Ухвала суду № 139805572, 14.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2052/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської обл. у складі:

головуючого судді Кочко В.К.

за участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Овідіополь подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича перебуває виконавче провадження № 80474189 з примусового виконання виконавчого листа № 509/2052/23, виданого 27.08.2025 суддею Овідіопольського районного суду Одеської області, про зменшення розміру стягнутої солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором №0270/03/2020/0197 від 20.03.2020 з 394 708,56 грн. до 389 180,71 грн., яка складається з: - 373 135,32 грн. - заборгованості по кредиту простроченої; - 16 045,39 грн. - заборгованості по відсотках простроченої.

11 березня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80474189, яку направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією (трекінг відправлення № RO67126451595) за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Посилаючись на те, що станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, проте вимоги виконавчого документа боржником самостійно не виконані, декларацію про доходи та майно не подано, заходів щодо виконання рішення самостійно не вжито, пояснень щодо невиконання рішення приватному виконавцю не надано. Таким чином, незважаючи на вжиті виконавцем заходи примусового виконання, боржник свідомо ігнорує законні вимоги виконавця, не реагує на постанови у виконавчому провадженні та фактично перешкоджає виконанню рішення суду.

У поданні приватний виконавець, посилаючись на пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та статтю 441 ЦПК України, зазначає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України застосовується у разі ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням.

Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець наводить положення Узагальнення Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Іммобільяре Саффі проти Італії» та «Гочев проти Болгарії» від 26 листопада 2009 року, зазначаючи на необхідності своєчасного виконання судових рішень та дотримання принципу пропорційності при обмеженні права на свободу пересування.

У зв`язку з цим приватний виконавець просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання ним зобов`язань за виконавчим листом № 509/2052/23.

14 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення представника боржника ОСОБА_1 , адвоката Пижика Володимира Васильовича, на подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Представник боржника просить відмовити у задоволенні подання, посилаючись на недоведеність приватним виконавцем обставин, які свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення. Зазначає, що сам факт невиконання рішення та наявності заборгованості не є достатньою підставою для застосування такого заходу, оскільки підлягає встановленню саме факт ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

На обґрунтування заперечень представник посилається на матеріали виконавчого провадження № 80474189, з яких, за його твердженням, вбачається, що 17 березня 2026 року приватним виконавцем виявлено, описано та арештовано належну боржнику земельну ділянку площею 4,17 га, а також призначено її оцінку. У зв`язку з цим вважає таким, що не узгоджується з матеріалами виконавчого провадження, твердження приватного виконавця про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Крім того, представник зазначає, що належними доказами не підтверджено зміст поштового відправлення № RO67126451595, прийнятого оператором поштового зв`язку 20 березня 2026 року, а відтак, на його думку, не доведено направлення боржнику саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 березня 2026 року.

Також представник боржника зазначає, що 01 вересня 2026 року, тобто за сім днів до звернення приватного виконавця до суду з поданням від 08 вересня 2026 року, він звернувся до приватного виконавця із запитом щодо актуального стану виконавчого провадження, фактичного розміру залишку заборгованості та стану її погашення. Посилаючись на зазначену обставину, представник стверджує, що безпосередньо напередодні звернення приватного виконавця до суду боржник не ігнорував виконавче провадження та не залишався пасивним, а через свого представника вживав дій для отримання актуальної інформації про стан виконання судового рішення та розмір заборгованості.

Посилаючись на статтю 441 ЦПК України, частину третю статті 18, статтю 28 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», постанову Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» (Stetsov v. Ukraine), заява № 5170/15, від 11 травня 2021 року, представник боржника зазначає, що підставою для тимчасового обмеження права боржника на виїзд за межі України є саме ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, а не сам факт їх невиконання, наголошує на необхідності дотримання принципу пропорційності при застосуванні такого заходу та зазначає про відсутність належних і достатніх доказів свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.

У зв`язку з цим представник боржника просить відмовити у задоволенні подання приватного виконавця від 08 вересня 2026 року.

Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області, заперечень боржника та подані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Судом встановлено, що на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у цивільній справі № 509/2052/23 Овідіопольським районним судом Одеської області 27 серпня 2025 року видано виконавчі листи про зменшення розміру заборгованості, стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» за кредитним договором № 0270/03/2020/0197 від 20 березня 2020 року, з 394 708,56 грн до 389 180,71 грн., яка складається з: - 373 135,32 грн - заборгованості по кредиту простроченої; - 16 045,39 грн - заборгованості по відсотках простроченої.

11 березня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80474189, яка цього ж дня о 12 год. 41 хв. підписана ним кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17 березня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 80474189.

Як вбачається із зазначеної постанови, приватним виконавцем у межах виконавчого провадження виявлено, описано та арештовано належне боржнику майно, а саме: земельну ділянку площею 4,17 га, кадастровий номер 5123783700:01:001:0433, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 5, земельна ділянка 15. Копію постанови визначено направити сторонам виконавчого провадження.

18 серпня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, якою, з посиланням на відомості МВС України про зареєстрований за боржником транспортний засіб, з метою забезпечення реального виконання вимог виконавчого документа оголошено зазначений транспортний засіб у розшук.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим поштовим відправленням не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Постанову про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем винесено 11 березня 2026 року, а тому вона мала бути направлена боржнику не пізніше наступного робочого дня -12 березня 2026 року.

Разом з тим, з інформації, що міститься в АСВП, вбачається, що у межах цього виконавчого провадження приватним виконавцем 17 березня 2026 року також виносилися постанови, тоді як поштове відправлення № RO67126451595 було прийняте оператором поштового зв`язку 20 березня 2026 року.

