Ухвала суду № 139784616, 16.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

16.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5200/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія"

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", с. Малі Дедеркали, Кременецький район, Тернопільська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Назаренко Н.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 402 588,32 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 392 843,51 грн. основна сума заборгованості,

- 862,64 грн. 3% річних,

-8 882,18 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 06/03/26 від 25.03.2026 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою від 02.09.2026 позовну заяву залишено без руху.

02.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.10.2026.

15.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (ідентифікаційний код 45351684), які знаходяться на всіх його банківських рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми позову 402 588,32 грн.

Заява обґрунтована тим, що разом із даною справою, на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебувають інші справи про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", а саме: справа № 911/1566/26 про стягнення 1 092 896,45 гривень та судовий збір в розмірі 13 114,76 грн; справа №904/3881/26 про стягнення 322 589,76 гривень основний борг, 19 355,22 грн - пеня, 16 129,49 гривень штраф, 1 935,23 гривень 3% річних.; справа №904/4100/26 про стягнення 1 974 419,34 грн., 3% річних у розмірі 8 510,17 грн., штрафу у розмірі 592 325,80 грн., пені у розмірі 86 886,78 грн.; справа №904/5182/26 про стягнення 802 135 гривень 78 коп.; справа № 904/4347/26 про стягнення 5 504 887 грн 35 коп.; справа № 904/5421/26 наказ суду про стягнення розмірі 331 363, 21 грн та судового збору у розмірі 332, 80 грн. та інші справи.

Також позивач зазначає, що 14.09.2026 з судового рішення, яке розміщене в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі № 911/1566/26 довідався наступні обставини.

Через систему "Електронний суд" 21.08.2026 від відповідача (боржника) надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення у справі №911/1566/26, у якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами на три платежі за наступним графіком: 1-й платіж: до 03.09.2026 в розмірі 368.670,40 грн; 2-й платіж: до 02.10.2026 в розмірі 368.670,40 грн; 3-й платіж: до 16.10.2026 в розмірі 368.670,40 грн.

Відповідач зазначає, що він перебуває у складному фінансовому становищі, у нього відсутні достатні грошові кошти та майно для виконання рішення суду. Відповідач звертає увагу суду, що ним (відповідачем) було укладено Державний контракт №FP-10323-VDK від 06.03.2026 (далі - договір) з Державним підприємством Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ». Відповідач звертає увагу, що Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» є основним замовником у ведені господарської діяльності відповідача. З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за Державним контрактом №FP-10323-VDK від 06.03.2026, відповідач уклав договір поставки №10/03/2025 від 07.03.2025 з позивачем, а також низку договорів з іншими суб`єктами господарювання. Відповідач наголосив, що не є виробником продукції та не володіє відповідними виробничими потужностями. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є надання послуг у сфері торгівлі на підставі відповідних правочинів. Відповідно до повідомлення, яке надійшло на адресу відповідача 14.08.2026 від Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ», Агенція повідомила відповідача про застосування до нього оперативно-господарської санкції у вигляді односторонньої відмови від договору у повному обсязі, припинення зобов`язань за ним та розірвання Державного контракту (договору) від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26 в односторонньому порядку з 17.08.2026. Державний контракт (договір) від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26 вважається розірваним з 17.08.2026. Відповідач наголосив, що наразі між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» за Державним контрактом від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26 проводиться звірка первинних документів щодо постачання товару, яка потребує додаткового часу, після чого буде підписано акти наданих послуг та буде проведено розрахунок між сторонами. Станом на 21.08.2026 акти про надані послуги ще не підписано, розрахунок не проведено. Відповідач зазначає, що у відповідача наявна кредиторська заборгованість на користь інших суб`єктів господарської діяльності, яка виникла при виконанні Державного контракту від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26, яка станом на 21.08.2026 складає 121.332.153,81 грн на користь 83 постачальників. Тобто, Відповідач визнає та стверджує суду про своє скрутне фінансове становище та про неможливість виконати грошові зобов`язання з оплати, у зв`язку з тим, що Державний контракт (договір) від 06.03.2026 №FP-10323- VDK-26 вважається розірваним з 17.08.2026 р.

Позивач вказує, що, оскільки перебуває на стадії попереднього розгляду справи №904/5200/26, розгляд якої призначено 05.10.2026 р., а з урахуванням того, що на розгляді вже перебувають і інші справи про стягнення з Відповідача заборгованості, а саме: № 911/1566/26 про стягнення 1 092 896,45 гривень та судовий збір в розмірі 13 114,76 гривень; №904/3467/26 про стягнення 200 000,00 грн основної заборгованості, 11.506,85 грн пені, 1 150,68 грн трьох процентів річних та 2 000,00 грн інфляційних втрат; № 904/5421/26 наказ суду про стягнення розмірі 331 363, 21 грн та судового збору у розмірі 332, 80 грн. та інші справи, по яким вже ухвалені судові рішення про стягнення вищевказаної заборгованості з Відповідача, а у Позивача (заявника) є підстави вважати, що на момент ухвалення судового рішення у даній справі, у Відповідача не буде грошових коштів для погашення заборгованості перед Позивачем, що утруднить чи зробить унеможливить надалі виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 3 ст. 13 ГПК України ).

Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, і на нього послався суд апеляційної інстанцій у цій справі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі 910/6287/23, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд у постанові № 918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів та баланс інтересів будуть порушені.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не місить норм альтернативного способу забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 402 588,32 грн.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги необхідність дотримання співмірності та пропорційності заходів забезпечення позову, за умови неможливості станом на дату розгляду заяви встановити достатність грошових коштів, що належать майбутньому боржнику і знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах для задоволення вимог про стягнення 402588,32 грн., суд вважає за доцільне накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", в межах суми стягнення в розмірі 402588,32 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статті 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (49000, місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 76А, приміщення 213, код ЄДРПОУ 45351684), в межах суми стягнення в розмірі 402 588,32 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" (47173, Тернопільська обл., Кременецький р-н, село Малі Дедеркали, вул.Франка Івана, будинок 21А, код ЄДРПОУ 32291066).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (49000, місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 76А, приміщення 213, код ЄДРПОУ 45351684).

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 16.09.2026.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 17.09.2029.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко