Рішення № 139782253, 15.09.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2740/26

провадження у справі № 2/0285/2056/26

15 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Свеа Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Свеа») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №1435826 від 11.02.2024 у розмірі 97469,89 грн, яка включає в себе заборгованість за тілом кредиту, процентами та пенею.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що зазначений договір був укладений між ТОВ «Слон Кредит» (далі по тексту ТОВ «Слон») та відповідачем в електронній формі, за умовами якого останнім отримано кредит у розмірі 10800 грн на 360 днів зі сплатою процентів.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, тоді як він належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, здійснивши лише часткове погашення заборгованості.

На підставі договору факторингу право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача, зокрема заборгованість 10799,99 грн за тілом кредиту, 81269,90 грн за процентами та 5400 грн штрафних санкцій, яку просить стягнути на свою користь.

Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому. Неявка такої особи до суду без поважних причин за відсутності будь-яких активних дій з її боку свідчить про самоусунення від участі в процесі, а тому розгляд справи за її відсутності не порушуватиме гарантій ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на викладене, суд згідно із положеннями ч.1 ст.223 ЦПК України вважає за доцільне розглянути справу по суті за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний його повернути та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 11.02.2024 між ТОВ «Слон» та ОСОБА_1 укладений договір №1435826 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», відповідно до умов якого відповідачем отримано на свій картковий рахунок грошові кошти 10800 грн строком на 360 днів.

Умовами договору передбачено нарахування процентів за стандартною фіксованою ставкою 2,50% на день. Водночас сторони погодили можливість застосування зниженої ставки 1,875% на день виключно за умови своєчасного виконання позичальником визначених договором вимог щодо сплати першого платежу або часткового дострокового повернення кредиту. За відсутності таких умов проценти нараховуються за стандартною ставкою 2,50% на день.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором В745.

ТОВ «Слон» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало 11.02.2024 грошові кошти в сумі 10800 грн шляхом їх зарахування на платіжну картку відповідача, що підтверджується повідомленнями платіжної системи Рay.Tech ТОВ «Пейтек» від 14.08.2025 , яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до кредитного договору правила надання коштів у позику/кредит товариством, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та паспорт кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» споживач, укладаючи договір, повинен діяти добросовісно та відповідально, з`ясувавши всі істотні умови кредитування.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договору відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, порядком погашення кредиту, розміром і порядком нарахування процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту та добровільно приєднався до умов договору.

Відповідачем самостійно обрано запропонований товариством кредитний продукт, акцептовано його умови та отримано кредитні кошти. Отже, укладення договору було наслідком вільного волевиявлення позичальника та реалізації принципу свободи договору.

Доказів того, що ТОВ «Слон» діяло недобросовісно, ввело відповідача в оману чи спонукало його до укладення договору на явно невигідних умовах, матеріали справи не містять.

Підстав вважати, що грошові кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не ним особисто, матеріали справи не містять. Зазначені у договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації відповідача відповідає даним, що містяться у справі.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Слон» та відповідачем договору і отриманням грошових коштів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець та позичальник у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту ЦК України та уклали його, в якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто грошові кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, зокрема таких, які б спростовували факт надання кредиту у визначеному розмірі чи правильність проведеного розрахунку заборгованості. Будь-яких клопотань щодо перевірки чи спростування останніх відповідачем не заявлено, власного розрахунку також не надано.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

Право вимоги за кредитним договором №1435826 було відступлено на підставі укладеного договору факторингу. Так, 15.07.2025 ТОВ «Слон» відступило право вимоги позивачу за договором факторингу №01.02-23/25.

Отже, позивач ТОВ «Свеа» набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

З долученого позивачем заборгованості слідує, що станом на 05.02.2025 заборгованість за договором №1435826 становить 97469,89 грн, з яких: 10799,99 грн за тілом кредиту, 81269,90 грн проценти та 5400 грн штрафні санкції.

Відсотки за користування коштами нараховувались відповідачу за процентними ставками 2,5% та 1,875%. При цьому суд враховує, що 24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX. Пунктом 5 розділу I вказаного закону було внесено зміни Закону України «Про споживче кредитування», зокрема: «Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%».

У цій справі кредитний договір №1435826 був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%.

Відтак нараховані відсотки підлягають перерахуванню за весь строк кредитування і належний розмір відсотків, розрахований за ставкою 1% на день, за кредитним договором №1435826 від 11.02.2024 становить 38880 грн (10800?0,01=108х3600).

З врахуванням вже сплаченої суми відсотків, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 13634,99 грн, до стягнення підлягають відсотки в розмірі 25245,01 грн.

Окрім того, обов`язку відповідача сплачувати позивачу заборгованість за пенею/штрафом судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнений від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за кредитом, однак в меншому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві. А саме стягненню підлягає заборгованість за договором №1435826 від 11.02.2024 в загальному розмірі 36045 грн, яка складається із 10799,99 грн основного боргу та 25245,01 грн відсотків.

Доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе кредитні зобов`язання, заборгованість за кредитним договором повністю не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить висновку про часткове задоволення позову.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 985 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221)

заборгованість за кредитним договором №1435826 від 11.02.2024 у розмірі 36045 грн

та судовий збір в розмірі 985 грн.?

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення.

Головуюча суддя О. О. Літвин