Рішення № 139778266, 15.09.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/1122/26

Єдиний унікальний № 748/969/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Костюкової Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Зінченко Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Анохіна Ольга Олексіївна, діючи на підставі довіреності від 11.09.2025 та в інтересах Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», 30 березня 2026 року, через систему «Електронний суд», звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у сумі 98132,64 грн; та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 23.11.2023 року на підставі кредитного договору №1002172541001 відповідачу, ОСОБА_1 , видано кредит у сумі 32000 грн., також 21.03.2024 року на підставі кредитного договору №200324880322 відповідачу видано кредит в сумі 45900 грн.

Відповідно до ст.629 ЦКУ, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.526 ЦКУ зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору. Крім обов`язку належного виконання зобов`язання Цивільний кодекс встановлює також принцип своєчасності його виконання: відповідно до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02.02.2026 року:

- по кредитному договору від 23.11.2026 року №1002172541001 складає 29720,48 грн., з яких: 17278,99 грн. - заборгованість за кредитом; 1,1 грн. - заборгованість за процентами; 12440,39 грн. - заборгованість за комісією;

- по кредитному договору від 21.03.2024 №200324880322 складає 68412,16 грн., з яких: 45888,74 грн. - заборгованість за кредитом; 22523,42 грн. - заборгованість процентами.

Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 02.02.2026 склала 98132,64 грн. Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження отримана сторонами по справі, відповідно до вимог п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України. (а.с.53, 54, 56)

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, ОСОБА_1 , у визначений в ухвалі суду строк, відзив на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, повістка - повідомлення з ухвалою про відкриття провадження у справі, повернулась на адресу суду з відміткою проставленою працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.56)

Пунктом 4 частини 8 статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд з урахуванням того, що відповідач була повідомлена належним чином, відзиву на позов не надала, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів, та постановляє, у відповідності до вимог ст.281 ЦПК України, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом установлено, між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 , заяви №1002172541001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідно до умов якого, відповідачу надано споживчий кредит на наступних умовах: найменування кредитного продукту - кредит на загальні цілі - GPX-sell ВСЕЯСНO2,99 (24) без довідки - банківський переказ; цільове призначення загальні споживчі цілі; сума 32000 грн; строк 24 місяці; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2,99 %; розмір процентної ставки: 0,010 % річних; схема повернення кредиту ануїтетна (рівними платежами); спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі: видача готівкою через касу банку. Також на підставі даної заявки відповідачу надано пакет послуг «Кредитний Плюс» та відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні для власних потреб, тип картки МС WorldPayPassDebitInstantssue, у відповідності з умовами ДКБО та Тарифами банку, що є невід`ємною частиною ДКБО. Підписанням заяви відповідач підтвердила, що нею отримана у непошкодженому стані платіжна картка № НОМЕР_2 і ПІН, а також, що вона ознайомлена з правилами користування платіжною карткою, які клієнту надано в дату підписання цієї Заяви шляхом розміщення на сайті банку, як складову частину ДКБО, і вона зобов`язується їх дотримуватись. Даною заявою шляхом проставлення власноручного підпису ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), що розміщена на сайті банку АТ «ПУМБ»: pumb.ua. (а.с.10 - зворотна сторона -11)

23.11.2023 року ОСОБА_1 особисто підписала Паспорт споживчого кредиту - кредит на загальні цілі - GP X-sell ВСЕЯСНO2,99 (24) без довідки - банківський переказ, інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит, який містить аналогічні з договором умови кредитування. (а.с.17)

Відповідно до платіжної інструкції №TR.73400903.73741.8810 від 23 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 32000 грн. Призначення платежу «Надання кредитних коштів за договором №1002172541001 від 23.11.2023 року». (а.с.29)

З Виписки по особовому рахунку за період з 23.11.2023 по 03.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 32000 грн, з чого слідує, що свої зобов`язання позивач виконав в повному обсязі. (а.с.33-34)

