Ухвала суду № 139785354, 15.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

15 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1112/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову (вх. № 15520/26 від 10.09.2026 р.) у справі № 915/1112/23 за позовом Миколаївської міської ради до Приватного підприємства Техбудінвест, Товариства з обмеженою відповідальністю Арктикус Плюс, Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) об`єкта нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства Техбудінвест та Товариства з обмеженою відповідальністю Артикус Плюс, в якій просила суд:

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер 17776380, виданий 14.02.2014, видавник: Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Приватним підприємством Техбудінвест право власності на торгівельний комплекс загальною площею 201,8 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 309/7, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292762048101);

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 6716, 6717, виданий 25.10.2021, видавник: Недвига А.Ф., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю Артикус Плюс право власності на торгівельний комплекс загальною площею 201,8 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 309/7, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292762048101);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Артикус Плюс усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 201,8 кв.м шляхом знесення (демонтажу) торгівельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 309/7, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292762048101).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1112/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.08.2023, витребувано у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради докази, витребувано у позивача докази.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2023 у справі № 915/1112/23 задоволено заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову (вх. № 9957/23 від 27.07.2023) та вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- накладено арешт на нерухоме майно торгівельний комплекс загальною площею 201,8 кв.м, який знаходиться за адресою: проспект Богоявленський, будинок 309/7, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292762048101);

- заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна торгівельний комплекс загальною площею 201,8 кв.м, який знаходиться за адресою: проспект Богоявленський, будинок 309/7, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292762048101);

- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Артикус Плюс (юридична адреса: вул. Литовченко, буд. 191, м. Миколаїв, 54050, код ЄДРПОУ 43400362) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна торгівельний комплекс загальною площею 201, 8 кв. м., який знаходиться за адресою: проспект Богоявленський, будинок 309/7, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292762048101).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2023 р. у справі № 915/1112/23 у задоволенні позову Миколаївської міської ради відмовлено, при цьому скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2023.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 у справі №915/1112/23 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2023 року у справі №915/1112/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2023 року у справі №915/1112/23 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2023 року у справі №915/1112/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.03.2026 у даній справі скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Артикус Плюс» усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою загальною площею 201,8 кв.м шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101), а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2026 справу №915/1112/23 прийнято до провадження суддею Мавродієвою М.В. в частині позовних вимог Миколаївської міської ради про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Артикус Плюс усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою загальною площею 201,8 кв.м шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м за адресою: просп.Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101). постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2026 р. до участі у справі № 915/1112/23 залучено в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», та відкладено підготовче засідання на 13 жовтня 2026 року о 14:00.

10.09.2026 від позивача до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. №15520/26 від 10.09.2026 р.), в якій позивач просить суд:

- накласти арешт на торговельний комплекс загальною площею 201,8 кв.м, розташований за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7. м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101);

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо торговельного комплексу загальною площею 201.8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський). 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101);

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі торговельного комплексу загальною площею 201.8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101).

В обґрунтування вказаної заяви позивач з посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 31.08.2026 №492069568) вказує, що 14.01.2026 приватним нотаріусом Недвигою А.Ф. зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» на торговельний комплекс загальною площею 201,8 кв.м розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101). Для державної реєстрації права власності подані наступні документи: рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, рішення щодо збільшення статутного капіталу, серія та номер: 88, 89, виданий 13.01.2026, видавник Недвига А.Ф., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області; акт приймання - передачі або інший документ що підтверджує факт передачі майна, серія та номер: 97, 98, виданий 14.01.2026, видавник Недвига А.Ф., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області; рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, рішення щодо передачі майна до статутного капіталу, серія та номер: 13/01/6, виданий 13.01.2026, видавник ТОВ «Артикус плюс»; технічний паспорт (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:6648-3464-1664-5732, виданий 08.02.2026, видавник: ЄДЕССБ.

Так, позивач зауважує, що ТОВ "Артикус Плюс" відчужило ТОВ «Естетик-1» спірний об`єкт нерухомого майна на користь на підставі вищезазначених документів. Зокрема, як вказує позивач, рішенням ТОВ «Естетик-1» від 12.01.2026 №1/2026 до складу засновників (учасників) ТОВ "Естетик-1" було прийнято ТОВ "Арктикус Плюс" із майновим внеском до статутного капіталу ТОВ " Естетик-1". Відповідно до пункту 2 рішення ТОВ «Естетик-1» від 12.01.2026 №1/2026 статутний капітал збільшується за рахунок внеску третьої особи - ТОВ "Арктикус Плюс" за рахунок нерухомого майна, а саме: торговельний комплекс загальною площею 201.8 м", розташований за адресою, м. Миколаїв, просп. Богоявленський. 309/7. Рішення ТОВ «Естетик-1» від 12.01.2026 №1/2026 підписане ОСОБА_1 і директором ТОВ "Арктикус Плюс" - ОСОБА_2 ; справжність підписів уповноважених осіб засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Недвигою А. Ф. 13.01.2026 за №88. 89. В подальшому, 14.01.2026 між ТОВ "Арктикус Плюс" та ТОВ "Естетик-1" підписано акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ " Естетик-1". відповідно до якого ТОВ "Арктикус Плюс" передає, а ТОВ "Естетик-1" приймає у власність в якості внеску до статутного капіталу наступне нерухоме майно: торговельний комплекс на просп. Богоявленському. 309/7 у м. Миколаєві. Миколаївської області. Характеристика об`єкта нерухомого майна: загальна площа 201,8 м" із складовою частиною: літ. А-1", загальна площа 1 10.4 м ; літ. "Б-1", загальна площа 49,3 м'.; літ. "В-1", загальна площа 42.1 м2.

Відтак, на переконання позивача, оскільки об`єкт торгівельний комплекс по просп. Богоявленському. 309/7 м. Миколаєва, є самочинним будівництвом в розумінні положень ст. 376 ЦК України, право власності на яке виникає згідно вимог ч. 2 ст. 376 ЦК України, за відсутності будь-яких прав на користування земельною ділянкою, відповідачі не набули право власності на визначених законом підставах, як того вимагає ст. 328 ЦК України.

Так, позивач вважає, що оскільки будівництво торгівельного комплексу здійснено самочинно, всупереч умов договору № 27, то відповідачі не набули у законний спосіб прав власності на вказаний об`єкт нерухомості, що, на думку позивача, свідчить про наявність перешкод у здійсненні Миколаївською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою, що належить до комунальної власності, та свідчить про протиправність розміщення спірного об`єкта.

Наразі, як стверджує позивач, відповідач-3 як власник торгівельного комплексу може розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим, на переконання позивача, існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкту на користь третіх осіб до прийняття судового рішення по даній справі.

Позивач вважає, що відповідні дії відповідача-3 в разі задоволення позову призведуть до неможливості виконання рішення суду в частині зобов`язання ТОВ "Естетик-1" усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою загальною площею 201,8 кв.м шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101), оскільки на момент прийняття такого рішення даний відповідач вже не буде власником протиправно розміщеного спірного об`єкту нерухомого майна у зв`язку з їх відчуженням та не буде використовувати земельну ділянку позивача.

При цьому, позивач зауважує, що вказані дії призведуть до необхідності звертатись позивачу з новим негаторним позовом до нових власників майна по просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв. Також, за ствердженням позивача, відчуження майна відповідачем на користь інших осіб зумовить ще й необхідність зміни предмету позову в частині зобов`язання саме актуального власника на усунення перешкод у користуванні майном, що згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України можливо виключно до закінчення підготовчого засідання.

Відтак, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову та відчуження відповідачем-3 торговельного комплексу на користь інших осіб після закінчення підготовчого засідання в даній справі унеможливить зміну предмету позову, залучити належного співвідповідача та призведе до неможливості виконання рішення суду, необхідності подання нового позову вже до нового власника майна, відповідно, призведе до тривалого непоновлення прав власника земельної ділянки.

Стосовно обраного способу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно позивач зазначає наступне. Накладання арешту на зазначене майно унеможливить відповідачу-3 розпорядитись майном, перешкодить його відчуження на користь інших осіб, відповідно, забезпечить можливість реального виконання рішення суду та дійсне поновлення порушених прав позивача та відсутністю необхідності повторного звернення до суду. Разом з цим, позивач вказує, що накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу 3, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить його право реалізовувати вказане майно третім особам.

Щодо заходу забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський). 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101), позивач стверджує, що зазначений захід забезпечення позову спрямований на унеможливлення внесення суб`єктами державної реєстрації нових записів про речові права на вказаний об`єкт, зміни до характеристик об`єкту. Адже, як зазначає позивач, вчинення таких дій суб`єктами державної реєстрації (зміна власника в реєстрі, зміна об`єкта в реєстрі) унеможливить виконання рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, поновлення порушених прав позивача на належну територіальній громаді ділянку.

Щодо заходу забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ «Естетик-1» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі торговельного комплексу загальною площею 201.8 кв.м розташованого за адресою: проси. Жовтневий (Богоявленський). 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101), позивач зазначає, що зазначений захід унеможливить вчинення відповідачем-3 дій, спрямованих на відчуження об`єкту нерухомого майна іншим особам, відповідно забезпечить реальне виконання рішення суду по даній справі та поновлення порушених прав позивача без необхідності звертатись з новими позовами до нових власників майна, визнавати недійсними відповідні укладені правочини щодо нього.

На переконання позивача, всі заявлені заходи забезпечення позову є адекватними, співмірними і пов`язаними виключно з предметом спору, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямований на збереження поточного статусу майна, земельної ділянки, правового зв`язку майна з відповідачем по справі.

Також позивач вказує, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику, обрані заходи забезпечення не перешкоджають відповідачу використовувати майно, вести підприємницьку діяльність та отримувати прибуток, забезпечує виконання судового рішення в разі можливою задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб. що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з цим, позивач зазначає, що не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення по даній справі.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Мавродієвої М.В. у відпустці на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 42 від 10.09.2026 проведено повторний автоматизований розподіл заяви вх. № 13520/26 від 10.09.2026), поданої у порядку ст.ст.136-140 ГПК України у судовій справі № 915/1112/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 вказану заяву про забезпечення позову у справі № 915/1112/23 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.

Розглянувши вказану заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 ГПК України та матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі N 915/373/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Зі змісту наведеного вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 р. у справі № 917/1390/17.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку немає взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Так, предметом позову по даній справі є вимога немайнового характеру про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) спірного об`єкта нерухомого майна - торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, в м. Миколаїв. Разом з цим, судом з`ясовано, що станом на теперішній час власником вказаного об`єкту нерухомості є Товариство з обмеженою відповідальністю «Естетик-1», яке ухвалою суду від 17.08.2026 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача (відповідач-3).

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 14.05.2024 у справі № 911/2732/23).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 висловлено позицію щодо застосування заходів забезпечення за позовом немайнового характеру. Так, чинне законодавство не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. У статті 137 ГПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору господарське процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі N 910/11678/22).

Так, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач припускає, що відповідач-3 як власник торгівельного комплексу, може розпоряджатись спірним майном на власний розсуд, у зв`язку з чим, на переконання позивача, існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкту на користь третіх осіб до прийняття судового рішення по даній справі. На думку позивача, вчинення таких дій суб`єктами державної реєстрації (зміна власника в реєстрі, зміна об`єкта в реєстрі) унеможливить виконання рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, поновлення порушених прав позивача на належну територіальній громаді ділянку.

Щодо обраних заявником заходів забезпечення позову суд зауважує наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 року у справі №643/12369/19 зазначив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Також Верховний Суд зазначив, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Адже інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та Касаційного Господарського Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Відповідно, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 по справі № 753/22860/17, невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Так, в даному випадку заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому сам факт наявності права власності на спірний об`єкт нерухомості вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.

При цьому, у п.п. 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов`язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Щодо заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна, суд зазначає таке.

Заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії носить тимчасовий характер щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна, не завдасть шкоди та збитків відповідачу ТОВ «Естетик-1» та не позбавить його можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, спрямоване на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що з огляду на те, що оскільки станом на даний час відповідач - ТОВ «Естетик-1» є власником спірного об`єкту, то цілком очевидним є те, що вказана особа може у будь-який момент розпорядитись вказаним об`єктом на власний розсуд, зокрема здійснити його відчуження на користь третіх осіб. В свою чергу вказане свідчить про вільну можливість у будь-який час вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомості, що може призвести до необхідності заміни відповідачів у справі, зміни виду судочинства та затягування вирішення спору по суті. Адже у разі відчуження ТОВ «Естетик-1» об`єкту нерухомого майна складу площею 56,9 кв.м на користь третіх осіб, ухвалення судом у цій справі можливого рішення про задоволення позову не матиме наслідком захист порушеного права територіальної громади.

Разом з цим, суд зауважує, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач, фактично спрямовані на незмінність спірних правовідносин та їх суб`єктного складу. При цьому, суд враховує, що заходи забезпечення позову діятимуть тимчасово, виключно на час розгляду справи в суді.

Відтак, на думку суду, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням дійсно може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене, господарський суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомого майна відповідача, заборону державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна та заборона ТОВ «Естетик-1» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірного майна, є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом позову, а також є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження вказаним майном, на яке буде накладено арешт, водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім право на суд, яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status-quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини).

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.

Разом з тим господарський суд зазначає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу-3 не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження до вирішення спору по суті, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав та інтересів держави в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Миколаївської міської ради про забезпечення позову та вжиття до вирішення справи по суті заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту на торговельний комплекс загальною площею 201,8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101); заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський). 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101).

Водночас суд зазначає, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Щодо зустрічного забезпечення слід зауважити, що за частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Так, ст. 141 ГПК передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК.

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів та їх розміру у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Водночас суд зауважує, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідачів негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останні не позбавлені права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення шляхом подачі до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів. Зокрема, відповідач може спростувати наведене позивачем обґрунтоване припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення чи їх безпідставність в порядку статті 145 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову у справі № 915/1112/23 (вх. № 15520/26 від 10.09.2026 р.) задовольнити.

2. Накласти арешт на торговельний комплекс загальною площею 201.8 кв.м, розташований за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101).

3. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м, розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101).

4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» (54001. Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 51/2; код ЄДРПОУ 34566016) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі торговельного комплексу загальною площею 201,8 кв.м розташованого за адресою: просп. Жовтневий (Богоявленський), 309/7, м. Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 292762048101).

5. Стягувачем за цією ухвалою є Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573).

6. Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Естетик-1» (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 51/2; код ЄДРПОУ 34566016).

Ухвала набирає чинності з дня її підписання.

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її підписання.

Ухвалу підписано 15.09.2025 року у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці 14.09.2026 року.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Людмила Михайлівна Ільєва