Ухвала суду № 139791486, 16.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 вересня 2026 рокуСправа №360/1024/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Cекірської А.Г., розглянувши у письмовому провадженні звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 360/1024/25 за позовом адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 360/1024/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 360/1024/24, яке набрало законної сили 26.08.2025, позовну заяву адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

06 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Дашка Юрія Івановича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/1024/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, в якій заявник просив:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року по справі №360/1024/25;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом 15 днів з дня отримання ухвали, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року по справі №360/1024/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 заяву адвоката Дашка Юрія Івановича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/1024/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 14 серпня 2026 року, запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 у строк до 13 серпня 2026 року включно подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:відзив на заяву адвоката Дашка Юрія Івановича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/1024/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії; документально підтверджену інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі № 360/1024/25 в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінет Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 заяву адвоката Дашка Юрія Івановича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/1024/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у строк до 15 вересня 2026 року включно подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі № 360/1024/25; документально підтверджену інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі № 360/1024/25 в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінет Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

10.09.2026 відповідачем надано звіт про виконання судового рішення у справі № 360/1024/25, в якому зазначено таке.

Представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 подано рапорт на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі №360/1024/25 за позовом ОСОБА_1 . Згідно довідки-розрахунок від 03 вересня 2025 року зазначено, що сума виплати за рішенням суду 60 000,00 грн.

Військова частина НОМЕР_1 (командир військової частини НОМЕР_1 ) подала відповідний розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до начальника забезпечувального органу за жовтень грудень 2025 року, січень вересень 2026 року наявне прізвище позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до Інструкції, Положення про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.11.2009 № 550, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, доведених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, якщо рішення суду набрало законної сили після вжиття заходів щодо його оскарження, відповідно до якого фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 зобов`язана здійснити відповідні видатки за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки, начальником фінансово-економічної служби головним бухгалтером складається розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який разом з копією рішення суду, та заявкою (додатковою заявкою), в якій враховані відповідні кошти надсилається до фінансово-економічного підрозділу вищого органу для його перевірки стосовно відповідності нормам чинного законодавства та рішенню суду. У разі надходження асигнувань за КЕКВ 2800 Інші видатки для виконання рішення суду, кошти невідкладно перераховуються на карткові рахунки військовослужбовців відповідно до складених розрахунків.

На сьогоднішній день, асигнування для виконання вищевказаного рішення суду не надходили. В разі їх надходження, кошти невідкладно будуть перераховані на карткові рахунки військовослужбовців.

Разом з цим, у зв`язку з відсутністю фінансування військової частини НОМЕР_1 , кошти для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №360/1024/25 за позовом ОСОБА_1 ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені. У зв`язку із тим, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування Сухопутних військ і не є головним розпорядником коштів, то у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати. Станом на 10 вересня 2026 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 №774, відповідальними за виконання судових рішень (виконавчих документів) є: у Збройних Силах військова частина: щодо судових рішень та виконавчих документів про стягнення грошових коштів фінансова (фінансово-економічна) служба.

Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які, зокрема, визначають механізм фінансового забезпечення військових частин.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (третього рівня). Розпорядники коштів третього рівня реалізують свої функції через фінансові органи військових частин.

Відповідно до пункту 2.23 Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Пунктом 2.32 Правил передбачено, що з метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги). Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (пункт 3 Правил).

Військова частина НОМЕР_1 не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних Силах України. Згідно реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) в п.3 зазначено найменування розпорядника бюджетних коштів вищого рівня військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Військова частина НОМЕР_1 не має впливу на вищий орган, який відповідає за кінцевий результат щодо всіх питань по здійсненню саме виплат грошових коштів, оскільки саме з державного бюджету вкотре не надходять кошти для виконання рішень судів. Військова частина НОМЕР_1 не може підпадати до кола осіб - суб`єктів владних повноважень для практичного виконання судового рішення в частині здійснення грошових виплат військовослужбовцям, оскільки військова частина НОМЕР_1 не має своїх фінансових окремих рахунків, не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних Силах України.

Пунктом 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 № 228 визначено, що за обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головні розпорядники бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня) - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього. Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року №333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» зазначено, що 2.1.1.2. Код 2112 „Грошове забезпечення військовослужбовців 1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат; 2) заохочення, передбачені законодавством; 3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством; 4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.

Підпунктом 9 пункту 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769 (далі Інструкція №333), визначено, що за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки здійснюється виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених пунктом 24 та 28 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 Інструкції, щодо: відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; перерахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, а також інших податків та зборів; відшкодування судових витрат.

З огляду на зазначене виконання судових рішень здійснюється за КЕКВ 2800 „Інші поточні видатки.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування діяльності Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством, що фактично ставить в залежність виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року справа № 360/1024/25.

На підставі викладеного відповідач просив суд прийняти даний звіт стосовно часткового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року по адміністративній справі №360/1024/25 та не накладати штраф на відповідача.

Ухвалою суду від 10.09.2026 звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 360/1024/25 та питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення призначено до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 16 вересня 2026 року, запропоновано представнику позивача надати у строк до 15.09.2026 включно пояснення щодо наданого відповідачем звіту, запропоновано представникам позивача та відповідача надати у строк до 15.09.2026 включно пояснення щодо необхідності зміни способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/1024/25 на стягнення нарахованих сум.

14.09.2026 від адвоката Дашка Ю.І. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що на теперішній час рішення Луганського окружного суду від 06.08.2025 року по справі №360/1024/25 у повному обсязі не виконане. Військова частина до цього часу так і не виплатила ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань. Згідно наданих військовою частиною документів сума виплати, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за рішенням суду, складає 60 000,00 грн.

З посиланням на Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державно спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисі бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 № 228 та ст.15 Закону України «Про Збройні Сили України» військова частина зазначає, що фактично виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року по справі № 360/1024/25 залежить від відповідного бюджетного фінансування.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999- V). Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (зокрема у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00), що державний орган не може посилатися на брак коштiв чи відсутність бюджетних видатків як на виправдання невиконання судового рішення.

Відсутність фінансування є внутрішньою організаційною проблемою державного органу чи розпорядника коштів, але вона не позбавляє особу права на належні їй виплати. Держава, в особі її органів, не може виправдовувати невиплату законно нарахованих коштів (пенсій, соціальних виплат, зарплат чи компенсацій) відсутністю фінансування чи дефіцитом бюджету.

А тому, на погляд сторони стягувача, поданий військовою частиною НОМЕР_1 Звіт не підлягає прийняттю.

Зазначене Військовою частиною НОМЕР_1 у поданому Звіті свідчить про обставини, що істотно ускладнюють виконання Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року по справі №360/1024/25, оскільки не зважаючи на вжиті Військовою частиною НОМЕР_1 заходи зазначене судове рішення залишається тривалий час не виконаним, що порушує положення Конституції України та інших нормативних актів щодо обов`язковості рішення суду, гарантій його виконання, та становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Як вбачається із наведеного у Звіті, грошові кошти уповноваженим суб`єктом владних повноважень не виділяються, не зважаючи на подані військовою частино розрахунки та звернення, тим самим виконання судового рішення блокується бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Позивач вважає, що в даній ситуації застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року по справі №360/1024/25 щодо заміни зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінет Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань на стягнення з військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінет Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у сумі 60000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених прав ОСОБА_1 та виконання Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року по справі №360/1024/25.

Зміна способу і порядку виконання Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року по справі №360/1024/25 стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми, що підлягає виплаті Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створить нового грошового зобов`язання, а буде лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права стягувача.

У постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 Верховний Суд виснував, що судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України. У зазначеній постанові Верховний Суд вкотре наголосив, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав. Метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

На підставі викладеного представник позивача просив суд:

- відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті Звіту від 10.09.2026 року про виконання судового рішення у справі № 360/1024/25;

- змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі №360/1024/25 в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінет Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань на стягнення з військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінет Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у сумі 60000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень).

14.09.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до Інструкції, Положення про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.11.2009р. № 550, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, доведених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. № 280, якщо рішення суду набрало законної сили після вжиття заходів щодо його оскарження, відповідно до якого фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 зобов`язана здійснити відповідні видатки за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки, начальником фінансово-економічної служби головним бухгалтером складається розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який разом з копією рішення суду, та заявкою (додатковою заявкою), в якій враховані відповідні кошти надсилається до фінансово-економічного підрозділу вищого органу для його перевірки стосовно відповідності нормам чинного законодавства та рішенню суду. У разі надходження асигнувань за КЕКВ 2800 Інші видатки для виконання рішення суду, кошти невідкладно перераховуються на карткові рахунки військовослужбовців відповідно до складених розрахунків.

На сьогоднішній день, асигнувань для виконання вищевказаного рішення суду не надходило. В разі їх надходження, кошти невідкладно буде перераховано на карткові рахунки військовослужбовців.

Разом з цим, у зв`язку з відсутністю фінансування у Військовій частині НОМЕР_1 кошти ОСОБА_1 , ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені. У зв`язку із тим, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил і не є розпорядником коштів, то у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати. Станом на 14 вересня 2026 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, при зміні способу і порядку виконання рішення суду судом вживаються нові заходи для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що раніше встановлені судом.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту. Відтак зміна способу і порядку виконання судового рішення допустима за умови, що така не призведе до зміни судового рішення по суті.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення. Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Ухвалене на користь позивача рішення суду має зобов`язальний характер, зміна способу його виконання на стягнення конкретної суми коштів потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання. Тобто, змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію на стягнення конкретної суми, призведе до зміни рішення по суті та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а, у якій касаційний суд виснував, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною

Також у постанові від 27 лютого 2023 року в справі № 340/6875/21 Верховний Суд зауважив, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень. Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов`язання відповідача - військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум з відповідача не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі. Крім того суд зазначає, що при розгляді даної справи суд не вирішував питання про стягнення з відповідача конкретної суми. Відтак, при зміні способу виконання такого рішення із зобов`язання відповідача вчинити певні дії на стягнення конкретної суми такої виплати відбудеться зміна рішення по суті.

Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

На підставі викладеного відповідач просив н змінювати спосіб і порядок виконання судового рішення.

При розгляді звіту про виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац другий частини першої статті 382 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Згідно із частиною першою статті 383-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Абзацом першим частини першої статті 383-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 383-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Судом встановлено, що звіт військової частини НОМЕР_1 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.

Розглянувши звіт про виконання рішення суду разом з доданими до нього доказами, суд встановив таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 360/1024/24, яке набрало законної сили 26.08.2025, позовну заяву адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

26.09.2025 року на підставі Виконавчого листа від 12.09.2025 по справі №360/1024/25, виданого Луганським окружним адміністративним судом, заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрите виконавче провадження № 79207374 (ідентифікатор доступу 38ДБАВ8Е34Д3) щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

19.11.2025 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по виконавчому провадженню № 79207374 була винесена постанова про накладення штрафу, якою на Військову частину НОМЕР_1 було накладено штраф у сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду.

05.02.2026 року у зв`язку з реорганізацією постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначене виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та прийняте до виконання 09.02.2026 року головним державним виконавцем Пересічанською Яною Володимирівною Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

14.05.2026 року головним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню № 79207374 була винесена постанова про накладення штрафу, якою на Військову частину НОМЕР_1 було повторно накладено штраф у сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду.

21.07.2026 року головним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню № 79207374 на підставі ч. 3 ст. 63 та п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону «України про виконавче провадження» була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з невиконанням рішення суду без поважних причин.

При цьому головним державним виконавцем було скероване повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Головного управління Національної поліції у Луганській області щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 до відповідальності. Виконавчий лист виданий 12.09.2025 Луганським окружним адміністративним судом по справі №360/1024/25 був повернутий до суду.

На підставі повідомлення головного державного виконавця про вчинення кримінального правопорушення Головним управлінням Національної поліції у Луганській області вимогами ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 12026130000000370 від 29.07.2026 року.

Згідно довідки-розрахунку від 03 вересня 2025 року сума виплати за рішенням суду у справі № 360/1024/25 на користь ОСОБА_1 становить 60 000,00 грн.

Військова частина НОМЕР_1 (командир військової частини НОМЕР_1 ) подала відповідний розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до начальника забезпечувального органу за жовтень грудень 2025 року, січень вересень 2026 року наявне прізвище позивача ОСОБА_1 .

Разом з цим, суду не надано доказів виплати позивачу розрахованої на виконання рішення суду № 360/1024/25 суми грошового забезпечення.

Водночас неможливість повного виконання цього рішення зумовлена відсутністю у відповідача коштів, призначених для виконання рішення суду. При цьому військова частина НОМЕР_1 проти виплати розрахованих на виконання рішення суду сум додаткової грошової допомоги не заперечує та зазначає, що відповідні виплати будуть здійсненні після надходження до боржника коштів, призначених для виконання рішення суду.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У частині дев`ятій статті 382-3 КАС України визначено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).

Разом з цим, після встановлення судом строку для повного виконання спірного судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 не виконано рішення в частині виплати заборгованості.

Наданими в матеріали справи листами, які направляються боржником до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня підтверджено, що боржником в межах наданих йому повноважень вживаються заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, невиконання рішення суду в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань понад рік з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як вже встановлено судом на виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 розраховано ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 60 000,00 грн.

З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло значно більше двох місяців.

Проте розрахована на виконання цього рішення суду заборгованість позивачу не сплачена.

Зважаючи на вище викладене, враховуючи вказані у звіті обставини, підтверджені наданими разом з ним доказами, суд, керуючись положеннями статті 378 та частини одинадцятої статті 382-3 КАС України вважає за необхідне:

- прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2026 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №360/1024/25 в частині нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань - у розмірі 60 000,00 грн;

- змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №360/1024/25 в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань - на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованості з додаткової грошової винагороди за період з серпня по вересень 2024 року у розмірі 60000,00 грн із проведенням відрахування загальнообов`язкових податків, зборів;

- припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №360/1024/25 , встановлений ухвалою від 13.08.2026.

Також за наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до командира Військової частини НОМЕР_1 штрафу, оскільки неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення Військової частини НОМЕР_1 .

Також суд зауважує, що правові висновки Верховного Суду, на які посилається Військова частина НОМЕР_1 як на підставу для відмови у зміні способу і порядку виконання судового рішення на стягнення, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки сформовані в період, коли діяло інше нормативне регулювання процедури судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Натомість у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 Верховний Суд зазначив, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

Тобто, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 60 000,00 грн визначена самим відповідачем на виконання рішення у справі № 360/1024/25.

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2026 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №360/1024/25 в частині нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань - у розмірі 60 000,00 грн.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №360/1024/25 в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень та вересень 2024 року згідно абзацу четвертого пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань - на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованості з додаткової грошової винагороди за період з серпня по вересень 2024 року у розмірі 60000,00 грн із проведенням відрахування загальнообов`язкових податків, зборів.

Припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №360/1024/25 , встановлений ухвалою від 13.08.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська