Рішення № 139803605, 15.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/619/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7195170 від 23 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» Паладич Аліна Олександрівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7195170 від 23 жовтня 2023 року у загальному розмірі 20099,20 грн, яка складається з: 8000,00 грн - заборгованості за основним боргом; 12099,20 грн - заборгованості за процентами. Одночасно просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №7195170, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн, які він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Договір укладено в електронній формі. Відповідач пройшов процедуру ідентифікації та підтвердив прийняття умов договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C2151.

Первісний кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та перерахував 23 жовтня 2023 року кредитні кошти у сумі 8000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , зазначеної при укладенні договору.

Відповідач здійснив платіж у сумі 12,00 грн, однак у подальшому свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-22/24, відповідно до умов якого до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором №7195170 від 23 жовтня 2023 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за договором №7195170 становить 20099,20 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за основним боргом та 12099,20 грн - заборгованість за процентами.

У позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи двічі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с. 14, 16), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідачки, повідомленої належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7195170.

Відповідно до п.1.2 договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.1.3 договору сума кредиту становить 8000,00 грн.

Пунктом 1.4 договору встановлено строк кредиту 360 днів та періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені Графіком платежів, який є Додатком №1 до договору.

Відповідно до п.1.5 договору тип процентної ставки є фіксованим.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,99% на день та застосовується у межах строку кредиту.

Водночас п.1.5.2 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,01% на день. Така ставка застосовується за умови, якщо Споживач до 07 листопада 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного Графіком платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

З Графіка платежів до договору вбачається, що відповідачу надано 8000,00 грн кредиту, строк кредитування становить 360 днів, а перший платіж зі сплати процентів визначено у розмірі 12,00 грн. Наступні платежі передбачені у розмірі 2388,00 грн кожний, а останній платіж, датою якого визначено 17 жовтня 2024 року, становить 10388,00 грн, з яких 8000,00 грн - повернення суми кредиту та 2388,00 грн - проценти.

При цьому орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки визначена договором у розмірі 62936,00 грн, з яких 8000,00 грн становить сума кредиту та 54936,00 грн - проценти за користування кредитом.

Паспортом споживчого кредиту визначено стандартну процентну ставку у розмірі 1,99% на день, що становить 726,35% річних, та знижену процентну ставку у розмірі 0,01% на день.

Договір укладено сторонами в електронній формі.

Зі змісту договору вбачається, що перед його укладенням Товариством здійснено електронну ідентифікацію Споживача. У договорі зазначені анкетні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_2 та електронна адреса.

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C2151 23 жовтня 2023 року о 12 год. 33 хв. 04 сек.

Такий самий одноразовий ідентифікатор, номер мобільного телефону, дата та час направлення одноразового ідентифікатора зазначені у витягу з Реєстру боржників.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.

Частинами першою, другою ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, надані позивачем договір про надання споживчого кредиту, Графік платежів, паспорт споживчого кредиту, відомості щодо використаного одноразового ідентифікатора та інші матеріали у своїй сукупності підтверджують укладення ОСОБА_1 договору №7195170 в електронній формі та погодження ним його істотних умов.

Факт фактичного надання кредитних коштів також підтверджується матеріалами справи.

Згідно з документом надавача платіжних послуг ТОВ ФК «Контрактовий дім» 23 жовтня 2023 року о 12 год. 34 хв. здійснено операцію №1314300206 із переказу 8000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , статус операції - «прийнято».

Реквізити цієї ж платіжної картки № НОМЕР_1 безпосередньо зазначені у п.2.1 укладеного відповідачем договору як реквізити, за якими кредитодавець здійснює надання кредитних коштів.

Крім того, з картки обліку договору вбачається, що 06 листопада 2023 року відповідачем внесено платіж у сумі 12,00 грн, який зараховано на погашення нарахованих процентів.

Вчинення відповідачем платежу на виконання саме цього кредитного договору додатково підтверджує фактичне виконання сторонами укладеного правочину.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-22/24.

Відповідно до п.1.1 цього договору Фактор набуває права грошової вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав грошових вимог фінансування у сумі та у строки, встановлені договором, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з п.1.2 договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого Фактор стає кредитором відносно відповідних боржників.

Актом прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників від 31 липня 2024 року підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» прийняло права вимоги щодо 4092 боржників із загальною сумою простроченої заборгованості 41159066,16 грн.

Виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» своїх грошових зобов`язань за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією №9717 від 01 серпня 2024 року на суму 1289082,18 грн із призначенням платежу «Оплата фінансування зг. Договору факторингу №01.02-22/24 від 31.07.2024. без ПДВ».

З витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-22/24 вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №7195170 у загальному розмірі 20099,20 грн, з яких 8000,00 грн - залишок заборгованості за основним боргом та 12099,20 грн - залишок заборгованості за процентами.

