Ухвала суду № 139774009, 17.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №752/20398/20

Провадження №2-др/760/166/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Маковчик К.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою посадовою або службовою особою органу державної влади,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати на оплату вартості судової психологічної експертизи, на комісію за банківські послуги у розмірі 14341,80 грн.

В обґрунтування вимог заяви позивач вказав, що 26 листопада 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі №752/20398/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою посадовою або службовою особою органу державної влади. Позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Проте, при ухваленні зазначеного рішення судом не було вирішено питання про судові витрати, а саме: витрати на оплату вартості судової психологічної експертизи в розмірі 14338,80 грн., на комісію за банківські послуги в розмірі 3 грн.

20 травня 2026 року від представника відповідача Державної казначейської служби України до суду надійшли заперечення щодо ухвалення додаткового рішення у справі №752/20398/20. В обґрунтування заперечень, зазначає, що витрати на проведення експертизи мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також представник зазначила, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, тому вважають, що судові витрати необхідно покласти на державний орган, з неправомірних дій якого виник даний спір.

На підставі ч.3 ст.270 ЦПК України, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в прийнятті додаткового рішення з огляду на таке.

Судом встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою посадовою або службовою особою органу державної влади.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року було призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою посадовою або службовою особою органу державної влади, судово-психологічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року позов було задоволено, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

13 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати на оплату вартості судової психологічної експертизи, на комісію за банківські послуги у розмірі 14341,80 грн

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 6-9 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення судових витрат, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд вважає, що вказівку у ч.8 ст.141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду клопотання про розподіл витрат, потрібно розуміти, що подання такої заяви можливе на будь-якій стадії розгляду справи по суті, але до переходу до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи. Подання такої заяви необхідне для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл судових витрат, й відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

На переконання суду не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст.270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на оплату вартості судової психологічної експертизи, на комісію за банківські послуги, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Заяву про відшкодування витрат на оплату вартості судової психологічної експертизи, на комісію за банківські послуги, а також документи, які підтверджують понесені витрати, представник позивача - адвокат Мартинюк А.П. сформував в системі «Електронний суд» 25 квітня 2026 року (указана заява зареєстрована судом 13 травня 2026 року), тобто з порушенням п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Крім того, заяву про те, що докази понесених витрат на оплату вартості судової психологічної експертизи, на комісію за банківські послуги будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як це передбачено ч.8 ст.141 ЦПК України, позивачем зроблено не було. До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені витрати на оплату вартості судової психологічної експертизи, на комісію за банківські послуги до суду не подавав.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що позивачем не дотримано положень ч.8 ст.141 ЦПК України щодо належного звернення із клопотанням про стягнення витрат на оплату вартості судової психологічної експертизи, на комісію за банківські послуги у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення необхідно відмовити.

Керуючись статтями 12, 83,133, 139, 141, 175, 258-261, 270, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В прийнятті додаткового рішення за заявою позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою посадовою або службовою особою органу державної влади - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Солом`янського районного суду

міста Києва Н.М. Аксьонова