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №1002172541001 від 23.11.2023 року, станом на 03.02.2026, розмір заборгованості перед банком складає 29720,49 грн., з яких: 17278,99 грн. - заборгованість за кредитом, 1,11 грн. - заборгованість за процентами, 12440,39 грн. - заборгованість за комісією. (а.с.30-31)

Також, судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання 21 березня 2024 року Заяви №200324880332 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, відповідачу надано пакет послуг «ВСЕМОЖУ Online 2,99 (без страховки)» (кредитна картка) №«200324880322» з сервісами/ послугами (наповненням) та вартістю відповідно до ДКБО, відкрито на її ім`я поточний рахунок НОМЕР_3 у валюті UAH, та видано кредитну карту миттєвого випуску (не персоніфікованої) № НОМЕР_4 , з кредитним лімітом 22900 грн., де розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Підключено «SMS-банкінг» (SMS Banking), номер телефону, на який будуть надходити повідомлення про стан рахунку та здійснені операції: НОМЕР_5 . Строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дня надання кредитного ліміту. Зі спливем вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Стандартна процентна ставка за користування коштами кредитного ліміту складає 35,88%, денна процентна ставка складає 0,0611%. Тип процентної ставки: фіксована. Реальна річна процентна ставка складає 42,36%. Кредитний ліміт може бути змінено з інформуванням клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону із зазначенням нового розміру кредитного ліміту (максимальна сума кредитного ліміту зазначена у ДКБО і на поточну дату складає 200000 грн.). У разі незгоди із зміненим розміром кредитного ліміту, клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до банку. Якщо клієнт не заявив про свою незгоду та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення, згода клієнта зі зміною вважається підтвердженою. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Строк дії договору, за яким відкривається поточний рахунок: протягом невизначеного строку до розірвання за ініціативою банку або за ініціативою клієнта в порядку, встановленому умовами ДКБО та законодавством. Проценти на залишок власних коштів на поточному рахунку не нараховуються і не сплачуються, якщо інше не буде передбачено ДКБО. Підписанням цієї Заяви відповідач беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). Означена Заява підписана ОСОБА_1 електронним підписом (ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_5 ), 2024-03-21 09:08:22. (а.с.13-14)

Також електронним підписом (ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 21 березня 2024 року об 09:08:30 підписала Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема, процентна ставка, відсотків річних: 35,88 %, фіксована, реальна річна процентна ставка, за умови використання кредиту поза межами пільгового періоду та погашення кредиту рівними платежами, відсотків річних 42,36 %, порядок повернення кредиту та інше. (а.с.15)

До позовної заяви долучено довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, датовану 21 березня 2024 року, що містить електронним підписом (ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 (а.с.12)

Також, матеріали справи містять Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 24 лютого 2023 р. (а.с.19 - зворотна сторона - 25)

З дослідженої в судовому засіданні довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №200324880322 від 21.03.2024 року боржника ОСОБА_1 вбачається, що 21.03.2024 року був встановлений кредитний ліміт 22900 грн, який з 11.04.2024 року збільшено до 45900 грн. (а.с.29 - зворотна сторона)

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №200324880322 від 21 березня 2024 року, станом на 03.02.2026 року (включно) прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитом становить 68412,16 грн, у тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 45888,74 грн, заборгованість за відсотками становить 22523,42 грн, заборгованість за комісією становить 0 грн. (а.с.31 зворотна сторона - 32)

Відповідач користувалась кредитним лімітом, що встановлено із наданої банком виписки по її особовому рахунку за період з 21.03.2024 по 03.02.2026, зокрема вчиняла операції по рахунку, таким чином згідно з Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджене Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком. (а.с.35-37)

Згідно із правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надав кредитну картку до нього. Натомість відповідач, отримуючи кредитні картки, фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення операцій, тим самим відповідач мала безперервний доступ до самого рахунку.

Відповідач зобов`язувалась повернути використаний кредит відповідно до умов договору. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.

Відповідно до письмової вимоги (повідомлення) АТ «ПУМБ» на адресу ОСОБА_1 за вих. №КНО-44.2.2/8100 від 04 лютого 2026 року останню було повідомлено, що станом на 03.02.2026 року її заборгованість перед банком становить 98132,65 грн, а саме: за кредитним договором №1002172541001 у розмірі 29720,49 грн і за кредитним договором №200324880322 у розмірі 68412,16 грн, та про необхідність погасити заборгованість у вказаному розмірі протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. (а.с.26)

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідач суду не надала. Вищевказаних розрахунків заборгованості відповідачем жодним чином не спростовано, контррозрахунку до суду не подано. Підтвердженням направлення позивачем відповідачу письмової вимоги-повідомлення про необхідність термінового погашення заборгованості за кредитним договором є дані Укрпошти згрупованих відправлень рекомендованих листів за списком, серед яких значиться відповідач. (а.с.27-28)

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст.11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст.12 цього Закону).

У п.6 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з договору та копій заяв на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, останні містять істотні умови кредитного договору, спосіб надання кредиту, суму кредиту, строк повернення кредиту, розмір процентної ставки та інші істотні умови.

ОСОБА_1 погодилась з умовами заяв на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, про що свідчить наявність її власноручного підпису в заяві №1002172541001 від 23.11.2023 та електронного підпису (ОТР-пароль) в заяві №200324880322 від 21.03.2024.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Слід звернути увагу, що Заяви та Паспорта споживчого кредиту, якими, зокрема, встановлено розмір процентної ставки, підписані сторонами, а отже умови кредитного договору були зрозумілі відповідачу.

За вказаних обставин судом установлено, що отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку в повному обсязі позивачу не повернуто, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів, а також процентів за користування ними, розмір яких узгоджено сторонами, а тому стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами суд вважає обґрунтованими, з урахуванням чого приходить до часткового задоволення позовних вимог:

- по кредитному договору №1002172541001 від 23.11.2023 року в сумі 17280,10 грн з яких: 17278,99 грн - заборгованість за кредитом; 1,11 грн. - заборгованість процентами;

- по кредитному договору №200324880322 від 21.03.2024 року в сумі 68412,16 грн з яких: 45888,74 грн. - заборгованість за кредитом, 22523,42 грн. - заборгованість за процентами.

Не задовольняючи вимогу щодо стягнення комісії суд виходить з таких міркувань.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У справі, яка розглядається суд установив, що 23.11.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1002172541001, умовами якого (пунктом 5 розділу «Споживчий кредит» заяви №1002172541001 приєднання до договору комплексного обслуговування (а.с.9 - зворотна сторона) та розділом 4 «Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» Паспорту споживчого кредиту - кредит на загальні цілі - GPX-sell ВСЕЯСНO2,99 (24) без довідки - банківський переказ, інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит (а.с.17)) передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зроблений такий висновок. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

У договорі №1002172541001 від 23.11.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 передбачено необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому в укладеному сторонами кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, а також відсутні докази надання таких послуг відповідачу.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22)

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21 (провадження №61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження №61-5581св22).

З урахуванням викладеного сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором №1002172541001 від 23.11.2023 в сумі 12440,39 грн стягненню не підлягає, оскільки відповідно до абзацу першого частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, відповідно до абзацу другого частини 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина 5 статті 216 ЦК України).

З урахуванням вкладеного суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №104 від 16.03.2026 року (а.с.1). Оскільки позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню, тобто на 87,32%, то понесені судові витрати за подання позовної заяви, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2324,81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. , 4, 5, 10-13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість, станом на 02.02.2026:

- по кредитному договору №1002172541001 від 23.11.2023 року в сумі 17280,09 грн з яких: 17278,99 грн - заборгованість за кредитом; 1,1 грн. - заборгованість процентами;

- по кредитному договору №200324880322 від 21.03.2024 року в сумі 68412,16 грн з яких: 45888,74 грн. - заборгованість за кредитом, 22523,42 грн. - заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2324,81 грн.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В.Костюкова