Рішення № 139791024, 15.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 вересня 2026 р. Справа № 120/3948/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Виконавчого комітету Вінницької міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Шуляк Анастасії Олегівни Виконавчого комітету Вінницької міської ради про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Шуляк Анастасії Олегівни Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Позивач подала позовну заяву у новій редакції у якій визначилася із складом відповідачів та відповідно до змісту позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області Шуляк Анастасії Олегівни про відмову в проведенні реєстраційних дій №83002166 від 26.01.2026;

- зобов`язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви №70910495 від 07.01.2026.

Ухвалою від 09.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.

Відповідач-1, скориставшись процесуальним правом, подав відзив, у якому заперечує заявлені вимоги. По суті спору відповідач-1 вказав, що 07.01.2026 гр. ОСОБА_1 , яка має статус внутрішньо переміщеної особи, звернулася до державного реєстратора Шуляк А.О. із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 07.01.2026 державним реєстратором на виконання вимог статті 10 Закону №1952-IV було сформовано та надіслано запит до Васильківської міської військової адміністрації Запорізької області про надання інформації щодо реєстрації права власності на квартиру. У цей же час, державним реєстратором винесено рішення № 82793334 від 09.01.2026 про залишення заяви без руху у зв`язку з неподанням заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013, а саме довідки про реєстрацію права власності до 2013 року. Згідно зі ст. 24 Закону підставою для відмови у проведені державної реєстрації слугує, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. У зв`язку з тим, що станом на 26.01.2026 у відповідь на запит державного реєстратора інформації щодо реєстрації права власності до 01.01.2013 не надано, державним реєстратором прийнято рішення № 83002166 від 26.01.2026 про відмову в проведенні реєстраційних дій. З огляду на зазначене, вважає, що у даному випадку, державним реєстратором вжито всі необхідні дії, однак не маючи доступу до всіх документів та до всієї інформації необхідної для проведення державної реєстрації і прийнято рішення про відмову у проведення такої реєстрації з урахуванням та дотриманням порядку, встановленого вимогами чинного законодавства, що у свою чергу є правомірним.

Відповідач-2 правом заперечити проти позову не скористалася.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу-2 в його електронний кабінет та доставлена 13.04.2026, що підтверджується Довідкою від 15.04.2026 (а.с. 41 зворот).

Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.

У постанові від 07.02.2023 у справі № 340/9054/21 Верховний Суд виснував, що повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб`єкта владних повноважень є належним доказом його вручення, відповідно, підлягає долученню до матеріалів справи, які формуються в паперовому вигляді (у випадку розгляду справи в паперовій формі).

Отже, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали паперової справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 26.09.2025 №529-5003826414 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 16).

Зареєстроване місце проживання особи: АДРЕСА_1 .

Фактичне місце проживання/перебування особи: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2002, виданого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., та зареєстрованого в реєстрі за №1-565, зазначено, що спадкоємцями майна гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка гр. ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_3 .

10.07.2002 вказане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано у Василівському РБТІ Василівської районної ради Запорізької області, про що, на ньому зроблено відповідний реєстраційний надпис, який підписаний уповноваженою особою та завізований відбитком печатки Василівського РБТІ (а.с. 20, 20 зворот).

Згідно з технічним паспортом, виданим Василівським бюро технічної інвентаризації Запорізької області 14.01.1994, зазначена квартира загальною площею 35,0 квадратних метрів, в тому числі житлова площа 17,6 квадратних метри належить, на праві власності ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.07.2002, реєстраційний номер 1-565. Реєстрацію поточних змін внесено 10.07.2002 (а.с. 21-22).

07.01.2026 позивач звернулася до Виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 70910495), а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

07.01.2026 державним реєстратором Шуляк А.О. на виконання вимог статті 10 Закону №1952-IV було сформовано та надіслано запит до Васильківської міської військової адміністрації Запорізької області про надання інформації щодо реєстрації права власності на квартиру. У цей же час, державним реєстратором винесено рішення № 82793334 від 09.01.2026 про залишення заяви без руху у зв`язку з неподанням заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013, а саме довідки про реєстрацію права власності до 2013 року.

26.01.2026 державним реєстратором Шуляк А.О. прийнято рішення № 83002166 про відмову в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Станом на 26.01.2026 у відповідь на запит державного реєстратора інформації щодо реєстрації права власності до 01.01.2013 не надано.

Позивач не погоджуються з вказаним рішенням, вважає його протиправним, тому за захистом своїх прав звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон України №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини четверта, п`ята статті 11 Закону України №1207-VII).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон України №1952-IV).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України №1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта стаття 3 Закону України №1952-IV).

За правилом абзацу 4 частини п`ятої статті 3 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України №1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Так, частиною третьою статті 10 Закону України № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Пунктом 1 статті 20 Закону України №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 13-3) договору про передачу страхового портфеля; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно

Статтею 24 Закону України № 1952-IV передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункти 4 частини першої статті 24 Закону).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).

Згідно із пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 14 Порядку №1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

У межах спірних правовідносин позивач звернулась до відповідача-1 з заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

07.01.2026 відповідачем-2 винесено рішення № 82793334 від 09.01.2026 про залишення заяви без руху у зв`язку з неподанням заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013, а саме довідки про реєстрацію права власності до 2013 року.

Також на виконання вимог статті 10 Закону №1952-IV відповідачем-2 було сформовано та надіслано запит до Васильківської міської військової адміністрації Запорізької області про надання інформації щодо реєстрації права власності на зазначену квартиру.

В подальшому, спірним рішенням від 26.01.2026 № 83002166 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Шуляк А.О. відмовлено у проведенні реєстрації квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Зазначено, що станом на 26.01.2026 у відповідь на запит державного реєстратора інформації щодо реєстрації права власності до 01.01.2013 не надано.

Однак, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором не було прийнято до уваги норми Постанови КМУ від 06.03.2022 № 209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану", норми Цивільного законодавства та норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Слід зауважити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, місто Василівка Запорізької області по теперішній час відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Як зазначено, набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону України № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Однак, запитувана державним реєстратором інформація не може бути надана у зв`язку з об`єктивними обставинами, а саме знаходження архівів технічної інвентаризації на тимчасово окупованій території.

Разом із тим, позивачем для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав було подано державному реєстратору заяву із наявними у неї документами, які належним чином підтверджують її право власності на квартиру.

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.07.2002, видане державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., та зареєстроване в реєстрі за №1-565, зокрема свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 року.

10.07.2002 вказане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано у Василівському РБТІ Василівської районної ради Запорізької області у реєстровій книзі за №21 під №7 від 10.07.2002, про що, на ньому зроблено відповідний надпис про реєстрацію права особистої власності на квартиру за позивачем.

Крім того, зазначене свідоцтво збережене в оригіналі та було долучене до пакету документів з яким позивач зверталась до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до статті 3 Закону України № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Матеріали справи свідчать про те, що реєстрація права власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , була здійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації. У позивача не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на квартиру у відповідному реєстрі речових прав до початку повномасштабної війни, а отже відсутні підстави стверджувати на наявність її вини щодо непроведення такої реєстрації.

При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, як вже зазначалося, нормами статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у випадку позивача документи (свідоцтво про право на спадщину за законом, технічний паспорт), що посвідчують набуття нею права власності на квартиру, свідчать про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 та такі документи були долучені до пакету документів, з яким остання зверталась до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у Васильківської міської військової адміністрації Запорізької області не може бути надана у зв`язку з перебуванням міста в тимчасовій окупації.

Суд зауважує, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону України №1952-IV, або отримати відповідь на такий запит не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України №1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Разом з тим, така підстава для відмови як відсутність можливості через окупацію територіальної громади або пошкодження приміщення бюро технічної інвентаризації, надавати інформацію за запитами про зареєстровані права власності до 01.01.2013, не зазначена серед підстав, визначених частиною першою статті 24 Закону України №1952-IV

Крім того, суд звертає увагу, що, посилаючись на пункти 4 частини 1 статті 24 Закону України №1952-IV, державний реєстратор не надав оцінку тим документам, які були подані безпосередньо позивачем; не зазначив, чому подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Шуляк А.О. від 26.01.2026 №83002166, яким позивачу відмовлено в проведенні реєстраційних дій, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання провести реєстраційні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Враховуючи те, що єдиною фактичною підставою для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації про зареєстроване права власності до 01.01.2013, яку неможливо отримати в Васильківській міській військовій адміністрації Запорізької області, надані позивачем документи не оцінювались відповідачем-2 при прийнятті рішення, суд дійшов висновків, що з метою ефективного захисту прав позивача, наявні підстави для зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради повторно розглянути заяву позивача від 07.01.2026 за реєстраційним номером 70910495 про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову частково, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Шуляк Анастасії Олегівни від 26.01.2026 №83002166 про відмову ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Шуляк Анастасію Олегівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2026 за реєстраційним номером 70910495 про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення про реєстрацію речових прав на нерухоме майно з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Вінницької міської ради судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 );

Відповідач-1: Виконавчий комітет Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ - 37617775, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050);

Відповідач-2: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Шуляк Анастасія Олегівна (код ЄДРПОУ - 37617775, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050).

Повне судове рішення складено 15.09.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна