Рішення № 139791283, 15.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа №160/7508/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 21.02.2025 р. № 047150030656, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи в КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради з 02.04.1998р. по 17.05.2006р. та періоди роботи в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 19.09.2008р. по 05.11.2023р. відповідно до відомостей трудової книжки та Довідок КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради від 21.01.2025р. №574/25, та АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 22.01.2025р. №40 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів у ній;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 лютого 2025 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047150030656 від 21.02.2025 року позивачеві протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії з посиланням на відсутність достатнього пільгового стажу за Списком №2. Водночас, оскаржуваним рішенням відповідача безпідставно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду її роботи з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року в Комунальному підприємстві «Широківська лікарня» Широківської селищної ради на посадах санітарки та молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення, через неправильне зазначення у довідці від 21.01.2025 року №574/25 нормативного акта, невідповідність найменування посади у пільговій довідці та трудовій книжці найменуванню посади, передбаченої відповідним Списком №2, а також відсутність підтвердження атестацією робочого місця періоду з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року; а також періоду роботи з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року в Акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за професією ізолювальника, через невідповідність формулювання професії та характеру виконуваних робіт, зазначених у довідці АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 22.01.2025 року №40, записам трудової книжки та наказам про результати атестації робочих місць. Позивач вважає зазначені підстави формальними та такими, що не спростовують фактичного виконання нею протягом спірних періодів робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, віднесених до Списку №2, що підтверджується записами трудової книжки, уточнюючими довідками підприємств та документами щодо проведення атестації робочих місць. Враховуючи наведене, на думку позивача, вона має необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення 50-річного віку відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, відповідно до якого право на пенсію за Списком №2 для жінок виникає після досягнення 50-річного віку за наявності необхідного стажу. Таким чином, позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047150030656 від 21.02.2025 року незаконним, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню. У зв`язку із цим позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7508/25 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

26.03.2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 13.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та доданих до неї документів було встановлено відсутність у неї необхідного пільгового стажу за Списком №2. Відповідач зазначив, що страховий стаж позивача становить 34 роки 22 дні, при цьому до страхового стажу враховано всі періоди роботи, однак пільговий стаж за Списком № 2 не підтверджений. Зокрема, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені у довідці від 21.01.2025 року №574/25, оскільки у ній, на думку відповідача, неправильно зазначено нормативно-правовий акт, яким затверджено відповідний Список №2, найменування посади у довідці та трудовій книжці не відповідає найменуванню посади, передбаченому відповідним Списком, а період роботи з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року не підтверджений результатами атестації робочого місця. Також відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди роботи, зазначені у довідці від 22.01.2025 року №40, з огляду на невідповідність найменування та характеристики виконуваної роботи відомостям, зазначеним у трудовій книжці та наказах про результати атестації робочих місць, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, зазначена довідка потребує додаткової перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності наведених у ній відомостей. Посилаючись на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку застосування Списків №1 і №2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, та Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, відповідач дійшов висновку, що подані позивачем документи не підтверджують наявності необхідного пільгового стажу, а тому підстави для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відсутні.

18.04.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2025 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.02.2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

На час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу за призначенням пенсії їй виповнилося 50 років.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 13.02.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення № 047150030656 від 21.02.2025 року, яким відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із недостатністю пільгового стажу, визначеного нормою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (10 років).

Також у цьому рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 22 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу враховано всі періоди роботи. Пільговий стаж по Списку № 2 відсутній.

За результатами розгляду документів до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідок:

- від 21.01.2025 №574/25, оскільки в довідці не вірно зазначено посилання на Постанову затверджену Кабінетом Міністрів України, яка була чинною на період роботи (11.03.1994 №162), треба (16.01.2003 №36). Разом з тим, посада зазначена в пільговій довідці (санітарка паталогоанатомічного відділення) та трудовій книжці НОМЕР_1 (молодша медична сестра паталогоанатомічного відділення) не відповідає посаді зазначеній в постанові від 11.03.1994 № 162 (молодші медичні сестри (санітарки) патолоанатомічних відділень), а також періоди роботи з 02.04.1998 по 17.05.2006 зазначені в пільговій довідці не підтверджені атестацією робочого місця;

- від 22.01.2025 №40, оскільки посада зазначена в пільговій довідці (ізолювальником, зайнята на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами) не відповідає посаді зазначеній в трудовій книжці НОМЕР_1 (ізолювальник) та в наказах про результати атестації робочих місць (ізолювальник) № 1328 від 30.11.2004, № 1062 від 30.11.2009, № 948 від 28.11.2014, № 385 від 27.08.2019. Довідка потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих в ній даних.

