Ухвала суду № 139776020, 10.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9440/26

Номер провадження 1-кс/711/2959/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВСвідділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026250000000207 від 21.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВСвідділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді з клопотанням в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», строком на 60 днів. При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави призначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покласти на підозрюваного наступні обов`язки строком на два місяці: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України; утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) з свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_6 у присутності слідчого чи прокурора.

Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням дату, час та обставин, придбав автомат «АК-74» та 143 патрони калібру 5,45-мм, які зберігав в транспортному засобі «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, 27.05.2026 близько 12 години 42 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся із ОСОБА_8 , який був залучений працівниками правоохоронних органів до проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та з яким домовився про збут вогнепальної зброї та боєприпасів, за грошові кошти в сумі 1500 доларів США.

Під час даної зустрічі ОСОБА_6 із салону автомобіля «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився біля домоволодіння, забрав мішок із вмістом та близько 12 години 45 хвилин без передбаченого законом дозволу збув за грошові кошти в сумі 1500 доларів США ОСОБА_8 автомат «АК-74» за № НОМЕР_2 , три магазини, від`єднаний приклад, ремінець та 143 патрони калібру 5,45 мм, які в подальшому останній в цей же день добровільно видав працівникам поліції.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/7043-БЛ від 05.06.2026 наданий на експертизу предмет являється бойовою нарізною автоматичною вогнепальною зброєю 5,45 мм автоматом Калашникова зразка 1974 року (АК-74), № НОМЕР_2 , номер затвора № НОМЕР_3 промислового виробництва Іжевського механічного заводу, м. Іжевськ, СРСР, 1989 року випуску конструкція якого змінена саморобним способом, шляхом видалення приклада та магазина. Автомат придатний до проведення пострілів.

Надані на експертизу предмети, схожі на три магазини та предмет схожий на приклад являються частинами нарізної вогнепальної зброї. Дані предмети являються: один прикладом до автомата Калашникова зразка 1974 року (АК-74), промислового виробництва; три змінними магазинами до 5,45-мм автоматів Калашникова зразка 1974 року (АК-74), промислового виробництва Іжевського механічного заводу м. Іжевськ, СРСР.

Надані на експертизу сто сорок три патрона, являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї. Дані патрони являється 5,45-мм проміжними патронами, з яких:

-сто сорок два патрони споряджені кулею із сталевим осердям (7Н6, 7Н6М), з яких: сімнадцять патронів промислового виробництва м. Ульянівськ, СРСР, сорок три патрона промислового виробництва м. Луганськ, Україна, вісімдесят два патрони промислового виробництва м. Бішкек, СРСР;

-один патрон споряджений трасуючою кулею (7Т3, 7Т3М), промислового виробництва м. Ульянівськ, СРСР.

Надані на експертизу сто сорок три патрона придатні для стрільби.

Так, він, 08.09.2026 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням дату, час та обставин, придбав гранати Ф 1 із запалами до них типу УЗРГМ в кількості дві одиниці, які зберігав за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, 08.09.2026 близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся із ОСОБА_8 , який був залучений працівниками правоохоронних органів до проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та з яким домовився про збут боєприпасів, за грошові кошти в сумі 4000 гривень.

Під час даної зустрічі ОСОБА_6 , близько 16 години 35 хвилин зі свого домоволодіння виніс в руках та без передбаченого законом дозволу збув за грошові кошти в сумі 4000 гривень ОСОБА_8 гранати Ф-1 із запалами УЗРГМ в кількості дві одиниці, які в подальшому останній в цей же день добровільно видав працівникам поліції.

Відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 533 від 08.09.2026 корпус гранати Ф-1 в кількості двох одиниць належать до категорії обмежено небезпечно та згідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 532 від 08.09.2026 запали УЗРГМ в кількості двох одиниць належать до категорії небезпечно.

Тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме зберігання, придбання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

08.09.2026 о 16 год. 57 хв. ОСОБА_6 затриманий в порядку ст.208 КПК України.

09.09.2026 ОСОБА_6 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Обґрунтована підозра за практикою Європейського суду з прав людини - це наявність фактів або інформації, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення.

Причетність ОСОБА_6 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується показами свідка ОСОБА_8 від 22.05.2026, протоколом добровільної видачі від 27.05.2026, висновком експерта № СЕ-19/124-26/7043-БЛ від 05.06.2026, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 28.05.2026, протоколом добровільної видачі від 08.09.2026, протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України від 08.09.2026, протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 08.09.2026 та протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 08.09.2026 та іншими матеріалами в сукупності.

Санкцією ч.1 ст.263 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, тому враховуючи тяжкість покарання, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Вказане твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім цього, ОСОБА_6 проживає сам за адресою: АДРЕСА_1 , дружина його покинула та з ним не проживає, ОСОБА_6 не має на утриманні дітей чи інших осіб, офіційно не працює, не навчається, проживає за рахунок тимчасових нестабільних заробітків, що у свою чергу вказує про відсутність міцних соціальних зв`язків у останнього. Вищевказане свідчить про те, що у ОСОБА_6 відсутні будь-які життєві обставини (сім`я, робота, діти, будь-які громадські обов`язки), котрі могли б завдати йому без зайвих труднощів, змінити своєї місце проживання чи тривалий час не з`являтися за місцем свого проживання або взагалі на території, що перебуває під юрисдикцією правоохоронних органів та суду, а відтак наявні всі підстави вважати, що без обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_6 під острахом отримання реального покарання у виді позбавлення волі може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у ст.2 КПК України, а тому щодо останнього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

До того ж, на цей час, в ході досудового розслідування не встановлено повного кола підозрюваних, не встановлено та не допитано всіх свідків події, у зв`язку з чим ОСОБА_6 перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, шляхом підкупу, залякування, шантажу, прохань, переконання, та ін.

Також ОСОБА_6 зможе незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 , так як знайомий з ним, та який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно нього, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний не працює, не має постійного стабільного заробітку, що свідчить про відсутність у ОСОБА_6 достатніх засобів для проживання, та наявність великого ризику отримання їх злочинним шляхом (оскільки інкриміновані йому злочини він вчиняв з корисливих мотивів для отримання легким способом грошових котів для себе), що вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Виходячи з усього вище перерахованого, слідчий приходить до висновку, що жоден із м`якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.

На підставі вищевикладеного, ініціатор клопотання вважає за необхідне застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_6 виключно у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого, прокурора, суду не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваного покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного з особами, які можуть набути статусу свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь чи продовження вчиняти протиправні дії, в яких він підозрюється.

Крім цього, застосування домашнього арешту, як і інших запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою, передбачає покладення на підозрюваного певних обов`язків.

Однак, виходячи із матеріалів кримінального провадження та конкретних обставин вчинення злочинів, ОСОБА_6 , не маючи достатніх засобів для проживання, може не виконувати такі обов`язки та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення для отримання легких грошей.

Тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення ЄСПЛ у справі «Єчюс проти Литви»). Існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено у рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 та випливають з ч.3 ст.17 КПК України.

Виходячи з усього вище перерахованого, жоден із м`якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігти наведеним вище ризикам, тому тримання під вартою ОСОБА_6 повністю виправдовується інтересами суспільства, які в даному випадку переважають інтереси підозрюваного щодо забезпечення поваги до особистої свободи, оскільки в Україні нині військовий стан, держава наразі захищається від ворожої агресії, та незаконний обіг зброї перешкоджає виконувати завдання з оборони держави.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, ініціатор клопотання вважає за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Саме такий розмір застави на думку органу слідства та прокуратури буде достатнім стимулюючим засобом, щоб унеможливити у подальшому підозрюваним ОСОБА_6 будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Разом з тим, покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) з свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_6 у присутності слідчого чи прокурора.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та пояснила, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026250000000207 від 21.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. 09.09.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч.1 ст.263 КК України. Було проведено контроль вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_6 намагався збути за грошові кошти вогнепальну зброю із патронами. З урахуванням викладеного вище, просить задовольнити клопотання. Повідомила про спроби двічі продати зброю та гранати.

Слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримала в повному обсязі.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання у вигляді тримання під вартою. Не погоджується із ризиками, які навела прокурор в судовому засіданні. Додав, що у нього є дружина, яка є інвалідом 2 групи, підозрюваний звільнений із лав ЗСУ через цю підставу. Просить обрати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника, додав. що зброю привіз із Донбасу, як трофейну, воював. Просить застосувати домашній арешт.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положення статті 178 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування . підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи.

08.09.2026 ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.

09.09.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 03 до 07 років, у зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування.

При цьому, слід врахувати, що дії підозрюваного були вчинені в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, тому усвідомлюючи резонанснїсть вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик може існувати сам по собі та в сукупності із іншими ризиками, в даному випадку недоречне посилання сторони захисту на відсутність підтвердження даного ризику, адже до підозрюваного застосовано затримання в порядку ст.208 КПК України, а тому таке посилання недоречне та може підтверджувати дієвість у застосуванні запобіжного заходу як тримання під вартою.

В свою чергу, не встановлено повного кола підозрюваних, не встановлено та не допитано всіх свідків події, у зв`язку з чим ОСОБА_6 перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, шляхом підкупу, залякування, шантажу, прохань, переконання. Також ОСОБА_6 зможе незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 , так як знайомий з ним, та який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно нього, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний не працює, не має постійного стабільного заробітку, що свідчить про відсутність у ОСОБА_6 достатніх засобів для проживання, та наявність великого ризику отримання їх злочинним шляхом (оскільки інкриміновані йому злочини він вчиняв з корисливих мотивів для отримання легким способом грошових котів для себе).

Також варто звернути увагу на взяття участі в бойових діях, наявність знайомих, які служать та мають доступ до зброю, що в силу відсутності коштів може підсилювати даний ризик. При чому, ризик, за своєю суттю є уявлення та припущення щодо можливості його відтворення, а тому доводи адвоката щодо відсутності ризиків, спростовуються наведеними в клопотанні обставинами та доводами прокурора у судовому засіданні, а тому не можуть розцінюватися як безпідставні, враховуючи особу підозрюваного.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я, сімейний стан.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), факт спроби неодноразового збуту наявного озброєння при врахуванні розуміння, як військового, до яких наслідків може призвести вільне розповсюдження вогнепальної зброї, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваному, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На момент розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів неможливості застосування тримання під вартою за станом здоров`я та серйозного його погіршення.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3 328 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те, що підозрюваний, не працює, однак, варто врахувати його заслуги при захисті батьківщини, а також обставини отримання зброї, орган досудового розслідування не аргументував та не довів можливість сплати застави у розмірі, що зазначено у клопотанні, а також встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , тому визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст.197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_6 було затримано 08.09.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу до 06.11.2026 включно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВСвідділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026250000000207 від 21.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06.11.2026, включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 08.09.2026.

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12026250000000108 від 15.03.2026.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду за першим викликом;

- не відлучатися із Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) з свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_6 у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 06.11.2026, включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 14.09.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1