Ухвала суду № 139764477, 11.09.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1719/26

Провадження №1-кс/157/373/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

11 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12026030530000360 від 10.09.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 Кримінального кодексу України,

встановив:

Слідчий СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що 10 вересня 2026 року близько 17 год 35 хв, ОСОБА_5 , діючи умисно, з мотивів особистих неприязних відносин до працівників РТЦК та СП, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які, будучи наділеними службовими повноваженнями щодо виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації на особливий період, у складі групи оповіщення здійснювали заходи оповіщення на території Камінь-Каширського району Волинської області, пересуваючись на службовому автомобілі марки «Nissan Pathfinder», реєстраційний номер НОМЕР_1 , супроводжуючи порушника правил військового обліку ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив умисні протиправні дії, які призвели до пошкодження транспортного засобу та умисного нанесення тілесних ушкоджень військовослужбовцям, які в ньому перебували. А саме, ОСОБА_5 , керуючи мікроавтобусом марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Центральна в с. Ворокомле Камінь-Каширського району, під час руху у попутному напрямку наздогнав вищевказаний транспортний засіб працівників РТЦК та СП, за кермом якого перебував водій ОСОБА_8 та умисно протаранив зазначений автомобіль у ліву бокову сторону правою стороною власного транспортного засобу, в результаті чого водій ОСОБА_8 втратив керованість над автомобілем марки «Nissan Pathfinder», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з працівниками РТЦК та СП, внаслідок чого останній зіткнувся з розташованою на узбіччі електроопорою. В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_5 , водій-електрик 1-го відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, важкої закритої хребетно-спинномозкової травми, перелому грудного відділу хребта на рівні ТН7 з нижнім парапарезом, закритої травми грудної клітки, забою грудної клітки, правобічного пневмотораксу, двобічного гемотораксу, а стрілець відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, відкритого перелому акроміального кінця правої ключиці, тупої травми грудної клітки, перелому IV,V ребер справа, підшкірної емфіземи з правобічним гемотораксом.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 КК України, а саме в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю.

З урахуванням наведеного, 10.09.2026 о 21 год 43 хв ОСОБА_5 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, 11.09.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 КК України.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнає. Однак, обґрунтованість пред`явленої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 КК України, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. Підозрюваний ОСОБА_5 ніде офіційно не працює. Злочин останній вчинив в умовах воєнного стану в Україні, в громадському місці, в присутності інших осіб, ігноруючи елементарні правила поведінки в суспільстві, підриваючи авторитет органів державної влади.

Відтак, вищевказане свідчить про небажання ОСОБА_5 дотримуватись правил та норм поведінки в суспільстві, відсутності моральних якостей та психологічних установок на дотримання вимог чинного правопорядку, впевненість у безкарності своїх дій та про наявність, передбачених ст.177 КПК України, ризиків, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а інші, більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаних ризиків.

Про наявність ризику незаконно впливати на потерпілих чи свідків у кримінальному правопорушенні свідчить те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, з метою уникнення покарання, може схиляти потерпілих та свідків до зміни наданих показань шляхом залякування чи іншого примусу (жоден із свідків та потерпілих у судовому засіданні не допитувався).

Про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності свідчить той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Підозрюваний ОСОБА_5 має законні підстави для перетину державного кордону, неодноразово виїжджав за межі території України, тому матиме змогу переховуватись від органу досудового розслідування та суду за межами України.

Застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов`язання відносно підозрюваного ОСОБА_5 не може запобігти вищевказаним у клопотанні ризикам та не може бути застосовано відносно останнього, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти авторитету органів державної влади, що дає підстави вважати, що обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, підозрюваним виконані не будуть. Особиста порука не може бути застосована відносно підозрюваного тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутня. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути обраний, оскільки вказане кримінальне правопорушення скоєне ОСОБА_5 із застосуванням насильства. Перебування під цілодобовим домашнім арештом за місцем проживання дозволить підозрюваному зустрічатись із потерпілими та свідками в кримінальному провадженні та під приводом винагороди чи примусу переконати змінити надані показання, а також покинути місце проживання.

За таких обставин постає необхідність у застосуванні відносно останнього такого виду заходу, як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки лише вказаний захід, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Посилаючись на ці обставини, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Слідчий ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання повністю підтримали, просили його задовольнити. На уточнення щодо кваліфікації діяння повідомили, що висновки експерта про тяжкість отриманих тілесних ушкоджень наразі не готові. Однак, з діагнозу перелому грудного відділу хребта на рівні ТН7 з нижнім парапарезом у ОСОБА_8 , який перебуває у важкому стані, вже можна зробити висновок про тяжкі тілесні ушкодження відповідно до Класифікатора розподілу травм.

Підозрюваний ОСОБА_5 і його захисник ОСОБА_6 заперечили проти клопотання слідчого в частині обґрунтованості підозри за ст. 350 КК України та щодо наявності заявлених ризиків.

ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомив про відсутність у нього умислу нанесення тілесних ушкоджень військовослужбовцям під час виконання службових обов`язків. Він дійсно переслідував транспортний засіб Nissan, який рухався дорогою з порушенням ПДР та ледве не спричинив ДТП із його автомобілем, саме тому він послідував за порушником, щоб здійснити громадське затримання. Автомобіль Nissan під час руху постійно маневрував, створюючи небезпеку для інших учасників руху, під час однієї зі спроб здійснити маневр обгону, транспортні засоби зіштовхнулись і автомобіль Nissan з`їхав на узбіччя. ОСОБА_5 поїхав до себе додому, куди йому згодом зателефонували, просили з`явитися та в подальшому затримали. Підозрюваний заперечує намір ухилятися від досудового слідства, оскільки сам добровільно з`явився на вимогу правоохоронних органів. Також наполіг, що не знав про характер діяльності постраждалих, оскільки на транспортному засобі були «українські», а не військові номери, та жодних знаків приналежності до військ. Хто саме перебував у транспортному засобі також не бачив. На уточнення слідчого судді зауважив, що має закордонний паспорт та право на виїзд за кордон, до події займався перевезеннями, але офіційно не працевлаштований. Вважає застосування щодо нього домашнього арешту достатнім запобіжним заходом на цій стадії кримінального провадження.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 підсумував заперечення проти клопотання. Зауважив, що органи досудового розслідування не довели обґрунтованості підозри у вчиненні саме правопорушення за ст. 350 КК України, оскільки наразі встановлені об`єктивні обставини щодо спричинення ДТП. Зазначені у клопотанні ризики є суто формальними та не підтвердженими доказами, тому не доведеними. Зокрема підозрюваний має міцні соціальні зв`язки та трьох дітей на утриманні, що спростовує ризик переховування. Крім цього, адвокат зауважив, що потерпілі військовослужбовці ТЦК та СП мають потенційно більший ризик впливу на свідків, аніж ОСОБА_5 , що також спростовує ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Також захисник наголосив про неповноту проведення слідчих дій на цій стадії кримінального провадження, зокрема органом досудового розслідування не проаналізовано інформацію про можливе перебування військовослужбовців у стані алкогольного сп`яніння. Зважаючи, що відсутні процесуальні підстави для застосування запобіжного заходу, адвокат просив повністю відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення учасників провадження та проаналізувавши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає задоволенню.

Відповідно до норм ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Відповідно до норм ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, встановлено, що слідчим відділенням Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026030530000360 від 10.09.2026 за фактом вчинення умисних дій ОСОБА_5 у зв`язку з виконанням ОСОБА_8 службових обов`язків, внаслідок чого останньому, а також пасажирам автомобіля «Nissan pathfinder», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження за таких обставин. 10.09.2026 близько 17 год 35 хв у с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у ході переслідування автомобіля «Nissan pathfinder», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на балансі ІНФОРМАЦІЯ_3 , під керування ОСОБА_8 , старшого сержанта, водія ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх вчинення здійснював небезпечні маневри, підрізав вказаний транспортний засіб та допустив з ним зіткнення. Унаслідок зіткнення автомобіль «Nissan Pathfinder» втратив керованість, виїхав за межі проїзної частини дороги, де допустив наїзд на електроопору. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 3 ст. 350 КК України.

У порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 було затримано о 21 год 43 хв 10 вересня 2026 року та 11 вересня 2026 року йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 КК України.

Обставинами, що підтверджують підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, є зібрані в кримінальному провадженні докази, зокрема протоколом огляду місця події, протоколами допиту потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , документами із ІНФОРМАЦІЯ_1 , протокол огляду речей (оптичного диска) від 11.09.2026, інформаційними довідками із КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» та КП «Волинська обласна клінічна лікарня», протоколами допитів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також іншими доказами в їх сукупності.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» № 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, зазначеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Попри заперечення зі сторони захисту, аналіз матеріалів кримінального провадження в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_5 на цій стадії досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 КК України, яке є умисним особливо тяжким злочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Санкція злочину за ч. 3 ст. 350 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зауважує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, має законні підстави для перетину державного кордону, неодноразово виїжджав за межі території України, що може спонукати підозрюваного залишити місце проживання та переховуватися від слідства та суду. Ці обставини, поруч з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 350 КК України, яке є умисним особливо тяжким злочином, є достатніми для встановлення наявності ризику переховуватись від слідства.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зауважує, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, з метою уникнення покарання, може схиляти свідків до зміни наданих показань шляхом залякування чи іншого примусу.

Беручи до уваги вагомість наявних доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність обґрунтованості ризиків переховування від слідства та незаконний вплив на потерпілих та свідків, слідчий суддя погоджується з позицією слідчого та прокурора щодо необхідності на цій стадії розслідування застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя погоджується з обґрунтуванням слідчого, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 не зможе запобігти встановленим ризикам та не може бути застосовано, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти авторитету органів державної влади.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів (ч. 1 ст. 197 КПК України). Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання (ч. 2 ст. 197 КПК України). Отже, строк тримання під вартою ОСОБА_5 належить обчислювати з моменту його затримання о 21 год 43 хв 10 вересня 2026 року.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий при зверненні з клопотанням обґрунтовує можливість не визначати розмір застави тим, що злочин вчинений із застосуванням насильства.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Слідчий суддя зауважує, що нормою ч. 4 ст. 183 КПК України, визначено право судді не визначати розмір застави, а не імперативний обов`язок. У цьому провадженні тілесні ушкодження були завдані діями, що не пов`язані з безпосереднім механічним впливом підозрюваного на організм іншої людини проти її волі (завдання ударів, побої, мордування, зв`язування, обмеження волі), проте вчиненні загальнонебезпечним способом. Тому слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у встановленому ст. 182 КПК України розмірі.

Пунктом третім ч. 5 ст. 182 КПК України встановлено межі розміру застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв`язки, одружений та утримує трьох малолітніх дітей, відсутність інформації про важкий матеріальний стан, а також тяжкість злочину, що ставиться йому у вину, ступінь вищевказаних ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 грн, та в разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання в Управління Державної міграційної служби паспорт України для виїзду за кордон.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 21 год 43 хв 10 вересня 2026 року до 08 листопада 2026 року.

Визначити розмір застави у 150 (сто п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень, за умови внесення якої на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (рахунок № UA358201720355259001500002504, код ЄДРПОУ 26276277, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_5 у справі № 157/1719/26, Камінь-Каширський районний суд Волинської області, ) ОСОБА_5 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із села Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в Управління Державної міграційної служби паспорт України для виїзду за кордон.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 15.09.2026 о 18:00.

Слідчий суддя ОСОБА_15