 522/1330/26).

Об`єднаному кримінальному провадженню визначити номер справи №522/10285/23, провадження № 1-кп/ 522/1330/26.

Копію даної ухвали передати до канцелярії суду для внесення інформації про об`єднання справ до автоматизованої системи документообігу суду.

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Застосований до обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 листопада 2026.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою суду від 12.08.2026 року у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, обвинуваченій ОСОБА_6 залишити без змін.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою суду від 21.08.2026 року у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, обвинуваченому ОСОБА_7 залишити без змін.

Строк дії ухвали суду в частині продовження до кожного з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинувачених обов`язків, в разі внесення застави, становить до 13 листопада 2026 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/10285/23

Номер провадження № 1-кп/ 522/1330/26

Головуючий суддя ОСОБА_1