Ухвала суду № 139805502, 28.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1175/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

відповідача ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.-щі Овідіополь, в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції заяву представниці позивачки ОСОБА_2 адвоката Дідуренко С.В. про часткове скасування заходів забезпечення позову в рамках заяви позивачки ОСОБА_2 , учасники справи : Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила Марина Михайлівна про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ :

26 липня 2024 року представниця позивачки ОСОБА_2 адвокат Дідуренко С.В. звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою, в якій просить суд, поновити ОСОБА_2 процесуальний строк та переглянути рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 25.01.2023 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою судді Овідіопольського райсуду Одеської області Кириченка П.Л., в провадження якого були розподілені вказані матеріали цивільної справи від 27.08.2024 р. дана заява була прийнята до розгляду з відкриттям провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно розпорядження керівника апарату Овідіопольського райсуду Одеської області № 848/25 від 19.12.2025 р., виданого на підставі наказу голови суду № 08г-о/с від 01.12.2025 р. щодо відсторонення судді Овідіопольського райсуду Одеської області Кириченка П.Л. від здійснення правосуддя згідно рішення ВРП від 01.12.2025 р., в провадженні якого перебували вказані матеріали цивільної справи, останні, 22.12.2025 р. були перерозподілені в провадження судді Гандзій Д.М., ухвалою якого від 24.12.2025 р. прийняті до свого провадження в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання з викликом сторін на 12.03.2026 р. о 10:00 год.

Ухвалою від 30 квітня 2026 року закрито підготовче провадження за заявою ОСОБА_2 , учасники справи: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Є.О., Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 , АТ «Райффайзен Банк Аваль», Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила М.М. про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та призначено справу до судового розгляду.

07.07.2026 р. до суду надійшло клопотання представниці заявниці ОСОБА_2 , адвоката Дідуренко С.В. про часткове скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 05.08.2021 р. в частині заборони компетентним установам, які пов`язані з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо реєстрації нерухомого майна : житлового будинку, що складається в цілому з одного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 51,2 кв.м., сараю під літ.»Б», вбиральні під літ. «В», 1-4 спорудження, загальною площею 100,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, кадастровий номер: 5123755300:02:005:0199, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В судове засідання заявниця та її представниця не з?явились, надіславши заяву, в якому підтримали своє клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову, яке просили розглянути без їх присутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти скасування заходів забезпечення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, стверджуючи, що розгляд спору щодо законності торгів щодо вказаного нерухомого майна у справі № 509/1175/21 ще триває, що вбачається з заяви позивачки ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, а твердження представниці ОСОБА_3 про те, що потреба у забезпеченні її позову відпала, не відповідає дійсності, адже саме позивачка ОСОБА_2 ініціювала перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами. Також, безпідставними є твердження заявниці про те, що арешт майна та заборона вчиняти певні дії у виді заборони реєстрації майна є різними і не пов`язаними між собою видами забезпечення позову, так як заявниця та її представниця мають на меті лише одне у будь-який спосіб скасувати заходи забезпечення позову (заборону реєстраційних дій) на нерухоме майно, яке йому належить на праві власності і суд на даний час знову перевіряє правомірність торгів з приводу продажу вищевказаного нерухомого майна, а тому спір не є завершеним, тому навіть часткове скасування заходів забезпечення позову до остаточного рішення суду за результатами цього перегляду буде суперечити ст. 158 ЦПК України і призведе до втрати нерухомого майна, яке має намір продати ОСОБА_2 , яка вдруге ініціює процес щодо скасування арешту з нерухомого майна, в чому їй було вже відмовлено ухвалою суду від 30.06.2026 р., яка на даний час оскаржується нею в апеляційному порядку, і свідчить про стійкі та систематичні намагання ОСОБА_2 скасувати арешт з майна та заборону реєстраційних дій щодо нього, заволодіти та реалізувати нерухоме майно. Також, відповідач ОСОБА_1 посилається на наявність касаційного перегляду за його скаргою у пов`язаній справі № 509/3195/24, в якій доля спірного майна наразі вирішується у Верховному Суді (справа № 509/3195/24, касаційне провадження № 61-7235ск26). Факт подання до розгляду скарги підтверджується Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 року. Скасування заборони реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна дозволить ОСОБА_2 відчужити будинок до винесення остаточного рішення ВС за наслідками розгляду його касаційної скарги на рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 20.03.2025 р. та постанову ОАС від 14.04.2026 р., які безпосередньо пов?язані одним предметом спору з даною справою, в якій ОСОБА_2 намагається переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами, що ускладнить вирішення спору у випадку скасування арештів на нерухомість.

