Рішення № 139791021, 15.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 вересня 2026 р. Справа № 120/3498/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради", Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради" (далі також - відповідач 1), Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі також - відповідач 2, Центр оцінювання) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, якому раніше було встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з наявністю численних хронічних захворювань та стійких функціональних порушень у січні 2025 року подав документи для продовження інвалідності. За результатами оцінювання повсякденного функціонування 05.02.2025 експертною командою КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» прийнято рішення №10473/25/664Р про відмову у продовженні групи інвалідності.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки оцінювання проведено формально, без належного дослідження медичної документації та сукупного впливу наявних у нього захворювань на повсякденне функціонування і працездатність. Також, на його думку, порушено процедуру проведення оцінювання, зокрема не забезпечено належної участі позивача, не надано інформації про склад експертної команди, не визначено ступінь втрати професійної працездатності та не наведено належного мотивування прийнятого рішення.

Не погодившись із рішенням експертної команди, позивач 21.03.2025 звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи. За результатами її розгляду 29.11.2025 прийнято рішення, яким фактично підтверджено відсутність підстав для встановлення позивачу групи інвалідності.

Позивач також вважає протиправним рішення Центру оцінювання від 29.11.2025, оскільки воно, на його думку, прийняте з істотним порушенням процедури, без повного дослідження медичної документації та результатів додаткового медичного обстеження, без належного мотивування й оцінки доводів скарги та без індивідуалізованої оцінки впливу сукупності захворювань на життєдіяльність. Вказує, що рішення містить лише загальний висновок про легкий ступінь функціональних порушень, не розкриваючи підстав такого висновку.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення експертної команди від 05.02.2025 і Центру оцінювання функціонального стану особи від 29.11.2025, а також зобов`язати відповідача-2 провести повторний медичний огляд позивача та ухвалити нове рішення за результатами розгляду його скарги.

Ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, а також витребувано в відповідачів копії оскаржуваних рішень. Крім того, даною ухвалою також надано відповідача строк на подання відзиву.

17.04.2026 Адміністрація КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної Ради» на виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. у справі № 120/3498/26 надала до суду: рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2025 №10473/25/664/Р; протокол розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи №10473/25/664/П; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного

функціонування особи від 05.02.2025 №10473/25/664/В; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України №10473/25/664/ВП; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідальних підрозділів розвідувальних органів №10473/25/664/ВТ; рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №10473/25/664/1; направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2025 з медичними дослідженнями, що додаються до направлення.

23.04.2026 відповідачі подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечили щодо задоволення даного позову.

Зокрема представник відповідача 1 зазначив, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2025 № 10473/25/664/Р про відсутність підстав для встановлення (продовження) позивачу групи інвалідності прийнято в межах наданих повноважень, на підставі поданої медичної документації та результатів очного оцінювання його повсякденного функціонування. Експертною командою враховано основний та супутні діагнози позивача, а ступінь обмеження його життєдіяльності визнано таким, що не відповідає критеріям встановлення інвалідності. Рішення прийнято колегіально та одноголосно, з дотриманням установленої процедури, складу експертної команди та вимог до оформлення рішення. Доводи позивача про неповноту оцінювання, неналежну поведінку членів експертної команди та відсутність мотивування рішення відповідач вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами. Також зазначив, що встановлення інвалідності належить до дискреційних повноважень експертної команди, а суд не може підміняти її при вирішенні питань, що потребують спеціальних медичних знань, та вправі перевіряти лише дотримання процедури прийняття відповідного рішення. Додатково вказав, що рішення від 05.02.2025 було переглянуто Центром оцінювання функціонального стану особи, який за результатами розгляду скарги позивача підтвердив його правомірність.

Представник відповідача 2 також заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що Центр оцінювання функціонального стану особи мав необхідні повноваження для розгляду скарги позивача, під час якого було досліджено медико-експертну документацію, медичні записи та результати повного додаткового медичного обстеження позивача. За результатами такого оцінювання встановлено, що функціональні порушення позивача відповідають легкому ступеню обмеження повсякденного функціонування та не відповідають критеріям встановлення будь-якої групи інвалідності, у зв`язку з чим рішення експертної команди від 05.02.2025 № 10473/25/664/Р підтверджено рішенням від 29.11.2025 № 1808/25/3159. Відповідач 2 вважає зазначене рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у порядку і спосіб, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 та іншими нормативно-правовими актами, а тому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

27.04.2026 представник позивача за допомогою підсистеми "Електронний суд" подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що що доводи відповідача не спростовують позовних вимог та не підтверджують правомірності оскаржуваного рішення.

Вказав на те, що відповідач обмежився загальним посиланням на положення постанови КМУ №1338 та факт врахування медичних документів, не надавши доказів належного, повного й індивідуалізованого оцінювання стану позивача. На думку позивача, оскаржуване рішення не містить належного мотивування, зокрема не зазначає, які функціональні обмеження встановлено, які медичні дані враховано чи відхилено та з яких причин відсутні підстави для продовження інвалідності.

Також представник позивача вказує на порушення права позивача на участь в адміністративній процедурі, неналежне підтвердження складу експертної команди та відсутність доказів належного оцінювання професійної працездатності й функціональних обмежень.

Посилання відповідача на дискреційні повноваження експертної команди, на думку позивача, не виключають судового контролю за дотриманням процедури, повнотою дослідження обставин, обґрунтованістю та мотивованістю рішення. При цьому подальше підтвердження оскаржуваного рішення Центром оцінювання функціонального стану особи не усуває, як зазначає представник позивача, допущених первинних процедурних порушень.

У підсумку представник позивача вважає, що відзив не спростовує доводів позову, а тому просить задовольнити позовні вимоги про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов`язання провести повторний розгляд/оцінювання.

Також, представник позивача подав до суду клопотання про витребування в КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» додаткових доказів, а саме:

- Відеозапис (відеофіксацію) проведення оцінювання повсякденного функціонування Романюка Олега Миколайовича, яке відбулося 05.02.2025 р., у повному обсязі, без монтажу та скорочень;

- Інформацію про технічні засоби фіксації (камери), якими здійснювався запис, а також про місце зберігання відповідного відеозапису.

Ухвалою від 30.04.2026 витребувано у Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради" та зобов`язано надати суду:

- Відеозапис (відеофіксацію) проведення оцінювання повсякденного функціонування Романюка Олега Миколайовича, яке відбулося 05.02.2025, у повному обсязі, без монтажу та скорочень;

- Інформацію про технічні засоби фіксації (камери), якими здійснювався запис, а також про місце зберігання відповідного відеозапису.

Позиція представника позивача у відповіді на відзив зводиться до того, На виконання вимог ухвали суду від 30.04.2026 представник відповідача 1 у визначений судом строк подав заяву від 05.05.2026, в якій повідомив, що обов`язкова фіксація розгляду справи експертними командами за допомогою звукозаписувальних технічних засобів запроваджена з 01.01.2026, тоді як оцінювання повсякденного функціонування Романюка О.М. проведено 05.02.2025. При цьому нормативними актами не передбачено обов`язкової відеофіксації такого розгляду, у зв`язку з чим відеозапис проведення оцінювання надати неможливо.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що ОСОБА_1 раніше було встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01.01.2025. У зв`язку із закінченням установленого строку інвалідності позивач у січні 2025 року був направлений на оцінювання повсякденного функціонування особи.

05.02.2025 експертною командою КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» проведено оцінювання повсякденного функціонування позивача, за результатами якого прийнято рішення №10473/25/664Р про відсутність підстав для продовження йому групи інвалідності.

Як вбачається з витягу з указаного рішення, експертною командою враховано основний діагноз позивача хронічну хворобу нирок, стадію 3, а також супутні захворювання, зокрема ожиріння, гіпертензивну хворобу серця та остеохондроз хребта. За результатами аналізу наданої медичної документації та очної оцінки рівня порушення повсякденного функціонування експертна команда дійшла висновку про відсутність підстав для продовження групи інвалідності, оскільки функціональні порушення позивача відповідають легкому ступеню обмеження у сфері трудової діяльності та здатності до пересування, при відсутності порушень в інших сферах повсякденного функціонування.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач 21.03.2025 звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи.

За результатами розгляду скарги Центром оцінювання 29.11.2025 прийнято рішення №1808/25/3159/ВП, яким підтверджено рішення експертної команди від 05.02.2025 №10473/25/664Р. Відповідно до наведеного рішення функціональні порушення позивача відповідають легкому ступеню обмеження повсякденного функціонування та не відповідають критеріям встановлення будь-якої групи інвалідності.

Оцінюючи правомірність спірних рішень, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, є Закон України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Частиною першою статті 3 Закону №875-XII встановлено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас частиною другою статті 6 Закону №875-XII передбачено право особи оскаржити рішення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження та/або в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова №1338) з 01.01.2025 запроваджено проведення оцінювання повсякденного функціонування повнолітніх осіб експертними командами.

Отже, спірні правовідносини щодо проведення позивачу оцінювання 05.02.2025 регулювалися саме положеннями Постанови №1338, у тому числі Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з пунктом 9 Положення про експертні команди експертні команди формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я та в медичній документації, внесеній до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи. За результатами такого оцінювання експертна команда, зокрема, встановлює або не встановлює групу інвалідності, фіксує причини та час її настання, а також вносить до електронної системи протокол та рішення про проведене оцінювання.

Відповідно до пункту 31 Порядку проведення оцінювання під час розгляду справи члени експертної команди досліджують усі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи та містяться в електронній системі охорони здоров`я.

При цьому пунктом 35 Порядку встановлено, що рішення приймаються експертною командою колегіально більшістю голосів її членів, а пунктом 36 передбачено фіксацію розгляду справи у відповідному протоколі.

За результатами оцінювання експертна команда, зокрема, приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення ступеня обмеження життєдіяльності особи, інвалідності, а також ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та інших передбачених законодавством питань.

Таким чином, законодавством встановлено не лише повноваження експертної команди щодо встановлення або невстановлення інвалідності, а й визначено процедуру, у межах якої таке рішення повинно бути прийняте.

Суд наголошує, що дискреційні повноваження експертної команди не означають звільнення відповідного суб`єкта від обов`язку діяти відповідно до встановленої процедури, дослідити всі необхідні відомості, надати їм належну оцінку та забезпечити можливість перевірки обґрунтованості прийнятого рішення.

З огляду на положення частини другої статті 2 та частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення.

Отже, у цій справі суд має перевірити не правильність медичного діагнозу позивача та не підміняти собою експертну команду, а встановити, чи діяла експертна команда відповідача 1 у межах наданих їй повноважень, чи дотрималася встановленої процедури оцінювання, чи дослідила всі необхідні медичні відомості та чи існували достатні фактичні підстави для висновку про відсутність у позивача критеріїв для встановлення інвалідності.

З матеріалів справи встанволено, що 05.02.2025 експертною командою відповідача 1 проведено оцінювання повсякденного функціонування позивача та прийнято рішення №10473/25/664/Р про невстановлення інвалідності.

Позивач, оскаржуючи зазначене рішення, посилається, зокрема, на неповне дослідження його стану здоров`я, формальність проведеного оцінювання, неналежне врахування сукупності діагнозів та функціональних обмежень, невстановлення ступеня втрати професійної працездатності, неналежне обґрунтування рішення, а також на обставини щодо складу експертної команди.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що відповідно до пункту 30 Порядку проведення оцінювання головуючий у справі представляє особу, направлену на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан її здоров`я, медичні та інші документи, а члени експертної команди відповідно до пункту 31 цього Порядку зобов`язані дослідити всі надані документи та відповідні медичні записи.

Водночас із наданих відповідачем матеріалів суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що при проведенні оцінювання експертна команда не мала доступу до необхідної медичної документації або умисно не врахувала конкретні медичні документи позивача.

Саме по собі твердження позивача про те, що оцінювання було проведено протягом нетривалого часу, без належного, на його думку, обговорення всіх захворювань, не є достатнім доказом порушення експертною командою вимог пункту 31 Порядку проведення оцінювання.

Водночас наведене не спростовує іншого ключового доводу позивача, який стосується належності та достатності мотивування рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, а також можливості встановити, яким саме чином Центром оцінювання функціонального стану особи були досліджені та оцінені медичні документи позивача, у тому числі отримані за результатами додаткового медичного обстеження.

Так, не погоджуючись із рішенням експертної команди від 05.02.2025 №10473/25/664/Р, позивач 21.03.2025 звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи, у якій фактично поставив під сумнів повноту проведеного оцінювання, врахування всіх наявних у нього захворювань та правильність висновку щодо ступеня обмеження повсякденного функціонування.

Із матеріалів справи встановлено, що під час розгляду такої скарги експертна команда Центру оцінювання не обмежилась дослідженням наявної медико-експертної документації, а дійшла висновку про необхідність проведення позивачу додаткового медичного обстеження.

З цією метою листом від 03.10.2025 №4554/01-19 позивача було направлено на додаткове медичне обстеження до клініки Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

У період з 22.10.2025 по 29.10.2025 ОСОБА_1 пройшов відповідне стаціонарне медичне обстеження, за результатами якого сформовано виписку з медичної карти стаціонарного хворого №6111.

Таким чином, сама необхідність направлення позивача на додаткове повне медичне обстеження свідчить про те, що на певному етапі розгляду скарги наявні у медико-експертній справі відомості були визнані Центром такими, що потребують уточнення з метою визначення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності позивача.

За таких обставин результати проведеного додаткового обстеження мали істотне значення для вирішення скарги та повинні були отримати належну й зрозумілу оцінку під час прийняття остаточного рішення.

Разом з тим із рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 29.11.2025 №1808/25/3159 та сформованого на його підставі витягу №1808/25/3159/ВП вбачається, що за результатами розгляду скарги зазначено лише про відповідність функціональних порушень позивача критеріям легкого ступеня обмеження повсякденного функціонування та, як наслідок, підтверджено рішення експертної команди від 05.02.2025.

При цьому зі змісту такого рішення неможливо встановити, які конкретно результати додаткового стаціонарного обстеження позивача були взяті до уваги Центром, яким саме медичним відомостям надано визначальне значення, які функціональні порушення встановлено за результатами такого обстеження та яким чином вони співвіднесені із критеріями встановлення інвалідності, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Також із оскаржуваного рішення не вбачається мотивів, з яких сукупність наявних у позивача захворювань та встановлених за результатами додаткового обстеження порушень не призводить до помірного ступеня обмеження хоча б одного з критеріїв життєдіяльності, а відповідає саме легкому ступеню обмеження повсякденного функціонування.

Суд звертає увагу, що зазначення кінцевого висновку про «легкий ступінь» функціональних порушень саме по собі не розкриває мотивів прийнятого рішення, оскільки не дає можливості встановити логічний зв`язок між дослідженими медичними даними, установленими функціональними порушеннями та висновком про відсутність підстав для встановлення групи інвалідності.

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача 2 у відзиві на те, що експертною командою Центру оцінювання був проведений ретельний аналіз усієї медико-експертної документації позивача та результатів його повного медичного обстеження.

Сам факт наявності відповідних медичних документів у матеріалах медико-експертної справи та посилання відповідача на їх дослідження ще не свідчить про надання таким документам належної оцінки під час прийняття адміністративного акта.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень повинна випливати безпосередньо зі змісту прийнятого рішення та матеріалів, на підставі яких воно прийняте, а не формуватися вже після його прийняття шляхом наведення додаткових аргументів у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний з власної ініціативи з`ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, а у разі потреби - витребувати необхідні документи та відомості.

Поряд із цим статтею 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину, а його мотивування має забезпечувати особі можливість правильно зрозуміти адміністративний акт та реалізувати право на його оскарження.

У мотивувальній частині адміністративного акта, серед іншого, зазначаються фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час її розгляду, посилання на докази або інші матеріали, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також детальна правова оцінка встановлених обставин та чіткі висновки, зроблені за результатами такої оцінки.

Наведені вимоги кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, відповідно до яких адміністративний суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень, з`ясовує, зокрема, чи прийняте воно обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

При цьому Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 звернув увагу, що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, у межах якої суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів, однак принцип належного урядування зобов`язує Центр оцінювання наводити у прийнятому рішенні чіткі мотиви, а відсутність таких мотивів може свідчити про невідповідність адміністративного акта критерію обґрунтованості.

У цій же постанові Верховний Суд наголосив на передбаченому статтею 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» обов`язку адміністративного органу з власної ініціативи встановити всі обставини, які мають значення для прийняття відповідного рішення.

Суд враховує, що Центр оцінювання, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , самостійно дійшов висновку про необхідність проведення додаткового повного медичного обстеження з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності.

Однак після отримання результатів такого обстеження оскаржуване рішення не містить достатнього викладення того, яким чином ці результати вплинули на оцінку стану позивача, які конкретні обставини вони підтвердили або спростували та чому за їх сукупністю Центр залишив без змін попередній висновок про легкий ступінь обмеження повсякденного функціонування.

За наведених обставин суд фактично позбавлений можливості перевірити обґрунтованість висновку відповідача, не здійснюючи при цьому власної оцінки медичних документів та не підміняючи собою відповідний спеціалізований експертний орган.

Саме належне мотивування рішення повинно забезпечувати можливість такого судового контролю.

При цьому суд наголошує, що предметом судового контролю в цьому випадку є не правильність медичного висновку про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 підстав для встановлення ІІІ групи інвалідності як такого, а дотримання Центром установленої процедури адміністративного перегляду, повнота встановлення істотних обставин та належність мотивів, якими обґрунтовано прийняте рішення.

Таким чином, суд не встановлює та не може встановити, чи відповідає стан здоров`я позивача критеріям ІІІ групи інвалідності, оскільки вирішення такого питання потребує спеціальних медичних знань та належить до компетенції експертних команд.

Водночас дискреційний характер таких повноважень не означає необмеженості розсуду відповідного органу та не звільняє його від обов`язку належним чином обґрунтувати прийняте рішення.

Щодо посилань позивача на невизначення йому ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках суд зазначає, що оцінювання позивача проводилось у зв`язку із закінченням строку раніше встановленої інвалідності та було спрямоване насамперед на вирішення питання щодо її продовження.

Встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та встановлення інвалідності є окремими питаннями, що вирішуються експертною командою залежно від мети та підстав направлення особи на оцінювання.

Тому наведена обставина сама по собі не є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваних рішень.

Так само суд не вважає самостійною підставою для скасування рішення Центру той факт, що скаргу позивача було розглянуто заочно, оскільки чинне нормативне регулювання допускає розгляд скарги експертною командою Центру оцінювання очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини.

Разом з тим можливість заочного розгляду не звільняє Центр оцінювання від обов`язку повно та всебічно дослідити матеріали скарги й надати особі зрозумілу відповідь на істотні доводи, наведені нею під час адміністративного оскарження.

Отже, навіть якщо окремі доводи позивача щодо процедури первинного оцінювання не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, встановлена судом недостатня мотивованість рішення Центру оцінювання від 29.11.2025, відсутність у ньому зрозумілого відображення оцінки результатів додаткового медичного обстеження та зв`язку між встановленими медичними обставинами і кінцевим висновком свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність свого рішення.

Однак наведені у відзиві загальні твердження про дослідження всіх медичних документів та врахування результатів додаткового медичного обстеження не усувають встановлених недоліків оскаржуваного рішення та не дають суду можливості перевірити, яким чином відповідні матеріали були оцінені при прийнятті остаточного висновку.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 29.11.2025 №1808/25/3159, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди від 05.02.2025 №10473/25/664/Р, не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи саме експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи уповноважена під час адміністративного оскарження перевіряти обґрунтованість рішення первинної експертної команди, досліджувати медичні документи, проводити відповідне оцінювання та за його результатами приймати рішення про підтвердження оскаржуваного рішення, його скасування або формування нового рішення.

Тому суд, не будучи наділеним спеціальними медичними знаннями, не може перебрати на себе відповідні повноваження та самостійно вирішити питання про встановлення позивачу певної групи інвалідності.

Водночас це не звільняє Центр оцінювання від обов`язку під час повторного розгляду скарги повно, всебічно та об`єктивно дослідити медико-експертну документацію ОСОБА_1 , у тому числі результати повного додаткового медичного обстеження, проведеного у період з 22.10.2025 по 29.10.2025, оцінити сукупний вплив установлених захворювань та функціональних порушень на його повсякденне функціонування, надати оцінку істотним доводам скарги та прийняти законне, обґрунтоване і належним чином вмотивоване рішення.

З огляду на викладене належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 29.11.2025 та зобов`язання Центру повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21.03.2025 на рішення експертної команди від 05.02.2025 №10473/25/664/Р з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування безпосередньо рішення експертної команди КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» від 05.02.2025 №10473/25/664/Р суд зазначає наступне.

Встановлені судом порушення стосуються передусім порядку та результату адміністративного перегляду цього рішення Центром оцінювання функціонального стану особи.

При цьому саме Центр наділений спеціальними повноваженнями перевірити обґрунтованість первинного рішення, надати професійну оцінку всій медичній документації та за результатами такого перегляду підтвердити, скасувати оскаржуване рішення або сформувати нове.

Скасування судом одночасно первинного рішення та рішення, прийнятого за результатами його адміністративного оскарження, із подальшим зобов`язанням Центру повторно розглянути скаргу на вже скасоване судом первинне рішення не забезпечувало б послідовного та ефективного відновлення порушеного права.

Тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, залишивши оцінку обґрунтованості рішення від 05.02.2025 компетентному експертному органу під час нового розгляду скарги позивача.

Так само позовна вимога в частині зобов`язання Центру оцінювання провести саме повторний медичний огляд позивача підлягає задоволенню лише в частині зобов`язання повторно розглянути скаргу.

Питання щодо необхідності нового особистого медичного огляду, додаткових досліджень чи достатності вже проведеного повного медичного обстеження належить до спеціальної компетенції Центру та має бути вирішене ним під час повторного розгляду скарги відповідно до вимог Порядку №1338 та з урахуванням актуального стану здоров`я позивача.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи характер задоволених позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 29.11.2025 №1808/25/3159, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди від 05.02.2025 №10473/25/664/Р.

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21.03.2025 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2025 №10473/25/664/Р та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради" (вул. Пирогова, 46, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02011031)

Відповідач 2: Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна