Рішення № 139761347, 14.09.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2012/26

Провадження № 2/459/844/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судових засідань Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку ст. 625 ЦК України,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розраховану на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, у розмірі 312 068,31 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до виконавчого листа №459/3941/15, виданого 14.11.2022 Львівським апеляційним судом, з відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» (новою назвою якого є АТ «Сенс-Банк») стягнуто заборгованість за кредитним договором №251/07-836 від 12.12.2007 в розмірі 981 346,89 грн, яке не виконане боржником, як і умови договору, внаслідок чого у кредитора виникло право на стягнення компенсаційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Сума заборгованості за період з 24.02.2019 по 23.02.2022 становить 312 068,31 грн, з яких: заборгованість за 3% річних становить 88321,22 грн; заборгованість за інфляційними втратами 223 747,09 грн.

03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

07.09.2026 надійшли письмові пояснення відповідача, у яких останній висловився про те, що в силу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнений від відповідальності за ст.625 ЦК України до 24.02.2022.

Також відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Розгляд справи 15.07.2026 відкладено на 07.09.2026.

У судове засідання 07.09.2026 року учасники не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при цьому зазначивши про підтримання позовних вимог, які просить задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, свої доводи відносно позову навели у письмових поясненнях.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 14.09.2026 о 13:00 год.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2007 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 251/07-836 (далі також - кредитний договір, договір кредиту). Згідно умов цього договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 89 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах, зазначених у договорі, але не пізніше 10 грудня 2027 року.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Промінвестбанк» укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором. За цим правочином до позивача як нового кредитора перейшли всі права та обов`язки по кредитному договору № 251/07-836 від 12.12.2007.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2020 року первісний позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 251/07-836 від 12 грудня 2007 року у сумі 981 346,89 грн, яка складається із 942 504,71 - боргу по кредиту та 38 842,18 грн - боргу по процентах; відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-банк», ПАТ «Промінвестбанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору поруки припиненим; розподілено судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , задоволено частково; рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2020 року в частині стягнення боргу за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в частині позовних вимог за первісним позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено; рішення суду в частині позовних вимог за первісним позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без змін; рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення зустрічного позову; припинено поруку ОСОБА_2 по кредитному договору № 251/07/-836 від 12 грудня 2007 року; розподілено судові витрати.

Сторонами не заперечується, що на підставі даного рішення Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, 14.11.2022 видано виконавчий лист №459/3941/15, про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» (новою назвою якого є АТ «Сенс-Банк») заборгованості за кредитним договором №251/07-836 від 12.12.2007 в розмірі 981 346,89 грн та відкрито виконавче провадження №70554317.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові від 04 червня 2019 року в справі № 916/190/18 (провадження №12-302гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Такі ж висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) та постанови Верховного Суду.

У постанові від 19.05.2026 в справі №756/4835/23 (провадження №61-8263св25), Верховний Суд зазначив, що наступний день після дати набрання законної сили рішенням суду є початковим моментом прострочення грошового зобов`язання, що виникло на підставі цього судового рішення.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає підставу виникнення простроченого зобов`язання не кредитний договір від 12.12.2007 № 251/07-836, а заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2020 року в справі №459/3941/15-ц, яке в частині скасовано 01 серпня 2022 року постановою Львівського апеляційного суду, тому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розраховану на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого безпосередньо рішенням суду.

Оскільки розмір грошового зобов`язання ОСОБА_1 остаточно було визначено постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року в справі №459/3941/15-ц, тому наступний день після дати набрання законної сили постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року в справі №459/3941/15-ц є початковим моментом прострочення грошового зобов`язання, що виникло на підставі даного судового рішення з повернення позивачу отриманих коштів.

В той же час, позивач просить стягнути заборгованість за 3% річних та інфляційними втратами за період з 24.02.2019 по 23.02.2022, тобто за період до набрання рішенням суду законної сили, а тому, зважаючи на підставу заявленого позову, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Із позовом у цій справі АТ «Сенс-Банк» звернулося у травні 2026 року, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розраховану на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, у розмірі 312 068,31 грн.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

У цій справі початковий момент обрахунку сум за статтею 625 ЦК України обумовлений датою набрання чинності постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року в справі № 459/3941/15-ц.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) та від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Однак, слід зазначити, що сплив позовної давності є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Суд звертає увагу, що відмова в позові по суті і у зв`язку з спливом строку позовної давності є взаємовиключними обставинами. Позовна давність застосовується судом тільки у тих випадках, коли має місце порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду, а якщо це право не було порушено, суд відмовляє у позові через необґрунтованість.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ЄДРПОУ - 23494714) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку ст.625 ЦК України - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя: А. І. Жураковський