У зазначеному витягу також містяться ідентифікаційні дані відповідача, номер договору, дата видачі кредиту, його сума, процентна ставка, номер мобільного телефону, одноразовий ідентифікатор C2151 та маска платіжної картки НОМЕР_1 , що відповідають даним кредитного договору.

При цьому у витягу з Реєстру боржників як дату закінчення кредитного договору зазначено 21 листопада 2023 року, тоді як безпосередньо договором встановлено строк кредитування 360 днів, а Графіком платежів останній платіж визначено на 17 жовтня 2024 року.

Однак сама по собі наведена невідповідність щодо дати закінчення договору не спростовує факту відступлення права вимоги саме за договором №7195170 від 23 жовтня 2023 року, оскільки номер договору, особа боржника, РНОКПП, сума кредиту, сума переданої заборгованості, процентна ставка, контактний номер, одноразовий ідентифікатор та реквізити платіжної картки у документах співпадають.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Таким чином, договором факторингу, актом прийому-передачі Реєстру боржників, витягом із Реєстру боржників та платіжною інструкцією підтверджено перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором №7195170 від 23 жовтня 2023 року.

Отже, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» є належним кредитором за договором №7195170 та має право вимагати від відповідача виконання невиконаного зобов`язання у межах та на умовах права вимоги, яке перейшло до нього.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

З наданої позивачем картки обліку договору №7195170 вбачається, що первісним кредитодавцем відповідно до умов договору здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом. Відповідачем було здійснено платіж у сумі 12,00 грн, який зараховано в рахунок погашення процентів, однак у подальшому зобов`язання за договором ним належним чином не виконувалися.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за договором №7195170 становить 20099,20 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за основним боргом та 12099,20 грн - заборгованість за процентами. Такий розмір заборгованості також зазначений у витягу з Реєстру боржників.

Щодо заборгованості за основним боргом у розмірі 8000,00 грн суд приходить до висновку про наявність підстав для її стягнення, оскільки факт надання відповідачу кредитних коштів у вказаному розмірі підтверджений дослідженими судом доказами, тоді як доказів їх повернення матеріали справи не містять.

Разом з тим суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром процентів у сумі 12099,20 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, під час вирішення питання про стягнення заявленої позивачем заборгованості суд має надати самостійну оцінку умовам кредитного договору з точки зору їх відповідності засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а не обмежуватися лише тим, що відповідний розмір процентної ставки був погоджений сторонами.

Вимога про нарахування та сплату процентів, які з огляду на суму фактично отриманого кредиту є явно завищеними, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки плата за користування кредитними коштами за певних обставин може перетворитися на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», Хартії захисту споживачів, схваленої Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директиви 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року та Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг, на що звернуто увагу у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011.

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів, штрафу, пені чи річних відсотків, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Вказані правові висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

При цьому суд враховує конкретні умови саме спірного договору.

Договором №7195170 стандартна процентна ставка у розмірі 1,99% на день визначена як фіксована та така, що застосовується протягом строку кредитування, крім періоду застосування зниженої процентної ставки 0,01% на день за умови виконання передбачених договором умов.

Отже, на відміну від кредитних договорів, у яких підвищена процентна ставка безпосередньо застосовується виключно внаслідок прострочення виконання зобов`язання, у спірному договорі стандартна ставка 1,99% на день була погоджена сторонами при його укладенні. Однак ця обставина сама по собі не позбавляє суд обов`язку оцінити фактичний фінансовий результат застосування такої ставки з точки зору принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Відповідач фактично отримав кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. При цьому позивачем заявлено до стягнення 12099,20 грн процентів, тобто сума процентів становить понад 151% від суми фактично отриманого кредиту.

Таким чином, при сумі основного боргу 8000,00 грн загальний заявлений до стягнення борг становить 20099,20 грн, тобто більш ніж у два з половиною рази перевищує суму фактично отриманих відповідачем коштів.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати процентів та тіла кредиту, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, та з урахуванням положень пункту 5 частини третьої, частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що справедливим та пропорційним є стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 4000,00 грн, що становить 50% від суми отриманого кредиту.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти заявлених позивачем процентів у розмірі 8099,20 грн слід відмовити.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31 березня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у загальному розмірі 20099,20 грн, з якої суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 12000,00 грн. Таким чином, позовні вимоги задоволено на 59,7039%.

Враховуючи часткове задоволення позову та встановлений статтею 141 ЦПК України принцип пропорційного розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1589,56 грн судового збору (2662,40 грн ? 59,7039%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 204, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про захист прав споживачів», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7195170 від 23 жовтня 2023 року у загальному розмірі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок), яка складається з:

- 8000,00 грн - заборгованості за основним боргом;

- 4000,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 8099,20 грн (вісім тисяч дев`яносто дев`ять гривень 20 копійок) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1589,56 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 56 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.