Ухвала суду № 139791033, 16.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

16 вересня 2026 р. Справа № 120/8872/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням судді Слободонюка М.В. від 12.12.2025 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.02.2023 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.03.2025 № ХЛ 69437, із розрахунку основного розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 пенсію без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

06.07.2026 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до Вінницького окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі № 120/8872/25. Заява мотивована тим, що, незважаючи на набрання рішенням законної сили, відповідач його не виконує, адже станом на 03.07.2026 розмір пенсії позивача становить 26513,83 грн, що не відповідає рішенню суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.07.2026 № 242 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Слободонюка М.В. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 №034-К виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлений можливості здійснити розгляд заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення, призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/8872/25, за результатами якого вирішено заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення передати на розгляд судді Жданкіній Н.В.

З огляду на вищевикладене, вважаю за необхідне здійснити розгляд поданої позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення, прийнятого суддею Слободонюком М.В. в адміністративній справі №120/8872/25.

Ухвалою від 07.07.2026 вказану заяву позивача призначено до розгляду та встанволено ГУ ПФУ у Вінницькій області строк для подання позиції стосовно заявленого клопотання (заяви).

10.09.2026 позивач подав до суду заяву за вх. №62314/26 в якій зазначив, що станом на дату звернення відсутня інформація про прийняття судом рішення за його заявою у справі №120/8872/25. Вказав, що відповідно до даних електронного кабінету Пенсійного фонду розмір його пенсії становить 38 810,90 грн, однак фактично у серпні 2026 року та 04.09.2026 йому виплачено 26 513,83 грн, без відповідної доплати. На думку позивача, зазначене свідчить про невиконання ГУ ПФУ у Вінницькій області судового рішення в повному обсязі. У зв`язку з цим просив долучити подані докази до матеріалів справи, не приймати заяву відповідача про виконання судового рішення до виплати йому пенсії у розмірі 38 810,90 грн та прискорити розгляд поданої ним заяви.

15.09.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю. Відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 12.12.2025 ним проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки від 28.03.2025 № ХЛ 69437, із розрахунку 80% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, а також здійснено відповідні перерахунки з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025. За результатами перерахунку визначено розмір пенсії від 34 953,70 грн до 37 413,27 грн та нараховано доплату за період з 01.02.2023 по 31.01.2026 у сумі 477 503,37 грн.

Водночас відповідач вказав, що виплата нарахованих на виконання судового рішення сум здійснюється у порядку та межах бюджетних асигнувань. Послався на положення бюджетного законодавства та Порядок №821, який регулював відповідний механізм до визнання його протиправним та нечинним, а також на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1046 від 19.08.2026, якою врегульовано порядок фінансування таких виплат шляхом їх пропорційного розподілу між стягувачами в межах наявних бюджетних асигнувань.

Відповідач наголосив, що Головне управління не є розпорядником коштів державного бюджету та не має можливості самостійно здійснити виплату нарахованої заборгованості без відповідного бюджетного фінансування. Зазначив, що частина коштів на виконання судового рішення вже виплачувалась у березні-червні 2026 року, а невиплата всієї суми зумовлена відсутністю необхідного фінансування, а не ухиленням від виконання рішення суду.

Також відповідач вважає, що в межах судового контролю не підлягають повторній оцінці нові правовідносини та обставини, пов`язані з виплатою коштів, а відсутність фінансового забезпечення за умови вчинення органом необхідних дій не може свідчити про безпідставне невиконання судового рішення. Посилаючись на практику Верховного Суду та Конституційного Суду України, відповідач стверджує про відсутність умисного ухилення від виконання рішення та недобросовісності у своїх діях.

У зв`язку з цим Головне управління просить прийняти звіт про виконання рішення суду у справі №120/8872/25 та звільнити його керівника від сплати штрафу.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд виходив із наступного.

Так, за ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульована статтями 382, 383 КАС України.

Зокрема, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, встановлення судового контролю не є прямим обов`язком суду за наявності відповідного звернення сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Судом встановлено, що резолютивною частиною рішення від 12.12.2025 відповідача зобов`язано саме перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з 01.02.2023 на підставі довідки від 28.03.2025 № ХЛ 69437, із розрахунку основного розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 відповідний перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, зазначені дії ним фактично вчинені. Зокрема, проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду, визначено її розмір у відповідних періодах та нараховано суму доплати за минулий час у розмірі 477 503,37 грн. Таким чином, відповідачем реалізовано визначений судом спосіб виконання рішення в частині проведення перерахунку пенсії.

При цьому суд погоджується з тим, що фактична виплата всієї суми, нарахованої за результатами виконання судового рішення, є складовою належного виконання цього рішення. Водночас сам факт наявності невиплаченої суми не є безумовною підставою для встановлення судового контролю у формі зобов`язання подати звіт, оскільки суд має встановити саме обставини, які свідчать про ухилення відповідача від виконання судового рішення або необхідність застосування додаткового процесуального механізму контролю.

У цьому контексті суд враховує, що відповідач не заперечує обов`язку щодо виплати позивачу нарахованих сум, не скасовував проведений перерахунок та не вчиняв дій, спрямованих на невиконання рішення суду. Навпаки, ним здійснено перерахунок пенсії, визначено суму заборгованості та, як зазначено у поясненнях, здійснювалися часткові виплати на виконання рішення суду.

Такі обставини відрізняють цю справу від випадків, коли суб`єкт владних повноважень взагалі не вчиняє дій на виконання рішення суду, приймає рішення, яке суперечить його резолютивній частині, або вчиняє дії, спрямовані на уникнення його виконання.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Отже, територіальний орган Пенсійного фонду України, будучи суб`єктом владних повноважень, не може самостійно визначати обсяг бюджетних асигнувань або здійснювати видатки за відсутності відповідного фінансового ресурсу та встановленого порядку його використання.

Разом з тим, суд не приймає як підставу для відмови у встановленні судового контролю лише посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування. Відсутність коштів не звільняє державу від обов`язку забезпечити виконання судового рішення. Однак у цій справі питання полягає не у звільненні відповідача від виконання рішення, а у визначенні наявності підстав саме для застосування процесуального механізму, передбаченого статтею 382 КАС України.

При вирішенні цього питання суд враховує фактичну поведінку відповідача після набрання рішенням законної сили. З наданих матеріалів убачається, що Головне управління не залишило рішення суду без виконання, а здійснило передбачені ним перерахунки, визначило розмір пенсії та суму належної доплати, а також здійснювало виплату коштів.

Крім того, суд бере до уваги, що позивач у заяві від 10.09.2026 фактично пов`язує невиконання рішення суду передусім із невиплатою йому всієї суми пенсії в 2026 році, яку він вважає належною, посилаючись на відображення в електронному кабінеті суми 38 810,90 грн та фактичну виплату 26 513,83 грн.

Разом з тим, питання щодо правильності визначення конкретного розміру поточної пенсії позивача у сумі 38 810,90 грн, відмінностей між нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії, а також правомірності дій відповідача щодо проведення таких виплат в 2026 році не може бути предметом нового розгляду в межах процедури судового контролю, якщо відповідні обставини не випливають безпосередньо з резолютивної частини рішення суду.

Судове рішення від 12.12.2025 не встановлювало конкретного розміру щомісячної пенсії позивача у сумі 38 810,90 грн, а визначило спосіб її перерахунку та виплати - виходячи з 80 % відповідних сум грошового забезпечення, на підставі конкретної довідки та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум з березня 2023 року, березня 2024 року та березня 2025 року. При цьому питання розміру та порядку обчислення пенсії позивача в 2026 році не було предметом розгляду в межах справи №120/8842/25.

Таким чином, вимога позивача фактично зводиться до перевірки правильності визначення відповідачем поточного розміру пенсії та виплати нарахованої заборгованості, що потребує встановлення нових фактичних обставин та правової оцінки дій пенсійного органу, а не лише перевірки виконання резолютивної частини рішення суду.

Суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в ухвалах від 04.07.2023 та 12.12.2023 у справі №200/3958/19-а, при здійсненні судового контролю суд має встановити дійсні причини затримки виконання судового рішення, оцінити вчинені суб`єктом владних повноважень дії, спрямовані на його виконання, та їх відповідність вимогам законодавства. Застосування заходів судового контролю не повинно бути формальним та має відповідати принципу пропорційності.

У цій справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про свідоме невиконання відповідачем рішення суду, його ухилення від виконання або вчинення дій, спрямованих на нівелювання результатів судового захисту. Навпаки, проведення відповідачем перерахунку пенсії та визначення суми доплати підтверджує вчинення ним дій на виконання рішення суду.

При цьому суд враховує, що встановлення судового контролю не є способом примусового стягнення нарахованої суми пенсії та не може підміняти передбачені законом процедури виконання судових рішень. Наявність у позивача права на отримання нарахованих відповідно до рішення суду коштів не означає автоматичної необхідності встановлення додаткового судового контролю у кожному випадку, коли така виплата не здійснена одночасно з проведенням перерахунку.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено необхідні дії, безпосередньо визначені резолютивною частиною рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2025, а доказів умисного ухилення від його виконання чи недобросовісної поведінки суб`єкта владних повноважень позивачем не надано.

Відтак, незважаючи на те, що на час розгляду заяви позивач не отримав у повному обсязі всі нараховані на виконання рішення суду кошти, суд не вбачає достатніх правових підстав для застосування до відповідача додаткового процесуального заходу у вигляді зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому відмова у встановленні судового контролю не означає звільнення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від обов`язку надалі виконувати рішення суду та здійснювати виплату належних позивачу сум у порядку, визначеному законодавством. Відповідач зобов`язаний забезпечити подальше виконання судового рішення до його повного фактичного виконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі №120/8872/25 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі №120/8872/25 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна