Рішення № 139795082, 16.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/5384/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 19.08.2025 року №15241/6/24-13-24-09;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області відновити з 01.04.2025 року відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи.

В обґрунтування позову вказано про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, адже усупереч нормам Податкового кодексу України та правової позиції Верховного Суду у цій категорії справ контролюючим органом не було проведено документальну перевірку діяльності позивача. Зазначено, що оскаржуване рішення безпідставно ґрунтується на висновках камеральної перевірки, предметом якої не може бути правомірність перебування платника податків на спрощеній системі, наслідком чого можливе прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Крім цього, вказано позивачем і про відсутність у нього заборгованості як платника єдиного податку 3 групи, жодного порушення щодо цього відповідачем не було встановлено. Натомість наявна у нього заборгованість у розмірі 34480,33 грн по податку на доходи фізичних осіб та у розмірі 2873,36 з військового збору, яка була врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, стосується позивача як платника податку на загальній системі оподаткування 2 групи й такий борг виник на підставі нарахованого податку згідно податкової декларації про майновий стан і доходи, у якій платником зазначено загальну суму податку, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за 2023 рік. Також указано і про безпідставність виключення позивача з реєстру платників єдиного податку 01.04.2025 року рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 19.08.2025 року.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у відповідача.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вказано про законність оскаржуваного позивачем рішення, прийнятого на підставі висновків проведеної камеральної перевірки з питань порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі. Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивачем вказано про не спростування відповідачем доводів позовної заяви та, відповідно, про її обґрунтованість.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін до суду не надходило.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З наявних матеріалів убачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.09.2023 року.

З 01.10.2023 року ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 групи зі ставкою 5% до доходу без реєстрації ПДВ.

30.04.2024 року позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи №9386308618, у якій платником зазначено загальну суму податку, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за 2023 рік (34480,33 грн податку на доходи фізичних осіб та 2873,36 грн військового збору).

22.07.2024 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

За результатами перевірки складено Акт від 22.07.2024 року №8213/Ж5/24-13-24-09/ НОМЕР_1 .

На підставі цього акту податковим органом відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення.

Так, згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) №00000/8370/Ж10/24-13-24-09 від 22.07.2024 року позивача зобов`язано сплатити штрафну санкцію у розмірі 90,00 грн, а відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма Ш) №00000/8373/Ж10/24-13-24-09 від 22.07.2024 року - штрафну санкцію у розмірі 7,50 грн.

У квітні 2025 року податковим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі, за результатом якої складено Акт від 01.04.2025 року №12994/Ж5/24-13-24-09.

У вказаному акті зазначено про встановлення наявності у ФОП ОСОБА_2 податкового боргу в розмірі 37404,68 грн станом на 01 жовтня 2024 року, 01 листопада 2024 року, 01 грудня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 лютого 2025 року, 01 березня 2025 року та станом на 01 квітня 2025 року.

У зв`язку з цим, 19.08.2025 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області прийнято рішення №15241/6/24-13-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2025 року.

Підставою прийняття такого рішення зазначено наявність податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із послідовних кварталів.

За таких обставин, не погоджуючись із рішенням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 19.08.2025 року №15241/6/24-13-24-09, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно абз.1 п.299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно пп. 8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Положеннями абз.1 п.299.11 ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування указаних вище норм ПК України в аналогічних відносинах, що вбачається з постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №808/224/18.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Вказаний висновок відображено і у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року по справі №160/21398/24.

Таким чином, перевірка суб`єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ПК України. Тобто, обов`язковою умовою для прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку є проведення контролюючим органом саме документальної перевірки платника податків.

Як вбачається з обставин цієї справи, відповідачем не було проведено документальну перевірку позивача, а оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято за результатом проведення камеральної перевірки.

У зв`язку з цим варто зауважити, що за визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та інших документах податкової звітності, одержаних від платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Приписами Податкового кодексу України не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки з питань дотримання платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відтак, Акт камеральної перевірки від 01.04.2025 року №12994/Ж5/24-13-24-09 не може бути покладений у основу прийняття оскаржуваного позивачем рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Аналогічної позиції у подібних відносинах притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що вбачається з його постанови від 18 лютого 2025 року у справі №600/3386/24-а.

За таких обставин суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, що слугує підставою для визнання його протиправним та скасуванню.

Крім цього, приходячи до висновку про незаконність рішення від 19.08.2025 року №15241/6/24-13-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , суд виходить з того, що при проведенні камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі, висновки якої слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не було встановлено наявності у позивача заборгованості саме як платника єдиного податку 3 групи, тобто заборгованості зі сплати єдиного податку. Натомість відповідачем було взято до уваги лише заборгованість позивача як платника податку на загальній системі оподаткування 2 групи у розмірі 34480,33 грн по податку на доходи фізичних осіб та у розмірі 2873,36 грн з військового збору, яка визначена позивачем у поданій контролюючому органу податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також враховано штрафні санкції, визначені позивачу податковими повідомленнями-рішеннями (форма Ш) від 22.07.2024 року №00000/8370/Ж10/24-13-24-09 та №00000/8373/Ж10/24-13-24-09.

Указане, фактично, свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем саме як платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі.

Крім цього, у ході судового розгляду справи відповідачем не було обґрунтовано і виключення позивача з реєстру платників єдиного податку оскаржуваним рішенням від 19.08.2025 року саме з 01.04.2025 року. Відповідних доводів позову, наданих також в обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення, відповідачем жодним чином не спростовано.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення. Його доводи, викладені у відзиві, не спростовують позиції позивача та суперечать і не узгоджуються із висновками Верховного Суду щодо застосування норм ПК України, які регулюють спірні відносини.

Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача відновити з 01.04.2025 року відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи є похідними та нерозривно пов`язані із попередніми позовними вимогами про скасування рішення від 19.08.2025 року №15241/6/24-13-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, які суд визнає такими, що підлягають задоволенню, то, відповідно, і названі позовні вимоги зобов`язального характеру також підлягають задоволенню.

Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частин першої та сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вказана сума судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 19 серпня 2025 року №15241/6/24-13-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області включити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з 01 квітня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16.09.2026 року.

Повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.П. Лелюк