За таких обставин факт наявності поштового відправлення № RO67126451595, прийнятого оператором поштового зв`язку 20 березня 2026 року, сам по собі не дає підстав для висновку, що цим відправленням боржнику була направлена саме постанова про відкриття виконавчого провадження від 11 березня 2026 року, а не інший процесуальний документ, складений приватним виконавцем 17 березня 2026 року.

Отже, належних та достатніх доказів направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження у строк, встановлений частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», суду не надано.

Окрім цього, твердження приватного виконавця про відсутність у боржника зареєстрованого нерухомого майна не узгоджується з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 478376295, сформованою самим приватним виконавцем 21 травня 2026 року, відповідно до якої за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 4,17 га, кадастровий номер 5123783700:01:001:0433, з розміром частки 1/1.

Як встановлено судом, зазначену земельну ділянку виявлено, описано та арештовано в межах виконавчого провадження № 80474189, що підтверджується постановою приватного виконавця від 17 березня 2026 року, яка міститься в АСВП.

Водночас, у поданні приватного виконавця не наведено відомостей про подальший перебіг виконавчих дій щодо зазначеної земельної ділянки та їх результат, як і не надано суду відповідних документів з матеріалів виконавчого провадження і такі відсутні у АСВП. Зокрема, не зазначено, чи була земельна ділянка передана на реалізацію, чи відбулася її реалізація, чи надходили від її реалізації кошти та чи були вони спрямовані на погашення заборгованості.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити фактичний результат вжитих щодо зазначеного майна заходів примусового виконання. При цьому, обов`язок доведення обставин, на які приватний виконавець посилається як на підставу для застосування тимчасового обмеження права виїзду за межі України, покладається на заявника. Суд оцінює подані на підтвердження таких обставин докази та не здійснює самостійного пошуку доказів на їх підтвердження.

Крім цього, з інформації, що міститься в АСВП, убачається, що приватним виконавцем неодноразово здійснювалася перевірка наявності у боржника рахунків у банківських установах. Відповідно до відповіді Державної податкової служби України на запит № 367373355 від 11 вересня 2026 року за боржником зареєстровано рахунки в АБ «Укргазбанк», АТ «ПУМБ», АТ «СЕНС БАНК», АТ «А-БАНК», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ПАТ «МТБ БАНК».

Водночас інформації про залишок коштів на зазначених рахунках, їх рух, а також про наявність чи відсутність на них коштів у розмірі, достатньому для виконання судового рішення, в АСВП не міститься. Також відсутні відомості про результати вжиття приватним виконавцем заходів щодо звернення стягнення на кошти, які можуть перебувати на зазначених рахунках.

Зазначене не дає суду підстав для висновку ні про наявність, ні про відсутність на зазначених рахунках коштів, достатніх для виконання судового рішення, а відтак не може саме по собі свідчити про ухилення боржника від його виконання.

Крім того, не знайшли свого підтвердження наданими суду доказами доводи приватного виконавця про неодноразовий перетин боржником державного кордону України.

Так, відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України на запит приватного виконавця № 362661098 від 24 серпня 2026 року, за період з 11 березня 2026 року по 24 серпня 2026 року відсутні дані щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України.

Отже, наведене у поданні твердження приватного виконавця про неодноразовий перетин боржником державного кордону не підтверджується відомостями, отриманими ним від компетентного державного органу за результатами відповідної перевірки.

Крім того, приватним виконавцем не наведено та не підтверджено належними доказами обставин, які б свідчили про те, що застосування до боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України буде необхідним та реально сприятиме виконанню ним судового рішення. Зокрема, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між можливістю виїзду боржника за межі України та невиконанням ним зобов`язань за судовим рішенням.

При вирішенні питання про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України суд також має враховувати конституційні гарантії свободи пересування.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 листопада 2001 року № 15-рп/2001 наголосив, що право на свободу пересування та право вільно залишати територію України не є абсолютними, однак їх обмеження допускається лише на підставі закону.

Зазначений конституційний підхід має безпосереднє значення для розгляду подання приватного виконавця, оскільки тимчасове обмеження права фізичної особи на виїзд за межі України є втручанням у гарантоване статтею 33 Конституції України право та тому потребує не лише формального посилання на наявність невиконаного судового рішення, а встановлення передбачених законом умов для такого обмеження.

Крім того, статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Конституційна гарантія вільного пересування фізичної особи не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи вільно залишати територію України, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Згідно ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11 травня 2021 року Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб`єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи.

Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо, він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у зазначеному випадку.

Отже, обов`язковою умовою для звернення державного виконавця з відповідним поданням є ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, а отже, державний виконавець при зверненні до суду з відповідним поданням, зобов`язаний обґрунтувати та надати відповідні докази ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17.

Суд бере до уваги, що подання приватного виконавця не містить належного обґрунтування обставин, які б свідчили саме про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Надані суду матеріали не містять належних, достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності свідчили про вчинення боржником умисних дій або бездіяльності, спрямованих на невиконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань чи перешкоджання їх виконанню.

Крім того, судом встановлено, що 01 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із запитом щодо стану виконавчого провадження, фактичного залишку заборгованості та стану її погашення.

Водночас доказів надання відповіді на зазначене звернення суду не подано, як і не надано відомостей про фактичний розмір залишку заборгованості станом на дату звернення приватного виконавця до суду з поданням. За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити розмір невиконаного зобов`язання на момент вирішення питання про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Зазначене підлягає врахуванню судом при оцінці доводів приватного виконавця щодо ухилення боржника від виконання судового рішення.

На підставі викладеного суд вважає, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Сам по собі факт невиконання боржником зобов`язань не є достатнім для висновку про його ухилення від їх виконання. Обставини, які свідчать про таке ухилення, мають бути об`єктивно встановлені та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.

Відтак підстави для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись статтями 13, 7681, 260, 441 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Направити до відома копію ухвали суду сторонам у справі.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.К. Кочко