Крім того, як слідує з розрахунку стажу позивача (форма-РС право), що міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , оскаржувані періоди роботи з 02.04.1998 р. по 17.05.2006 р. та з 19.09.2008 р. по 05.11.2023 р. зараховані лише до загального страхового стажу позивача.

Незгода позивача з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також із не зарахуванням спірних періодів роботи до її пільгового стажу за Списком №2, зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

При цьому, ст.13 Закону №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом б якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „б- - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.

Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.

При цьому з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV), який відповідно до його Преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (до 11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.

Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Відповідачем у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.

Як встановлено судом, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме 13.02.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 50 років. Отже, позивач на момент звернення до пенсійного органу вже досягла віку, який у будь-якому разі є достатнім для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Водночас, виходячи зі змісту оскаржуваного рішення відповідача №047150030656 від 21.02.2025 року, підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 стало не недотримання позивачем вікової умови, а відсутність у позивача необхідної кількості пільгового стажу за Списком №2.

При цьому, як встановлено судом, оскаржуваним рішенням також відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 02.04.1998р. по 17.05.2006р. та з 19.09.2008р. по 05.11.2023р.

В обґрунтування такої відмови пенсійним органом зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно довідок:

- від 21.01.2025 № 574/25, оскільки в довідці не правильно зазначено посилання на Постанову затверджену Кабінетом Міністрів України, яка була чинною на період роботи (11.03.1994 №162), треба (16.01.2003 №36). Разом з тим, посада зазначена в пільговій довідці (санітарка паталогоанатомічного відділення) та трудовій книжці НОМЕР_1 (молодша медична сестра паталогоанатомічного відділення) не відповідає посаді зазначеній в постанові від 11.03.1994 № 162 (молодші медичні сестри (санітарки) патолоанатомічних відділень), а також періоди роботи з 02.04.1998 по 17.05.2006 зазначені в пільговій довідці не підтверджені атестацією робочого місця;

- від 22.01.2025 № 40, оскільки посада зазначена в пільговій довідці (ізолювальником, зайнята на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами) не відповідає посаді зазначеній в трудовій книжці НОМЕР_1 (ізолювальник) та в наказах про результати атестації робочих місць (ізолювальник) № 1328 від 30.11.2004, № 1062 від 30.11.2009, № 948 від 28.11.2014, № 385 від 27.08.2019. Довідка потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих в ній даних.

Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 в оспорювані періоди (запис №№8-13 та запис №16-26):

Запис №8 02.04.1998 прийнята в Широківську районну лікарню на посаду санітарки паталогоанатомічного відділення (наказ №16-к від 01.08.1998);

Запис №9 містить інформацію про те, що професія згідно з атестацією робочих місць відноситься до Списку №2;

Запис №10 02.01.1999 перейменовано штатну одиницю санітарки на молодша медична сестра паталогоанатомічного відділення (наказ №1 від 02.01.1999);

Записом №12 запис №11 визнано недійсним;

Запис №13 17.05.2006 звільнено за власним бажанням п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ №75-к від 17.05.2006);

Запис №16 23.05.2007 прийнята на ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на дільницю зеленого господарства робітником зеленого будівництва на період відпустки по догляду за дитиною (наказ №498 від 21.05.2007);

Запис №17 01.11.2007 переведена в цех благоустрою робітником зеленого будівництва 2 розряду на умовах строкового трудового договору (наказ № 1923 від 01.11.2007);

Запис №18 19.09.2008 переведена в управління з ремонту технологічного устаткування ізолювальником 2 розряду (розпорядження № 821 від 19.09.2008);

Запис №19 містить інформацію про те, що за підсумками атестації робочих місць за умовами праці вищевказана професія атестована за Списком №2 (наказ №1328 від 30.11.2004);

Запис №20 08.07.2010 переведена в управління з ремонту технологічного устаткування ізолювальником 3 розряду

Запис №21 містить інформацію про те, що за підсумками атестації робочих місць за умовами праці вищевказана професія атестована за Списком №2 (наказ №1062 від 30.11.2009);

Запис №22 містить інформацію про зміну найменування ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»;

Запис №23 містить інформацію про те, що за підсумками атестації робочих місць за умовами праці вищевказана професія атестована за Списком №2 (наказ №948 від 28.11.2014);

Запис №24 містить інформацію про зміну найменування ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»;

Запис №25 містить інформацію про те, що за підсумками атестації робочих місць за умовами праці вищевказана професія атестована за Списком №2 (наказ №385 від 27.08.2019);

Запис №26 06.11.2023 переведено машиністом конвеєра (відкритий склад концентрату) 3 розряду виробничо-технологічної дільниці рудозбагачувальної фабрики №1 (наказ №431-пер від 06.11.2023).

Разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 було надано довідку, видану КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради, про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.01.2025р. №574/25, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Широківській лікарні з 02.04.1998 по 17.05.2006 санітарка паталогоанатомічного відділення.

У довідці також зазначено, що тривалість пільгового стажу позивача за Списком №2 за вказаний період становить 8 років 1 місяць 16 днів». Зазначана робота передбачена Списком №2, розділ ХХІV п. 22600000-14467, затвердженого Постановою КМУ №162 від 11.03.1994. Наказ про результати атестації робочих місць №116 від 28.11.2006 року. Підстава: трудова книжка, наказ про атестацію робочих місць 2006 року.

Додатково в матеріалах справи наявна інформаційна довідка КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради від 21.01.2025 №575/25, відповідно до якої станом на 21.01.2025 року накази «Про результати чергової атестації робочих міць» 1991 року, 1996 року, 2001 року не збереглись.

Також разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 було надано довідку, видану АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», від 22.01.2025р. №40, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у виробництві: виробництво та ремонт електричних машин і апаратури, що передбачено Списком №2 розділ. XV позиція 15а, затверджених Постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року.

З 19.09.2008 року по 02.08.2016 року - ізолювальником, зайнята на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами, управління з ремонту технологічного устаткування, у виробництві: виробництво та ремонт електричних машин і апаратури, що передбачено Списком №2 розділ. XV, затверджених Постановою КМУ №461 від 24.06.2016 року.

З 03.08.2016 року по 05.11.2023 - ізолювальником, зайнята на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами, управління з ремонту технологічного устаткування.

Із вище зазначеного періоду роботи за даними обліку робочого часу пільговий стаж за Списком №2 становить: за 2008 рік - 3 місяці 12 днів, за 2009 - 2012 роки - 4 роки, за 2013 рік - 11 місяців 28 днів, за 2014 рік - 11 місяців 26 днів, за 2015 рік - 11 місяців 28 днів, за 2016 рік - 1 рік, за 2017 рік - 1 рік, за 2018 рік - 11 місяців 26 днів, за 2019 рік - 11 місяців 21 день, за 2020 рік - 10 місяців 16 днів, за 2021 рік - 10 місяців 6 днів, за 2022 рік - 2 місяці 10 днів, за 2023 рік - 7 днів. Всього - 13 років 2 місяці.

Додатково у довідці зазначено таку інформацію:

Підстава її видачі: Особова картка форми П-2, технологічний процес, особовий рахунок №25143.

Решту робочого часу да списку №2 не зараховується (згідно Положень про облік робочого часу на роботах в шкідливих та важких умовах праці, а також з особливим характером праці, затверджених Спільними постановами від 21.01.2013 №2/55, від 11.02.2019 №6-58, від 12.02.2021 №9-16)

Наказ про результати атестації робочих місць №1328 від 30.11.2004 року.

Наказ про результати атестації робочих місць №1062 від 30.11.2009 року.

Наказ про результати атестації робочих місць №948 від 28.11.2014 року.

Наказ про результати атестації робочих місць №385 від 27.08.2019 року.