Всі інші учасники судового процесу в судове засідання не з?явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, за виключенням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О., який просив суд, розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 149 ЦПК України - суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК - заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи - не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги - інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Особам, які беруть участь у справі - має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Метою забезпечення позову - є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду по суті.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно допускається виключно щодо майна, яке належить відповідачу у справі.

Забезпечення позову шляхом встановлення заборони проведення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомості у Державному реєстрі речових прав є належним та ефективним способом захисту майнових прав позивача у спорах про визнання права власності. Невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки здійснення державної реєстрації права господарського відання за відповідачем на спірне майно може зумовити необхідність позивача захистити чи відновити своє право шляхом нових звернень до суду. А отже, цей захід по забезпеченню позову є

адекватним та співмірним. Водночас заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У законності концентровано виражена властивість права щодо протистояння сваволі в процесі впорядкування суспільних відносин. У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу (заходу). Це явище у повному обсязі може існувати тільки за демократичних правових режимів, які здатні забезпечити прийняті закони, адекватні сутності права.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, відповідно до Правового висновку ВСУ, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на матеріали справи, заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та її заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що між сторонами на сьогодні існує спір про право власності на спірне нерухоме майно у виді : житлового будинку, що складається в цілому з одного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 51,2 кв.м., сараю під літ.»Б», вбиральні під літ. «В», 1-4 спорудження, загальною площею 100,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, кадастровий номер: 5123755300:02:005:0199, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать відповідачу ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 в даний час намагається переглянути за нововиявленими обставинами рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 25.01.2023 р., яким їй було відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсними прилюдних торгів з приводу реалізації вищевказаного нерухомого майна, а тому на даний час триває розгляд заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами щодо правомірності торгів з реалізації вищевказаного нерухомого майна, а тому спір не є завершеним, і часткове скасування заходів забезпечення позову у виді заборони компетентним установам, які пов`язані з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо реєстрації зазначеного нерухомого майна до остаточного рішення суду за результатами цього перегляду буде суперечити ст. 158 ЦПК України і призведе до можливої штучної втрати нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, і яке має на меті продати ОСОБА_2 , яка вже вдруге ініціює судовий процес щодо скасування арешту з нерухомого майна, в чому їй було вже відмовлено ухвалою суду від 30.06.2026 р., яка на даний час оскаржується нею в апеляційному порядку, і свідчить про стійкі та систематичні намагання ОСОБА_2 у будь-кий спосіб скасувати арешт з майна та заборону реєстраційних дій щодо нього, заволодіти та реалізувати нерухоме майно.

Суд звертає увагу на наявність касаційного перегляду за скаргою ОСОБА_1 у пов`язаній справі № 509/3195/24, в якій доля спірного майна наразі вирішується у Верховному Суді (справа № 509/3195/24, касаційне провадження № 61-7235ск26), що підтверджується ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 р. про прийняття скарги та відкриття касаційного провадження з витребування матеріалів цивільної справи з Овідіопольського райсуду Одеської області.

Суд вважає, що скасування заборони реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна вочевидь дозволить ОСОБА_2 відчужити будинок та землю до винесення остаточного рішення ВС за наслідками розгляду його касаційної скарги на рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 20.03.2025 р. та постанову ОАС від 14.04.2026 р., які безпосередньо пов?язані одним предметом спору з даною справою, в якій ОСОБА_2 намагається переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами, що ускладнить вирішення спору у випадку скасування арештів на нерухомість, у зв?язку з чим, на даний час, не вбачається підстав для скасування заходів забезпечення позову у виді заборони компетентним установам, які пов`язані з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо реєстрації нерухомого майна : житлового будинку, що складається в цілому з одного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 51,2 кв.м., сараю під літ.»Б», вбиральні під літ. «В», 1-4 спорудження, загальною площею 100,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, кадастровий номер: 5123755300:02:005:0199, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать відповідачу ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви представниці позивачки ОСОБА_2 адвоката Дідуренко С.В. про часткове скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в поряду ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.07.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.