Отже, судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача, а також довідок про підтвердження пільгового трудового стажу №574/25 від 21.01.2025 року та №40 від 22.01.2025, позивач у спірні періоди працювала повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за професіями, які передбачені Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

При цьому суд зазначає, що довідки №574/25 від 21.01.2025 року та №40 від 22.01.2025 містять усі необхідні відомості, передбачені пунктом 20 Порядку №637, а саме: періоди роботи, професію, характер виконуваної роботи, розділи та позиції Списків №2, а також посилання на первинні документи та накази про проведення атестації робочих місць.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день на право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до розділу XXIV "Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення" (позиція 22600000) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36), чинного на час роботи позивача на посаді санітарки паталогоанатомічного відділення/молодшої медичної сестри паталогоанатомічного відділення Широківської районної лікарні (підкатегорія 22600000-14467) а саме, молодші медичні сестри (санітарки) патолоанатомічних відділень, прозекторських, моргів , віднесена до професії із шкідливими і важкими умовами праці.

В подальшому, Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до розділу XXIV "Охорона здоров`я та соціальна допомога" (позиція 24) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, чинного на час роботи позивача на посаді молодшої медичної сестри паталогоанатомічного відділення Широківської районної лікарні, молодші медичні сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічних бюро, центрів, відділень, прозекторських, моргів віднесена до професії із шкідливими і важкими умовами праці.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить записи про відповідні періоди трудового стажу із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, а саме з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.

Також суд зазначає, що розділом XV «Виробництво та ремонт електричних машин і апаратури» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, за позицією 15а передбачено професію «ізолювальники, зайняті на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами». Зазначена постанова була чинною у відповідній частині періоду роботи позивача на посаді ізолювальника 2 та 3 розряду в управлінні з ремонту технологічного устаткування.

Крім того, у подальшому Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461. Розділом XV «Виробництво та ремонт електричних машин і апаратури» зазначеного Списку також передбачено роботи ізолювальників відповідної категорії, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2 за умови підтвердження зайнятості працівника на таких роботах повний робочий день та дотримання інших установлених законодавством умов.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на невідповідність найменування посади у трудовій книжці формулюванню, наведеному в уточнюючій довідці, а саме: посада зазначена в пільговій довідці (ізолювальник, зайнятий на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами) не відповідає посаді зазначеній в трудовій книжці НОМЕР_1 (ізолювальник) та в наказах про результати атестації робочих місць (ізолювальник) №1328 від 30.11.2004, №1062 від 30.11.2009, №948 від 28.11.2014, №385 від 27.08.2019, суд зазначає, що такі зауваження пенсійного органу є безпідставними та надуманими, позаяк саме найменування посади (ізолювальник) є однаковим у всіх цих документах, водночас, уточнююча довідка розкриває характер виконуваної позивачем на цій посаді роботи (ізолювальник, зайнятий на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами), як це і передбачено вимогами п.20 Порядку №637, позаяк трудова книжка позивача у даному випадку не містила повних відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників (для ізолювальників такою умовою у розумінні Списку №2, затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 та від 24.06.2016 року №461 є саме зайнятість на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами).

Отже, надана позивачем уточнююча довідка АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», від 22.01.2025р. №40 є належним у розумінні приписів п.20 Порядку №637 доказом на підтвердження спеціального трудового стажу позивача у період з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року. Ця уточнююча довідка роботодавця конкретизує характер фактично виконуваної позивачем роботи, а саме її зайнятість на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами, що відповідає змісту відповідної позиції Списку №2. При цьому відомості довідки узгоджуються із записами трудової книжки щодо професії позивача та з наявними у матеріалах справи наказами про результати атестації робочих місць, якими професію ізолювальника віднесено до робіт за Списком №2.

Крім того, суд враховує, що довідка від 22.01.2025 року №40 містить відомості про конкретні періоди роботи позивача, професію, характер виконуваної роботи, відповідний розділ Списку №2, а також посилання на первинні документи та накази про проведення атестації робочих місць.

Також суд звертає увагу на те, що уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність зазначених у ній відомостей несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року (справа №362/7962/15).

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі №677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

Пенсійні органи, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинили, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.

Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 року у справі №159/4315/16-а .

Отже, посилання відповідача на те, що спірні періоди роботи позивача не підлягають зарахуванню до пільгового стажу через невідповідність найменувань посад у довідках та трудовій книжці формулюванням, передбаченим Списком №2, суд не приймає до уваги, оскільки визначальним є фактичне виконання особою робіт за професією або посадою, віднесеною до Списку №2, а не буквальна тотожність формулювань у документах.

Як встановлено судом, трудова книжка позивача та уточнюючі довідки підприємств у сукупності підтверджують її зайнятість у спірні періоди на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, а також містять необхідні відомості про характер роботи, відповідні позиції Списку №2 та атестацію робочих місць.

Можливі неточності в оформленні документів, допущені роботодавцем, не можуть покладатися на працівника та бути підставою для позбавлення його права на пільгове пенсійне забезпечення. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності поданих документів відповідач мав право здійснити їх перевірку та витребувати додаткові відомості.

За таких обставин формальні розбіжності у найменуванні професій не спростовують факту виконання позивачем робіт, що дають право на зарахування відповідних періодів до пільгового стажу за Списком №2.

Щодо посилань відповідача на відсутність належного підтвердження спірних періодів роботи результатами атестації робочих місць суд зазначає таке.

За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність її професії, посади до пільгової, тобто до Списку №2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

За приписами пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 4.4 Порядку №383 передбачено, що у разі якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 , у ній містяться записи, які безпосередньо підтверджують проведення атестації робочих місць за професіями, на яких працювала позивач. Зокрема, записом №9 зазначено, що професія позивача у Широківській районній лікарні за результатами атестації робочих місць віднесена до Списку №2. Щодо роботи в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», трудова книжка містить записи про атестацію професії ізолювальника за Списком №2 на підставі наказів №1328 від 30.11.2004 року, №1062 від 30.11.2009 року, №948 від 28.11.2014 року та №385 від 27.08.2019 року.

Відповідно до довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 21.01.2025 року №574/25, виданої КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради, ОСОБА_1 у період з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року працювала повний робочий день на роботах, віднесених до Списку №2, а тривалість такого пільгового стажу становить 8 років 1 місяць 16 днів. У цій же довідці міститься посилання на наказ про результати атестації робочих місць №116 від 28.11.2006 року. Разом із тим інформаційною довідкою КП «Широківська лікарня» від 21.01.2025 року №575/25 підтверджено, що накази про результати чергових атестацій робочих місць за 1991, 1996 та 2001 роки на час видачі довідки не збереглися.

Відповідно до довідки АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 22.01.2025 року №40 позивач у спірний період працювала повний робочий день ізолювальником на роботах із сирою мікастрічкою, скломікастрічкою, скловолокном, синтетичною стрічкою та епоксидними смолами. Довідка містить посилання на накази про результати атестації робочих місць №1328 від 30.11.2004 року, №1062 від 30.11.2009 року, №948 від 28.11.2014 року та №385 від 27.08.2019 року, що узгоджується з відповідними записами трудової книжки позивача.

Таким чином, відомості трудової книжки та уточнюючих довідок у їх сукупності підтверджують проведення атестації відповідних робочих місць та віднесення виконуваних позивачем робіт до Списку №2, а тому доводи відповідача про відсутність належного підтвердження атестації не узгоджуються з фактичними обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому факт працевлаштування позивача за вищевказаними професіями (посадами) підтверджено відповідними записами в його трудовій книжці, що є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а також вищевказаними довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд критично оцінює позицію пенсійного органу щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року та з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року з підстав невідповідності найменування посад у поданих документах формулюванням відповідних позицій Списку №2, а також у зв`язку з недостатнім, на думку відповідача, підтвердженням результатами атестації робочих місць.

Такі висновки відповідача мають переважно формальний характер та не враховують сукупність наявних у справі доказів, які підтверджують як фактичне виконання позивачем робіт, віднесених до Списку №2, так і проведення атестації відповідних робочих місць.

Суд зазначає, що визначальним у цьому випадку є підтвердження факту зайнятості позивача на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, віднесених до Списку №2, а не буквальна тотожність найменувань посад у різних документах. Виявлені пенсійним органом розбіжності самі по собі не спростовують відомостей трудової книжки та уточнюючих довідок і не можуть бути достатньою підставою для неврахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах або її перерахунку, бо відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Правова позиція щодо необхідності включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством-роботодавцем неодноразово висвітлювалась Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14) Верховний Суд зазначив, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом і у постановах від 21.02.2018 року у справі №352/547/16-а (К/9901/20098/18) та від 03.05.2018 року у справі № 352/1840/14-а (К/9901/5403/18).

Також суд зазначає, що з наданих відповідачем Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) слідує, що Реєстр містить інформацію про спеціальний стаж позивача за спірні періоди роботи за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1».

Згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, код за №ЗП3013Б1 застосовується для застрахованих осіб, які є працівниками, безпосередньо зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, при поданні звітів страхувальником - за кодом ЄДРПОУ 01989668 (Широківська центральна районна лікарня) та за кодом ЄДРПОУ 00191000 (Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом №ЗП3013Б1, як працівнику по Списку №2.

При цьому, відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Таким чином, вищевказані Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо позивача були у розпорядженні відповідача і могли та повинні були використані останнім при вирішенні питання про зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Разом з тим суд зауважує, що здійснення перевірки довідок, пенсійним фондом проводиться лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, періоди роботи належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача.

Водночас, трудова книжка позивача та надані ним довідки в повній мірі містять інформацію про роботу позивача, атестацію його робочого місця та віднесення робочого місця за Списком №2 до професій, які дають позивачу право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 : з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року, з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №2.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047150030656 від 21.02.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 прийняте, зокрема, з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2 (10 років), разом з цим, судом встановлено факт безпідставного не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року та з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року, тобто понад 23 роки, що у загальному розрахунку, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача і щодо його достатності для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047150030656 від 21.02.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

З метою відновлення порушеного вищевказаним протиправним рішенням відповідача права позивача на належне пенсійне забезпечення, а також з огляду на вищевикладені висновки суду щодо спірних періодів роботи позивача, суд доходить висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року та з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо частини позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 лютого 2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки оскаржуваним рішенням відповідача було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком №2, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідний пільговий стаж за Списком №2 (10 років) мав, бо відповідач безпідставно не зарахував до цього стажу періоди роботи позивача з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року, з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року (тобто понад 23 роки), а також зважаючи встановлення судом того факту, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії досяг необхідного пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж, що відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачеві.

Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо підстав зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов`язок щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки позивач досяг пенсійного віку, 30.01.2025р. (50 років), необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 13.02.2025р., тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, суд доходить висновку, що пенсія за віком на пільгових умовах підлягає призначенню позивачу саме з 31.01.2025 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а не з 13.02.2025 року, як помилково просив позивач.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 31.01.2025 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

При цьому вказаний спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та достатнім для ефективного захисту порушеного права позивача оскаржуваним рішенням відповідача, без окремого зобов`язання пенсійного органу здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 1937,92грн., про що свідчить квитанція про сплату №Z7L1-14D9-9L3E від 11.03.2025р.

Водночас, з поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а саму позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень.

Приписами пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову з однією вимогою немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 1211,20 грн. (3028,00грн. х 0,4).

Водночас, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову з вимогою немайнового характеру, у разі подання такого позову в електронній формі через підсистему Електронний суд, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, фізичною особою судовий збір справляється у розмірі, не менше, ніж 968,96грн. (1211,20грн. х 0,8).

Таким чином, за подання цієї позовної заяви з однією вимогою немайнового характеру, яка подана в електронній формі через підсистему Електронний суд, позивачем має бути сплачено судовий збір у сумі 968,96грн.

Отже, безпосередньо саме з цієї суми судових витрат у вигляді сплати судового збору у розмірі 968,96грн. і має бути визначено частину суми судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Відносно розподілу іншої частини судових витрат, понесених позивачем у вигляді надмірно сплаченої суми судового збору, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.

Отже, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 968,96грн, підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до частини задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань суми коштів у розмірі 645,97грн. відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: вул. Соборна, буд.7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047150030656 від 21.02.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: вул. Соборна, буд.7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) зарахувати до пільгового стажу роботи за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за Списком №2 періоди її роботи з 02.04.1998 року по 17.05.2006 року та з 19.09.2008 року по 05.11.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: вул. Соборна, буд.7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 31.01.2025 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: вул. Соборна, буд.7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 645,97грн. (шістсот сорок п`ять гривень 97 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова